Основні поняття туризму

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Апреля 2014 в 02:20, реферат

Краткое описание

Нині вже можемо говорити про туризм як про суспільне явище, пов'язане з добровільною тимчасовою зміною місця перебування, ритму і середовища життя, а також безпосереднім контактом із середовищем (природним, культурним чи суспільним). Це суспільне явище настільки багатогранне, що дати йому єдине точне та повне визначення практично неможливо.
У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень поняття "туризм", що суттєво відрізняються одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів:
 як особливу форму пересування людей за визначеним маршрутом з метою відвідання конкретного об'єкта або задоволення своїх інтересів і повернення на постійне місце проживання;
 як форму розвитку особистості, яка реалізується через соціально-гуманітарні функції (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну);
 як форму організації відпочинку, проведення дозвілля;
 як галузь господарства, пов'язану з обслуговуванням людей, що тимчасово перебувають поза межами постійного місця проживання;
 як сегмент ринку, в якому сходяться підприємства таких галузеві господарства, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура торгівля тощо;
 як явище, що виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються виключно з відпочинком.

Содержание

Розділ 1. ТУРИЗМ ЯК БАГАТОГРАННЕ СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ
1.1. Основні поняття туризму
1.2. Мотиви і цілі подорожей
1.3. Класифікація туризму
Внутрішній туризм
Національний туризм
Діловий туризм
Організований і неорганізований туризм
Індивідуальний і груповий туризм
Комерційний і соціальний туризм
Масовий та елітарний туризм
Стійкий та екологічний туризм
Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ
2.1. Початковий етап
2.2. Становлення туристичного бізнесу
2.3. Туризм як галузь індустрії
2.4. Монополізація туристичної індустрії
Розділ 3. МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ
3.1. Соціально-економічна роль туризму
3.2. Фактори розвитку міжнародного туризму
Політика і право
Безпека подорожі
Економіка та фінанси
Культура
Соціодемографічні зміни
Стан транспорту та інфраструктури
Розвиток торгівлі
Новітні технології
3.3. Значення міжнародного туризму
Витрати на імпорт
Витрати на модернізацію сфери обслуговування
Витрати на оплату іноземних спеціалістів
Виплата кредитів
3.4. Тенденції розвитку сучасного туризму
Розділ 4. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ
4.1. Двостороння співпраця
4.2. Багатостороння співпраця
4.3. Основні міжнародні туристичні організації
Розділ 5. РИНОК МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
5.1. Особливості ринку міжнародного туризму
Економіка
Науково-технічний прогрес
Політичне середовище
Демографія
Культурне середовище
5.2. Світовий і регіональні ринки міжнародного туризму
Південно-Східна Азія і Тихоокеанський регіон
Південна Азія
Америка.
Близький Схід
Африка
5.3. Методи вивчення туристичного попиту
Каузальні моделі
Некаузальні моделі
5.4. Сегментація попиту на послуги туризму
Вік
Стать
Освіта
Інші ознаки
Психографічні ознаки
5.5. Сучасні тенденції туристичного попиту
Розділ 6. ГЕОГРАФІЯ ТУРИСТИЧНОГО ПОПИТУ
6.1. Географічні фактори розвитку міжнародного туризму
Фізико-географічні фактори
Економіко-географічні фактори
6.2. Географія світових туристських потоків
6.3. Туризм із метою відпочинку і розваг
Європа
Америка
Азійсько-Тихоокеанський регіон
Африка, Близький Схід та Південна Азія
6.4. Спортивний туризм
Міжнародні спортивні заходи
Гірськолижний туризм
6.5. Діловий туризм
Бізнес-подорожі
Конгресово-виставковий туризм
Інсентив-туризм
6.6. Лікувально-оздоровчий туризм
Америка
Близький Схід
Азія, Австралія, Океанія та Африка
6.7. Релігійний туризм
