Технологічна карта виробництва м’яса курчат-бройлерів на 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ………………………………………………..5

1.1 Характеристика кросів курчат м’ясного напрямку продуктивності……………………………………………………………………5

1.2 Особливості відтворення поголів’я …………………………………..7

1.3 Організація годівлі та способи утримання курчат-бройлерів………………………………………………………………………….9

1.4 Особливості вирощування курчат-бройлерів у спеціалізованих господарствах ……………………………………………………………………12

РОЗДІЛ 2 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА……………………………………...18

2.1 Завдання ………………………………………………………………18

2.2 Виконання завдання  ………………………………………………...18

2.2.1 Робочі розрахунки  ………………………………………………..18

2.2.2 Технологічна карта виробництва м’яса курчат-бройлерів на 2014 рік ……………………………………………………………………………….20

2.2.3 Рецепт комбікорму для курчат-бройлерів віком 1-4 тижні ……21

2.2.4 Рецепт комбікорму для курчат-бройлерів віком 5-6 тижнів ….23

2.2.5 Добова та річна потреба у корма …………………………………25

ВИСНОВКИ …..…………………………………………………………………27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………....29

 

 

ВСТУП

У ряді країн світу все більшого значення набуває птахівництво як галузь по виробництву яєць, м’яса, пір’я та пуху. У птахів м’язи, які обслуговують політ, становлять 70 % від загальної їх маси, а у людини – до 30 %.

З 8,5 тисяч видів птахів людина одомашнила 7. Після ссавців птахи займають друге місце в одомашнюванні людиною. Першими були одомашнені гуси. Вважають, що вони були одомашнені за 5-7 тисяч років до нашої ери.

Птахи освоїли для свого життя сушу, акваторію, повітря. Птахи характеризуються всесюдністю на Землі. Вони швидко адаптуються, що дозволяє їм жити не тільки на всіх континентах, островах, але і в Арктиці та Антарктиді, як у низинах, так і в умовах найвищих гір.

Птахівицтво – галузь сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є розведення, вирощування, утримання, годівля птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою одержання продукції птахівництва. Птахівництво є найбільш скороспілою галуззю тваринництва, яка при порівняно незначних затратах праці й кормів дає за короткий час високоякісну продукцію (доросла птиця, молодняк птиці, інкубаційні та харчові яйця, продукти забою та переробки, пух та пір’я тощо), послід, що широко використовується не тільки в харчовій промисловості, а й у парфумерній, мікробіологічній промисловості та медицині. Виробництво м’яса в більшості країн світу щороку зростає, і це – наслідок безперервного розвитку птахівництва. Щорічно темпи приросту виробництва м'яса птиці становлять приблизно 8 %.

Зараз складова успіху галузі – генетика та селекція, сучасний науково обґрунтований рівень годівлі та утримання птиці, технологічне та переробне обладнання, високі ветеринарний захист та організація праці. Щоб птиця була високопродуктивної, мало створити їй хороше середовище життя. Потрібно правильно її годувати, вміти складати раціони, що містять всі необхідні їй поживні речовини. При організації годівлі курей раціони необхідно збалансувати за вмістом обмінної енергії, сирого протеїну, сирої клітковини, вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів. Це забезпечує генетично обумовлену продуктивність птиці при високій конверсії кормів. 

Корми та добавки, які є джерелами живильних, мінеральних і біологічно активних речовин, надають різносторонню дію на продуктивність, відтворювальні здатності, якість яєць і м’яса, собівартість птахівничої продукції. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Характеристика кросів  курчат м’ясного напрямку продуктивності

Прогрес галузі значно пов’язаний з раціональним використанням світового генофонду, підвищенням генетичного потенціалу птиці. Тому використовують комплекс поєднаних спеціалізованих ліній і гібридів птиці, отриманих за певними схемами схрещувань – кроси.

Особливістю кросу бройлерів Кобб 500 – білі пір’я і генетично жовта шкіра, тому, навіть при згодовуванні звичайних не пігментованих раціонів, шкіра готової тушки буде завжди жовтою. У порівнянні з іншими кросами бройлерів, Кобб 500 виділяється більш високою продуктивністю росту і меншим терміном відгодівлі. У 35 днів середня вага повинна становить 1,9 кг, у 42 дні – 2,4 кг. Крос курчат Кобб 500 в усьому світі вважається найбільш ефективним бройлерним кросом.

Переваги кросу бройлерів Кобб 500:

- ефективне зростання;

- однорідність (зростання стада птиці відбувається рівномірно);

- низька вартість виробництва курячого м’яса – при забої вихід білого м’яса виходить максимальним – збереженість поголів’я складає 95-96 % [5].

