Творча робота управління позашкільним навчальним закладом

 
• перевага внутрішньої детермінації процесу над зовнішньою;

• наявність і вирішення  протиріч між хаосом і упорядкованістю, новаціями і традиціями в життєдіяльності  системи;

• випередження розвитку структури  в порівнянні з функціями;

• виникнення криз, обумовлених  неузгодженістю структури і функцій, що виражається в посиленні дезінтегруючих тенденцій;

• зміна основної системоутворюючої  діяльності або зміна її змісту в  результаті подолання кризи;

• збереження в життєдіяльності  школи «зон невпорядкованості».

 

Вони стверджують, що будь-яка  виховна система проходить у  своєму розвитку чотири етапи:

 
• етап становлення;

• етап стабільного розвитку;

• етап завершальний;

• етап відновлення і  перебудови системи.

 

 

Система освітньої  установи (за Є. Н. Степановим)

Компоненти виховної системи	Складові частини  компонентів (елементів)
Індивідно-груповий компонент	1. Адміністрація, вчителі  і співробітники установи освіти  2. Учні  3. Батьки учнів.  4.Інші дорослі, що приймають участь у виховному процесі і життєдіяльності навчального закладу
Ціннісно-орієнтаційний  компонент	1. Цінності колективу  дітей і дорослих  2. Цілі виховання  3.Перспективи життєдіяльності учнівського колективу  4.Принципи і ключові ідеї побудови виховної системи і життєдіяльності освітньої установи
Функціонально-діяльнісний  компонент	1.Системоутворюючий вид  діяльності, форми і методи організації  спільної діяльності і спілкування  2. Основні функції виховної системи  3. Керування і самоврядування виховної системи
Комунікативний компонент	1. Відносини в суспільстві  дітей і дорослих  2. Внутрішні і зовнішні зв'язки виховної системи
Діагностико-результативний компонент	1. Критерії і показники  ефективності виховної системи  2.Форми, методи і прийоми вивчення, аналізу й оцінки функціонування виховної системи

 
Для кожного етапу характерні специфічні задачі, види діяльності, організаційні  форми, системоутворюючі зв'язки. А  М. Сидоркін називає педагогічні  умови, за яких керування процесом розвитку виховної системи освітньої установи стає найбільш ефективним:

 
• в ідеологію системи із самого початку закладені ідеї свободи  вибору, особистої гідності, взаємної відповідальності і терпимості;

• суб'єкт керування розвитком  орієнтується на критерії педагогічно  доцільного розвитку системи (самопочуття  дитини, його особистісний ріст), а не розвитку взагалі;

• керування розвитком  системи здійснюється безупинно, якісно змінюючись від етапу до етапу;

• носієм випереджальних ситуацій є, насамперед, педагогічний колектив;

• суб'єкт керування розвитком  розширюється, школярі почувають  себе творцями системи;

• відсутнє прагнення охопити  всі ситуації шкільного життя  однією ідеєю, правилом, нормою.

 
Виховна система зорієнтована на конкретні  умови, враховує інтереси і потреби  реальних дітей та дорослих, тому вона не може бути ідентичною в різних регіонах, навіть у двох сусідніх ліцеях чи гімназіях. У сучасній виховній системі школи  реалізуються інтегруюча, регулююча та розвиваюча функції. Інтегруюча поєднує в одне ціле раніше розрізнені, неузгоджені виховні впливи. Регулююча функція спрямована на впорядкування педагогічних процесів, на управління ними. Розвиваюча функція забезпечує динаміку системи, яка характеризується, з одного боку, оптимізацією її функціонування, а з іншого — її оновленням, удосконаленням. Спостереження останніх років дозволяють стверджувати про наявність деяких нових функцій шкільних виховних систем — функцій захисту, корекції, компенсації/реабілітації.