Центри християнського паломництва
Центри паломництва мусульман
Центри буддійського паломництва
Екскурсійний туризм релігійної тематики
Науковий туризм з релігієзнавчими цілями
Розділ 7. ІНДУСТРІЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
7.1. Особливості та структура індустрії міжнародного туризму
Особливості туріндустрії
Координація діяльності компонентів індустрії туризму
Туристичний кругообіг
7.2. Транспортні перевезення
7.2.1. Туризм і транспортні системи
7.2.2. Залізничний транспорт
7.2.3. Автомобільний транспорт
7.2.4. Водний транспорт
7.2.5. Повітряний транспорт
7.3. Заклади розміщення туристів
7.4. Підприємства харчування
Розрізняють кілька видів кафе
Кейтеринг
7.5. Інформаційно-екскурсійне обслуговування
7.5.1. Стан системи інформаційно-екскурсійного обслуговування
7.5.2. Методика інформаційно-екскурсійної роботи
7.6. Анімаційні послуги
7.6.1. Дозвілля в туристичних комплексах і готелях
7.6.2. Музеї як центри організації дозвілля
7.6.3. Організація дозвілля у парках
7.7. Туроператори і турагенти
Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8.1. Сутність, структура та інструменти державного регулювання туризму
8.2. Механізми підтримки розвитку міжнародного туризму
8.3. Правове регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах
Іспанія
Франція
Угорщина
Марокко
Португалія
Швейцарія
Європейське Співтовариство
8.4. Сертифікація і стандартизація
Міжнародні стандарти ICO серії 9000:2000
8.5. Ліцензування як форма державного регулювання туризму
8.6. Податкове регулювання міжнародної туристичної діяльності
Податки, які не сприяють залученню іноземних туристів у країну, і податкові пільги
8.7. Туристична політика держав
8.8. Правова основа туристичного бізнесу в різних країнах
8.9. Професійні туристичні об'єднання
Міжнародні організації.
Профспілкові й молодіжні організації
Національні асоціації туристичних агентств
Розділ 9. ТУРИСТИЧНІ ФОРМАЛЬНОСТІ
9.1. Види формальностей у міжнародному туризмі
9.1.1. Поліцейські формальності
9.1.2. Паспортні формальності
9.1.3. Візові формальності
Шенгенська віза
9.1.4. Митні формальності та валютний контроль
9.1.5. Медико-санітарні формальності
9.1.6. Формальності безпеки
9.2. Страхування
9.2.1. Медичне страхування туристів
9.2.2. Майнове страхування
9.2.3. Страхування цивільної відповідальності
Розділ 10. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ
10.1. Поняття та сутність
10.2. Принципи класифікації туристичних ресурсів
10.3. Природно-кліматичні туристичні ресурси
10.4. Історико-культурні туристичні ресурси
10.5. Соціально-економічні туристичні ресурси
10.6. Інформаційні туристичні ресурси
Розділ 11. СТАТИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
11.1. Історія розвитку статистики міжнародного туризму
11.2.Концепція статистики міжнародного туризму
11.3 Основні статистичні одиниці туризму
11.4. Статистика туристських потоків
11.5. Статистика туристичних доходів і витрат
Концепція туристичних витрат
Доходи від міжнародного туризму
11.6. Організація і методи статистичного обліку
Облік на кордоні
Реєстрація прибуттів у засобах розміщення
Розділ 12. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
12.1. Принципи та проблеми
12.2. Обмежувальні фактори
12.3. Витрати
12.4. Туристичний продукт
Види турп

Вложенные файлы: 1 файл

Malska.doc

— 2.76 Мб (Скачать файл)

 

Таблиця 5.1

Динаміка показників розвитку міжнародного туризму, 1950— 2006 pp.

 

 

 

На початку XXI ст. в експорті міжнародних туристичних послуг ви значилася перша десятка країн (табл. 5.2).

 

Таблиця 5.2

Перша десятка країн — експортерів туристичних послуг, 2004 р.

 

 

Місткість ринку виїзного міжнародного туризму визначається кількістю виїздів резидентів із країни в закордонні подорожі та сумою їхніх грошових витрат під час перебування за кордоном.

