Проблемні аспекти технології прогнозування результатів голосування виборців

Під час проведення екзит-полу зазвичай збирається інформація про  ті дільниці, які потрапили у вибірку: про кількість виборців на цих  дільницях, результат голосування  в першому турі, про явку виборців. На жаль, на багатьох дільницях відмовляють у цих даних, хоча вони фіксуються протоколами виборчої комісії.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА ОБГРУНТУВАННЯ ВАЛІДНОСТІ ДАНИХ ЕКЗИТ-ПОЛУ

3.1. Проблемні аспекти  технології прогнозування результатів  голосування виборців

Значимість соціологічних  прогнозів не однозначно оцінюється різними соціологами. Навіть один із фундаторів електоральної соціології Дж. Геллап, відзначаючи, що широка громадськість  пов'язує дослідження виборчої поведінки  насамперед з передбаченням результатів голосування, зазначав, що прогнозування є «найменш корисною соціальною функцією, яку можуть виконувати опитування» [11, с. 255]. А видатний французький науковець ХІХ ст. Ж.А. Пуанкаре стверджував: «Соціологія – це наука з максимальною кількістю методів і мінімальними результатами» [9].

Попри це, соціологи не мають права самоусунутися від  електоральних опитувань із декількох  причин. По-перше, враховуючи попит  на цей рід опитувань з боку політиків і суспільства, їх місце  швидко займуть інші, менш професійні, а «плоди» їх діяльності будуть екстраполюватися на соціологію та соціологів. По-друге, прогностична функція – одна з головних функцій будь-якої науки, а електоральні опитування – кращий засіб для перевірки соціологічних методів і гіпотез, оскільки дають змогу зіставити результати, що базуються на даних вибіркових обстежень, з даними по генеральній сукупності. Отже, електоральні дослідження необхідно здійснювати, але зважати на особливості їх проведення.

Вихідною інформацією  для аналізу вищезазначеної проблематики були взяті результати голосування згідно даних ЦВК та всеукраїнських соціологічних опитувань щодо президентських виборів 2010 р. таких соціологічних центрів України, як Фонд «Демократичні ініціативи» (І. Бекешкіна), фірма «Юкрейніан соціолоджі сервіс» (О. Вишняк), компаній – Київський міжнародний інститут соціології (В. Паніотто, В. Хмелько), «Research & Branding Group» (Є. Копатько), «Социс» (О. Стегній, М. Чурилов), TNS (з осені 2008 р. TNS входить до складу Kantar Group – дослідницького підрозділу світового рекламно-комунікаційного холдингу WPP, лідера в галузі маркетингових досліджень, який працює у 75 країнах), «ФОМ-Україна» (О. Бухалов).

Спочатку наведемо інформацію щодо методології самих досліджень. Фонд «Демократичні ініціативи» та фірма «Юкрейніан соціолоджі сервіс» опитали з 12 по 26 грудня 2009 р. 2010 респондентів. Похибка вибірки не перевищує 2,3% [35]. Дослідження фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс» проводилось з 12 по 23 грудня 2009 р.. Опитано 2998 респондентів. Максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 1,8% [42].

Київський міжнародний  інститут соціології (КМІС) провів опитування протягом 12-24 грудня 2009 р. Опитано 4074 респонденти. Статистична похибка вибірки  не перевищує 2,3% [17]. Соціологічне дослідження Центру соціальних і маркетингових досліджень «СОЦИС» проводилось з 9 по 24 грудня 2009 р. Квотна вибірка склала 10 тисяч респондентів [41].

Дослідження компанії «Research & Branding Group» проводилося з 5 по 13 грудня 2009 р. Об'єм вибіркової сукупності склав 3083 особи. Очікувана середня помилка вибірки складає 1,8% [52]. Компанія TNS проводила опитування з 7 по 14 грудня 2009 р.. Опитано 1200 респондентів. Похибка вибірки не перевищує 3% [1]. Компанія «ФОМ-Україна» проводила опитування з 17 по 22 грудня 2009 р. Було опитано 1000 респондентів. Похибка вибірки не перевищує 3,2% [46].

