Хутряні напівфабрикати

    Видра. Розміри тіла великі (63 – 90 см), довжина хвоста 35 - 50 см, забарвлення однотонне брунатне або сіровато-буре, остьовий волос глянцевий, підпуш буровато-сіро-біла. Волосяний покрив відносно низький, рівний за висотою на верхньому і нижньому боці тіла і дуже густий. Зносостійкість видри оцінюється на 100 балів. Залежно віл забарвлення і району розповсюдження шкурки видри поділяються на Північний і Південний кряжі. За ступенем зрілості волосяного покриву - на два сорти. Для виготовлення хутряних виробів використовують шкурки натуральні, щипані і фарбовані.

    Норка. Розрізняють норку європейську і американську.

    Норка європейська розводиться на волі. Хутро темно-брунатно-буре або каштаново-буре. Географічна мінливість виявляється в тому, що по мірі пересування з півночі на південь розміри тіла збільшуються, забарвлення хутра стає рудим, а волосяний покрив - грубим і рідким. У зв’язку з цими відмінами норка поділяється на три кряжі.

    Норка американська приблизно у 1,5 рази більша за європейську. Підборіддя і нижня (інколи і верхня) губа білі. Розводяться в звірогосподарствах і на волі. Кліткова норка зі кольором поділяється на 14 основних груп. Волосяний покрив норок густий, пишний, м’який. Залежно від якості волосяного покриву шкурки вільної норки поділяють на три групи, на три сорти, а кліткової – на два. За розмірами шкурки бувають п’яти груп — від особливо великих (А  і Б) до дрібних.

    Ондатра. Завезена на нашу територію з Північної Америки. Волосяний покрив від темно-брунатного до вохристо-іржавого, хребет має більш інтенсивне забарвлення, черево піщаного кольору. Зустрічаються особи інших кольорів, так звані “чорні” або “голубі" з чорнувато-бурим, майже чорним хребтом. Волосяний покрив більш густий на череві ніж  на хребті. Залежно від ступеня розвитку волосяного покриву шкурки поділяють на три сорти. На хутряні вироби використовують ондатру натуральну, стрижену, щипану і фарбовану.

    Нутрія. Завезена з Аргентини, з ферм Німеччини і Великої Британії для акліматизації на волі і  розведення в клітках. Шкурки нутрії середніх розмірів, волосяний покрив густий, складається з грубого довгого криючого волоса і ніжного густого пуху.

    Загальний тон хребта буровато-брунатний, боки світліші, черево брунатно-сіре. У звірогосподарствах виведені нутрії різних кольорів (перламутрові, брунатні, золотисті, білі, чорні, пастельні). Залежно від зрілості волосяного покриву нутрія поділяється на два сорти.

     За видом обробки вона може бути натуральна, щипана, фарбована. У процесі обробки для вирівнювання довжини остьового волоса останнім часом шкурки нутрії стрижуть. Досліджувалися різні види стрижки: лише кінчики остьового волоса, тобто ніби вирівнюють волос за довжиною; так зване “під видру” – сполучення із фарбуванням в середні і темні брунатні тони дозволяє отримувати шкурки подібні до видри; остьовий волос стрижеться на половину довжини. Отримується контраст за характером волосяного покриву — на хребті більше остьового волоса, на череві - пухового; остьовий волос залишається неначе вкрапленим у пуховий, при цьому пуховий волос домінує  на шкурці.

    Бобер.   Звір досить великих розмірів (80 - 100 см    )  .   Колір хутра залежить від географічної й індивідуальної мінливості і варіює від світло-каштанового до майже чорного, черево трошки світліше хребта. Остьовий волос блискучий довгий і грубий, пух хвилястий, м'який і дуже густий.

    На початку нашого століття бобер був майже знищений. Полювання на цих звірів заборонили, були організовані заповідники. Тільки у 60-і роки почався промисловий відлов.

          У зв'язку з насиченням ринку традиційними видами хутра, особливо норкою, постійно ведеться робота в напрямі розробки нових видів обробок шкурок. Однак механічні, фізико-хімічні і особливо хімічні методи шкідливо впливають на властивості хутра, тому останнім часом найбільшу увагу звертають на створення нових видів хутра на природній базі Одним з таких напрямів є схрещування різних видів звірів. У результаті гібридизації виведені нові види цінних звірів.

