Проблемні аспекти технології прогнозування результатів голосування виборців

Основна перевага «прогнозів»  перед «опитуваннями» полягає в  тому, що за своєю формою вони більш  наближені до результатів ЦВК, оскільки не містять у розподілі невизначених виборців. Водночас їх головний недолік  – значні розходження з результатами голосування призводить до того, що більшість соціологів не вдаються до прогнозів, а подають лише дані передвиборчих опитувань (із часткою невизначених).

Цим самим, соціологи  дають можливість політологам, журналістам  та пересічним громадянам будувати свої прогнози. Зауважимо, що крім методу прямого прогнозу (екстраполяції) у соціології існує ще ряд методів, але вони також не гарантують надійних (з позиції математики і статистики) результатів. Отже, незалежно від соціологічних прогнозів, при демократичних виборах завжди зберігається інтрига.

Щодо цього заступник  директора Інституту соціології НАН України Є. Головаха висловився так: «Ми повинні дякувати Богу за те, що соціологи не дають точних передбачень: оскільки мало знайшлось  би бажаючих знати дату власної смерті, так само мало – точні результати виборів. Точне передбачення результатів, скажімо, за один місяць до виборів, позбавило б всякого сенсу подальше політичне життя» [13].

Той факт, що соціологічні прогнози іноді не збуваються, не треба  абсолютизувати. Так, щодо звинувачень виконавців Національного екзит-полу, проведеного під час першого туру президентських виборів 2010 р., Є. Головаха зазначив: «Будь-який літак може впасти. Накладається кілька випадкових незначних помилок, і – катастрофа. Ось і їхній літак впав. Однак треба це жало вирвати з рук політиків. Треба чесно написати, що екзит-пол не застрахований від будь-яких помилок. Навіть бренд або репутація фірми не може автоматично підтверджувати якість роботи. Бо завжди залишається можливість помилки. Для вчених це всього лише елемент наукової практики» [8]. Принагідно можна згадати «провали» передвиборчих прогнозів у США в 1948 р., Німеччині – у 1969 р., Російській Федерації – у 1993 р., які, до речі, здійснювали дуже професійні соціологи.

Український соціолог Н. Паніна взагалі закликала соціологів триматися подалі від політики, особливо зважаючи на події 2004 р. Вона розробила «Етичний кодекс соціолога», виступала проти використання соціології у пропагандистських цілях. Їй належать слова: «Щойно соціологія стає публічною (особливо в момент виборів), закінчується наука і починається піар» [8]. Отже, кожне слово і кожен рейтинг, який подає соціолог, може бути використаний на чиюсь користь і слугувати звинуваченням того ж соціолога.

3.2. Прогностичні можливості екзит-полів у визначенні реального електорального вибору

Сьогодні «екзит-пол», який ще зовсім недавно був прерогативою соціологів США, широко використовують у всьому світі для прогнозування  результатів виборів. В 1990-х роках  цей метод опитування вперше застосували в процесі виборів в Японії, Мексиці, Палестині, Росії і Україні. Завдяки «екзит-полу» можна визначати не тільки хто саме переміг, а також як і чому.

По-перше, цей метод  дає можливість накопичувати відносно точну інформацію про електорат, яку неможливо отримати з інших джерел. Результати виборів фіксують перемогу одних і поразку інших політичних сил, а завдяки «екзит-полу» можна отримати соціальний портрет голосуючих за ті або інші партії і блоки, а також деякі інші відомості, що уточнюють якісні показники поведінки виборців.

Крім того, як відзначають  практично всі українські дослідники, які проводили подібні дослідження [5; 26; 50], «екзит-пол» можна використовувати з метою суспільного контролю за ходом виборів. Він дає можливість оцінити міру фальсифікації результатів виборів, бо розбіжності результатів виборів і методологічно правильне проведеного «екзит-полу», як показав наш регіональний «екзит-пол», дають підстави фіксувати факти фальсифікації підсумків голосування.

Проте, на нашу думку, «екзит-полу» повинні передувати серйозні моніторинги електорального поля, що проводяться до і під час активної фази виборів, хоча дослідження, проведені до виборів, можуть істотним чином відрізнятися від результатів виборів, оскільки, по-перше, вони описують ситуацію за декілька тижнів до виборів і не враховують динаміку останніх тижнів і навіть днів передвиборної боротьби, по-друге, частина опитаних (іноді це 10-15% і більше) ухвалює рішення щодо того, як голосуватиме, в останню хвилину. Але для дослідника, який працює на даному електоральному полі не точковий, не разовий, вельми важливе зіставлення результатів моніторингу і екзит-полу.

