Технологія вирощування ячменю ярого в у мовах південного степу України

М’якопластичний стан грунту в шарі 0-12см настає в останній п’ятиднівці  березня, а інколи і раніше, приблизно через 20 днів після сходу снігового покриву. Грунт в такому стані знаходиться дуже короткий період. При незначних опадах або відсутності їх , верхній шар грунту переходить в твердо пластичний стан через 5-10 днів. Таким чином, погіршуються умови ґрунтового обробітку і отримання сходів ярого ячменю [1].

В травні в перезволоженому стані грунт буває 1-2 дні. В липні , в зв’язку з значним збільшенням опадів, перезволоження верхнього шару грунту може спостерігатися протягом 3-4 днів.

Протягом періоду липень – вересень, а в окремі роки і протягом жовтня, поверхня грунту знаходиться в сухому стані, що добре впливає на проведення вбираючих робіт за виключенням днів з проливними дощами.     При недоліку опадів, після збору ранніх ярових , орний шар грунту нерідко переходе в твердий стан, що значно ускладнює обробіток грунту на зяб і під посів озимих культур. Кращі умови для обробітку грунту створюються тільки з початком осінніх дощів [1].

Вище приведені кліматичні дані дозволяють судити про особливості кліматичних умов Південного Степу України в загальних рисах, так як розчленованість рельєфу і різноманітні експозиції схилів призводять до значних відхилень від середніх даних. Наприклад, весняні заморозки на 5-6 днів раніше закінчуються на верхніх частинах схилів і настільки ж пізніше починаються восени.

Із приведених кліматичних показників видно, що клімат Південного Степу,загалом, сприятливий для вирощування ярого ячменю. Але суховії, нерівномірне випадіння опадів, відлиги взимку, можуть погіршувати умови росту цієї рослини і знижувати її продуктивність [1].

 

2.2. Ґрунтові умови

 

Найпоширенішим грунтом Південного Степу України є чорнозем звичайний малопотужний [5].

 

2.2.1. Генетико-морфологічна будова  грунту

 

Розріз

Назва грунту: чорнозем звичайний малопотужний

 

Описання ґрунтового профілю, розкритого розрізом, який закладено на схилі водорозділу крутизною 1-20. Скипання від соляної 10% кислоти з 43см, карбонати в виді «білоглазки» з 76см [2].

 

 

Но 0-24см	- Гумусовий, він же орний, темно-сірий, важко суглинковий, пилувато-грудковатий, свіжий, слабоущільнений, пористий, безкарбонатний, рослинні залишки, поступово переходить по кольору в
Нр 24-43см	- верхній гумусово-перехідний, темно-сірий  з бурим відтінком, грудково-зернистий, важко суглинковий, вологий, ущільнений, пористий, без карбонатний, рослинні залишки, поступово по кольору переходить в
Pkh 43-60см	- нижній гумусо-перехідний, брудно-бурий, грудковий, важко суглинковий, вологий, ущільнений, пористий, карбонатний, скипає від соляної кислоти з 43см, поступово по кольору переходить в
Рк 60-147см	- Ґрунтоутворююча порода – леси: палевий, грудковий, тонкопористий, легкосуглинковий, вологий, ущільнений, карбонатний, скипає від соляної кислоти , багата «білоглазка» з 76см.

 

 

2.2.2. Гранулометричний склад грунту

 

Таблиця 2. 5

Гранулометричний склад грунту чорнозем звичайний малопотужний слабо змитий крупнопилувато-важкосуглинковий [2]

Генетичний горизонт	Глибина відбору зразків	>0,25	0,25-0,05	0,05-0,01	0,01-0,005	0,005-0,001	<0,001	<0,01
Но	0-24	0,14	5,35	26,38	9,75	12,12	40,29	62,16
Нр	24-43	0,07	2,84	32,51	8,49	16,08	36,37	60,94
Pkh	43-60	0,99	7,99	28,47	3,47	12,55	35,08	51,10
Рк	60-147	0,12	6,00	20,99	10,07	5,29	38,36	53,72

 

Даний тип грунту в зоні Південного Степу України розташований на схилах крутизною 1-2, 2-30. Являються результатом розвитку площинної водної ерозії. Грунти збагачені на поживні речовини і є більш гумусованими, саме на них формуються зональні фітоценози; вони мають підвищену вологоємкість, значну зв’язність, тому можна сміло вважати, що грунт з наведеним вище гранулометричним складом є придатним для вирощування ярого ячменю. Звісно вони ж мають і недоліки: для води є більш слабко проникними, їх безструктурні варіанти, які малими ділянками зустрічаються в зоні Південного Степу, схильні до запливання та утворення агрономічно шкідливої кірки, легше ущільнюються, налипають на сільськогосподарські знаряддя, не досить добре пропускають повітря до коренів рослин, а також є більш холодними (тому що на випаровування витрачають багато тепла). Обробіток грунту ,з таким механічним складом, помітно затрудняється [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.3. Фізико-хімічні  властивості грунту

 

Таблиця 2.6. 

Фізико-хімічні властивості чорнозему звичайного малопотужного [2]

Генетичний горизонт	Глибина/ потужність,(см)	Гумус в %	рН водний	рН сольовий	Обмінно-увібрані катіони, мг-екв/100г грунту				Ступінь насиченості основами(%)	Ємність поглинання, мг-екв/100г грунту	Вміст елементів живлення в грунті(мг/кг грунту)
					Са+	Mg++	Na+	K+			N	К2О	Р2О5
Ho	0-24	3,5	6,9	6,1	44,3	5,5	0,9	1,0	94,3	48,4	82	71	173
Hp	24-43	2,1	7,2	6,4	43,4	5,6	0,8	0,9	95,2	47,5
Pkh	43-60	1,1	7,5	7,2	-	-	-	-	-	-
Pk	60-147	0,4	8,0	7,4	-	-	-	-	-	-

 

 

 

Чорнозем звичайний малопотужний

–  залягання карбонатів на глибині 55-57см; вміст гумусу – від 2,2% до 3,1%, з глибиною кількість гумусу знижується до 1,3%. Відповідно з зниженням гумусу зменшується і поглинальна здатність, так ця величина становить 43,10 мг/100г грунту [2];

- близька до нейтральної реакція грунтового розчину (рН верхнього горизонту = 7,0-7,7, з глибиною збільшується лужність грунтового розчину (рН=8,2-8,4) [2];

- В складі обміно-поглинаючих основ цих грунтів домінують обмінні катіони кальцію і магнію [2];

- Вміст рухомих фосфорних зв’язків, по даним агрохімічного обстеження, відповідає високому ступеню забезпеченості 71мг/кг грунту [2];

- Рухомим калієм забезпечені в дуже високому ступені 173мг/кг гурту [2];

РОЗДІЛ 3

 ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ  КУЛЬТУРИ

 

 

3.1. Розміщення в сівозміні

 

Відомо, що ярий ячмінь має слаборозвинену кореневу систему, відрізняється порівняно слабкою активністю коріння. Так як рослина відрізняється коротким періодом інтенсивної потреби поживних речовин, ячмінь вимагає високу потребу до умов вирощування в початковий період вегетації. В результаті чого вирощування ячменя в сівозміні являється основною умовою формування високих врожаїв зерна необхідної якості [11].

Ячмінь в зоні Південного Степу України рекомендується вирощувати після зернобобових, кукурудзи на зелений корм або на силос, а також допустимі посіви після ярої пшениці, якщо такі є в наявності [10].

При розміщенні посівів в сівозміні потрібно мати на увазі, що добре росте і розвивається ярий ячмінь на грунтах суглинкового та глинястого механічного складу. Не рекомендується розміщати посіви на піщаних , а також на перезволожених (де утворюється кірка) і еродованих грунтах. Неможна сіяти ячмінь на заовсюджених полях, щоб уникнути сортового та видового забруднення. Це особливо важливо при вирощуванні пивоварного ячменю, так як знижується пивоварна якість зерна. Найкраща пивоварна якість зерна отримується при розміщені ярого ячменя після просапних культур, так як зерно збагачується крохмалем [10].

Найкращими попередниками для ячменя являється кукурудза на силос, картопля, кукурудза на зерно (під які звичайно вносять значну кількість добрив), соняшник в суміші з зернобобовими культурами на силос, зернобобові культури, однолітні трави на зелений корм [11].

Ячмінь будучи скоростиглою культурою, сам є хорошим попередником для ярих культур. Є цінною покривельною культурою, завдяки раннім строкам збирання, ніж інші ярі культури [11].

З урахуванням вище перерахованих особливостей і природно кліматичних умов можна застосувати наступну схему зерно парової сівозміни:

                             1) Чорний пар

                             2) Озима пшениця

                             3) Соняшник

                             4) Кукурудза на силос

                             5) Ярий ячмінь

                             6) Зернобобові

                             7) Озима пшениця

                             8) Кукурудза  на зерно

 

 

 

3.2. Система обробітку  ґрунту

 

Обробіток грунту здійснюється в співвідношенні з потребами зональних систем землеробства. Він включає прийоми основного, передпосівного і післяпосівного обробітку. Вся система обробітку повинна створювати оптимальну щільність грунту, очищати орний шар від насіння бур’янів, збудників хвороб і шкідників, заглибленню орного шару, запобіганню ерозійних процесів, створенню найкращих умов для проведення високоякісного посіву і отримання сходів, максимальному накопиченню і збереженню вологи, утримання верхнього шару грунту в рихлому стані. При цьому велика увага повинна бути направлена на якісне вирівнювання поверхні грунту. З останнім прийомом зв’язана не тільки величина врожаю, але і однорідність і якість вирощувального насіння і зерна [8].

 

Зяблевий обробіток грунту. Застосовуються слідуючи системи зяблевого обробітку грунту:

• Класичний обробіток, який базується на оранці з оборотом пласта;
• Ґрунтозахисна (плоско різна, безвідвальна з збереженням стерні);
• Спеціалізований обробіток на схилах з створенням нерівностей на поверхні орного шару, або щілювання для уникнення стоку талих вод.

З урахуванням прийнятої системи обробітку грунту, попередників, властивостей грунту , забур’яненості поля і стану погоди зяблевий обробіток грунту під ярий ячмінь може застосовуватися в наступних варіантах:

• Оранка зябу з оборотом пласта з попереднім лущенням стерні;
• Безвідвальний обробіток грунту чизельними плугами, які забезпечують краще кришіння пласта.

Більш ефективним являється ранній вирівняний зяб з наступнім поверхневим обробітком (напівпаровий обробіток зябу). Застосовується він після рано збираних культур в посушливому Ступу України на полях з рівним рельєфом [8].

Осінній поверхневий обробіток зябу ефективний в боротьбі з багаторічними бур’янами, покращує водний режим грунту [10].

Після стерньових попередників перед звичайною оранкою проводять лущення жниви. Лущення дає змогу зберегти грунтову вологу, активувати проростання насіння бур’янів і активувати мікробіологічні процеси в  грунті. Оранка зябу проводиться через 2-3 тижні після лущення, коли з’являються сходи бур’янів. (В нашій сівозміні використано саме такий обробіток грунту) [10].