Міжнародні туристичні витрати визначаються як витрати відвідувачів, що виїжджають, в інших країнах, включаючи їхні платежі національним перевізникам за міжнародні перевезення. Відповідно до рекомендацій Міжнародного валютного фонду щодо платіжного балансу, витрати на міжнародні перевезення повинні бути зазначені окремим рядком.

Наведемо першу десятку країн за сумою доходів від іноземного туризму (табл. 5.3):

 

Таблиця 5.3

Перша десятка країн — експортерів туристичних послуг за сумою надходжень від іноземного туризму, 2004 р.

 

 

 

Для конкретного виробника туристичних послуг місткість цільового туристичного ринку визначається кількістю проданих послуг (турів).

Для формування стратегічних маркетингових рішень, вибору цільового сегмента, каналів збуту, розробки цінової політики і вирішення багатьох інших завдань необхідно постійно досліджувати ринок.

Дослідження туристичного ринку мають на меті:

  • дати загальну характеристику і виявити тенденції змін;
  • оцінити стан конкуренції;
  • дати характеристику основних споживачів;
  • визначити систему просування продукту і послуг;
  • виявити тенденції розвитку зовнішнього середовища, що впливають на діяльність туристичної організації тощо.

На підставі результатів таких досліджень визначають кон'юнктуру ринку, тобто його стан у визначений момент (період) часу, зумовлений взаємодією економічних, соціально-економічних, соціально-політичних, природних та інших факторів. Кон'юнктуру туристичного ринку характеризують такі параметри, як співвідношення попиту та пропозиції туристичних послуг, рівень цін і доходів, ступінь державного регулювання, наявність сезонних коливань попиту.

Об'єктами кон'юнктурного аналізу ринку є:

  • учасники ринку (партнери, постачальники, посередники, споживачі, конкуренти);
  • обсяг, структура і динаміка виробництва та споживання окремих туристичних послуг (фірми-конкуренти, обсяг вироблених ними туристичних послуг, різновид пропонованих маршрутів і послуг, співвідношення попиту та пропозиції, неохоплені сегменти ринку);
  • рівень резервів (можливості турфірми зі збільшення кола споживачів розширення географії маршрутів, номенклатури послуг, спеціалізації і диференціації обслуговування тощо);
  • динаміка цін (у конкурентів, середньо-ринковий курс цін на аналогічні туристичні послуги);
  • особливості виробничо-збутової, рекламної діяльності в структурі ринку.

Аналіз кон'юнктури ринку має важливе значення для вироблення маркетингової стратегії розвитку турфірми. Знання кон'юнктури і прогноз розвитку ринку дають змогу оцінити можливості й негативні впливи і на підставі цього виявити переваги і недоліки в діяльності організації — це так званий SWOT-аналіз. При проведенні SWOT-аналізу розглядають поточне становище турфірми з урахуванням взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів.

До зовнішніх факторів належать так звані STEP-фактори, що характеризують макрооточення ринку (STEP — абревіатура з англійських слів sociology, technology, economics and politics): науково-технічний прогрес, політичне середовище, демографія, культурне і природне середовище.

 

Економіка

Аналізуючи кон'юнктуру туристичного ринку, потрібно враховувати тенденції та стан економіки — динаміку ВВП, стан платіжного балансу, інфляційні процеси, рівень безробіття у регіонах, динаміку і рівень доходів. Економічні фактори впливають на купівельну спроможність, а як наслідок — і на попит. Загальна купівельна спроможність визначається поточними доходами, наявністю заощаджень, рівнем цін і розвитком кредитування.

 

Науково-технічний прогрес

Зміни в цій сфері важко піддаються прогнозуванню; можна спостерігати за тим, у розвиток яких галузей держава і великі корпорації насамперед вкладають кошти. Підприємцю, продукції якого можуть торкнутися технологічні зміни, для дотримання своїх інтересів необхідно стежити за появою технічних новинок.

 

Політичне середовище

Йдеться про питання політичної стабільності, законодавчі акти, діяльність урядових органів, які регулюють роботу організацій індустрії туризму, міждержавні відносини, вплив суспільних інститутів (наприклад, прав людини).