Характеризуючи методичні  особливості організації і проведення «екзит-полу», слід акцентувати увагу  на наступних аспектах проблеми.

По-перше, специфіка вибірки  для «екзит-полу» полягає в  тому, що її розробляють в умовах більшої невпевненості, ніж у  звичайних дослідженнях. Ця невпевненість  обумовлена відсутністю інформації про активність населення в різних населених пунктах залежно від часу доби.

По-друге, процедура опитування при проведенні «екзит-полу» істотним чином відрізняється від звичайного інтерв'ю.

По-третє, специфічною  є також процедура контролю під  час проведення «екзит-полу». Якщо в  ході звичайних досліджень контролери відвідують 10-12% адрес і повторно ставлять окремі питання, то в «екзит-полі» контроль полягає у відстежуванні контролером роботи інтерв’юерів протягом проведення ними опитування.

Основні труднощі проведення «екзит-полу» в Україні, на думку  фахівців, які проводять такі опитування, викликані трьома головними причинами [10, с. 59].

По-перше, нерозвиненість інфраструктури – транспорту і телекомунікацій, яка вельми утрудняє інтерв'юєрам  попадання до місць проведення опитів і передачі зібраних даних. У інтерв’юерів, як правило, немає власного транспорту і мобільних телефонів, а громадський транспорт працює погано, в деякі села навіть немає щоденних автобусних рейсів. Телефонний зв'язок з багатьма населеними пунктами обмежений, та ще і низької якості, а електронною поштою взагалі можна скористатися лише у великих містах. Тому організаційні ускладнення при проведенні «екзит-полу» є домінуючими.

По-друге, відсутність  необхідної інформації про електорат (відсутність або утрудненість пошуку точної і детальної офіційної інформації щодо меж виборчих ділянок і соціально-демографічних характеристик електорату; відсутність інформації про розподіл тих, хто голосує, в часі, особливо в населених пунктах різного типу).

По-третє, поширений в  Україні «ефект спіралі мовчання», який на екзит-полу виявляється в помилкових відповідях частини респондентів на питання інтерв’юерів. Боячись, що більшість їх не зрозуміє, люди озвучують явно невірний вибір. Особливо такий ефект характерний для міст, в яких найбільш сильне протистояння політичних партій і блоків, а також для сіл, жителі яких в масовому порядку отримали гроші за направлене голосування.

Аналіз проблемних аспектів методики прогнозування результатів  голосування на основі опитувань  провідних соціологічних центрів  України після президентських виборів 2010 р. дозволяє зробити такі висновки:

1. Електоральні дослідження  є дуже складною та відповідальною  справою. Вони вимагають від  соціолога не лише професіоналізму,  але й дотримання морально-етичних  норм. Наразі вони виконують як  аналітичні, так і піар-функції.

2. Співставлення рейтингів,  отриманих внаслідок соціологічних  опитувань за місяць до виборів,  і результатів голосування, з  наукової точки зору, є некоректним.  Воно може свідчити лише про  певні тенденції, зокрема про  лідерів передвиборчих перегонів, а не про числові збіги. Отже, соціологи не повинні брати на себе роль пророків і пояснювати громадськості певні обмеження результатів соціологічних досліджень.

3. Результати голосування  суттєво залежать від показників  виборчої активності, а соціологічні опитування зазвичай дають завищені дані щодо них, оскільки більшість людей відкрито не заявляють про свою неучасть у виборах. Це, певним чином, спотворює передвиборчі прогнози. Тому соціологи повинні звертати особливу увагу на форму подання соціологічних даних.

4. Основним питанням  прогнозування результатів голосування  є те, як розподіляться голоси  тих виборців, які не визначились  на момент опитування, і наскільки  можуть змінитися уподобання  визначених. Внаслідок того, що метод  прямої екстраполяції не дає надійних результатів, оскільки голоси «невизначених» часто розподіляються непропорційно, більшість соціологів не наважується давати публічні прогнози, подаючи лише результати опитувань. У них указується відсоток невизначених виборців, а також наголошується, що такими б були результати голосування на момент опитування.

5. Поведінка людей  часто не співпадає з їх  вербальними заявами, особливо  за місяць до події. Великого  значення наразі у передвиборчий  період набуває вплив мас-медіа,  який суттєво може змінити електоральні установки. Цим, здебільшого, обумовлюється складність прогнозування результатів виборів, помилкові і провальні прогнози. Попри усі ці проблемні аспекти, соціологи повинні не самоусуватися від електоральних досліджень, а займатися вдосконаленням їх методології та методів.