    Хонорик - гібрид чорного тхора і норки європейської. Він більший за розмірами ніж батьки, відрізняється від них красою і якістю хутра. Але встановлено цікавий факт, що для виведення таких гібридів можна використовувати лише норіку європейську. Американська норка не дає потомства.

    Фунотер – гібрид білого тхора (фуро) і норки європейської. Раніше вважали, що фуро віддалений вид, але в процесі гібридизації було встановлено, що це альбіністична форма чорного тхора. Фунотер має волосяний покрив брунатного кольору з різними відтінками.

    Кохосик - гібрид колонка і тхора світлого. Колір волоса жовтогарячий з яскравим золотистим відливом. Шкурки більші ніж колонка і тхора.

    Кофутер - гібрид колонка і білого тхора (фуро). Волосяний покрив дуже пишний. Повздовж хребта шкурка має тютюново-буру смугу, що переходить у жовтогарячий колір. Боки жовто-руді. Розміри шкурки значно більші ніж у колонка.

    Весняні види хутряних напівфабрикатів

    Байбак (степовий). З весняних видів це найбільш цінний вид. Забарвлення шкурки піщано-жовте з чорною або бурою рябизною. Боки світліші, черево іржаво-жовте. Хутро низьке, щільне, м’яке. За стандартом байбак поділяється за кряжами, розмірами, сортами і групами дефектів. Для виготовлення виробів найчастіше використовують фарбовані шкурки, імітовані під різні види цінного хутра (нивіть, соболь).

    Ховрашок. Найбільше розповсюдження має ховрашок звичайний і ховрашок-піщаник. Ховрашок-піщаник відрізняється досить великими розмірами. Шкурка більш цінна  порівняно із іншими видами ховрашків. Волосяний покрив відносно короткий і рідкий жовтувато-сіруватого забарвлення. На хребті інколи малюнок із світлих плям. Шкурки випускають у натуральному і фарбованому (однотонні, трафаретні) вигляді.

    Кріт. Шкурки невеликих розмірів. Колір хутра найчастіше сіро-чорний, але зустрічаються кроти інших кольорів – сірі, бурі, молочно-білі. Сортують шкурки за кряжами, сортами, розмірами і дефектами. У продаж надходять у натуральному і фарбованому  вигляді.

    Свійські тварини

    Зимові види свійських тварин

    Кролик в хутряній промисловості України є основною сировиною. Залежно від якості волосяного покриву шкурки поділяють на хутряні і пухові (переробляються на фетр). Колір, розмір, властивості волосяного покриву залежать від породи.

    Наприкінці 20-х років завезені племінні кролики різних порід, які головним чином і стали вихідним матеріалом для створення сучасних порід (шиншила, сірий велетень, сріблястий, чорно-бурий, мардер, білий велетень, віденський голубий, російський горностаєвий, метелик та ін.).

    За стандартом шкурки кролика натурального поділяються за кольорами: білі, голубі, шиншилові, вуалево-сріблясті, чорно-бурі, сіро-заячі, строкаті, брунатні; фарбовані – чорні, однокольорові, багатокольорові. Залежно від ступеня розвитку волосяного покриву шкурки поділяють на три сорти.  Зазначимо, що основний недолік шкурок кролика – низька зносостійкість(біля 12%). Шкурки випускають у натуральному, фарбованому (імітують під більш цінні види напівфабрикатів) і стриженому вигляді.

    Кішка домашня. Розрізняють кішку хутряну і пухову. Хутряна кішка має волосяний покрив з короткою, густою і пружною остю, пух різко відрізняється від неї за будовою. За кольором шкурки поділяють на чорні,димчасті, сірі, тигрові, жовті, ліроподібні й інші. Зносостійкість шкурок кішки вища  ніж  кролика (біля 20 %). Шкурки випускають натуральними, фарбованими, стриженими, з видаленою остю.

          Собака хутряний. Для шкурок собак притаманне значне різноманіття ознак. Розмір, властивості волосяного покриву і зносостійкість залежить від породи і умов утримання. Натуральні шкурки поділяють на однокольорові і строкаті, а за розмірами на групи. За обробкою волосяного покриву шкурки хутряного собаки випускаються натуральними, фарбованими і стриженими.

    Овчину розрізняють хутряну і шубну. Існує велика кількість порід овець, але їх в основному можна поділити на тонкорунні, напівтонкорунні, напівгрубововняні й грубововняні. Від породи залежать властивості шкірного і волосяного покривів (однорідність і тонина).

