Психологічний портрет значимого дорослого у підлітковому віці

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………

Розділ 1. Психологічні характеристики підліткового віку…………….

1.1. Психологічні особливості підліткового віку……………………….

1.2. Особливості спілкування підлітка з дорослими………………..

1.3. Психологічний портрет значимого дорослого у підлітковому віці….

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1……………………………….

 

Розділ 2. Програма та методи дослідження психологічного портрету значимого дорослого у підлітковому віці …………………………

2.1. Методичне обґрунтування емпіричного дослідження………….

2.2. Програма емпіричного дослідження………………….

2.3. Характеристика вибіркової сукупності……………….

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………

 

Розділ 3. Результати емпіричного дослідження…………………..

3.1. Кількісний аналіз даних емпіричного дослідження …………….

3.2. Якісний аналіз………………………………………..

3.3. Психологічні рекомендації з формування взаєморозуміння між дорослими і підлітками………………………………………

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3……………………………………….

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….

 

ВСТУП

 

Актуальність теми нашого дослідження зумовлена тим, що формування образу значущого дорослого у підлітків є важливою умовою виховання розвитку особистості та її входження у доросле життя (соціалізації). Умови формування особистості відрізняються широким спектром форм і видів діяльності і зразків соціальної поведінки, з одного боку, і відсутністю розроблених технологій включення підлітків в ці форми діяльності, з іншого. У зв'язку з цим, суттєво зростає психологічне навантаження на орієнтування підлітків у соціальних зразках особистості і, зокрема, зростає значення вибору дорослого як носія цих соціальних зразків. Ось чому проблема вивчення психологічних підстав формування образу значущого дорослого у підлітків і юнаків набуває особливої актуальності.

У вітчизняній психології такі характеристики психологічного віку як «соціальна ситуація розвитку», «основні новоутворення» і «провідна діяльність» досить добре вивчені відносно підліткового. Механізмом переходу та розвитку в подальшому віковому періоді також приділено достатньо уваги, а роль дорослого в процесі такого переходу та розвитку тільки починає вивчатися. 

Однак психологічні підстави вибору способу значущого дорослого  і його формування досі не досліджувалися.

Специфіка нашого дослідження полягає  в тому, що в ньому аналізується не лише особливий критичний період в житті підлітків - входження в дорослість, але і ті психологічні підстави, завдяки яким формується образ значущої дорослого, що направляє підлітків у процесі інтеріоризації соціальних зразків, і допомагає їм впоратися зі складною ситуацією. Аналізується та психологічна специфіка, завдяки якій сучасні підлітки можуть вирішувати актуальні віково-психологічні завдання в рамках соціальної ситуації розвитку.

 

Збірний образ дорослого, як відображення необхідних підліткам якостей у  цей складний для них віковий період, є тією суб'єктивною компонентою розвитку, яка стає необхідним штрихом для характеристики соціальної ситуації розвитку. Нас, перш за все, цікавлять ті психологічні підстави, завдяки яким у підлітків і юнаків формується образ значущої дорослого.

Образ значущого дорослого характеризується представленістю у свідомості підлітків якостей, активно виділених ними самими в процесі реального самовизначення, тобто в прямому співвіднесенні цих якостей з відкриваються суб'єкту віковими завданнями.

Вивчення того, як сучасні підлітки справляються з завданнями входження  в доросле життя, є сьогодні актуальним для педагогічної психології не тільки з наукової точки зору, але стає і практичною необхідністю, для надання  психологічної підтримки та допомоги підліткам та юнакам, що зазнають труднощі адаптації та самореалізації у дорослому світі.

Мета дослідження: з'ясувати психологічні особливості образу значущого дорослого у дітей підліткового віку.

Об'єкт дослідження: образ значущого дорослого у підлітків.

Предмет дослідження: визначити психологічний портрет значимого дорослого у підлітковому віці.

Задачі дослідження:

1. Теоретично розкрити питання психологічних особливостей підліткового віку та процесу спілкування з дорослими;
2. Емпірично дослідити особливості психологічного портрету значимого дорослого у підлітковому віці;
3. Надати психологічні рекомендації з формування взаєморозуміння між дорослими і підлітками.

