Особливості виробництва свинини в присадибних та фермерських господарствах

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ    НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

                                                                           Біолого-технологічний  факультет

                                                                           Кафедра  годівлі 

                                                                           сільськогосподарських тварин         

 

 

 

 

 

      КУРСОВИЙ     ПРОЕКТ

на тему:

 «Особливості виробництва  свинини в присадибних та фермерських  господарствах»

                                                          

 

 

 

 

                                                                         Керівник:    к.с.-г наук, доцент

                                                                                                     Попсуй В.В.

                                                                           Виконала: студентка 4 курсу БТФ

                                                                                             групи 1002-2

  Канівець М.Я.

 

 

 

 

 

Суми 2013

 

Зміст

   Вступ

1.  «Вдалий вибір породи-одна із складових успіху»

1.1.Корми і годівля свиней

1.2.Фактори,що впливають на відгодівлю свиней

1.3.Маса до якої найбільш вигідно відгодовувати свиней

1.4.Утримання свиней

1.5. Інтенсивні технології вирощування свиней

     2.Розрахункова частина

2.1.  Необхідні умови  для розрахунків

2.2. Розрахунок руху основного  стада  і того,  що перевіряється.

2.3.   Планування парувань  та опоросів                                                      

2.4.   Визначення приплоду                                                                           

2.5. План постановки молодняку  на дорощування ,відгодівлю та  в групу   ремонтного молодняку

2.6. План відгодівлі, вирощування  ремонтного молодняку та виробництва  м’яса.                                                         

2.7.Визначення річної потреби  в кормах                                                    

2.8.Розрахунок потреби  у приміщеннях.                                             Висновок

     Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Свинарство є однією з ефективних галузей тваринництва, яка забезпечує населення цінними продуктами харчування, такими як м’ясо, сало. Після забою свиней залишаються побічні продукти — шкури, щетина, кишки, кров тощо, які використовують як сировину для подальшої переробки. Цінним органічним добривом є гній свиней — за рік від однієї тварини можна отримати до 1 т гною.

Для свиней характерні скороспілість та багатоплідність, які дають можливість за короткий період отримати від них значно більше м’яса, ніж від інших видів сільськогосподарських тварин. Тому не випадково свинарство вважають галуззю великих можливостей. Як стверджував ще в 1927 р. академік М.Ф. Іванов, коли в країні виникає необхідність збільшити виробництво м’яса і жирів, то населення насамперед посилює розведення свиней.

Жир свиней має цінні харчові якості, містить усі незамінні жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, арахідонову) і перетравлюється в організмі людини на 96 — 98 %, що ставить його в один ряд із вершковим маслом.

У середньому м’ясопереробні підприємства використовують 60 — 65 % свинини для ковбасного і консервного виробництв, 10 — 15 — для виготовлення копченостей та 25 — 30 % спрямовують на реалізацію у свіжому вигляді. За такого співвідношення необхідно вирощувати: м’ясних свиней — 71 — 75 %, жирних — 15 — 17 і беконних — 10 — 12 %.

Виробництву свинини завжди приділяли значну увагу як у всьому світі, так і в Україні зокрема. Так, за даними ФАО, у світовому масштабі поголів’я свиней у 2002 р. становило 941,02 млн голів, а виробництво свинини — 94,2 млн т, що порівняно з середніми показниками 1989 — 1991 рр. збільшилося відповідно на 84,4 млн голів (9 %) та 24,5 млн т (26 %). За наведений період виробництво свинини зросло на 17 % порівняно зі збільшенням поголів’я. 

Цінні господарськи корисні ознаки свиней гарантують їх перевагу у виробництві м'яса порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин. Тому не випадково у країнах з розвиненим тваринництвом (Данія, ФРН, Нідерланди, Угорщина) зростання виробництва м'яса має місце головним чином за рахунок інтенсивного розвитку свинарства.

Якщо виробництво свинини у світі прийняти за 100 %, то її виробляють, %: в Азії — 55,7, Європі — 26,5, Північній Америці — 13,0, Південній — 3,5, Африці — 0,8, Океанії — 0,5.