    Хутряну овчину виробляють з різних порід овець, крім грубововняних, з густим і м’яким волосяним покривом з повністю однорідної вовни або з пухового волоса з невеликою кількістю тонкої ості. Згідно зі стандартом хутряна овчина поділяється на види.

    Тонкорунна - з однорідним вирівняним за тониною, м'яким, шовковистим волосяним покривом (тонина до 25,0 мкм).

    Напівтонкорунна — з однорідним, менш вирівняним за тониною, менш м'яким і шовковистим волосяним покривом, що складається з огрубілого пуху. Тонина волоса 25,1 – 31,0 мкм.

    Налівгруба – з неоднорідним, гладким або муаровим з переважанням пухового і проміжного волоса над остьовим волосяним покривом. Тонина волоса - вище 31,0 мкм.

    За обробкою волосяного покриву овчина може бути натуральна, стрижена, фарбована (трафаретна – одно-, двокольорова, аерографна, з фотофільмдруком, фарбована з особливою обробкою). Залежно від густоти волосяного покриву хутряна овчина поділяється на два сорти, а за наявністю дефектів на п'ять груп (І - V).

    Шубна овчина виробляється з грубововняних порід овець (романівської, російської, монгольської і степової). Основні особливість грубововняних порід овець – неоднорідність волосяного покриву, який складається з грубого остьового, перехідного і тонкого пухового волоса. Це обумовлює високі теплозахисні властивості шкур.

    Романівська овчина маю м'яку, пухнасту із звивами по усій площині вовну. Відмінною особливістю вовняного покриву більшості романівських овець є перерослість (за висотою) пуху над остю. Вона в основному чорного кольору, а пух світло-сірий, тому вовна виглядає голубувато-сірою різних відтінків. Шкірна тканина романівських овчин тонка, щільна і міцна.

    До російської овчини відносять шкури від грубововняних порід овець, крім курдючних і романівських. Ця овчина має неоднорідну хвилясту вовну, що складається із остьового, проміжного волоса і великої кількості пуху. Колір волосяного покриву білий, чорний, сірий або брунатний. Шкірна тканина щільна.

    Степову овчину отримують від курдюючих і каракульських овець. Ці овчини мають велику площу, шкірна тканина товста, пухка. Вовна з довгою, грубою остю, наявністю мертвого волоса, з великою кількістю пуху. Колір волоса в основному рудуватий.

    Монгольська овчина - середніх розмірів. Вовна груба і неоднорідна з великою кількістю дуже тонкого пуху і грубої, прямої ості, з мертвим волосом. Колір волоса білий і строкатий. Шкірна тканина середньої щільності. Овчина шубна випускається натуральною, фарбованою, з обробкою “під велюр", з плівковим латексним покриттям. Залежно від значущості і кількості дефектів шубна овчина поділяється на чотири сорти, а з плівковим покриттям – на три.

    Весняні види свійських тварин

    Козеня - шкурки домашніх козенят до 1 місяця, а також випортки і викідні. Залежно від віку, породи, індивідуальних особливостей напівфабрикат має низький, з муаровим малюнком, або гладкий, або високий (вище 4 см) волосяний покрив із склоподібним блиском. Колір волоса сіро-голубий, чорний, брунатний, строкатий. Шкурки випускають у натуральному і фарбованому вигляді.

    Опойок хутряний - шкурки теляток утробного розвитку у віці до 3-х місяців різних порід. Волосяний покрив низький, прилягаючий, блискучий, висотою не більше 2,5 см. Колір волосяного покриву опойка може бути однотонним різних кольорів, строкатим. Шкурки виробляють також фарбованими.

    Лоша – шкури утробного розвитку і у віці від 1 до 3-х місяців. За стандартом шкури лошат поділять за кольорами (кольорові, червоні, строкаті), розмірами, характером волосяного покриву, категоріями дефектності й віковими групами. Розподіл за віковими групами пов’язаний з тим, що якість волосяного покриву залежно від віку значно змінюється. Шкурки лошат до 1 місяця мають блискучий муаровий або гладкий волосяний покрив і густий підшерсток. За характером волосяного покриву шкури лошат бувають муарові і гладкі трьох сортів. Чим коротший і щільніший волосяний покрив, тим вищий сорт.

    Оленячі шкури - отримують від теляток північного оленя. Залежно від віку шкури поділяють на такі види напівфабрикатів: