Хутряні товари

ХУТРЯНІ ТОВАРИ

1. Споживчі  властивості хутряних товарів  і методи їх визначення

З давніх часів шкурки диких звірів та свійських тварин широко використовували для виготовлення хутряного одягу та речового майна. Хутряні товари мають високі естетичні, ергонадійність. Естетичні властивості характеризують відповідність виробу естетичним смакам і потребам споживачів, що склалися під виливом моди та стильової спрямованості. Високі естетичні властивості хутряних виробів зумовлені природною красою хутра. Яскрава й різноманітна палітра забарвлення шкурок, насиченість відтінків і неповторний природний колір надають особливої оригінальності й виразності та неповторного колориту виробам із хутряних напівфабрикатів.

Оригінальне розміщення і поєднання в деталях виробів різних комбінацій хутра, різних за фактурою, довжиною волосяного покриву та кольором, фарбування їх різними способами, облагороджування та імітація під цінні види хутра дають змогу задовольняти величезну гаму естетичних смаків покупців.

Ергономічні властивості хутряних виробів визначаються гігієнічними, фізіологічними та психологічними показниками. Хутряні товари мають високі теплозахисні властивості, добру повітро- і паропроникність, достатню водо- й високу вітростійкість.

Фізіологічні властивості хутряних товарів характеризуються масою виробу і залежать від товщини шкіряної тканини хутряного напівфабрикату, висоти й густоти волосяного покриву Позитивне психологічне сприйняття властивостей хутряних виробів створюється їх шовковистістю, м'якістю, пухнастістю й

Технологічні властивості, які визначаються зручністю розкроювання і можливістю складання та набору шкурок для виробу, залежать від площі й конфігурації шкурок, колористичної гами волосяного покриву тощо.

Надійність хутряних виробів визначається їх моральною і фізичною довговічністю, а також тим, що ці вироби добре зберігаються і мають відповідну ремонтопридатність. Естетичні властивості хутряних виробів тісно пов'язані з мінливим впливом моди, але різняться чіткою і виразною формою, завдяки якій виріб довго залишається модним і красивим.

Фізична довговічність  хутряних виробів визначається видом  напівфабрикату, властивостями його шкірної тканин и (міцністю зв'язку волосяних стрижнів зі шкірною тканиною, стійкістю до куйовдження та ін.), а також сортністю.

Вироби зі шкурок першого  сорту можуть служити в 1,5—2 рази довше, ніж зі шкурок другого сорту, і в 3—5 разів довше, ніж зі шкурок третього сорту. Тому деякі види хутряних виробів (пальто, головні убори) із напівфабрикатів третього сорту із низькою зносостійкістю (заєць, кролика ін.) не виготовляють. Довговічність хутряних виробів визначається формостійкістю та стійкістю напівфабрикатів до старіння й пошкодження міллю, іншими комахами й мікроорганізмами, а також значною мірою залежить від умов їх зберігання і транспортування. Вироби із хутряних напівфабрикатів досить ремонтопридатні, тому під час використання за призначенням легко збільшувати строк їх експлуатації, не знижуючи естетичних, а також ергономічних властивостей.

Споживчі властивості хутряних товарів зумовлені сукупністю споживчих властивостей волосяного покриву, шкірної тканини і шкурки в цілому.

2.Споживчі властивості волосяного покриву

Основними показниками  споживчих властивостей волосяного покриву хутряних напівфабрикатів є довжина, висота, густота, пишність, міцність, еластичність та м'якість.

Висоту волосяного покриву вимірюють від шкірної тканини до кінчиків волосся у невипрямленому стані. Довжина волосяного покриву — це довжина волосся (переважно остьового) від основи до кінчиків у розпрямленому стані, яка залежить здебільшого від середовища існування звіра. Довжина остьового волосся звірів, які живуть під землею, невелика — 8—25 мм і рівномірна на різних ділянках шкурки; у звірів, які ведуть наземний спосіб життя, довжина остьового волосся сягає 100 мм у росомахи і 150 мм — у бурого ведмедя.

Крім середовища існування  на довжину волосяного покриву істотно впливають вид, стать і вік тварини, кряж чи порода, сезон заготівлі, топографічна ділянка (рис. 1) та ін.

За довжиною остьового волосся хутряні напівфабрикати поділяють на п'ять груп:

• особливо довговолосі — понад 90 мм (вовк, росомаха, єнот);
• довговолосі — від 50 до 90 мм (лисиця, песець, бобер, видра);
• середньо довговолосі — віл 25 до 50 мм (соболь, куниця, нутрія, норка);
• коротковолосі — від 15 до 25 мм (горностай, байбак, хом'як);
• особливо коротковолосі — до 15 мм (кріт, ховрах).