Особливістю м’ясної породи курей кросу Росс-308 є інтенсивне зростання, скоростиглість, низьке споживання корму, а також висока продуктивність (у середньому – 182 яйця на одну несучку) (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1 Фактична динаміка розвитку бройлерів

Показники продуктивності курчат-бройлерів кроса Росс-308
Середня жива маса, г	Вік, днів	Норма, г	Факт, г
	1 день	42	46
	7 днів	182	167
	14 днів	455	477
	21 день	874	942
	28 днів	1412	1567
	35 днів	2021	2142
	42 дні	2652	2698

 

Потенціал бройлерів цього кросу просто унікальний: приріст на добу (середньодобовий ) може бути на рівні 52-58 грамів при споживанні корму в межах 1,8 центнера на 1 центнер приросту. Мускулатура бройлерів кросу Росс-308 формується в ранньому віці. Вік – 6-9 тижнів оптимальний для забою, тому що до цього часу вони вже встигають досягти маси 1,5-2 кг.

Статистичні дані наведені для курчат, умови вирощування яких були дотримані відповідно до стандартів вирощування бройлерів:

- утримання птиці в  пташниках на глибокій підстилці;

- годівля птиці повнораціонними  сухими комбікормами;

- дотримання потрібної  температури в приміщенні протягом усього циклу виробництва (відповідно до віку курчат температура для кожного тижня-двох повинна бути різною); Температурний режим повинен бути особливо точним перших тижнях вирощування.

- регуляція освітлення  в пташниках [4].

В Україні використовуються Хаббард Флекс і Хаббард Ф-15. У батьківських формах кросу Ф-15 використовується в материнській лінії міні-курочка, що дозволяє різко знизити споживання корму. Бройлери цього кросу вельми ефективні по приросту ваги і кормоконверсії, при цьому забій здійснюють у віці 35-39 днів при живій масі 1,7-1,8 кг.

Бройлери цього кросу швидкозростаючі. Курочки швидко оперяються, півники – повільно. Оперення біле, щільне. Грудина широка, добре обмускулена. Кіль середньої довжини. Ноги короткі. Плюсна та шкіра жовтого кольору. Жива маса у віці 7 тижнів у півників 3180 г, у курочок – 2703 г.

Високопродуктивні кроси поряд з кросами Кобб, Росс, дозволяють отримувати середньодобові прирости бройлерів до 60 грамів при витраті корму на 1 кілограм приросту 1,7 кормової одиниці [1].

1.2 Особливості відтворення поголів’я

Відтворення стада у птахівництві передбачає проведення таких заходів: визначення оптимальних строків використання маточного поголів’я; збільшення виходу молодняку від інкубації та його збереження; вдосконалення породних і продуктивних якостей птиці; правильне комплектування і продовження строку використання батьківського стада; спрямоване вирощування молодняку.

На птахофабриках із закінченим виробничим циклом для одержання добового молодняку утримують батьківське стадо птиці і вирощують ремонтний молодняк. На невеликих птахофабриках і фермах сільськогосподарських підприємств стадо комплектують за рахунок купівлі добових курчат або молодняку у віці 30, 60, 90 і 140 днів на інкубаторно-птахівницьких станціях або в репродукторних господарствах. Для вирощування бройлерів молодняк надходить переважно з господарств-репродукторів. У птахівництві застосовують стадне, групове й індивідуальне парування самців і самок. При стадному паруванні певну кількість самців утримують разом із самками. Після збирання яєць для інкубації самців із стада видаляють.

Групове парування доцільне в племінному птахівництві. Групу самок із самцями утримують в одній секції пташника окремо від інших.

Індивідуальне парування застосовують на племінних фермах, але при цьому самок утримують разом, а для запліднення підсаджують до певного самця в окремому приміщенні.

В організації відтворення стада в племінному птахівництві доцільно використовувати курей протягом 2-3 років. Півнів починають парувати із самками у віці біля одного року. Несучість курок у перший рік найвища, на другий знижується на 15-20 %, а на третій ще більше. Тому їх використовують один рік на промислових птахофабриках при клітковому утриманні і два роки на фермах з вигульним утриманням. Структура стада птиці залежить від спеціалізації ферм і птахофабрик, віку і статевої зрілості, строку служби, способу утримання птиці і комплектування стада. На племінних фермах співвідношення між самками і самцями встановлюють відповідно до нормативів навантаження на одного півня 8-12 курок. Кури починають нестись у віці 5 місяців, за рік одна курка дає 180-250 яєць. У птахівництві велике значення мають кратність і строки комплектування стада. На невеликих фермах сільськогосподарських підприємств більше застосовують одноразове комплектування восени або дворазове восени і навесні. На великих птахівницьких фермах доцільно мати стадо курей чотирьох строків виведення. В окремих приміщеннях розміщують курей з різницею у віці 3 місяців. Через кожні 3 місяці вибраковують курей і комплектують стадо молодняком. Досвід показує, що чотириразове комплектування стада підвищує продуктивність курей на 25-40 % порівняно з одноразовим.

На птахофабриках яйцевого напрямку, а також на великих фермах здійснюють щомісячне комплектування стада. Це забезпечує ритмічність виробництва і більш рівномірне надходження яєць. Багаторазове комплектування стада має місце і на м’ясних фермах, а також на бройлерних птахофабриках. Щоб дотримувати графіка вибракування і надходження птиці, складають оборот стада і план вирощування молодняку. Доцільно також  розробляти циклограму руху виробничих груп курей і використання приміщень. У ній зазначають рух поголів’я птиці за статевовіковими групами в часі (помісячне) і в просторі (по виробничих приміщеннях).

Відтворення стада птиці починають з інкубації яєць. Показниками роботи інкубаторію є кількість проінкубованих яєць і відсоток виходу добового молодняку. Для повного завантаження інкубатора протягом року курячі яйця потрібно закладати 9 разів, іноді й до 11. Вихід добового молодняку може становити 75-90 %. Коли несучки використовуються 12 місяців на рік, то коефіцієнт обороту дорівнює одиниці, якщо 10-12 місяців, то 1,2. У деяких господарствах для підвищення несучості курок цей коефіцієнт доводять до 1,5 і більше. Однак треба пам’ятати, що при частій зміні поголів’я підвищуються витрати на формування стада. Вирощування молодняку при скороченому світловому режимі дає змогу відсунути строк линяння несучок, подовжити їх використання і, отже, знизити коефіцієнт обороту [8].

Значно впливає на відтворення стада організація племінної роботи. Птахофабрики і птахоферми комплектують його кросами гібридної птиці несучих і м’ясних порід, які характеризуються високою плодючістю, скоростиглістю і життєздатністю. При розведенні курей і складанні обороту стада виділяють такі вікові групи птиці: батьківське стадо (всього), в тому числі несучки; дорослі кури-несучки промислового стада; курчата віком від 1 до 60 днів;  молодняк віком від 61 до 150 та від 151 до 180 днів. Оборот стада у птахівництві розробляють на рік і щомісяця. Це дає змогу скласти виробничу програму, розрахувати потребу в кормах, приміщеннях і робочій силі [3].

1.3 Організація годівлі та способи утримання курчат-бройлерів

Кури м’ясних порід у порівнянні з яєчними характеризуються менш інтенсивним яйце утворюванням, вони також менш рухливі і схильні до надлишкового споживання кормів та ожиріння. У зв’язку, з цим, їм ретельно балансують раціони за рівнем енергії та дотримуються таких режимів згодовування, які б запобігали надлишковому споживанню енергії.

Годівлю м’ясних курей нормують з урахуванням їх віку. У перший період несучості (24-49 тижнів) рівень енергії у комбікормах повинен становити 270 ккал (1,13 МДж) та 16 % сирого протеїну, 5,5 % клітковини 2,8% кальцію, 0,7 % фосфору, 0,3 % натрію. У другий період несучості (50 тижнів і більше) використовують комбікорми із рівнем енергії 265 ккал (1,1 МДж) та вмістом: сирого протеїну – 14 %, клітковини – 6 %, кальцію – 2,7 %, фосфору – 0,7 %, натрію – 0,3 %.

М'ясних курей обмежують у споживанні кормів, їм згодовують при утриманні на підлозі лише 150-160 г комбікорму на голову за добу, а при клітковому утриманні – 130 г.

Курчата-бройлери відрізняються високою швидкістю росту і в 1,5-2 рази краще інших тварин перетворюють кормовий білок у харчовий. У 6-7-тижневому віці вони досягають живої маси 1,8-2,5 кг при затратах корму 1,7-2,4 кг на 1 кг приросту. Годівлю бройлерів проводять із врахуванням їх віку: початковий – 1-4 тижні і заключний – 5-8 тижнів.

У початковий період курчатам-бройлерам згодовують комбікорми з підвищеним рівнем повноцінного протеїну (22 %), який забезпечується введенням до складу комбікорму не менше 5-10 % кормів тваринного походження (рибне борошно, сухе збиране молоко та ін.), а також добавок препаратів метіоніну та лізину (0,8-1 кг/т). У заключний період вміст сирого протеїну у комбікормі зменшують до 19 %, а обмінної енергії дещо збільшують, що сприяє відкладанню жиру.

Для курчат-бройлерів кращими є гранульовані комбікорми. Величина гранул у початковий період має становити 1-2 мм, у заключний – не більше 3 мм. У перші дні курчат-бройлерів годують 5-6 разів, а пізніше – 3 рази на добу. Кожна наступна годівля розпочинається після повного споживання бройлерами корму. Фронт годівлі при використанні лінійних годівниць становить 3-5 см, а бункерних – 2,5 см на одну голову. Фронт напування 2-3 см.