Для багатьох дітей школа  — це дім, де тебе обігріють, заспокоять, нададуть допомогу. У цих умовах виховна система школи — чи не єдиний фактор захисту, гарант виживання  та безпеки підростаючих поколінь. Це прояв захисної функції виховної системи.

Функція корекції викликана, передусім, незвичним індустріальним бумом в усіх сферах життя сучасної людини. Кожне джерело інформації пропонує свої зразки мислення і дії, свої політичні та матеріальні орієнтири. Палітра думок, поглядів, ідей, оцінок надзвичайно різноманітна. І знову на допомогу приходить школа. Вона коригує вплив зовнішнього середовища своїми цінностями, орієнтирами, правилами життя, виробленими в цій системі і добровільно прийнятими всіма членами даної спільноти.

Сьогодні особливо зростає  значення компенсаційної функції. Саме в школі має бути створена така модель людських відносин, така атмосфера духовності, емоційності людської особистості, якої так не вистачає в навколишній дійсності.

 

Виховне середовище є компонентом виховної системи  школи.

 
Неорганізоване середовище може перекреслити усі педагогічні впливи на дітей. Тому виховна система школи включає  в свою структуру такий компонент, як виховне або освітнє середовище. Науковці розглядають три варіанти визначення виховного середовища.

 
Л.І. Новікова вважає, що це педагогічно  цілеспрямоване організоване середовище, яке оточує дитину, клас, школу, дім, мікрорайон, село або селище, яке  супроводжує людину дома, в школі, на вулиці і постійно впливає на неї.

 
Ю.С. Мануйлов вважає, що виховне середовище — це частина оточуючого середовища, в якому існує педагогічно  сформований спосіб життя. Такий  підхід недооцінює суб'єктивну роль дитини.

 
Д.В. Григор'єв вважає, що це динамічна  мережа взаємопов'язаних педагогічних подій, які створюються соціальними  суб'єктами різного рівня (колективні та індивідуальні), що є умовою особистісного  розвитку і дорослого, і дитини.

 
Колективними суб'єктами є школа, театр, лікарня, бібліотека, системи  позашкільної освіти.

 
Індивідуальні суб'єкти — це педагоги, батьки, діти, студенти, лікарі, юристи, інші люди, зустріч з якими є  подією для дитини (подійний підхід).

 
Реалізація подібного (подійного) підходу  в педагогіці припускає наявність  ужитті дітей яскравих, емоційно насичених  незабутніх справ, привабливих як для  колективу, так і для особистості.

 
Виховне середовище створює можливості для розвитку і формування особистості  школяра, такі як:

 
1. Свобода прийняття школярем  рішення про входження у виховне  середовище. 
2. Побудова діалогових відношень з людьми різного віку і різних соціальних груп.

3. Вибір різних колективів, спільностей та можливостей їх  зміни.

4. Входження в культурне,  природне, інформаційне та інші  середовища.

 

Існує три підходи до побудови виховного середовища:

 
 
• амбівалентний (амбі — обоє, валене — маючий силу), тобто подвійне відношення до предмету;

• подійний (важливість подій);

• герменевтичний, що пов'язаний з феноменом толерантності, терпимості.

 
Оскільки у школі навчаються діти різних національностей, то необхідно  виховувати культуру міжнаціонального спілкування, дух віротерпимості та дружби різних народів.

 
Суттєвою якісною характеристикою  виховного середовища є його цілісність, але мають бути також зони невпорядкованості», які стануть витоками подальшого розвитку.

 

 

Управління виховною системою в позашкільному навчальному  закладі на прикладі ОПК «Либідь»

Виховання - це процес соціальний в найширшому розумінні... З усім складним світом навколишньої дійсності  дитина виходить у безкінечне число  відносин, кожна з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється моральним  і фізичним зростанням самої дитини. Спрямувати цей розвиток і керувати ним — завдання кожного вчителя.

