Товарознавча характеристика мила туалетного

 

3MICT

Стор.

КЛЮЧОВІ СЛОВА, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ…………………...3

ВСТУП……………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ…………………………...6

1.1 Ринок туалетного мила в Україні…………………………………………….6

1.2 Характеристика сировини та класифікація туалетного мила………………8

1.3 Вимоги до якості туалетного мила та його споживчі властивості……….16

1.4 Упаковка, маркування, транспортування і зберігання туалетного мила ..21

1.5 Висновки до розділу…………………………………………………………24

1.6 Мета та задачі дослідження…………………………………………………24

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА……………………………...26

2.1  Постановка експерименту, об’єкт і методи дослідження………………...26

2.2 Аналіз відповідності пакування та маркування досліджуючих   зразків туалетного мила …………………………………………………………………30

2.3  Дослідження показників надійності та органолептичних показників…..35

2.4 Методи визначення показників якості та безпеки мила туалетного…….37

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………...39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІЕРАТУРИ……………………………………41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КЛЮЧОВІ СЛОВА, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

 

Н - «Нейтральне»

 Е - «Екстра»

 Д  - «Дитяче»

О - «Ординарне»

СЖК- синтетичні жирні кислоти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Мило - рідкий або твердий продукт, що містить поверхнево-активні речовини, в з’єднанні з водою використовують або як косметичний зaciб - для очищения i догляду за шкірою (туалетне мило) або як зaciб побутової хімії миючого засобу (мило господарське).[1]

На Pyci варили мило з давніх часів. I у домашніх умовах, i в спеціальних майстернях. До наших днів дійшла стара приказка: «Сало - було, стало мило». Бо для виготовлення мила використовували яловиче_а бараняче, свиняче сало. Правда, додавали рослинні олії, наприклад лняну. Цілі села займалися «поташевим промислом» - так називали виробництво мила. Милом людство користувалося з незапам'ятних часів: icтopiя миловаріння налічує, шонайменше, 6 тис. років.[2]

За часів Гомера мило ще не було відомим. Древні греки очищали тіло піском - особливо дрібним, привезеним з берегів Ніла. Древні єгиптяни умивалися за допомогою пасти з бджолиного воску, розчиненої у воді.

Тривалий час для миття вживали деревну золу. Честь винаходу мила приписується відразу декільком древнім народам. Римський учений i політик Пліній Старший стверджував, що своїм знайомством з миючими засобами людство зобов'язане не високо-цивілізованим єгиптянам, i не метким грекам або вавилонянам, а диким гальським племенам, з якими римляни "познайомилися ближче" на рубежі нашої ери. За свідченням історика, галли робили з сала i золи букового дерева якусь чудодійну мазь, яку використовували для очищения i фарбування волосся, а також для лікування шкірних захворювань. Кольоровий засіб - червону фарбу - отримували з глини. Вони змащували своє довге волосся рослинною олією, в яку додавали фарбу. Якщо в цю суміш доливали води, утворювалася густа піна, яка чисто відмивала волосся. У II ст. цю "мазь" почали використовувати для миття рук, обличчя i тіла в римських провінціях. Древні римляни в цю суміш  додавали золу морських рослнн, i виходило справжнє якісне мило.[3]

Всім відомо, що косметичні товари додають красивий зовнішнй вигляд шкірі, тому мають велике гігієнічне, естетичне i психологічне значения. Інтенсивна i не завжди добросовісна реклама часто вводить в оману споживачів. Тому необхідна оцінка нових товарів фахівцями. Парфюмерно-косметична продукція є однією із складних товарних груп, яка вимагає від працівників торгівельних підприємств не лише спільних товарознавчих знань, але i знань xiмiї, мікробіології, косметологiї і так далі [4]. Тому я вважаю тему контролю якості та безпеки туалетного мила досить актуальною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1. Ринок туалетного мила в Україні.

Для українських споживачів мило - один з найпоширеніших засобів гігієни. Милом користуються 98% українців, причому близько 50% домогосподарств купують більше чотирьох шматків в середньому за тримісячний період. По оцінках фахівців, більше 80% домогосподарств користуються твердим милом. Зараз об'єм українського ринку твердого мила оцінюється більше $500 млн.[5]

За даними "Комкон-фарма" (дослідження R-TGI), роль відкритих ринків як основного каналу продажів туалетного мила значно знизилася, поступившись місцем спеціалізованим магазинам, універмагам i супермаркетам. За період з 2008 по 2009 p. доля ринків в продажу туалетного мила зменшилася з 37,6% до 28% i продовжує знижуватися, тоді як доля супермаркетів в той же перaод зросла практично в 3 рази - з 5,4% до 14,5%.[6]