При цьому зауважимо, що лише з результатами опитувань  КМІСу, «Демократичних ініціатив» і  «Research&Branding Group» можна ознайомитися на їхній сайтах. Інформація ж про  інші дослідження доходить через засоби масової інформації, як правило, у скороченому вигляді.

Перша проблема прогнозування  результатів голосування полягає  у питанні: «Наскільки допустимо  і коректно, з наукової точки зору, порівнювати передвиборчі рейтинги кандидатів з результатами голосування?». Професійні соціологи розуміють, що генеральна сукупність (об'єкт дослідження) на час опитування і генеральна сукупність на час виборів можуть суттєво відрізнятися. І тому, незалежно від якості проведеного дослідження, результати можуть не співпадати і їх порівняння з наукової точки зору є некоректним. Коректним може бути лише порівняння результатів екзит-полу з результатами голосування, оскільки вони отримані на основі однакової генеральної сукупності.

Більшість пересічних людей сприймають передвиборчі рейтинги як передбачення, плутаючи при цьому похибку вибірки з похибкою прогнозу і вважаючи, що наведені рейтинги не повинні відрізнятися від результатів виборів більш ніж на 2-3%. З цього приводу О. Вишняк зазначає: «Самі відсотки можуть уточнитися, але результат від цього не зміниться,…. рахунок матчу може змінитися, а результат матчу – ні» [42]. Отже, порівняння рейтингів і результатів голосування може свідчити лише про певні тенденції, зокрема про лідерів передвиборчих перегонів, а не про числові збіги.

Повний збіг результатів  перевиборчого опитування і голосування  насамперед може означати, що виборчі  установки людей за період між  ними зовсім не змінилися. А це, своєю  чергою, свідчить про нульовий результат  піар-кампаній кандидатів, які повинні найбільше працювати в останні тижні перед виборами.

Зауважимо, що у такому підході іноді винні самі соціологи. Щоб справити ефект на замовника, вони самі іноді поширюють міф  про кореляцію результатів опитування, яке відбувається за місяць чи два до виборів, і самих результатів виборів. Якщо результати опитування знаходяться у межах статистичної похибки з результатами виборів, соціологи хваляться перед замовниками у своїх успіхах. Якщо ж ні, вони знаходять десятки «науково-методологічних» причин для свого виправдання. Отже, з метою усунення цієї проблеми соціологи перед початком дослідження повинні пояснювати замовникові і громадськості, що отримані внаслідок дослідження рейтинги необхідно сприймати як тенденції, а не як пророкування.

Друга проблема стосується форми, у якій подаються результати передвиборчих опитувань. Часто  вона породжує суперечності у питаннях інтерпретації результатів опитувань  та їх порівняння з результатами голосування, які справляють враження маніпуляції  цифрами. Загальновідомо, що відсотки за певних кандидатів, які оприлюднює Центральна виборча комісія (ЦВК), є відсотками від кількості тих виборців, які прийняли участь у голосуванні. Втім деякі соціологи, оприлюднюючи результати своїх досліджень, не вказують природу поданих відсотків – чи вони від загальної кількості респондентів, чи від тих, хто має намір прийти на вибори, чи це прогнозовані відсотки. Отже, необхідно звертати увагу на конкретизацію цього питання.

Із попередньої логічно  випливає наступна, третя проблема – прогнозування виборчої активності. Вона є однією з основних проблем електорального прогнозування. Розглянемо її в контексті даних ЦВК та даних соціологічного дослідження. Нюанс даних ЦВК полягає в тому, що різні відсотки за певних кандидатів, при різній виборчій активності, набувають зовсім іншого значення.

Для прикладу змоделюємо таку ситуацію. Є два виборчих округи по 100 тис. виборців. В одному окрузі за певного кандидата подано 25% голосів  при виборчій активності 50%, а в  іншому окрузі – 20% голосів при виборчій активності 70%. ЦВК оприлюднює відсотки голосів за цього кандидата, і в нас складається враження, що у першому окрузі він набрав більше голосів, оскільки 25 більше, ніж 20. Але, якщо перевести ці відсотки в абсолютні цифри, то ми отримуємо за цього кандидата у першому окрузі 12500, а в другому – 14000 голосів виборців.

Наприклад, Ю. Тимошенко  у відсотковому відношенні на виборах 2010 р. набрала менше голосів в  Донецькій області, ніж в Луганській, але в абсолютних цифрах – за неї в Донецькій області проголосувало більше виборців. Отже, великий відсоток голосів за певного кандидата при низькій виборчій активності або в невеликих округах може давати меншу кількість голосів, а, як відомо, ЦВК при підрахунках додає не відсотки, а голоси. Цим і пояснюється той факт, що В. Янукович став переможцем виборчих перегонів 2010 р., хоча набрав більшість лише в 10 областях України.

Питання виборчої активності щодо соціологічних досліджень набуває  складності внаслідок цілого ряду факторів. По-перше, опитування проводиться за місяць-два до виборів і багато людей можуть за цей час передумати. Тому, навіть опитавши людей, чи вони підуть на вибори, ми не отримаємо надійного результату.

По-друге, з середини 1990-х  рр. стало не престижно говорити про свою неучасть у виборах. У результаті, близько 90% опитуваних заявляють про те, що вони будуть приймати участь у голосуванні. Водночас дані ЦВК свідчать, що виборча активність в Україні коливається в межах 60-80%. Отже, складається ситуація, коли соціологи подають відсотки рейтингів кандидатів із розрахунку 90% опитуваних, а реально приходять на вибори на третину менше громадян [45, с. 9].

Внаслідок вищеописаного, соціологічні служби України вдаються до різних методик щодо визначення і прогнозування електоральної  активності. Деякі служби спочатку роблять скринінг, тобто задають питання-фільтр: «Чи збираєтеся Ви взяти участь у виборах Президента України, які мають відбутися 17 січня 2010 року?».

Це так звана «м'яка» шкала для виміру виборчої активності, яка дає дуже неточні результати. Як ми бачимо, кількість людей, які не збираються йти на вибори, складає: за даними «Юкрейніан соціолоджі сервіс» – 10,5%, за даними «Research & Branding Group» – 4,4%. Водночас існує певна кількість людей, яким важко визначитися в цьому питанні.

Після цього, але не обов'язково наступним, йде питання щодо майбутнього  електорального вибору, яке і визначає рейтинги окремих кандидатів, наприклад: «Якщо Ви візьмете участь у виборах  Президента України, за кого Ви маєте  намір проголосувати?». Крім переліку окремих кандидатів, його шкала містить такі варіанти, як «Голосуватиму проти всіх» і «Важко відповісти». А в анкеті «Research & Branding Group» до варіантів цього питання додається ще й варіант «Не піду на вибори».

Як наслідок, ці два  питання реально між собою не пов'язані, тобто відсоток неявки по одному питанню не узгоджується з таким по іншому і при аналізі виборчої активності виникає ряд суперечностей. Наприклад, у прес-релізі опитування Фонду «Демократичні ініціативи» і фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс» рейтинги кандидатів подаються як відсотки від виборців, готових взяти участь у голосуванні, а дані щодо виборчої активності не наводяться [45, с. 12].

Якщо поєднати між  собою ці два питання, то опосередковано можна зробити висновок, що виборча активність знаходиться у межах 90%. Оскільки будь-яких коментарів до другого питання немає, можна припустити, що певна кількість людей, які в попередньому питанні-фільтрі «не збиралися брати участь у голосуванні», можуть відповідати на це питання і увійти до тих, хто формує рейтинги. Цим самим відбувається зростання проценту виборчої активності. Але у будь-якому разі, відсоток виборчої активності вибіркової сукупності буде вищим, ніж такий відсоток на виборах.

