Шпаргалка по "Психології"

 ІІ рівень. Соціально-психологічна  – це відносини між людьми  в процесі якоїсь спільної  діяльності.

 Форма вияву соціально-психологічних  взаємодій настільки різноманітні, що їх абсолютно неможливо  звести до якоїсь однієї класифікації  чи типології. Однак при всьому  розмаїтті вони зберігають дві  основні ознаки: по-перше, завжди  існує якийсь предмет, з приводу  якого будується взаємодія; по-друге, ця взаємодія відбувається на  особистісному рівні. Це означає, що у взаємодію вступають не  абстрактні “юридичні” особистості  або соціальні ролі, а живі  люди з усіма притаманними  їм особливостям свідомості, мислення, характеру і т. ін. Але вияв  і функціонування індивідуально-психологічних  особливостей виявляється підпорядкованим  тому соціальному завданню, яке  суб’єкти повинні разом вирішувати.

 Соціально-психологічний тип  взаємовідносин встановлюється  поміж всіма людьми, з якими  нам випадає мати справу. Чи  укладаємо ми угоду з виробниками, чи вступаємо у спілкування  з покупцями, у нас все одно  виникають специфічні, саме соціально-психологічні  відносини: взаємна довіра чи  недовіра, повага чи зневага, контроль  та оцінка.

 Залежно від того, які відносини  між людьми, буде формуватися  їх “настроєність”, яка суттєво  впливає на ефективність спільної  діяльності. Необхідно передусім  прагнути до того, щоб створити  сприятливий соціально-психологічний  клімат.

  В партнерських відносинах позитивний соціально-психологічний клімат виявляє себе в почутті взаємоповаги й довіри, коли слово партнера починає важити набагато більше, ніж будь-які юридично оформлені документи. Це означає, що порушення даного слова виявляється психологічно неможливим і економічно невигідним для кожного партнера. При спілкуванні з клієнтом позитивний клімат означає, що Ви справді намагаєтесь максимально задовольнити його вимоги, а у нього, в свою чергу, виникає почуття, що тільки від Вас він отримає те, що йому потрібно. Позитивний соціально-психологічний клімат виявляється в тому, що клієнт і в майбутньому буде звертатися тільки до Вас.

 Сприятливі соціально-психологічні  відносини усередині організації (на підприємстві) знаходять свій  вияв у самостійності, вільній  ініціативі всіх співробітників, в їхній загальній спрямованості  на досягнення максимальної кінцевої  ефективності. Позитивний кліматпереживається кожним співробітником як почуття комфортності, захищеності і можливості зростання.

 Створенню сприятливого соціально-психологічного  клімату присвячені тисячі наукових  досліджень та зусилля величезної  кількості кращих менеджерів  і управлінців. В останній час  широкого розповсюдження набули  терміни «корпоративна культура»  і «культура підприємництва», які  відбивають соціально-психологічної  взаємодії стає реальною економічною  силою, визначаючи творчу спрямованість, ініціативність і загальну енергійність  людей.

33)Спілкування ,як соціально-психологічна  та педогогічна проблема?

Під професійно-педагогічним спілкуванням ми розуміємо систему прийомів та методів, що забезпечують реалізацію цілей та завдань педагогічної діяльності, що організовують, направляють соціально-психологічну взаємодію педагога та його вихованців. Складниками цієї взаємодії є обмін інформацією, міжособистісне пізнання, організація й реалізація взаємостосунків за допомогою різноманітних комунікативних засобів із метою здійснення виховного впливу, а також цілісна педагогічно-цілеспрямована самопрезентація особистості педагога в аудиторії. Педагог виступає активатором цього процесу, він організовує його та управляє ним.

Якщо розглядати співробітництво викладачів і студентів у системі педагогічного спілкування у вищому навчальному закладі, то важливим тут постає його емоційне забарвлення, яке впливає на діяльність у процесі занять, на самостійну роботу, участь у наукових дослідженнях, на професійну діяльність та ін. При цьому навчальний процес на належному рівні може забезпечуватись оптимальною системою взаємин. Тут важливо сприяти взаємодії факторів співробітництва, формуванню у студентів почуття професійної спільності з педагогами вузу, орієнтаційну систему педагогічного спілкування на дорослу людину зі сформованою самосвідомістю, надання авторитетних форм виховних впливів, реалізацію педагогічного спілкування на основі професійних інтересів студентів; залучення студентів до різноманітних форм дослідницької діяльності, забезпечення наукового співробітництва студентів і викладачів (спільна науково-дослідницька робота, участь у конференціях), реалізація різноманітної системи неофіційних контактів викладачів і студентів, участь професорсько-викладацького складу в студентському дозвіллі, виховну роботу кураторів.

