Особливості соц роботи з людьми з обмеженими фізичними можливостями

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, проблема осіб з обмеженими фізичними можливостями набуває все більшої актуальності у нашому суспільстві. ЇЇ серйозність обумовлена не лише тим, що останнім часом збільшилося число людей, які мають значні фізичні та психічні вади, а й надзвичайно низьким рівнем матеріального забезпечення, їхньою соціальною та моральною незахищеністю.

Щодо  соціальної політики, метою якої є підвищення рівня соціальної безпеки й добробуту населення, соціального захисту людей з обмеженими можливостями, то вона має виходити з реального стану економіки країни, не абсолютизуючи при цьому політику збільшення доходів саму по собі. Навіть за умов значного ослаблення соціальної безпеки людей з обмеженими можливостями, погіршення добробуту, соціальної захищеності, істотного зниження рівня життя більшості, що характерна для України, соціальна допомога, підтримка з боку держави не може мати загального, тотального характеру, а повинна бути адресною, мати диференційований характер з урахуванням ступеня захищеності людини, її віку, соціального статусу, працездатності та інших чинників і стосуватися насамперед найвразливіших верств населення.

Інвалідність  – це явище, яке стосується всього суспільства. Але така думка існує  віднедавна. Колись таких осіб цуралися, та з початком етапу «від ізоляції до інтеграції», такі люди можуть знайти своє місце у суспільстві.

Я визначила, що для того, щоб людина з обмеженими фізичними можливостями адаптевалася в суспільстві їй потрібна психологічна та соціальна допомога. Важливими  є створення клубів за інтересами, де вони зможуть зустрітися з людьми, які зможуть найкраще їх зрозуміти. Там вони можуть знайти підтримку, взаєморозуміння. В умовах саме такого спілкування  в таких людей породжується почуття  впевненості та оптимізму, почуття своєї потрібності та значущості. У них знижується невпевненість у собі, зникає психологічне напруження.

Питання реабілітації осіб з обмеженими фізичними  можливостями є досить важливим для  розгляду, оскільки незалежне життя таких, їхня адаптованість – це, передусім, право людини бути членом суспільства та брати активну участь у його соціальному, економічному та політичному житті; це свобода вибору і доступу до праці й освіти, а також духовна і матеріальна незалежність, що надає життєвої стійкості та гармонізує існування людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Голоіко Н.О., Данельян Л.Є. Соціально-психологічна робота з дітьми та молоддю з особливими потребами – К.: Держсоцслужба, 2005. – 108 с.
2. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»
3. Іванова І.Б. Проблеми соціально-психологічної адаптації інвалідів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Інтеграція аномальної людини в сучасній системі соціальних відносин». – К., 1994. – С. 32-34.
4. Лянной Ю., Кравченко А. Рухливі ігри як засіб фізичної реабілітації учнів в загальноосвітній школі // Фізичне виховання у школі. – 1999.- № 2 (74639) – с. 23-25.
5. Пінчук І.М. Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю – К.:УДУССМ. 2000. – 184 с.
6. Поляк О.В. Проблеми соціальної реабілітації осіб з обмеженою дієздатністю /О.В. Поляк // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами : зб. наукових праць. – К.:Університет “Україна”, 2004. – 448 с.
7. Синьов В. Застосування нової моделі інвалідності / В. Синьов, А. Шевцов // Дефектологія. – 2004. – № 2. – С. 24–28.
8. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні : Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 288 с.
9. Указ Президента України Про додаткові заходи щодо посилення

соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році року людей  з інвалідністю