Моя ціль (як керівника), щоб  ввірений мені навчальний заклад став тим місцем для особистості учня і вчителя, де буде духовно збагачуватись  кожен учасник навчально- виховного  процесу, де буде формуватись громадянська зрілість і особиста відповідальність за свій вклад у національно- культурне  відродження України у розбудову  держави. Дуже хотілось би, щоб дитина в клубі не готувалася до життя, а  жила і тому важливо нашому педагогічному  колективу вибудувати виховний простір  так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми і вчителями, школою і родиною.

На сучасному етапі  розвитку суспільства необхідно  переосмислити виховноу систему, насамперед з таких позицій :

• Визнання того, що позашкільний-навчальний заклад, покликаний відповідати потребам і умовам сучасного стану соціального розвитку України та забезпечувати освітні потреби учасникам навчально-виховного процесу.
• Позашкільний навчальний заклад має бути конкурентноздатним й престижним, а це можливо лише в режимі неперервного розвитку і творчого пошуку прогресивних технологій, методик зростання професіоналізму на педагогічному та управлінському рівні.
• Вирішуючи ці завдання, ПНЗ має забезпечувати різні види діяльності в широкому спектрі гуртковій, профільній, спортивній, художньо-естетичній роботі, максимально сприяючи розвитку і самовизначенню особистості дитини.
• Вирішення поставлених завдань можливе лише в атмосфері доброзичливості, довіри, співробітництва, відповідальності на всіх рівнях педагогічного простору.

Важливе місце у системі  виховної діяльності ПНЗ посідає  управління навчально-виховним процесом. У моєму ПНЗ це чіткий розподіл обов'язків між адміністрацією, всіма  членами педагогічного колективу, творча співдружність керівників гуртків, використання ініціативи громадських  організацій, залучення учнівського  самоврядування тобто чіткий розподіл праці та встановлення функціональної залежності між усіма педагогічними  системами та підсистемами .

 

Система виховної роботи

Аналізуючи стан виховної роботи позашкільного навчального  закладу варто сказати, що пріоритетними  на сучасному етапі є:

• реалізація науково-пізнавального потенціалу освітніх галузей;
• використання пошуково-краєзнавчого та місцевого матеріалу з метою піднесення ефективності навчально-виховного процесу.
• використання сучасних інформаційних технологій в управлінській діяльності та в навчально-виховному процесі школи.
• збереження морального, фізичного та психічного здоров'я підростаючого покоління;
• виховання патріотизму, громадянських якостей особистості;
• розвиток у дітей творчих здібностей, підтримка обдарованих дітей.

Виховна система – це цілісна структура, яка сприяє успішній діяльності виховання. У навчальному закладі відбувається моральне становлення учнів, формування в них творчого мислення, відповідальності. Пріоритетним у виховній роботі школи є:

- реалізація компетентісно-орієнтованого  підходу в навчально-виховному  процесі; 

- залучення молоді до  національної та світової культури;

- збереження морального  та фізичного здоров’я підростаючого  покоління; 

- виховання патріотизму,  громадських якостей особистості; 

- забезпечення педагогічних  умов для соціалізації школярів, виховання в них життєвої компетентності.

Головна виховна задача, яку ставить перед собою колектив ОПК «Либідь»: виховання соціально-активної, високоморальної, фізично розвинутої особистості.

В основу нашої моделі виховної системи ми закладаємо загальнолюдські  цінності:

А також такі принципи виховання:

• Турботливого ставлення один до одного.
• Сумісної діяльності дітей та дорослих.
• Цілеспрямованості.
• Творчого підходу до справи.

 

Для проведення підсумків  різних видів контролю за станом виховної роботи використовуються такі форми: накази, індивідуальні бесіди, винесення  відповідних питань на нараду.

Виконуючи основні завдання виховання учнів у ПНЗ спільно  з педагогічним колективом використовуємо різноманітні форми й методи роботи: колективні творчі справи, години спілкування, бесіди, свята, зустрічі, екскурсії, конкурси, огляди, акції, виставки.