Важливе значення має гуманістична сутність педагогічної діяльності, що полягає в умінні поважати особистість своїх вихованців. Душевна чуйність, емпатія педагога є важливим компонентом його діяльності. Вагомим показником процесу спілкування у вищому навчальному закладі є культура педагогічного спілкування, яка характеризується як комплексне поняття, що охоплює особистісну культуру педагогів, культуру педагогічних впливів, культуру використання вербальних і невербальних засобів спілкування, культуру засобів формування думок, а також виявів творчої індивідуальності вченого-педагога.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що спілкування у вузі передбачає взаємодію вчених-педагогів, студентів. Така взаємодія має базуватися на їхньому співробітництві, психологічному контакті, особистісно-рівноправних взаєминах, що формують конструкти самосвідомості та сприяють розвиткові гуманітарної сутності особистості як суб'єкта творчої праці. Особливо значущим це є у підготовці майбутніх фахівців - представників комунікативних професій.

34)Засоби ,функції та форми спілкування?

Функції спілкування - це ролі й завдання, які виконує спілкування в процесі соціального буття людини:

1) інформаційно-комунікативна функція  полягає в обміні інформацією  між індивідами. Складовими елементами  спілкування є: комунікатор (передає  інформацію), зміст повідомлення, реципієнт (приймає повідомлення). Ефективність  передачі інформації проявляється  в розумінні інформації, її прийняття  або неприйняття, засвоєнні. Для  здійснення інформаційно-комунікативної  функції необхідна наявність  єдиної чи подібної системи  кодифікації / декодификации повідомлень. Передача будь-якої інформації можлива за допомогою різних знакових систем;

2) спонукальна функція-стимуляція  активності партнерів для організації  спільних дій;

3) інтегративна функція - функція  об'єднання людей;

4) функція соціалізації - спілкування  сприяє виробленню навичок взаємодії  людини в суспільстві за прийнятими  в ньому нормам і правилам;

5) координаційну функцію - узгодження  дій при здійсненні спільної  діяльності;

6) функція розуміння-адекватне  сприйняття і розуміння інформації;

7) регуляционно-комунікативний (інтерактивна) функція спілкування спрямована на регуляцію і корекцію поведінки при безпосередній організації спільної діяльності людей у процесі їх взаємодії;

8) афективно-комунікативна функція  спілкування полягає у впливі  на емоційну сферу людини, яке  може бути цілеспрямованим або  мимовільним. Засоби спілкування - способи  кодування, передачі, переробки і  розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування. Вони бувають вербальні і невербальні. Вербальні засоби спілкування- слова із закріпленими за ними значеннями. Слова можуть бути вимовлені вголос (усне мовлення), написані (письмова мова), замінені жестами у сліпих або вимовлені про себе. Усне мовлення є більш простої та економічної формою вербальних засобів. Вона розділяється на:

1) діалогічну промову, в якій  беруть участь двоє співрозмовників;

2) монологічну мова - мова, яку вимовляє  одна людина.

 Письмова мова застосовується  при неможливості усного спілкування  або коли необхідна точність, вивіреність кожного слова 

Невербальні засоби спілкування - знакова система, яка доповнює і підсилює вербальну комунікацію, а іноді і замінює її. За допомогою невербальних засобів спілкування передається близько 55-65% інформації. До невербальних засобів спілкування відносяться:

1) візуальні засоби:

 а) кінестетичні засоби-це візуально сприймаються рухи іншої людини, виконують виразно-регулятивну функцію у спілкуванні. До кинесики відносяться виразні рухи, що проявляються в міміці, позі, жесті, погляді, ході;

 б) напрямок погляду і візуальний  контакт;

 в) вираз обличчя;

 г) вираз очей;

 д) поза - розташування тіла в  просторі («нога на ногу», перехрещені  руки, ноги і т.д.);

 е) дистанція (відстань до співрозмовника, кут повороту до нього, персональний  простір);

 ж) шкірні реакції (почервоніння, піт);

 з) допоміжні засоби спілкування (особливості статури (статеві, вікові)) і засоби їх перетворення (одяг, косметика, окуляри, прикраси, татуювання, вуса, борода, сигарета і т. п.);

2) акустичні (звукові):

 а) пов'язані з мовою (гучність, тембр, інтонація, тон, висота звуку, ритм, мовні паузи та їх локалізація  в тексті); 6) не пов'язані з мовою (сміх, скрегіт зубів, плач, кашель, зітхання  і т.п. );

3) тактильні - пов'язані з дотиком:

 а) фізичний вплив (ведення сліпого  за руку і ін);

 б) такевіка (потиск руки, ляскіт по плечу.

35)Мова та мовлення?