Суперечність цих двох питань також знаходимо у прес-релізі «Research & Branding Group». Кількість людей, які заявили, що вони не будуть брати участі в голосуванні – 4,4%. Крім цього є 7,8% людей, які ще не визначилися. Але у питанні електоральних уподобань варіант «Не піду на вибори» обрали 3,5%. Водночас зазначається, що виборча активність (явка) – 87,8% (це сума першого і другого варіантів питання-фільтра).

Отже, як в одному, так  і в другому дослідженні важко  уяснити будь-яку конкретику як щодо виборчої активності, так і щодо того, від чого виводяться подані рейтинги. Опосередковано можна зрозуміти, що відсотки, які подає «Research & Branding Group» – це відсотки від усіх опитаних. Але постає питання, наскільки їх можна порівнювати з даними ЦВК, які виходять з виборчої активності близько 70%. Це ж стосується результатів опитування «Юкрейніан соціолоджі сервіс», де указується, що це відсотки від тих, хто має намір взяти участь у голосуванні. Втім з попереднього аналізу видно, що таких за опитуванням, близько 90%.

Дещо відрізняється  методика досліджуваного питання, яку застосовує Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Скринінг виборчої активності не робиться окремим питанням, – як ми побачили, він майже нічого не дає, – а поєднується з питанням виборчих рейтингів: «Якби у найближчу неділю відбувалися вибори Президента України, чи взяли б Ви участь у голосуванні? (якщо відповідь «так») А яким би був Ваш вибір?».

Попри те, що розроблено ряд формул для розрахунку виборчої активності – Ротмана, Комаровського, Ручки-Демидова та ін., зробити надійні  висновки щодо явки виборців наразі неможливо. Кожні вибори мають певні особливості [37, с. 22].

Певним чином на прогнозування  впливають ті респонденти, які при  опитуванні заявляють, що підуть на вибори, але «не підтримають жодного  кандидата», тобто проголосують «проти всіх». Якщо ж порівнювати кількість таких людей за результатами опитування і результатами голосування, можна побачити, що понад половини з цієї категорії опитаних не доходять до виборчих дільниць.

Але найважливішою проблемою  електорального прогнозування, яка детермінує розподіл голосів виборців між різними кандидатами, є виборча поведінка «невизначених» – тих респондентів, які обрали відповідь «важко відповісти», а таких, за різними дослідженнями, від 10 до 20%. Зрозуміло, що вони можуть суттєво змінити картину результатів виборів. Отже, коли ми порівнюємо результати опитування і результати голосування, необхідно передусім зважати на цю категорію людей.

Як відомо, у соціологічних  дослідженнях існує декілька методів  «розподілу» голосів невизначених виборців. Найпростішим серед них є метод прямої екстраполяції даних останнього передвиборчого дослідження, або метод прямого прогнозу. Він базується на припущенні, що невизначені виборці в день голосування будуть поводитися в день голосування, як і визначені.

Але, як показує практика, це припущення, внаслідок якого відбувається переведення даних із статусу  «опитування» в статус «прогноз», часто  є помилковим. Тому лише окремі соціологи  наважуються вдаватися до прогнозів. У нашому аналізі лише КМІС у своєму прес-релізі подає як дані опитування (з невизначеними), так і дані прогнозу. Інші соціологи або не вдаються до прогнозу, або подають лише окремі позиції («Социс» по другому туру).

Алгоритм прямого прогнозу на прикладі КМІСу виглядає наступним  чином. Спочатку знаходимо суму відсотків від усіх громадян, які обрали будь-якого кандидата. Потім здійснюється прийом, сутність якого залишається дещо незрозумілою: варіанти «Проголосував би проти всіх»; «Не брав би участі в голосуванні» і «Важко сказати». Відповідно, виборча активність буде складати певний відсоток, що дорівнює різниці першого показника і суми останніх, відповіді яких фактично не вплинуть на кінцевий результат голосування. Після цього відсотки по кожному кандидату екстраполюється на виборчу активність [19].