Частка свинини в балансі м’яса у більшості країн Європи становить понад 50, а в Китаї — навіть 80 %. Найбільшими її виробниками в Європі є Німеччина (4123 тис. т), Іспанія (2985), Франція 2350), Данія (1759), Польща (1710), Російська Федерація (1595), Італія (1510 тис. т) та інші країни, для яких характерна стабілізація виробництва свинини або його зростання.

В Україні на 1 січня 2004 р. кількість свиней досягла 7321,5 тис. голів, виробництво свинини в забійній масі в 2002 р. — 610 тис. т на рік, а частка її від загальної кількості м’яса — 37,2 %.

Нині в країні використовуються вітчизняні та зарубіжні породи свиней. Більшість з них добре пристосована до місцевих умов годівлі, утримання, має високу продуктивність. В середньому по всіх генотипах свиней вік досягнення живої маси 100 кг сягає 170-195 днів при середньодобових приростах 650-850 г і витраті кормів на 1 кг приросту живої маси 3,6-4,1 корм. од. Для господарств різних категорій розроблена селекційно-технологічна система виробництва свинини, що базується на поєднанні роботи племінного і товарного свинарства з широким впровадженням методів схрещування і гібридизації. Ці методи обумовлюють гетерозисний ефект, що сприяє підвищенню продуктивності свиней на 10-15 % порівняно з чистопородними тваринами.

Серед основних завдань галузі — розробка сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, зниження собівартості виробленої продукції, подальше поліпшення існуючих і нових порід, типів, ліній та кросів, спрямованих на підвищення продуктивності тварин, поліпшення відгодівельних якостей одержуваного приплоду, а також пошук дешевих і багатих на протеїн місцевих кормів та раціональне використання останніх у господарствах із різними формами власності.

Харчова цінність свинини. М’ясо свиней — біологічно повноцінний продукт харчування. Воно містить менше води, ніж яловичина та баранина, і характеризується високою енергоємністю. Свинина багата на повноцінний білок, який містить незамінні амінокислоти, а також мінеральні речовини та вітаміни. Вона ніжна, соковита, добре консервується і найбільш придатна для виготовлення ковбасних, копчених виробів та м’ясних консервів. Продукти із свинини мають високі смакові якості, які не втрачаються під час консервування та їх тривалого зберігання.

У процесі структурної перебудови агропромислового комплексу значне місце посідають особисті підсобні господарства громадян. Вони відіграють важливу роль у забезпеченні населення продуктами харчування, створенні продовольчих ресурсів держави, а також впливають на формування цін продовольчого ринку. Перспективними формами фермерства слід вважати поступову трансформацію особистих господарств населення у фермерські і формування виробничих фермерських кооперативів, які успішно розвиваються в передових країнах світу.

 

1. «Вдалий вибір породи-одна із складових успіху»

Для розведення та вирощування свиней в індивідуальному господарстві слід вибирати ту породу , яку розводять в даній зоні , тому що вона найбільш пристосована до місцевих кліматичних умов і кормів.

У напрямку продуктивності породи свиней можна розділити на три групи.

Найчисельнішою з них є породи м’ясо-сального ( універсального ) напрямку продуктивності. Порода цього напрямку характеризується поєднанням високих відтворювальних , відгодівельних і м'ясних якостей.

До другого напрямку продуктивності належать породи м'ясного і беконного типу. Разом з хорошими відтворними і відгодівельними якостями свині цього напрямку мають найбільш високу м'ясність туш.

До тварин третьої групи відносяться свині , що володіють відмінними відгодівельними якостями , але у них багатоплідність нижче , ніж у перших двох груп і в тушах переважно більше сала.

Для отримання поросят краще всього вибирати свинок м’ясо-сальної групи. Для отримання м'ясної пісної свинини рекомендується ставити на відгодівлю свиней м'ясних або беконних порід або помісних , тобто отриманих від схрещування цих порід.

Щоб отримати тушу з переважаючою кількістю сала , тоді краще брати для відгодівлі породних тварин універсального або сального напрямку продуктивності або ж використовувати їх помісі .

