Психологічні особливості емоційного розвитку підліткового віку

Однак у них відрізняються  емоційні реакції на складні ситуації. У дівчаток частіше відбуваються «збої» в емоційній сфері-різко змінюється настрій, з'являються сльози і т.п. Хлопчики ж більшою мірою реагують зміною поведінки-наприклад, можуть спалахнути, нагрубити. Емоції ж як такі вони проявляють найчастіше уникають. Зате ведуть себе більш шумно, багато їх дії супроводжуються непотрібними рухами (не можуть всидіти на місці, крутять що-небудь у руках і т.п. Подібні бурхливі реакції-спроба перекласти відповідальність за невдачі з себе на навколишні обставини або просто «скинути» внутрішню напругу в криках і непотрібних рухах [29, c. 182].

За даними Л.А. Регуш, пік  емоційної нестійкості у хлопчиків  припадає на вік 11-13 років, а у дівчаток - 13-15 років. Виходить, що 13 років-вік  піку емоційної нестійкості і  в тих і в інших. Саме в цьому  віці найбільше складнощів у взаємодії між підлітками та дорослими. Так, учителі відзначають, що дисципліна найчастіше порушується учнями 7-х класів, тобто у віці 13 років. Багато дорослих відзначають і сплеск своєрідного зловтіхи у 13 - річних підлітків: наприклад, вони знаходять смішними неприємності інших людей, вороже ставляться до літніх та інвалідам тощо [12, c. 245].

Як вважає В.Г. Казанська, підліткам властиво застрявати на своїх  емоціях, як позитивних, так і негативних. У результаті підлітки, особливо дівчатка, іноді буквально «купаються у своїх переживаннях» і без особливого ентузіазму реагують на спроби оточуючих допомогти їм, захопити яким-небудь конкретною справою [11, c. 256].

У число найбільш значимих для підлітків областей проблемних переживань входять відносини з батьками і з однолітками. Такі життєві області, як дозвілля і школа, теж викликають у них занепокоєння, хоча і в меншій мірі. А переживання, пов'язані з власною персоною і протилежною статтю зазвичай поступаються за значущістю зазначеним вище життєвим сферам. Крім цього, як показали дослідження (А. І. Подільський, О. А. Ідобаєва) на першому місці у більшості підлітків джерелом переживань є життєва сфера «майбутнього». Що чекає їх далі, як складеться подальше життя, чи вдасться здійснити свої плани і втілити мрії. Причому більше переживань, пов'язаних з майбутнім, відзначається у тих підлітків, у яких вища загальна тривожність і у тих, хто більш інтелектуально розвинений [13, c. 320].

Підводячи підсумки, необхідно  відзначити, що крім посилення емоцій і почуттів, і навіть на противагу їм, в підлітковому віці розвиваються здібності до їх саморегуляції. Підліток, більш здатний до інтенсивних і різноманітним емоціям, стає також більш здатним до їх гальмування вольовим зусиллям.

Враховуючи, що підлітковий  вік характеризується як період підвищеної емоційності, що проявляється в легкій збудливості, мінливість настрою, поєднанні полярних якостей, які виступають поперемінно, а також не забуваючи про те, що деякі особливості емоційних реакцій перехідного віку кореняться в гормональних і фізіологічних процесах, слід припустити , що в цей період життя підростаючого людини з легкістю можуть виникнути підвищена тривожність, агресивність, різні страхи і тривоги.

 

1.3 Види емоційних  порушень і причини їх виникнення 

 

Емоційне неблагополуччя підлітків – один з об'єктів уваги шкільних психологів, педагогів, батьків.

Емоційні порушення  представляють, з одного боку, відхилення від норми, а з іншого боку призводять до виникнення порушень соціальних контактів  підлітка.

Одне з найбільш яскравих проявів емоційного неблагополуччя –депресивні стани підлітків. Психологічне неблагополуччя підлітків, у тому числі і що стосується емоційної сфери, має далекосяжні наслідки. Багато дослідників (А. М. Прихожан, В. М. Синицький) пов'язують деякі типи порушень поведінки у дітей (пагони, шкільні прогули, бродяжництво, злодійство, вбивства) з різними формами психогенних розладів, зокрема з депресивним станом.

Депресія в психології – це афективний стан, що характеризуються негативним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальної пасивністю поведінки.

Страждання і відчуття печалі, втрата апетиту, безсоння, відхід від соціальних контактів, дратівливість, послаблення інтересів та здатності  до концентрації, а також заклопотаність скаргами на фізичний стан є звичайними для депресивних розладів підлітків.

У підлітковому віці депресивні симптоми в більшості випадків подібні  з симптомами у дорослих. Відчай і почуття, що в такій ситуації нічого не може змінитися, ведуть у цей період життя до підвищеного ризику суїциду. Іноді такі підлітки намагаються покращати свій стан за допомогою алкоголю або наркотиків, що в свою чергу може призвести до алкогольної чи наркотичної залежності.

У дітей, так само як і  у дорослих, у виникненні депресивних станів важливу роль відіграють генетичні чинники, але вплив факторів середовища не менш істотно. Найбільш суттєвою обставиною, що сприяє виникненню депресії, представляється припинення близьких зв'язків або відносин.

Пов'язані з розривом переживання можуть виникати безпосередньо у момент розриву і приводити до негайного виникнення депресії.

Крім цього в підлітковому віці велику роль у виникненні депресивних  станів відіграє і відчуття неможливості реалізувати себе, своє розуміння  стосунків з людьми у складній і швидко мінливої ситуації [18, c. 173].

Ще один вид емоційних  розладів – страхи і тривога. Страхи і фобії можуть зустрічатися у дітей, що знаходяться на будь-якій стадії розвитку, але їх частота особливо велика серед підлітків. Це може бути специфічний страх певних ситуацій або об'єктів, або ж це може бути дуже генералізованої і розпливчасте стан. Діти також як і дорослі, легко «заражаються страхами» і це може бути засвоєно від інших членів родини.

Дослідження Н.М. Іовчука і А.А. Північного показали, що в молодшого підлітка з'являються специфічні страхи. Вони – продукт уяви (страх перед відьмами, чортами, монстрами), страх перед тваринами. У старших підлітків на перший план виступає страх перед авторитарними особистостями (вчителем, директором), соціальні страхи (страх не відповідати стандартам або субкультурі референтної групи), страх в ситуаціях з високими вимогами. Дослідники також відзначають залежність страхів дітей від страхів їх батьків. На з'являються страхи впливають стилі взаємовідносин у сім'ї (гіпертоніка, симбіоз між матір'ю та дитиною) [22, c. 148].

Страхи можуть також  виникати через невпевненість підлітка у власних міжособистісних відносинах з іншими людьми.

Шкільні страхи свідчать про появу дезорганізованості особистості внаслідок зайвої тривожності, її нестійкості. Шкільні страхи-постійний супутник навчання, що виникають через надмірні вимог вчителя. Школярі не люблять відповідати біля дошки, тому що на них дивляться однолітки, бояться, що скажуть дурість, яка викличе їх сміх.

За даними дослідження  М.В. Оршанської, загальна тривожність  у підлітків досягає 47 балів; страх  самовираження - 56 балів; страх ситуації перевірки знань - 60 балів; страх невідповідності очікуванням оточуючих - 63 бали. Страхи у відносинах з учителем досягли 45 балів.

Для таких страхів  у навчанні характерно ухилення від  відвідування школи, прихильність до одного з близьких людей, ухилення від громадських  обов'язків.

Спостерігаються цілком обґрунтовані підліткові страхи бути покинутим, труднощі або порушення процесів навчання, фізична слабкість та недостатньо розвинута совість. Результатом всього цього стає девіантна поведінка, що виявляється одночасно зі страхом покарання.

Емоційні розлади можуть існувати і в безлічі інших  форм. До їх числа відносяться іпохондричні стани та реакції істерики.

Зараз відомі численні дані про те, що отриманий в дитинстві  неадекватний емоційний досвід (в  неблагополучних сім'ях, при порушенні  взаємин дітей з батьками та батьків  між собою) відбивається на загальному емоційному розвитку дитини.

Також емоційні порушення  у підлітків тісно пов'язані  з ознаками сімейного неблагополуччя, такими як невроз матері, подружні сварки, дратівливість батьків і розпад сімей [26, c. 275].

Отже, емоційне неблагополуччя підлітків – один з об'єктів уваги шкільних психологів, педагогів, батьків.

Одне з найбільш яскравих проявів емоційного неблагополуччя –депресивні стани підлітків.

Страждання і відчуття печалі, втрата апетиту, безсоння, відхід від соціальних контактів, дратівливість, послаблення інтересів та здатності до концентрації, а також заклопотаність скаргами на фізичний стан є звичайними для депресивних розладів підлітків.

    Страхи і фобії можуть зустрічатися у дітей, що знаходяться на будь-якій стадії розвитку, але їх частота особливо велика серед підлітків. Це може бути специфічний страх певних ситуацій або об'єктів, або ж це може бути дуже генералізованої і розпливчасте стан. Діти також як і дорослі, легко «заражаються страхами» і це може бути засвоєно від інших членів родини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Дослідження емоційного розвитку підлітків

 

2.1 Опис  методик для дослідження

 

Діагностика виступає як невід'ємна частина психологічного супроводу, і від її якості багато в чому залежить успішність діяльності всієї системи психологічного супроводу.

Для визначення емоційного розвитку у підлітків, з'ясування причин можливих відхилень можна використовувати  такі методи діагностики:

- Спостереження;

-   Бесіда та анкетування підлітків;

- Проективні методики: «Неіснуюча тварина», «Моя сім’я», «Кактус», «Кольоровий тест Люшера»;

- Тестові методики: Опитувальник САН, Кольоровий щоденник настрою, Опитувальник Баса-Дарки, Тест Кеттела.

           Слід зазначити, що не обов'язково застосовувати всі діагностичні методики до однієї дитини. Методи діагностики слід вибирати відповідно до умов, можливостей, особливостями самої дитини.

Спостереження є одним з основних методів діагностики. У залежності від того, якою мірою точності слід отримати інформацію, використовуються два види спостереження: не структуралізоване і структуралізоване:

● Для не структуралізованого спостереження характерно те, що:

- Заздалегідь не визначається, які саме елементи поведінки  будуть піддані спостереженню; 

- Не є суворого плану. 

● Для структуралізованого спостереження характерно:

- Заздалегідь визначається  коло досліджуваних елементів  або ситуацій;

- Складається спеціальний  план запису або фіксації результатів. 

Спостереження дозволяє виявити, який вид агресивної поведінки  властивий даної особи, які ситуації провокують появу агресії; допомагає встановити частоту і легкість виникнення агресивних проявів, ступінь неадекватності агресії тій ситуації, в якій вона виникає, ступінь напруженості в агресивних реакціях.

Бесіда і анкетування  часто використовуються в діагностичному дослідженні. Вони можуть бути як самостійним, так і додатковим діагностичним методом, застосовуваним з метою отримання необхідної інформації або роз'яснення того, що не було досить ясним при спостереженні.

Використання проективних методів у діагностиці є дуже цікавим та інформативним для фахівця, але разом з тим, висновки будуть об'єктивнішими, якщо поряд з проективними методиками фахівець буде користуватися і іншими методами діагностики.

Одним з найбільш інформаційних  проективних методів дослідження емоційної сфери є тест «Неіснуюча тварина».

Метод дослідження побудований  на теорії психомоторної зв'язку. Для  реєстрації стану психіки використовується дослідження моторики (зокрема, моторики малюючою домінантною правої руки, зафіксованої у вигляді графічного сліду руху, малюнка). За І. М. Сеченовим, яке уявлення, що у психіці, будь-яка тенденція, пов'язана з цією виставою, закінчується рухом (буквально: «Будь-яка думка закінчується рухом»).

Якщо реальний рух  з якоїсь причини не здійснюється, то у відповідних групах м'язів підсумовується певне напруження енергії, необхідної для здійснення відповідної енергії (на подання - думка). Так, наприклад, образи і думки-вистави, що викликають страх, стимулюють напругу в групах ножний мускулатури і в м'язах рук, що виявилося б необхідним у випадку відповіді на страх втечею або захистом за допомогою рук – вдарити, заслонитися.

Тенденція руху має напрямок у просторі: видалення, наближення, нахил, випрямлення, підйом, падіння. При  виконанні малюнка аркуш паперу (або полотно картини) представляє собою модель простору і, крім стану м'язів, фіксує ставлення до простору, тобто виникає тенденцію

Простір, у свою чергу, пов'язано з емоційним забарвленням переживання і тимчасовим періодом: справжнім, минулим, майбутнім. Пов'язано воно також з дієвістю або ідеально-розумовим планом роботи психіки. Простір, розташоване ззаду і зліва від суб'єкта, пов'язане з минулим періодом і бездіяльністю (відсутністю активного зв'язку між думкою-виставою, плануванням і його здійсненням). Права сторона, простір спереду і вгорі пов'язані з майбутнім періодом і дієвістю. На аркуші (моделі простору) ліва сторона і низ пов'язані з негативно забарвленими і депресивними емоціями, з невпевненістю і пасивністю. Права сторона (відповідна домінантною правій руці) – з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії.