Хутряні напівфабрикати

    У хутряному виробництві використовують шкурки окремих вікових категорій різних тюленів і нерп: тюленя гренландського, смугастого, ларги звичайної, нерпи байкальської і каспійської. Розрізняють наступні види хутряних шкур тюленів.

    Більок – шкури тюленів у віці 10 –15днів з первинним утробним блискучим, густим, високим волосяним покривом білого або жовтуватого кольору. ’їи

    Хохлачок - шкури малят гренландського тюленя хохлача. Волосяний покрив густий, блискучий, темного сріблясто-сірого забарвлення з ледь голубим відтінком на хребті.

    Сірка – шкури тюленів із вторинним низьким, блискучим, гладким сірим або сріблясто-сірим волосяним покривом.

    Нерпа – шкури дорослих нерп. Волосяний покрив низький, блискучий, складається повністю з грубої ості майже без пуху. Забарвлення залежить від різновиду тварин і варіює від сіро-зеленого до світло-жовтого і димчастого.

    На кожний вид, або на певну групу напівфабрикатів існують стандарти, в яких вказано: на який вид (види) він поширюється: технічні вимоги; правила приймання і методи контролю, маркування, упакування, транспортування і зберігання; додаток з таблицею оцінки якості напівфабрикатів (%) залежно від сорту, групи дефектів, інколи від розміру.

    У розділі “Технічні вимоги” вказується, яким способом повинна бути знята шкурка, наявність або відсутність окремих частин тіла (голови, лап, хвоста тощо).

    Шкірна  тканина повинна бути чистою, м'якою, добре тягнутися в усіх напрямах, в фарбованих шкурках – рівномірно забарвленою.

    Волосяний покрив повинен  бути чистим, розсипчастим, прочесаним, очищеним від пороху, жиру, тирси й інших побічних речовин.

    Шкурки  з розривами, дірами, залисинами і витертим волосом повинні бути вичиненими без порушення їх симетричності. Вставки повинні бути підібраними відповідно до якості і кольору волосяного покриву і не виділятися на загальному фоні волосяного покриву.

    У стандартах регламентується вид і товщина ниток, висота швів і частота стібків. Шви повинні бути без захапу волоса, без пропусків, просічок і добре розправленими.

    Залежно від виду напівфабрикату нормуються хімічні і фізико-механічні властивості (вміст вологи, температура зварювання, вміст окису хрому, межа міцності при розтягуванні, міцність фарбування тощо).

    Сортування окремих видів напівфабрикатів може мати відмінні особливості від сировини. Наприклад, за кряжами поділяються лише деякі види (білка, байбак, ховрашок та ін.) напівфабрикатів, які, залежно від географічного району проживання, різко відрізняються за кольором, м'якістю, пухнастіше, довжиною волосяного покриву і розмірами тіла.

    Колір волосяного покриву значно впливає на ціну хутра. За кольорами поділяються шкурки норки, соболя, сріблясто- чорної і чорно-бурої лисиць, нутрії, видри, ондатри, каракулю кольорового і сірого та ін. Причому, в стандартах колір шкурок може позначатися за видом забарвлення - чорний, білий, голубий, або словом - “екстра", цифрами - перший, другий, третій тощо, або умовними назвами - “Паломіно”, “Топаз", “Віолет”.

    Лисиці чорно-бурі і сріблясто-чорні поділяються на групи сріблястості, які визначаються в відсотках до довжини шкурки. Перша група - сріблястістю 90- 100 %; друга - 69 – 90 %; третя - 30 – 60%. Шкурки з сріблястістю менше 30 % оцінюють заліком не більше 25 % якості шкурок першого сорту відповідного кольору.

    Шкурки білочки поділяються за чистотою забарліення (горболисістю) на п’ять груп. Віднесення до певної групи залежить від наявності або відсутності рудого волоса на шкурці.Деякі види напівфабрикатів (лисиця червона, хрестовка, сиводушка, байбак) поділяються за м’якістю.

    Розмір шкурок визначається в см² але незначна кількість – у дм² (соболь, заєць). Шкурки в основному поділяються на великі, середні, дрібні, але деякі, наприклад шкурки песця,– на особливо великі, великі, середні; норки –особливо великі А, особливо великі Б, великі, середні, дрібні; на два розміра поділяються шкурки каракулю й ін. За розмірами не поділяються лисиця червона, сиво душка, хрестовка, єнотоподібний собака, єнот-полоскун. кролик, видра, нутрія, ондатра та ін.

    При визначенні сорту, на відміну від сировини, не враховується стан шкірної тканини, а тільки ступінь стиглості волосяного покриву. Як і в сировині,  більшість напівфабрикатів поділяється на три сорти, чорний каракуль – на 29. Овчина шубна, залежно від наявності дефектів, поділяється на чотири сорти, а з плівковим покриттям – на три.

    Значна більшість напівфабрикатів поділяється на чотири групи дефектів, але заєць-біляк – на три, овчина хутряна – на п’ять. Як вже зазначалося вище, дефекти враховуються при визначенні сорту овчини шубної.

    У процесі вичинки й обробки шкурок більшість дефектів видаляється. В результаті виникає так звана “зшитість”, що може оцінюватися як дефект.

    На напівфабрикатах можуть траплятися такі дефекти: Смоляний згин - ділянка шкурки зі згорнутим і зліпленим волосяним покривом, забрудненим смолою. Вихор - закрученість волосяного покриву, утворена внаслідок сплячки звіра (зустрічається на шкурках ховрашка, табаргана, байбака, крота й ін.).  

    Побитість волосяного покриву – нерівний рідкий волос.

    Простріл – пошкодження шкірної тканини дробом.

    Запал – ділянки волосяного покриву із звивистими кінцями остьового волоса.

    Порідіння волосяного покриву – розрідження волосяного покриву внаслідок часткового випадіння або занадто великого розтягнення шкурки.

    Битість ості – обламані, обірвані кінці напрямноного остьового волоса, в результаті чого утворюються ділянки з одного пухового волоса.

    Закрученість вершин  криючого волоса — ділянки волосяного покриву без “вуалі".

    Закрученість остьового волоса - різний загин вершин остьового волоса щодо поздовжньої осі волоса.

    Вихвати шкурки – вирізи або відриви країв шкурки, що мають товарну цінність.

    Вихвати шкірної тканини – підрізи шкірної тканини на окремих ділянках шкурки до оголення волосяних цибулин.

    Наскрізний волос – оголення коренів волоса шкурки та їх випадіння.

    Теклість волоса – випадіння волоса через розпад шкірної тканини внаслідок запізнілого або неправильного консервування, або внаслідок інших операцій вичинювання.

    Протяг – оголення коренів волоса при міздрінні шкурок.

    Кущі волосяного покриву – ділянки більш довгого волоса (зимових), що залишилися після весняного линяння (трапляється на шкурках кротів).

    Прострожка – потоншення ділянок шкірної тканини до оголення волосяних цибулин.

    Молеїдина – пошкодження волосяного покриву і шкірної тканини міллю.

    Шкіроїдина – ділянки шкірної тканини із заглибленнями і отворами – слідами їстівних ходів жуків і личинок шкіроїдів.

    Відшарування – відшарування термостатичного шару від сітчастого або лицьового від термостатичного. Дефект зустрічається на шкурах каракулево-смушкового напівфабрикату, а також на хутряній і шубній овчині.

    Зваляність волосяного покриву – сплутаний волос, що утворює повстеподібну масу, яку не можна розчесати.

    Звислий остьовий волос – малопродуктивний, дуже звислий остьовий волос на плечах та боках довжиною понад 10 см.

    Залишки літнього волоса - наявність волоса, що не вилиняв під час осіннього линяння.

    Пасмовий волосяний покрив – ділянки шкурки, на яких остьовий і пуховий волос зібрано в пасма.

    Компенсаційне линяння – ділянки шкурки з коротким волосяним покривом після заживлення пошкоджених місць із наявністю темних пігментних плям.

    Нерівномірна стрижка – неоднакова висота волосяного покриву стриженої шкурки.

    Вихвати волосяного покриву – ділянки стрижених шкурок, на яких волос зрізано нижче, ніж по усій шкурці.

    Простриг – часткове вкорочення волосяного покриву.

    Закочування волоса – ділянки шкурки із заплутаним волосом в результаті механічної відкатки.

    Непрощипана ость – наявність ості на щипаних і епільованих шкурках.

    Матовість волоса – дефект фарбованих шкурок.

    Анілінові плями – чорні плями на шкірній тканині, що викликають її послаблення.

    Нерівномірне фарбування – нерівномірне забарвлення фарбованої шкурки (за інтенсивністю і тоном).

    Запашистість – рідкий волос на череві шкурок кролика (результат незакінченого линяння).

    Віспини – невеликі плями (у вигляді потовщення шкірної тканини) на шкурах овець і кіз в результаті захворювання.

    Зламини – тріщини на лицьовому боці шкірної тканини через сильний натяг чи різке перегинання шкурки.