Серед порід свиней найбільш розповсюдженою в Україні є велика біла. Ця порода — універсальна, м’ясо - сального напрямку продуктивності. Звичайно, є породи м'ясного і беконного напрямку продуктивності (українська м'ясна, полтавська м'ясна, ландрас, уельська), а також помісні та гібридні тварини, які характеризуються високою енергією росту та відгодівельними якостями.

Вибираючи порося для відгодівлі, господар повинен спочатку чітко визначитися з її метою. Дуже важливо правильно вибрати здорове порося для вирощування і відгодівлі: воно рухливе, щетина блискуча, щільно прилягає до шкіри, п'ятачок рожевий, прохолодний на дотик і вологий.

Для м'ясної відгодівлі потрібно ставити поросят скоростиглих порід (велика біла, українська м'ясна, полтавська м'ясна, ландрас, уельська) у віці 3-4 місяці, з середньою масою тіла 25-35 кілограмів, і закінчувати її в 7-8 місячному віці з досягненням маси тіла 110-120 кг; середньодобові привіси за весь період відгодівлі становитимуть 500-510 грамів.

У приватних господарствах, враховуючи сучасні умови, вигідно відгодовувати свиней до напівсальних та сальних кондицій з масою тіла 170-200 і більше кілограмів. Напівсальна та сальна відгодівля дають змогу отримати велику кількість високоякісного сала та внутрішнього жиру. Для цього виду відгодівлі використовують, окрім молодих тварин, вибракуваних дорослих тварин, малопродуктивних свиноматок.

1.1.Корми і годівля свиней

Корми , які застосовують для вирощування та відгодівлі свиней.

Свині відносяться до всеїдних тварин , і тому для їх годівлі використовують корми як рослинного , так і тваринного походження. Асортимент різних кормів сприятливо впливає на їх вирощування і відгодівлю .

Найважливіше значення з усіх поживних речовин в кормі мають білки . Але не слід забувати про те , що надлишок білка в кормі може призвести до погіршення його використання тваринами , що в свою чергу веде до підвищення витрат на виробництво свинини.

Недолік же білка в раціоні негативно позначається на продуктивності свиней .

Вуглеводи в організмі тварин в основному витрачаються для утворення жиру і підтримки нормальної температури тіла. Дача кормів , занадто багатих вуглеводами , веде до швидкого ожиріння свиней. Такий вуглевод як клітковина , що входить до складу грубих кормів свинями перетравлюється погано.

Для вирощування і відгодівлі свиней використовують такі корми:

• концентровані (зерно ячменю , вівса , кукурудзи , зерновий                 комбікорм , висівки )
• соковиті (картопля , морква , буряк) ,
• зелені (маса конюшини , люцерни , гороху , бадилля городніх культур , кропива ) .

Також в умовах індивідуального господарства для вирощування і відгодівлі свиней широко застосовують відходи та корми тваринного походження.

Корми бувають такі: 

• зернові ;
• соковиті ;
• зелені ;
• грубі ;
• Корми тваринного походження;
• Додаткові корми .

До зернових кормів , застосовуваним для відгодівлі свиней відносяться: ячмінь ,овес ,горох,кукурудза , комбікорм ,висівки,макухи та шроти .

До соковитих кормів відносяться : картопля , буряк , гарбуз і моркву.

Зелені корми відіграють велику роль в годівлі свиноматок і молодняку. Тварини добре поїдають молоду зелену масу конюшини , люцерни і гороху. Зелені корми багаті повноцінним протеїном , вітамінами і мінеральними речовинами. Також до зелених кормів можна віднести бурякове бадилля , молоду кропиву , лободу і кульбабки . Перед згодовуванням кропиву заварюють , а інші рослини дрібно подрібнюють і дають у поєднанні з концентратами .

Грубі корми - сухі рослинні корми , які містять високий рівень клітковини. До них відносяться: солома , сіно , полова і стрижні кукурудзяних качанів . Грубі корми є обов'язковим компонентом зимових раціонів травоїдних тварин. У раціон свиней грубі корми додають у невеликих кількостях для нормалізації травлення. Сіно для свиней заготовляють в суху погоду з трав бобових у стадії стеблування . Скошену траву сушать у тіні , а потім зберігають у темному приміщенні.