 

 

 

Розділ 1

Психологічні характеристики значимого дорослого у підлітковому віці

1.1. Психологічні особливості підліткового віку

 

Американський психолог Ст. Холл ще на початку XX століття, докладно освітив особливості вікового становлення людини. Підлітковий вік вчений відносив до перехідного, проміжного періоду розвитку, періоду “бурі й натиску”. А зміст підліткового віку автор охарактеризував як “кризу самосвідомості”. Тільки переборовши цю кризу, підліток здобуває “почуття індивідуальності”. А поки це не відбулось, молода особистість буде перебувати у стані пошуку свого “я”, їй буде властива нестійкість. Нестійкість підлітка проявляється у: високій активності, яка змінюється ослабленням; самовпевненість змінюється сором'язливістю; егоїзм може переходити в альтруїзм; веселий, піднятий настрій переміняється апатією; спокійна зосередженість раптом переходить у нескінченні міркування, прагнення до новацій може поступитися місцем любові до рутини й т.д. [10].

Німецький філософ і психолог Е . Шпрангер виділяє й описує три типи розвитку підліткового віку. Перший тип розвитку - це “підліткова криза”, коли дитина переживає свій вік, як “друге народження”. Другий тип розвитку відрізняє стабільний і поступовий ріст, коли дитина плавно прилучається до “дорослої діяльності”. Третій тип розвитку являє собою більше активне й самовиховання, яке свідомо направляється самим індивідом, подолання зусиллям волі, власних недоліків, у тому числі тривоги, кризових проявів, а також більш ясне усвідомлення своєї індивідуальності [20].

Перехід до періоду підліткового віку супроводжується різким зламом психіки, що одержало назву “підліткової кризи”, коли навчальна діяльність перестає чинити той вплив на розвиток, який вона мала в попередній період, а провідною діяльністю стає спілкування з однолітками (згідно Д. Б. Ельконіну - інтимно-особисте спілкування), психологічне віддалення від дорослих, із частими конфліктами [20].

Однією з вікових  особливостей підлітків є підвищена  стомлюваність. Вчений Г.Г. Шахвердов, який багато років вивчав особливості  протікання фізіологічної перебудови організму, знаходить наступні причини виникнення цієї проблеми: “У підлітка більш інтенсивно функціонують гіпофіз, щитовидна залоза й статеві залози. Передня частка гіпофіза стимулює ріст організму в довжину й разом із щитовидною залозою підсилює обмін речовин в організмі”. Саме в цьому віці відбувається все більша витрата енергії, яка не може залишитися без певних наслідків: навіть звичайні навантаження приводять до перевтоми [20, с.43].

Психічна діяльність людини носить опосередкований характер. Тому індивідуально-вікові особливості  підлітків опосередковані також культурно-історичним середовищем, у якому вони живуть і розвиваються.

Оригінальну концепцію  вікового підходу розробила Л.І. Божович, що опиралася на введене  Л.С. Виготським поняття про соціальну  ситуацію розвитку. Фундаментальна є сформована нею теза про те, що справді віковий підхід припускає не тільки урахування тих властивостей, які яскраво проявляються на даному віковому етапі, але й опору на ті особливості, які ще не повністю виявилися на даному щаблі розвитку, яким належить майбутнє. З погляду Л.І. Божович, віковий підхід - це виховання дитини з урахуванням перспектив її розвитку [20].

Таким чином, індивідуально-вікові особливості підлітків обумовлені:

1. особливостями біологічного розвитку організму;
2. культурно-історичним середовищем, як сферою їхнього росту й розвитку;
3. умовами навчання й виховання;
4. резервами індивідуального розвитку. Процес розвитку індивідуально-вікових особливостей носить поступальний характер. Індивідуально-віковий розвиток характеризується необоротністю своїх процесів. На кожному новому розвитку реалізуються результати попереднього етапу [3, с.44-45].

Підлітковий вік охоплює період від 11-12 до 14-15 років [3]. Психологічно підлітковий вік украй суперечливий, він характеризується максимальними диспропорціями в рівні й темпах розвитку. Найважливішою психологічною особливістю є почуття дорослості. Воно виражається в тому, що рівень домагань підлітка передбачає його майбутнє становище, якого він фактично ще не досяг. Саме на цьому ґрунті в підлітка виникають типові вікові конфлікти з батьками, педагогами й самим собою. У цілому - це період завершення дитинства й початку “виростання” з нього.

На думку Б.Ц. Бадмаєва, причинами конфліктних ситуацій у спілкуванні з дорослими з боку підлітка визначається зміною відношення до дійсності: він почуває себе “уже не дитиною” або “не гірше дорослого”, а дорослий продовжує вважати його дитиною. Тобто в наявності зміна позиції дитини стосовно самої себе й до всіх дорослих, у тому числі до вчителів і батьків [10].