Усе те, що пересічні мовці розуміють під словом мова, насправді є власне мовою і мовленням. Розмежування мови і мовлення теоретично обґрунтоване швейцарським лінгвістом Ф. де Соссюром -- одним із найвідоміших теоретиків мовознавства й основоположників сучасного етапу в мовознавстві.

 

Незаперечним фактом є те, що існує єдина українська мова. Однак кожен із тих, для кого українська мова є рідною, користується нею по-своєму. Мовець бере з неї не все (всього він не зможе засвоїти за життя), а лише те, що йому вкрай необхідне і відповідає його мовним уподобанням. Іншими словами, кожного мовця характеризує власне мовлення, яке є унікальним, неповторним.

Мова -- система одиниць спілкування і правил їх функціонування.

Іншими словами, мова -- це інвентар (словник) і граматика, які існують у потенції, в можливості.

Мовлення -- конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації.

До мовлення належать говоріння (мовленнєвий акт) і результати говоріння (текст). Правомірно говорити про мовлення окремої людини, про мовлення молоді, усне побутове мовлення, художнє мовлення тощо. Усе це -- різне використання можливостей мови.

Для того щоб краще зрозуміти різницю між мовою і мовленням, Ф. де Соссюр наводив аналогію з шахами. Шахова дошка, шахові фігури та правила шахової гри -- мова; конкретне розігрування шахової партії – мовлення.

36)Оволодіння навичками саморегуляції?

Можно ли говорить о психической саморегуляции, если менеджер не умеет контролировать психическое состояние? Конечно, нет, поскольку самоконтроль психического состояния предполагает умение различать отдельные ощущения, выделять главные из них и правильно их оценивать. Поэтому следует овладевать навыками самоконтроля психического состояния. Основное внимание при этом нужно обратить на самооценку психической работоспособности и нервно-психической активности.

В современных исследованиях выделяются три уровня представления о своем теле: «схема тела», «образ тела» и «концепция тела». Под «схемой тела» обычно понимают функциональную модель тела, ответственную за ориентацию и перемещение тела в пространстве и положение частей тела относительно друг друга (например: «Я поскользнулась и теряю равновесие»). «Образ тела» выступает как результат психического отражения телесных и двигательных качеств, в которых выражается самооценка «телесного Я» и оценка окружающих («Я чрезмерно худой и сутулый»). «Концепция тела» определяется взаимодействием человека с обществом и отражает ценность своего тела, его частей отдельных физических качеств для личности («Моя фигура вызывает восхищение окружающих»). Она служит регулятором поведения, направленного на поддержание здоровья и достижение определенных жизненных целей и влияет на включение двигательной активности в индивидуальный образ жизни.

Многочисленные клинические исследования показали, что:

– существует позитивная взаимосвязь схемы тела и представления о «Я», а также образа тела и образа «Я» (любящий свое тело легче утверждает себя в волевом отношении);

– психическое здоровье и социальная адаптация ассоциируются с чувством собственной ценности и положительной самооценкой;

– сокращение различия между «Я» и идеальным «Я» связано с улучшением адаптации. Используя эти общие положения в качестве отправной точки, исследователи предположили, что программа развития физической готовности приведет к улучшению схемы тела, образа тела и концепции тела, к снижению расхождения между реальным «Я» и идеальным «Я», приобретение необходимых навыков приведет к такому же результату.

Правильное представление о своем теле – важный компонент активной деятельности. Чем лучше человек представляет собственное физическое «Я», тем лучше он знает, как выглядит в глазах других. В той или иной степени это нужно любому, хотя, например, актеру или менеджеру важней, чем другим. Не зря К.С. Станиславский часто говорил о роли физических ощущений в работе актера над созданием образа, о том, что физические действия формируют «правду образа», о близкой связи физического действия со всеми внутренними элементами самочувствия.

 

37)Міжособистісні відносини?

Міжособо́ві стосу́нки — це взаємозв’язки між людьми, що об'єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, які здійснюють люди один на одного в процесі сумісної діяльності і спілкування.

Міжособові стосунки — це система настановлень, орієнтацій, очікувань, стереотипів і інших диспозицій, через які люди сприймають і оцінюють один одного. Ці диспозиції опосередковуються змістом, цілями, цінностями і організаціями сумісної діяльності і виступають основою формування соціально — психологічного клімату у колективі. В багаточисельних працях, присвячених вивченню груп і колективів, груповій динаміці, групоутворенню, колективоутвореннюі і т.д., показано вплив організації сумісної діяльності і рівня розвитку групи на становлення міжособистісних відносин, а також зворотний вплив міжособових стосунків на зміцнення, ціннісно-орієнтаційну єдність членів колективу. Експериментальні дослідження міжособових стосунків мають давню традицію і багатий методичний арсенал.