У містах України з населениям більше 10 тис. жителів останніми роками об'єми продажів твердого туалетного мила стартує. Це пов'язано з тим, що для цієї категорії має місце насичення попиту. На сьогоднішній день спостерігається надвиробництво дешевого мила, що має приблизно однакові споживчі властивості, при цьому продукція чітко не позиціює. Виходом в цій ситуації для багатьох компаній стало розширення асортименту, освоєния нових підсегментів. Наприклад, в асортименті вітчизняних миловарів з'явилися мило-крем, мило-скраб, антибактеріальне мило.[7] Споживачам все більше до душі така різноманітність. Так, якщо відсоток домогосподарств, споживаючих тверде мило, за даними "Комкон-фарма", за період з 2008 по 2010 рр. скоротився з 93,3% до 82,2%, то динаміка вжитку твердого крем-мила, навпаки, виявилася позитивною - з 6,4% до 14,4% домогосподарств за аналогічний період.

Падіння обсягів випуску твердого мила також пояснюється різким збільшенням дешевої імпортної продукції. 3 1999 р. об'єми імпорту виросли майже в 2 рази. Така потужна іноземна присутність представляє серйозну небезпеку для вітчизняних виробників, що традиційно займають провідне положения в цьому сегменті. Відпусткна ціна на готове мило вітчизняних фабрик може бути в 1,5-2 рази вище тієї, що імпортується, наприклад, з Туреччини. Експорт мила у свою чергу теж збільшився за останні декілька років, але все таки не досягає poзмipiв імпортованої продукції.[8]

Рис. 1.1. Імпорт та експорт туалетного мила

 

На рисунку 1.1. зображено зростання об'єму імпорту i експорту у відсотках від спільного виробництва мила за 1)2006, 2)2007, 3)2008, 4)2009 роки в Україні.

Ще один чинник, що зумовлює уразливість позицій української продукції, - залежить від імпортної сировини. Але якщо для виробництва рідкого мила можна використовувати синтетичні добавки, що частково пояснює його популярність серед виробників в Європі i США, то процес виготовлення твердого мила на 70-80% заснований на використанні натуральної сировини. Для випуску туалетного мила потрібні пальмове i кокосове масла, які імпортують в основному з країн Південно-східної Азії - Малайзії i Індонезії. На світовому ринку ціни на пальмове i кокосове масло виросли в 1,5 рази, що також ударило по українських компаніях.[9]

Ринок мила в Україні розвивається приблизно по такому сценарію. Універсальне мило, використовуване i для прання, i для миття тіла, волосся i рук, вирушає в минуле. Одночасно до мила як продукту пред'являються жорсткіші вимоги: зволоження, спеціальний догляд, красива упаковка, незвичайний запах, інколи навіть асоціації із смачною їжею, наприклад, мило iз запахом i у формі морозива. Важливу роль в цій трансформації зіграли транснаціональні компанії, які практично з нуля сформували середній i високий цінові сегменти засобів особистої гігієни. [10]

Набирає силу нова для українського ринку категорія - тверде мило ручної робота, яке проводиться за іншою технологією, ніж мило масового виробництва, на oснові органічних компонентів без синтетачних інгредієнтів.

Експерти єдині в своєму прогнозі розвитку ринку мила: продажі твердого кускового мила знижуватимуться, а сегмент рідкого мила розвиватиметься; iз зростанням доходів населения i підвищенням купівельної спроможності тенденції все сильніше зміщуватимуться у бік виборчого підходу до засобів гігієни для кожного члена сімї.[11] Споживчі переваги зміщуються убік дорожчих марок i сегментів, що пропонують чітку концепцію, високу якість, привабливу упаковку i цілий набір додаткових функцій.

 

 1.2 Характеристика сировини та класифікація туалетного мила

 

До складу мила входять жири, масла, фарбники, парфюмерні композиції i інші добавки. Чим білыпе в милі натуральних компонентів, тим воно краще.[12]

Для виготовлення туалетного мила використовують основну i допоміжну сировину.

Основна сировина. Як основну сировину використовують натуральну жирову сировину тваринного i рослинного походження; синтетична жирова сировина, а також продукти переробки жирової сировини. Використовувана жирова сировина може бути харчовою i технічною.

Застосовують яловичий, баранячий, свинячий, а також збірний жири. Жири морських тварин i риб використовуються у вигляді саломасів гідрогенізованих жирів.[13]

Використовують як тверді рослинні олії (кокосове, пальмоядрове, пальмове), так i рідкі - соняшникове, соєве, бавовняне масла.

Введення в рецептуру твердих масел (особливо кокосового i пальмоядрового) забезпечує милу необхідну пластичність при його переробці,  та високе піноутворення в холодній воді в процесі використання. Рідкі масла використовують для варіння рідкого мила або у вигляді саломасів їх вводять до складу твердого туалетного мила.

До складу мила входять жирні кислоти, отримувані в результаті розщеплювання натуральних жирів i масел,  та синтетичні жирні кислоти (СЖК), отримувані окислениям нафтового парафіну. СЖК (фракції С₁₀-С₁₆) застосовують в рецептурі мила замість кокосового масла або частково замінюють його. СЖК (фракції С₁₇-С₂₀) застосовують в рецептурах мила на зміну саломасів.[14]

У основному складі мил, використовують складні ефіри – пальмовий стеарат i пальмовий олеат.

Допоміжна сировина. Лужні речовини необхідні для обмилення жирової сировини і нейтралізації жирних кислот. Застосовують в основному їдкий натр - NaOH (каустична сода) i кальциновану соду.

Фарбувальні речовини додають для надання певного кольору i поліпшення товарного вигляду мила. Використовують наступні фарбники: родамін (червоний), метаніл (жовтий), флуоресцеїн (фюлетовий), органічний кубовий яскраво-оранжевий, бірюзовий світлостійкий (блакитний); пігменти: жовтий свіглостійкий, зелений i блакитний фталоціанінові, оранжевий i ін. Зазвичай використовують суміш двох i більше фарбувальних речовин. Фарбувальні речовини мають бути стійкі до дії сонячного світла, i вільного лугу: не повинні забарвлювати мильну піну.[15]

Вибілювачі речовини додають в мило в кількості 0,2-1,5%. Використовують cyxi білила (пігменти): білила цинкові (оксид цинку) або титанові білила. Вони покращують колірний тон, роблячи його рівномірнішим; усувають прозорісъ шматка, що з'являється інколи в процесі механічної обробки мила.

Оптичні вибілювачі в кількості 0,3-0,3% додають в мильну стружку світлих тонів (наприклад, молочно-біле мило).

Парфюмерні аромати додають певний запах милу, який може бути квітковий, фруктово-ягідний фантазійний.[16]

Аромати для мила завжди грубіші, ніж для парфюмерії i косметичних засобів таких, як креми, шампуні, гелі, піни. Такі аромати стійкіші: вони здатні «заглушати» запах вихідної жирової сировини

Стабілізатори (антиоксиданти). При зберіганні в милі відбуваються окислювальні процеси, що відомі як «згіркнення», супроводжуються потемнінням шматка мила або появою на його поверхні темних плям. Для запобігання псування мила в його склад вводять стабілізатори (антиоксиданти). Використовують силакат натрію, антал, антал П-2.

Пережарюючі добавки: ланолін, спермацет, жири норки i песця, гліцерин, оливкове масло, масло із зародків пшениці. Ці добавки зменшують знежирюючу дію мила на шкіpy.

Дезинфікуючі добавки підсилюють антисептичні властивості мила. До них відносять борну кислоту, карболову кислоту, березовий дьоготь, саліциламід, триклозан i ін. Добавки, що дезодорують, вводять до складу мила для усунення неприємного запаху поту. Використовуть метаніл.

Як лікувально-профілактичні добавки використовують настої i екстракти ромашки, сибірської ялиці, низки, чабреця, деревію, вводять вітаміни.[17]

Якість мила i ефект вживання того або іншого мила залежить від того, якими властивостями наділені введені до складу мила екстракти або витяги.

У сучасній косметиці широко використовуються біологічно i фізіологічно активні речовини. Косметична дія багатьох видів рослин пов'язана з наявністю в них різних біологічно активних речовин. Вони утворюються в процесі життедіяльності рослин i ефективно впливають на шкіру, надаючи сильну антисептичну, протизапальну, антимікробну, заспокійливу, пом'якшувальну дію. Ці речовини мають різний склад i відносяться до різних класів хімічних сполук - цукри, органічні кислоти, ефіри i жирні масла, вітамни, фітонциди, слизисті i дубильні речовини, смоли, алкалоїди, мінеральні речовини і ін.[18]

Екстракти i соки рослин.

Алоє — володіє яскраво вираженими бактерицидними властивостями. Покращує обмін речовин, впливає на регенерацію кліток, змінює тургор.

Календула - надає бактерицидну, регенеруючу, загальнозмiцнюючу дію.

Кедр - один з найбільш сильнодіючих засобів для лікування запальних i алергічних шкіряних захворювань.

Кропива — володіє загальнозміцнюючою, протизапальною дією, укріпляє стінки кровоносних судин.