Загальні закономірності підліткового віку проявляють себе через індивідуальні варіації, що залежать не тільки від оточуючого підлітка середовища й умов виховання, але й від особливостей організму або особистості. Підлітковий вік займає важливу фазу в загальному процесі становлення людини як особистості, коли на основі якісно нового характеру, структури й складу діяльності дитини закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних знань і соціальних установок.

Підлітковий вік – це вік “допитливого розуму, жадібного прагнення до пізнання, вік кипучої енергії, бурхливої активності, ініціативності, спраги діяльності”. Поведінка й діяльність підлітка багато в чому визначаються особливостями самооцінки.

Із загальним ростом свідомого відношення до дійсності помітно підсилюється свідоме відношення до навчання. З іншого боку, саме в підлітковому віці спостерігаються окремі випадки негативного відношення до навчання; учителеві в кожному конкретному випадку потрібно з'ясовувати причини такого відношення. Однією з таких причин є своєрідна реакція підлітка на ті або інші невдачі в навчанні, викликані іноді випадковими обставинами (наприклад, хворобою), які ведуть до зниження успішності.

Підліток зазвичай гостро переживає власні невдачі, і порушене самолюбство викликає в нього бажання замаскувати своє справжнє відношення до цих невдач: він робить вигляд, що успіхи в навчанні не мають для нього значення. “Бажання гарно вчитися, - стверджував В.А. Сухомлинський, - приходить тільки разом з успіхом у навчанні. Інтерес до навчання з'являється тільки тоді, коли є натхнення, яке народжується від успіху в оволодінні знаннями [10, с.132].

 

 

 

 

1.2. Особливості спілкування підлітка з дорослими

 

У підлітковому віці спілкування  з батьками, вчителями та іншими дорослими починає складатися під впливом почуття дорослості. Вітчизняні психологи, слідом за Л.С. Виготським, одностайно вважають найважливішим психологічним новоутворенням підліткового віку специфічне почуття дорослості, що штовхає його на ствердження своєї самостійності. Ця дорослість для підлітка спочатку вимальовується в негативному плані як вимога свободи від залежності і обмежень, властивих положенню дитини. Звідси бурхлива і часом драматична «переоцінка цінностей» і, перш за все, перебудова відносин з батьками [10, с.14].

Підлітки починають  чинити опір по відношенню до раніше виконуваних  вимог з боку дорослих, активніше  відстоювати свої права на самостійність, що ототожнюється в їх розумінні  з дорослістю. Вони болісно реагують на реальний чи удаваний утиск своїх прав, намагаються обмежити претензії дорослих по відношенню до себе [3].

Незважаючи на увагу  протидії проявляються по відношенню до дорослого, підліток відчуває потребу  в підтримці. Особливо сприятливою  є ситуація, коли дорослий виступає в якості одного. У цьому випадку дорослий може значно полегшити підлітку пошук його місця в системі нових, створених взаємодій, краще пізнати себе. Спільна діяльність, загальне проведення часу допомагають підлітку по-новому співпрацювати з дорослих. У результаті створюються більш глибокі емоційні та духовні контакти, що підтримують підлітка в житті.

У зв'язку з легкої ранимістю підлітка, для дорослого дуже важливо знайти форми налагодження та підтримування цих контактів. Підліток відчуває потребу поділитися своїми переживаннями, розповісти про події свого життя, але самому йому важко почати настільки близьке спілкування.

Велике значення в  цей період мають єдині вимоги до підлітка в родині. Сам він  більше претендує на певні права, ніж прагне до прийняття на себе обов'язків. Якщо підліток відчує, що від нього багато чого чекають, він може намагатися ухилитися від виконання обов'язків під прикриттям найбільш «доброго» дорослого. Тому для освоєння нової підліткової системи відносин важлива аргументація вимог, що виходять від дорослого. Просте нав'язування вимог, як правило, відкидається.

У випадках, коли дорослі  відносяться до підлітків як до маленьких  дітей, вони висловлюють протести у  різних формах, проявляють непокору з  метою змінити сформовані раніше відношення. І дорослі поступово під впливом домагань підлітків змушені переходити до нових форм взаємодії з ними. Цей процес далеко не завжди проходить безболісно, ​​тому що на сприйняття дорослими підлітків як підлеглих і залежних від них впливає безліч чинників. Серед них необхідно виділити економічний фактор (підліток матеріально залежить від батьків) і соціальний (підліток зберігає соціальне становище учня). У результаті між підлітками та дорослими можуть виникати конфлікти.