Шпаргалка по "Морфології"

Аналітичний спосіб оформлення грамем в українській мові спостерігаємо тоді, коли їх виразником є службове слово-морфема: буду робити, робив би, робило б, робили б, хай робить.

Аналітично-синтетичний  спосіб поєднує афіксальне (синтетичне) оформлення слова з аналітичними елементами. Наприклад в сучасній українській мові флексія і прийменник виокремлює грамему місцевого відмінка з-поміж інших відмінкових грамем. Без прийменника форма місцевого відмінка не вживається: на дорозі, у лісі.

Супрасегментний спосіб оформлення грамем бачимо тоді, коли формальну афіксальну нерозрізнюваність грамем компенсує наголос: ноги´ (родовий відмінок однини) і но´ги (називний і знахідний відмінок множини), рі´чки (родовий відмінок однини) і річки´ (називний і знахідний відмінок множини).

21.За класичним визначенню В.В. Виноградова, лексичне значення слова — це «предметно-вещественное значення, оформлене за законами граматики даної мови та що є елементом загальної семантичної системи словника цієї мови»

Проте, термін "лексичне" чи, як і  останнім часом почали говорити, "значеннєве значення слова" не можна вважати  цілком певним.

Лексичне  значення слова – це те поняття, той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси, ознаки, взагалі всю повноту наших думок і мислення. Фактично, без слів ми не змогли б виражати свої почуття, своє бачення світу, не могли б спілкуватися одне з одним. Мова – це сукупність певних поєднань звуків, букв, яким конкретною людською спільнотою (найчастіше – етносом, народом) присвоєно певне значення. Окрім лексичного значення, слова мають і граматичне значення, яке показує, що слово належить до певної частини мови та має граматичні ознаки.

Наприклад, лексичне значення  слова "млин" - споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та інших видів енергії. Це значення ми знайдемо в будь-якому тлумачному словнику української мови. Граматичне значення слова "млин" - іменник, чоловічого роду, вжитий в називному відмінку однини, належить до другої відміни. Однак слід пам’ятати, що лише самостійні частини мови мають лексичне значення, а службові - лише граматичне.

Варто зауважити, що лексичне значення слова відбиває лише узагальнене поняття про предмет, явище, ознаку. Дуже часто одне й те ж слово може викликати дуже різні асоціації у людей. Наприклад, коли ми чуємо чи бачимо слово «собака», то один може уявити пуделя, інший вівчарку, хтось цуценя, для когось «собака» – лайливе слово, для когось – асоціація з вірним другом. Але всі погодяться, що «собака» це чотиринога свійська тварина, що першою була приручена людиною. Тобто кожне слово несе в собі узагальнене, не спеціалізоване, об’єктивне значення, яке є для слова основним. А у сприйнятті цього слова кожним формується суб’єктивне значення, або емоційне його сприйняття.

Граматичне значення слова

Граматичне значення супроводжує  лексичному значенню слова; відмінності  між цими двома типами значень  такі:

1. Граматичні значення  дуже абстрактні, тому вони характеризують  більші класи слів. Наприклад,  значення дієслівного виду завжди  присутній у значеннєвій структурі  російського дієслова. Лексичне  ж значення більш конкретно,  ніж граматичне, тому воно характеризує  лише якесь певне слово. Навіть  самі відвернені лексичні значення (наприклад, значення таких слів, як нескінченність, швидкість) менш  абстрактні, чим граматичні значення

2. Лексичне значення виражене  основою слова, граматичне - особливими  формальними показниками (тому  граматичні значення часто називаються  формальними).

Отже, граматичне значення - це відвернене (абстрактне) язикове значення, виражене формальними граматичними засобами. Слово звичайно має кілька граматичних значень. Наприклад, ім'я іменник вовком у реченні Я вовком би вигриз бюрократизм (М.) виражає граматичні значення предметності, натхненності, чоловічого роду, однини, орудного відмінка (значення порівняння: 'подібно вовкові, як вовк'). Саме загальне й найбільш важливе граматичне значення слова називаються категоріальним (загалькатегоріальним); такі значення предметності в ім'я іменника, количественности в ім'я числівника й т. д.

22. Поняття морфологічної  категорії

У слові відбито морфемну структуру і морфологічні категорії  конкретної мови. Граматичне значення слова, передаване службовими елементами, є абстрактним, не залежним безпосередньо від його конкретного лексичного значення. Наприклад, у слові біг («вид руху») наявні такі граматичні значення, як належність до розряду іменника, до чоловічого роду однини, називного відмінка.