Від довжини волосяного покриву істотно залежать теплозахисні властивості та зносостійкість хутряного напівфабрикату. Висота волосяного покриву характеризується товщиною шару волосся від поверхні шкірної тканини до кінців більшості покривного волосся. За висотою волосяного покриву хутряний напівфабрикат, так само як і за довжиною, поділяють на п'ять груп: особливо високоволосі, високоволосі, середньовисоко-волосі, низьковолосі, особливо низьковолосі, що залежить переважно від довжини напрямного та остьового волосся. Проте повної відповідності між висотою волосяного покриву й довжиною волосяних стрижнів немає. Це пояснюється тим, що висота волосяного покриву, крім довжини, визначається також звивистістю, кутом нахилу і густотою основних типів волосяних стрижнів. Висота волосяного покриву одного й того самого виду тварин зазвичай менша від його довжини. Що більша довжина волосся й вищий шар волосяного покриву, то вищі теплозахисні властивості напівфабрикатів.

 

 

 

 

 

Рис. 1. Топографічні ділянки хутряної шкурки:

1 - лапи; 2 - огузок; 3 - хребет;

4- загривок; 5- шия; 6 – вухо;

7- голова; 8- бік; 9 - хвіст; 10 - пах;

11 – черево, 12 - душка

 

Густота волосяного покриву визначається кількістю волосяних стрижнів різних категорій на одиниці площі шкурки. Кожен вид хутряного напівфабрикату має певну густоту волосяного покриву, яка може змінюватися залежно від породи, статі, віку, сорту, топографічної ділянки, індивідуальної мінливості та інших чинників.

Волосяний покрив шкурок звірів, поширених у північних районах, густіший, ніж у південних. Зимові шкурки густіші за літні. Найгустіший волосяний покрив на тих частинах тіла, які піддаються найбільшому охолодженню: у земноводних — на животі, у наземних — на хребті й огузку. На 1см² площі хребта білки близько 10тис. волосин, на животі — 6,5тис., песця — відповідно 21 і 6,5тис., кролика — 1,7 і 1,5тис., ондатри - 10 і 14тис., видри - 34 і 50тис., бобра - 30 і 34тис. Густоту волосяного покриву визначають підрахунком кількості волосин на одиниці площі шкурки або волосяних сумок на мікрозрізах, а також за допомогою радіометричних густомірів. Чим більша густота волосяного покриву, тим більші теплозахисні властивості хутряного напівфабрикату. Крім того, густота волосяного покриву впливає на масу й довговічність шкурки, а також формує естетичні властивості напівфабрикату.

За густотою волосяного покриву хутряні напівфабрикати поділяють на:

• особливо густоволосі — понад 20 тис. волосин (видра, бобер, песець, заєць-біляк);
• густоволосі — від 12 до 20тис. (соболь, заєць-русак, кролик, ондатра);
• середньо густоволосі — віл 6 до 12тис. (лисиця, вовк, куниця, білка);
• рідковолосі — віл 2 до 6 тис. (борсук, байбак, каракуль, овчина);
• особливо рідковолосі — до 2 тис. (ховрах, хом'як, ведмідь).

Щільність волосяного покриву характеризується площею поперечного перерізу волосини, який припадає на одиницю площі шкурки, і прямо пропорційно залежить від густоти волосся й діаметра волосин. Від щільності волосяного покриву, його густоти й висоти залежать вітро- та водостійкість хутряною напівфабрикату.

Колір волосяного покриву істотно впливає на естетичні властивості шкурки. Натуральне забарвлення хутряних напівфабрикатів характеризується великою різноманітністю кольорів і відтінків. За характером розміщення пігментованих, забарвлених волосин розрізняють шкурки з однотонним (горностай, видра, колонок) і плямистим (леопард, рись, бурундук) забарвленням. Колір волосяного покриву змінюється залежно від пори року і місця заготівлі шкурок звіра (кряжа), топографічної ділянки. Колір волосся на хребті зазвичай відрізняється від кольору його на животі. Кольорова гама волосяного покриву значно розширюється через зональне забарвлення стрижня волосин по довжині (кролик, шиншила). наявність ості різного кольору (платинова лисиця, кольоровий каракуль). Деякі види звірів (песець голубий, кролик і лисиця сріблясто-чорні) мають біле кільце гранул і чорні кінчики волосся, які утворюють вуаль. Шкурки норки, лисиці, соболя, ондатри й каракулю поділяють за кольорами.

Оцінюючи забарвлення  волосяного покриву, звертають увагу  на його чистоту, тобто на однотонність. Чим менше в ньому волосся з відтінками, які відрізняються від основного тону, тим вища цінність шкурки.

Для пофарбованих шкурок важливе значення має стійкість  фарбування волосяного покриву до сухого тертя, яка установлюється стандартами на всі види фарбованого напівфабрикату. Світлостійкість фарбування шкурок характеризується здатністю фарбувань тривалий час зберігати свій тон і яскравість під впливом погодних умов.

Блиск поверхні волосся характеризує його здатність відбивати промені світла, які на нього падають. Інтенсивність і характер блиску залежать від щільності укладання волосся, гладкості поверхні та ступеня звивистості волосяних стрижнів. Блиск напрямного й остьового волосся зазвичай більший, ніж пухового. Він може бути шовковистим (соболь, норка), малошовковистим і склоподібним (каракуль). За інтенсивністю блиску розрізняють волосяний покрив із сильним, середнім, слабким блиском і матовий. Блиск істотно впливає на цінність шкурок (особливо каракулю), тому хутряні напівфабрикати за ступенем і характером блиску сортують і порівнюють зі пі курками — еталонами блиску.

Остистість волосяного покриву визначає красу хутра і залежить від ступеня розвитку колючого й пухового волосся. У різних видів хутряних напівфабрикатів на один покривний волосяний стрижень припадає від 4 до 300 пухових волосин.

Хутряні напівфабрикати за розвитком покривних волосяних стрижнів (остистістю) поділяють на:

• сильноостисті — на один покривний стрижень припадає 4—20 пухових волосин;
• малоостисті — 60—300.

Пишність волосяного покриву — досить важлива характеристика деяких видів хутра, що визначає їх естетичні властивості. Залежить від висоти, густоти, еластичності й міцності волосся. За пишністю хутряний напівфабрикат поділяють на: особливо пишний (песець, лисиця); пишний (куниця, соболь, горностай); середньопишний (норка, білка, ондатра); низькопишний (кріт); особливо низькопишний (ховрах, нерпа). Для особливо пишних і пишних видів хутра характерна рухливість волосяного покриву під дією струменя повітря. Ця властивість важлива під час оцінювання естетичних властивостей хутряних напівфабрикатів.

Муаристість — незначна хвилястість окремих груп волосся, яка створює красивий малюнок на шкурках ненароджених ягнят каракульських і грубововнових порід овець, шкурках хутряного жеребка, опойка, козлика.

Міцність волосся — одна із найважливіших властивостей волосяного покриву, що визначає зносостійкість хутра і залежить від товщини волосини та її мікробудови (товщини кіркового й серцевинного шарів) (рис. 2,3, 4).

Тонке пухове волосся  видри, яке майже повністю складається із кіркового шару, міцніше за більш товсте із розвиненою серцевиною волосся північного оленя.

 

 

Рис. 2. Схема будови стрижня волосини

1 - лускатий; 2 - серцевинний;

3 – кірковий шари

 

Міцність волосся визначають розтягуванням і багаторазовим  вичинюванням шкури. При розтягуванні вона виражається величиною розривного навантаження, яке характеризує абсолютну міцність, та величиною розривного напруження, що характеризує зусилля при розриванні, яке припадає на одиницю площі поперечного перерізу волосини. Міцність волосся за багаторазового згинання характеризується кількістю згинів до повного руйнування волосяного стрижня і визначається ступенем деформації зовнішнього шару волосини. Чим менша деформація зовнішнього шару волосяного стрижня, тим більша його довговічність.

Міцність волосся залежить від різних чинників - температури, вологості повітря, ультрафіолетового опромінення і величини механічних деформацій. Вона неоднакова на різних топографічних ділянках, значно знижується при фарбуванні, відбілюванні та облагородженні.

Рис. 3. Форми стрижневої волосини а— веретеноподібна; б— циліндрична в — конічна; г — ланцетоподібна

Рис. 4. Типи зігнутості та звивистості стрижневої волосини а — прямий; б — зігнутий; в — ламана; г — звивистий; д — завитий

Міцність зв'язку волосся зі шкірною тканиною у різних видів напівфабрикатів неоднакова і визначається глибиною залягання волосяних сумок у шкірній тканині та щільністю дерми. Вона може змінюватися за життя тварини залежно від пори року, а також у процесі первинного оброблення, консервування, вичинювання та зберігання шкурок. Дублення й фарбування зміцнюють зв'язок волосся зі шкірною тканиною. Міцність цього зв'язку характеризується зусиллям, яке потрібне для відривання пучка волосся від шкірної тканини площею 1мм². Дуже міцний зв'язок волосяного покриву зі шкірною тканиною (волосяний стрижень при вириванні обривається) у шкурок видри, морського котика, норки, росомахи, а найменший — у шкурок зайця, кролика (волосся випадає навіть при легкому погладжуванні).

Пружність волосяного покриву — це показник його здатності відновлювати початковий вигляд і стан після усунення деформації та навантаження. Пружність визначають за величиною залишкової деформації волосяного покриву після стискання. Цей показник залежить віл мікробудови, товщини, ступеня зрілості та категорії волосся, а також від густоти волосяного покриву. Чим вища пружність волосяного покриву, тим вища фізична довговічність і збереженість хутряних напівфабрикатів.