Психологічні особливості емоційного розвитку підліткового віку

Усі емоції Т. Браун  поділяв на три групи:

- яким властивий механічний початок (інстинкти, звички);

- емоції із тваринним початком (апетит, бажання, афектації);

- емоції з раціональним початком (самолюбство, обов´язок).

М. Спенсер пропонував поділяти почуття за ознакою їхнього  виникнення і відтворення на чотири класи. До першого він зараховував  презентативні почуття (відчуття), що виникають безпосередньо під час дії зовнішніх подразників. До другого класу – презентативно - репрезентативні, або прості емоції, наприклад, страх. До третього класу – репрезентативні емоції, зумовлені поезією як подразником, що не має конкретного предметного втілення. Нарешті, до четвертого класу Спенсер зарахував вищі, відсторонені, емоції, які творяться без допомоги зовнішнього подразника абстрактним шляхом (наприклад, почуття справедливості) [10, c. 168].

Б.І. Додонов зазначає, що створити універсальну класифікацію емоцій взагалі неможливо, тому класифікація, придатна для розв´язання одних завдань, виявляється недієвою при розв´язанні іншого кола завдань. Він запропонував свою класифікацію емоцій: альтруїстичні, комунікативні, глоричні, праксичні, пугнічні, романтичні, гностичні, естетичні, гедоністичні, акизитивні   емоції.

В.К. Вілюнас поділяє  емоції на дві фундаментальні групи: провідні й ситуативні (похідні від  перших).

Першу групу становлять переживання, породжені специфічними механізмами потреб, які забарвлюють предмети, що безпосередньо їх стосуються.

До другої групи належать ситуативні емоційні явища, породжувані  універсальними механізмами мотивації  й спрямовані на обставини, які опосередковують задоволення потреб [7, c. 452 – 453].

Вчені виділяють також так звані фундаментальні емоції. Емоція вважається  фундаментальною, якщо вона має власний механізм виникнення та виражається особливими мімічними та пантомімними засобами. Вважається, що такі емоції вроджені.

До фундаментальних  емоцій відносять (за К. Є. Ізардом):

• інтерес-хвилювання – позитивна емоція, яка мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, активізує процеси пізнання, стимулює допитливість;

• радість – позитивне емоційне збудження, яке виникає при появі можливості повного задоволення актуальної потреби. В суб'єктивному плані це найбільш бажана емоція. Радість може виникнути в результаті послаблення дії негативного чинника;

• горе-страждання – емоція, яка викликається комплексом причин, пов'язаним з життєвими втратами. Часто переживається, як почуття самітності, жалості до себе, почуття непотрібності, нерозуміння оточенням;

• гнів – виникає при явному розходженні поведінки іншої людини з нормами етики, моралі;

• відраза – часто виникає разом з гнівом. Відраза являє собою бажання позбутися від когось або чогось;

• презирство – емоція, що відображає деперсоналізацію іншої людини або цілої групи, втрату їх значущості для індивіда, переживання переваги в порівнянні з ними;

• страх – переживання, що викликано отриманою прямою або непрямою інформацією про реальну або уявлювану небезпеку, очікування невдачі. Страх є найсильнішою негативною емоцією;

• подив – різке підвищення нервової стимуляції, яке виникає після якоїсь несподіваної події;

• сором – виникає як переживання неузгодженості між нормою поведінки та фактичною поведінкою, прогнозування осудливої або різко негативної оцінки оточуючих на свою адресу;

• вина – емоція схожа на сором, оскільки також виникає в результаті неузгодженості між очікуваною та реальною поведінкою. Вина виникає при порушеннях морального або етичного характеру, причому в ситуаціях, коли людина відчуває особисту відповідальність[9, c. 185].

Отже, емоції – особливий  клас психічних процесів і станів, пов’язаний з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання значущість діючих на індивіда явищ і ситуації для його життєдіяльності.

Функції емоцій: відображення суб’єктивного відношення людини до оточуючого світу і до самої себе, оцінка, мотивація, мобілізуюча, діагностична.

Основними видами емоційних  станів є: емоційний тон, власне емоції, афекти, пристрасті, настрій, стрес і фрустрація.

Виділяють вчені також  фундаментальні емоції. До них відносять (за К. Є. Ізардом): інтерес – хвилювання, радість, горе – страждання, гнів, відраза, презирство, страх, подив, сором і вина.

 

2. Особливості емоційного розвитку дітей підліткового віку

 

Психологічним аспектам становлення особистості  підлітка присвячено безліч робіт. У  цьому віці остаточно формується інтелектуальний апарат, що робить можливим осмислене конструювання свого власного світогляду, індивідуальної системи цінностей і Я-концепції. Образ Я в цей час нестабільний, менш позитивний в порівнянні з молодшим шкільним віком, пік цих змін припадає приблизно на 12-13 років. Саме в цей період починається інтеграція та осмислення всієї інформації, що відноситься до Я.

Згідно епігенетичній концепції Е. Еріксона підлітковий вік займає центральне місце, підліток вирішує базові завдання, які полягають у розвитку почуття рольової ідентичності, яке вбирає в себе не тільки систему актуальних рольових ідентифікацій, а й досвід, накопичений на попередніх етапах становлення, синтезує його і стає базою для подальшого розвитку особистості дорослої людини.

У підлітковому періоді життя людини, звичайно ж, і емоційна сфера зазнає значних змін. Що ж відбувається з розвитком емоційної сфери підлітка?

В житті підлітків  емоції і почуття займають значне місце, про що свідчать особливості  їх поведінки. Взагалі в цьому  віці дані психічні функції стають набагато глибшими і  змістовнішим [27, c. 142].

Потреби, інтереси та ідеали підлітка завжди емоційно забарвлені. Саме завдяки емоціям вони набувають спонукальної сили, дійовості. Будучи компонентами потреб, інтересів та ідеалів, емоції перетворюються на відносно стійкі властивості особистості підлітка. Прикладами їх є любов до набування знань, до праці, до мистецтва, до близьких людей, до Батьківщини, почуття ненависті до її ворогів, почуття гордості, сорому тощо [2, c. 209].

У більшості  підлітків відзначаються емоційною нестабільністю і амбівалентністю почуттів. Нестійкість емоцій зумовлюються значною невпевненістю підлітка відносно правильності виборів форм поведінки. Хоча нові почуття вже виникли, але вони не набули ще адекватних способів вираження чи точок прикладання. Мотивація підлітків характеризується, з одного боку, прагненням до самостійності і самоповаги, а з іншої – вони стискаються з регламентаціями, контролем, заборонами і вимогами дорослих. Такий конфлікт часто викликає імпульсивні, нестабільні, інколи важко передбачувані емоції.

На амбівалентність (суперечливість) почуттів підлітків  вказують багато дослідників цього  віку. Це явище позначається на поведінці, торкаючись морального змісту вчинків. У залежності від зовнішніх умов функціонування прояв таких почуттів у підлітків може викликати неоднозначне або негативне ставлення до них з боку дорослих. Так, можна спостерігати, як підліток, спираючись на почуття чоловічої гідності обов’язку, один захищає дівчину і виступає без страху перед фізично сильнішою групою юнаків. Через певний час же підліток може безжалісно забирати гроші, шапку чи годинник у слабшого за себе однолітка, радіючи при цьому своєму успіху. Такі факти свідчать про те, що ні одна з потреб не превалює ще достатньо стійко в особистості підлітка, що й викликає амбівалентний прояв почуттів [24, c. 260].

Зміни в почуттях підлітків зумовлюються їх становищем у соціальному середовищі. Прагнення  зайняти це становище, а саме: швидше стати дорослим, породжує нову гаму переживань. Підліток переживає задоволення, коли до нього ставляться як до дорослого, і незадоволення, коли вбачають у ньому маленьку дитину. У зв’язку з цим особливим прагненням, він може боляче сприймати різні форми прояву неуважності до нього, що зачіпають його гідність і самостійність.

Підлітки особливо чутливі до того, як ставляться до них  однолітки. У взаєминах з однолітками  вони частіше керуються саме почуття  гідності. Проте інколи таке почуття  виявляється у нерозсудливій, надмірній  формі, яка може перетворювати у  свою протилежність. На цьому грунті можуть виникати конфлікти. В той же час, можна бачити, як підлітки виявляють емоційну прихильність і ніжність почуттів до тих однолітків, яких вважають своїми друзями [1, c. 142-143].

 Почуття у підлітків стають тривалішими, завдяки чому посилюється їх вплив на поведінку, учіння, працю та ігри учнів, на ставлення до товаришів, спілкування з іншими. Позитивний вплив підбадьорює, наснажує, а негативний пригнічує, дезорганізує.

Підлітковий вік є  періодом посиленого формування моральних почуттів. Завдяки їм засновані підлітками норми поведінки стають ефективним керівництвом до дії. Проте в поведінці підлітків не завжди поєднуються слова, почуття і справи. Деякі підлітки не усвідомлюють зв’язку між відомими їм загальними нормами і властивою поведінкою в тій чи іншій конкретній ситуації.

Знаючи ці норми, деякі  підлітки часом залишаються байдужими  до порушень дисципліни, грубощів своїх  ровесників, до горя, переживань інших, самі виявляють злість, агресивність тощо. Це найчастіше спостерігаються у тих школярів, які самі зазнають незаслужених образ, насмішок, знущань [3, c. 211].

Інтенсивно розвиваються естетичні почуття. Основним джерелом їх розвитку стають музика, живопис, поезія, художня література. Від цього  виникають нові переживання, які підлітки пов’язують з життєвими планами на майбутнє, з вибором професії. У цей період може яскраво проявитися перше кохання. Зміцнюється, глибшає і стає стійким почуття дружби. Естетичні почуття спонукають підлітків до сприйняття музики і спроб писати вірші. Між тим дані почуття можуть викликати і різного роду епатажі ( від франц. еpates – вражати незвичною поведінкою).

Особливий вплив на розвиток всіх видів почуттів здійснюють засоби масової інформації: преса, радіо  і телебачення. Останнє в силу незначного контролю за відбором програм для підліткової аудиторії визначає формування почуттів, як позитивних, так і негативних [5, c. 89].

Моральні якості підлітка тісно пов’язані  з його вольовими  якостями. У цей період зникає характерна для молодших школярів навіюваність, зміцнюється сила волі, його самовладання. Підліток стає дедалі здатнішим долати труднощі, виявляти рішучість і наполегливість. Ці вольові якості входять до складу таких рис його характеру, як сміливість і мужність.

Але підліток ще не завжди правильно розуміє, в чому саме проявляється сила волі. Часом упертість, за допомогою якої підліток нерозумно домагається здійснення своїх недоцільних бажань, він вважає позитивною вольовою якістю. За силу волі іноді приймає негативізм, що проявляється в небажанні підкорятися розумним вимогам дорослих і правилам поведінки. Вольовими вчинками підлітки часом вважають і безглузді витівки, які вимагають значних зусиль (наприклад, не спати дві доби, не їсти кілька днів, проколоти шкіру голкою тощо). Все це свідчить про те, що деякі підлітки хибно уявляють, в чому полягає дійсна сила волі. В умовах правильного виховання підлітки спрямовують свою силу волі на подолання труднощів, що виникають у процесі учіння й праці, у спорті, на здійснення вчинків високого морального значення [4, c. 162].

У підлітковому віці помітно  виявляються відмінності в емоційно-вольовій сфері хлопців і дівчат. Дівчата  рідше порушують дисципліну, ніж  хлопці, менше вдаються до негативізму, впертості і бравади з метою  утвердити себе в очах однолітків, але частіше маскують власні недоліки, емоційніше реагують на зауваження. Вони з більшою відповідальністю ставляться до доручень і ретельніше, акуратніше виконують їх [2, c. 210].

Емоції і почуття підлітків  більшою мірою відносяться до їх внутрішнього життя. Зовні ж вони виражаються в меншій мірі, ніж у дітей. І навіть в самих довірливих бесідах підлітки часто говорять не про всі свої переживання.

Ще одна важлива особливість  емоційної сфери підлітків-можливість співіснування емоцій і почуттів протилежної спрямованості. Наприклад, молоді люди можуть любити і ненавидіти кого-то одночасно, і при цьому обидва почуття можуть бути зовсім щирими [23, c. 203].

Емоції звичайно ділять на позитивні (радість, інтерес і т.п.) і негативні (страх, гнів, огиду і т.д.). Всі ці емоційні переживання корисні, оскільки вони допомагаю людині регулювати свою поведінку, і наповнюють його існування особистісним змістом. Але будь-які емоції можуть перетворитися з корисних на шкідливі і відбувається це тоді коли вони стають занадто інтенсивними або неадекватними.

На думку Є.П. Ільїна, підлітки більш схильні до вияву  радості, ніж гніву, страху і печалі. Схильність до гніву виражена дещо яскравіше, ніж до страху і печалі. Радість, гнів і смуток найбільш інтенсивно переживаються у віці 12-13 років, а вираженість страху в цей період, навпаки, зменшується [19, c. 222].

Поряд з позитивними  і негативними емоціями існує  і стан так званого «емоційного  нуля» - нудьга. Його небезпечність полягає в тому, що у підлітків воно позитивними емоціями змінюється з працею, а негативними-дуже легко. Якщо підліток, якому стало нудно, не зуміє швидко знайти для себе захоплюючу справу, то його нудьга посилитися роздратуванням, злістю чи тугою. Коли людина в такому стані відправляється «шукати пригоді», ні до чого хорошого це не призведе. Дуже часто агресивні дії, які вражають своєю безглуздістю й безглуздістю, відбуваються саме під впливом нудьги.

Існують дані (Л. А. Регуш, О. А. Реан), що так звані «важкі» неблагополучні підлітки (схильні до порушень дисципліни, протиправним вчинкам) яскраво відрізняються від своїх однолітків благополучних в тому числі і тим, що особливо часто і інтенсивно переживають нудьгу. Тобто не вміють зробити своє життя яскравим, різноманітною та цікавою [30, c. 235].

Емоційний розвиток хлопчиків-підлітків  відрізняється від дівчаток. Вважається, що дівчатка більш емоційні і вони інтенсивніше, ніж хлопчики переживають з найрізноматніших приводів, більше люблять розмовляти про свої почуття. Ось тільки пов'язано це з тим, що в нашому суспільстві прояви та емоцій та почуттів відноситься до дівчаток, а до хлопчиків - ні.