ВИСНОВКИ

Дуже швидко в суспільно-політичному  житті України знайшло своє місце  таке явище, як екзит-пол. Завдяки ЗМІ  воно увійшло у свідомість наших  громадян якось дуже делікатно і  тепер сприймається як щось саме собою зрозуміле, незважаючи на те, що перший екзит-пол в Україні відбувся у 1998 р., а до цього широка громадськість не мала ні найменшого уявлення про сутність цього явища. Чому я називаю екзит-пол «явищем»? Саме тому, що в нашому суспільстві він став дійсно соціальним явищем особливого роду, що відіграє важливу роль у виборчому процесі, а не просто різновидом опитувань суспільної думки, інформацією для телевізійних шоу.

«Опитування на виході»  або «опитування у день виборів» – це особливий різновид електорального соціологічного дослідження, проведений у день голосування, що полягає в опитуванні виборців, що виходять із виборчих дільниць, методом стандартизованого інтерв'ю «віч-на-віч» або анкетування.

Основною функцією екзит-полу є короткострокове прогнозування, тобто передбачення результатів виборчої кампанії до оголошення офіційних результатів виборів. Однак екзит-пол може виконувати й інші важливі функції.

По-перше, інформаційну функцію, що полягає в наданні засобами масової інформації даних населенню про те, як пройшло голосування.

По-друге, аналітичну функцію: дані екзит-полу надають можливість вивчати структуру електорату, причому  щодо цього екзит-пол має ряд  переваг перед іншими передвиборчими опитуваннями громадської думки. Це, звичайно ж, можливість дізнатися про соціально-демографічні характеристики не гіпотетичного, а реального виборця якої-небудь партії, політичного блоку або кандидата, оскільки в опитуванні беруть участь тільки виборці, що проголосували. Ще однією перевагою екзит-полу як аналітичного інструменту є великий обсяг вибірки, що дозволяє мати масив репрезентативних даних з десятків тисяч респондентів [6, с. 35].

По-третє, контрольну функцію, що полягає в тому, що істотні  розбіжності між результатами екзит-полів  і результатами виборів можуть свідчити про фальсифікації останніх, а їхній збіг – про об'єктивність результатів голосування [30].

Основною вимогою до результатів екзит-полу є точність, оскільки незабаром після результатів  екзит-полів стають відомі і результати реального голосування виборців. Такі умови у випадку точного прогнозування можуть продемонструвати ефективність соціологічних вимірювальних методик, а у випадку помилки – підірвати репутацію навіть найавторитетнішої соціологічної служби. Тому ключовими питаннями при проведенні екзит-полів є формування вибіркової сукупності і технології збору, передачі та обробки інформації.

Характеризуючи методичні  особливості організації і проведення «екзит-полу», слід акцентувати увагу  на наступних аспектах проблеми.

По-перше, специфіка вибірки для «екзит-полу» полягає в тому, що її розробляють в умовах більшої невпевненості, ніж у звичайних дослідженнях. Ця невпевненість обумовлена відсутністю інформації про активність населення в різних населених пунктах залежно від часу доби.

По-друге, процедура опитування при проведенні «екзит-полу» істотним чином відрізняється від звичайного інтерв'ю.

По-третє, специфічною  є також процедура контролю під  час проведення «екзит-полу». Якщо в  ході звичайних досліджень контролери відвідують 10-12% адрес і повторно ставлять окремі питання, то в «екзит-полі» контроль полягає у відстежуванні контролером роботи інтерв’юерів протягом проведення ними опитування.

Основні труднощі проведення «екзит-полу» в Україні, на думку  фахівців, які проводять такі опитування, викликані трьома головними причинами.

По-перше, нерозвиненість інфраструктури – транспорту і телекомунікацій, яка вельми утрудняє інтерв'юєрам  попадання до місць проведення опитів і передачі зібраних даних. У інтерв’юерів, як правило, немає власного транспорту і мобільних телефонів, а громадський транспорт працює погано, в деякі села навіть немає щоденних автобусних рейсів. Телефонний зв'язок з багатьма населеними пунктами обмежений, та ще і низької якості, а електронною поштою взагалі можна скористатися лише у великих містах. Тому організаційні ускладнення при проведенні «екзит-полу» є домінуючими.

По-друге, відсутність  необхідної інформації про електорат (відсутність або утрудненість пошуку точної і детальної офіційної  інформації щодо меж виборчих ділянок  і соціально-демографічних характеристик електорату; відсутність інформації про розподіл тих, хто голосує, в часі, особливо в населених пунктах різного типу).