Класифікацію типів морфологічних значень слів проводять на основі їх відношення до відображення позамовної дійсності, синтаксичної системи, словозміни, словотвору тощо. Значення, що відображають дійсність, кваліфікують як номінативні, а спрямовані у внутрішню синтаксичну структуру мови — як синтаксичні (релятивні). Внутрішньо-морфологічна класифікація значень ґрунтується на широкому розумінні морфології як такої системи, що складається з власне морфології і словотвірної морфології, і відповідно до характеру службових морфем (афіксів) охоплює словозмінні (власне граматичні, грамеми, флективні) та словотвірні (дериваційні, дериватеми, класифікаційні) значення.

Словозмінні і словотвірні  значення зумовлюють поділ морфології на дві взаємопов'язані частини — граматичну морфологію (словозміну, парадигматику) і лексичну морфологію (словотвір). Нерідко до власне морфології зараховують тільки словозміну, яка спирається на регулярне творення форм слова.

Морфологічні категорії  здебільшого класифікують за кількістю  грамем (значень), що утворюють категорію, і за характером відношень між  ними. Мінімальним виявом морфологічної категорії у сучасній українській мові виступають дві грамеми (категорія числа), а максимальним — сім грамем (категорія відмінка). Грамемам кожної категорії властива однорідність граматичного значення. Зокрема, категорію часу дієслова формують значення теперішній, минулий і майбутній часи. Морфологічні категорії мають зовнішний (афіксальний) засіб вираження граматичного значення, що уможливлює граматичну видозміну слова.

Конкретну форму слова  називають словоформою, а слово  як сукупність і репрезентант словоформ, об'єднаних тотожним лексичним значенням  і розрізнених тільки у граматичному плані за допомогою службових елементів, кваліфікують як лексему. Відповідно до причетності/непричетності морфологічних форм слів до синтаксичної сфери мови їх поділяють на синтаксичні й несинтаксичні.

Синтаксичні форми вказують на відношення залежності (наприклад, прикметникові форми відмінка, числа  і роду вказують на підпорядкування  прикметника опорному ім.) або взаємозалежності (напр., зв'язок координації між підметом і присудком, де головні члени  речення взаємно підпорядковують  один одного) у синтаксичних одиницях-конструкціях — реченні і словосполученні. Несинтаксичні ж форми не функціонують у межах того самого речення або словосполучення як показники синтакс. зв'язку між їхніми компонентами (напр., відношення між формами не-док. і док. в. дієслова).

 

23. Словозмінні морфонологічні  категорії в українській мові

Граматична категорія - система  протиставлених одна одній однорідних граматичних величин (граматичних  форм із однорідним значенням). До морфологічних  котегорій належать категорія роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи. Морфологічні категорії, в свою чергу, поділяють на класифікаційні й словозмінні.

Словозмінні (релятивні) категорії - граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від іншого слова, з яким воно поєднується в реченні. У  мовах світу найчастіше трапляються  граматичні категорії роду, відмінка, числа, означеності/неозначеності, ступеня  якості, часу, виду, стану, способу й  особи.Морфонологічні парадигми мають  свою структуру, яка визначається інвентарем морфонологічних категорій, що характеризують кожну частину мови. Категорія роду-граматична категорія, яка полягає в розподілі слів або форм за двома чи трьома класами, традиційно співвідносними з ознаками статі або їх відсутністю. Зокрема, це категорії роду, числа та відміна, істот/неістот іменника, співвідносні з іменниковими категорії роду, числа та відмінка прикметника, дієслівні категорії часу, виду, способу, особи, числа, значення яких переважно виражається флексією.

Морфонологічні парадигми  мають свої характерні риси: 1) наявність  стабільної частини (основи, кореня), яка  вказує на тотожність лексеми в усіх її граматичних видозмінах;  2) фіксація точного переліку її (лексеми) компонентів-словоформ, що надає парадигмі статусі закритого  класу форм; 3) однозначна відповідність  кожного компонента-словоформи парадигми  й пов'язаного із ним спеціального форманта; 4) закріплений порядок  розташування компонентів-словоформ  парадигми.

Парадигми слів однієї частини  мови мають однакове внутрішнє упорядкування  та набір закінчень для одного типу відмінювання чи дієвідмінювання. Словозміна іменників СУМ репрезентує  семичленну семантика-синтаксичну  категорію відмінка – Н.в, Р.в., Д.в., Зн.в., Ор.в, М.в, Кл. в., двочленну категорію  числа – одн. і множ., класифікаційну категорію істот/неістот. Водночас прикметник має такі ж категорії, хоча категорії відмінка, роду і числа іменника та прикметника не однотипні. В іменнику вони є засобом відтворення позамовної дійсності, їх граматичні значення семантично вмотивовані; щодо прикметника, то його іменні категорії є похідними, базою для них служать категорії іменника, які нівелювалися за змістом і виконують синтаксичний зв'язок опорного іменника і залежного прикметника.

24. Формозмінні  морфонологічні категорії в українській  мові

Граматична категорія - система  протиставлених одна одній однорідних граматичних величин (граматичних  форм із однорідним значенням). До морфологічних котегорій належать категорія роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи.

Найцікавішим прикладом  формозмінної категорії є категорія  часу в словосполученнях. Цілісним (синтаксично зв’язаним) словосполученням, як і синтаксично вільним, притаманні ті чи інші граматичні значення, проте  особливості вираження останніх мають значну специфіку, порівняно  з синтаксично вільними сполуками. Головна відмінністьміж характером вираження граматичних категорій  у синтаксично вільних та синтаксично  зв’язаних словосполученнях полягає  у тому, що більшість з останніх зберігають свою специфіку як цілісних оиницьне у всіх граматичних формах (відзначаються усіченою парадигмою).

Отже, синтаксично вільні словосполучення характеризуються легкою формозміною за числами і  відзначаються повною парадигмою числа.

При розгляді цілісних словосполучень не можна говорити просто про систему  числових форм, а слід наголошувати саме на особливостях вираження категорії  числа, оскільки зв’язані сполуки часто  характеризуються усіченням парадигми  числа (вживаються лише в одній числовій формі) або взагалі не мають категорії  числа, що спричинено їх функціональною або семантичною специфікою.

Видається правомірним розподілити  всі цілісні сполуки на три  групи щодо особливостей вираження  в них граматичної категорії  числа: 1) словосполучення, які характеризуються повною парадигмою числа; 2) словосполучення, які відзначаються усіченням  числової парадигми; 3) словосполучення, в яких граматичне значення числа  має зовнішній характер вираження.

Повною парадигмою числа  характеризуються такі цілісні словосполуки:

1)утворення, в яких  один з компонентів є назвою  родового поняття, а інший –видового: 

вродлива дівчина –  вродливі дівчата, маленьке село –  маленькі села,

2) конструкції із значенням  вибірковості, в яких перший конституент  виражений 

прикметником (кращий з нас  – кращі з нас, наймолодший  з групи -- наймолодші з групи)

3) кількісно - іменні сполуки,  в яких перший конституент  виражений числівниками 

тисяча, мільйон, трильйон, мільярд  і под., а також іменниками із кількісним значенням 

типу десяток, сотня, чверть, половина, склянка, шмат тощо (тисяча гривень, мільйон 

мешканців, десяток книжок і под.). Лічильні іменники десяток, дюжина, пара та

іменникові еквіваленти  дробових числівників половина, третина.

4) словосполучення, в яких  головне слово своїм значенням  відповідає члену речення, 

а залежне розкриває це значення (цими днями, останніми тижнями, осіннього вечора).

5) словосполучення, утворені  поєднанням форм типу з обличчям, з носом з 

прикметниками або дієприкметниками (з цікавим обличчям, з великою  головою, з мі

цними руками, з чорними  очима тощо).

25. Залежно від здатності чи нездатності протиставляти  словоформи в межах однієї лексеми граматичні категорії поділяють на два види:

1) словозмінні(протиставляються  в межах однієї лексеми)

2) класифікаційні, або лексико-граматичні  чи несловозмінні (не утворюють опозиційних словоформ у межах однієї лексеми без зміни лексичного значення). До них належать:

 - іменникові категорії: роду (пан — пані)Категорія роду іменника покликана реалізувати в реченні його- граматичні зв'язки, узгодити синтаксично  залежні форми слів з іменником, що їх означає. Основу категорії роду становлять іменники  семантично вмотивованої родової ознаки, завдяки яким ця категорія зберігається в мові. Грамема роду є складовою  ознакою граматичного змісту іменника: предметність і її  родова і числова характеристики сприймаються як   понятійні субстанції, тому іменник має рід, а не змінюється  за родом, що властиво прикметникові, займенникові тощо.  Те чи інше слово, потрапляючи у відповідну підкатегорію  (підкатегорії чоловічого, жіночого або середнього родів), не може змінитися, набути форми іншої підкатегорії,   отже, рід є класифікуючою категорією.  Виражати категорію роду можуть флексії (пан — пані), а також суфікси (ткач- ткачиха).