 

Демографія

Конкуренто-утворюючими факторами у цьому разі є демографічні тренди, динаміка чисельності населення працездатного віку, вікова структура населення, розподіл на групи за віком, статтю, національностями, родом занять, іншими статистичними ознаками.

 

Культурне середовище

Маються на увазі вплив на систему цінностей, підвищення освітнього рівня, зміна поведінкових принципів, наприклад, мода на все вітчизняне чи, навпаки, на імпортне, на здоровий спосіб життя, на раціональне харчування.

Природне середовище — це туристичні ресурси і стан екології. На початку XXI ст. людство занепокоєне станом природних ресурсів. Туризм значною мірою залежить від цього фактора. Без наявності туристичних ресурсів туризм розвиватися не може.

 

5.2. Світовий і  регіональні ринки міжнародного  туризму

 

У світовому міжнародному туризмі UNWTO виділяє шість туристичних регіонів: Європа, Азійсько-Тихоокеанський регіон, Південна Азія, Америка, Близький Схід, Африка (табл. 5.4).

Світовий туризм характеризується високим ступенем концентрації у відносно невеликих за площею регіонах. На початку XXI ст. лідерами світового туризму стали Франція, Іспанія, США, Італія, Китай, Велика Британія, Канада, Мексика, Австрія, ФРН. На ці 10 країн припадає половина світового туристичного потоку. Шість із них знаходяться в Центральній і Західній Європі: Франція, Іспанія, Італія, Велика Британія, Австрія, ФРН.

Європа. Аналізуючи ринок міжнародних туристичних послуг, бачимо, що Європа — лідер цього ринку, вона приймає майже 65 % іноземних туристів, отримуючи при цьому майже 55 % валютних надходжень. Успіх Європи пояснюється такими факторами:

  • велика кількість держав на відносно невеликій території;
  • населення європейських країн має високі реальні доходи;
  • більшість населення деяких європейських країн, наприклад, Німеччини, Франції, Великої Британії, охоче проводить відпустку за кордоном, але поблизу своєї країни;
  • наявність багатьох культурно-історичних пам'ятників, створених природою та людиною;
  • попит на міжнародні подорожі задовольняється потужною індустрією туризму та необхідною інфраструктурою.

Активність європейського туризму пояснюється насамперед територіальною близькістю і доступністю туристичних ресурсів. В Європі переважає внутрішньорегіональний туристичний обмін. Наприклад, 90 % усіх гостей, що відвідують Іспанію, прибувають із країн Європи.

 

 

Удосконалення роботи підприємств індустрії гостинності, розширення сфери послуг, рекламні кампанії, а також спрощення перетину міждержавних кордонів сприяють залученню туристів і активному використанню європейських рекреаційних ресурсів.

У середині 90-х років XX ст. до традиційних лідерів Європейського регіону (Франція, Іспанія, Італія) наблизилися Ізраїль і Туреччина, розвиток в'їзного туризму прискорився.

На початку XXI ст. динаміка європейського туризму сповільнилася, обсяг європейського в'їзного туризму скоротився у вересні-грудні 2001 р. на 6 %, проте події 11 вересня 2001 р. не були цьому єдиною причиною. Спалахи епідемії коров'ячого сказу та ящура спричинили зниження попиту на поїздки у Велику Британію, Ірландію та Нідерланди на 5—б%. Ізраїльсько-палестинський конфлікт негативно позначився на розвитку туріндустрії в охопленому конфліктом регіоні.

Однак зменшення кількості тих, хто подорожував авіаційним транспортом, певною мірою компенсувалося збільшенням кількості подорожей залізничним та автомобільним транспортом. Загалом у країни Європи 2001 р. турпотоки зменшилися всього на 0,7 %. Деякі країни Східної Європи поліпшили свої позиції: кількість туристів, які відвідали 2001 р. Болгарію, зросла на 14%, Естонію — на 9%, Словаччину — на 13%. Міжнародні туристські прибуття 2005 р. у регіоні зросли на 5 % завдяки позитивним результатам країн Центральної і Східної Європи (+15%), а також Північної Європи (+ 9 %). Позитивна тенденція зберігається дотепер.

 

Південно-Східна Азія і Тихоокеанський регіон

Цей туристичний регіон розвивається найбільш динамічно, випереджаючи Європу за темпами зростання, що 1999 р. становили 7,5%. У 1999 р. країни цього регіону прийняли 93,7 млн туристів. У 2005 р. зростання туристських прибуттів становило 28 % і досягло 153 млн туристів.

Тут також велику роль відіграє внутрішньорегіональний туризм, на який припадає 70 % прибуттів. Лідером Тихоокеанського регіону 2005 р. був Китай, друге місце посів Сінгапур. У цей час швидко розвивається туризм в Індонезії і Малайзії. Набувають популярності нові напрямки — в Камбоджу та В'єтнам.

Китай відкрив ворота для в'їзного туризму з 1978 р. Відтоді його відвідали мільйони туристів, яких приваблює давня історія цієї країни, розмаїтість ц культурної спадщини, краса природи. Китайський уряд провадить активну політику залучення іноземних туристів, спонсорує держава численні рекламні акції, знімає обмеження на пересування країною. Якість туристичних послуг у Китаї постійно поліпшується.

У1995 р. Китай відвідало 23 млн туристів, у 1999 р. — 27 млн, у 2005 р. — 42 млн. Навіть кризовий для світової туріндустрії 2001 р. виявився для Китаю вдалим — приріст становив 6 %. Зараз цей показник продовжує зростати.

Активному використанню туристичних ресурсів Південно-Східної Азії сприяє економіка країн цього регіону, середньорічні темпи зростання якої становлять 4—5 %. У цього регіону гарне туристичне майбутнє. За ним уважно спостерігають авіакомпанії, оскільки віддаленість країн цього регіону робить авіаційний транспорт найприйнятнішим.

 

Південна Азія

Темпи зростання міжнародних туристських прибуттів у цьому регіоні 2005 р. становили 10%. Найбільш туристично розвиненими країнами є Індія (+ 24 %), Мальдіви (+ 9 %) та Шрі-Ланка (+ 13 %). Основні потоки міжнародних туристів спрямовані в Індію. Також зростає кількість туристичних прибуттів на Мальдівах, які володіють гарними можливостями для пляжного відпочинку і підводного плавання. Сприяє розвитку туризму в цьому регіоні активна міжнародна торгівля.

 

Америка.

На Американському континенті 75 % турпотоку формується всередині регіону. Лідером є США, які прийняли, наприклад, 1999 р. 47 млн туристів. Останніми роками дедалі більше людей подорожують на Кубу й у Мексику. Темпи зростання потоку туристів у Південну Америку вдвічі перевищили середньосвітові показники. Цей потік формується переважно з американських і канадських туристів.

Події 11 вересня 2001 р. негативно позначилися, насамперед, на туристичній індустрії Американського континенту: протягом 2001 р. турпотік скоротився на 24 % порівняно з попереднім роком. На думку експертів UNWTO, на зниження туристичної активності в цьому регіоні вплинула, зокрема, несприятлива економічна ситуація в південноамериканських державах, унаслідок чого гостей у Бразилії за підсумками року стало менше на 8 %, в Аргентині — на 9 %, в Уругваї — на 4 %.

У 2005 р. після чотирирічного спаду остаточно відновилось зростання туристичної активності Американського регіону. Міжнародні туристські прибуття зросли на 11 % (майже 130 млн), і всі субрегіони показали позитивні результати.

 

Близький Схід

У 2005 р. туристичний потік у цей регіон продемонстрував найбільший приріст, переважно завдяки збільшенню кількості подорожей в Єгипет. У 2005 р. в Єгипті динаміка кількості прибуттів становила + 39 %.

Іншими популярними туристичними напрямками стали Йорданія (+ 21 %), Бахрейн (+ 16 %) та Ліван (+ 26 %). Факторами зростання туристичної активності, за даними UNWTO, тут стали заходи, спрямовані на підвищення безпеки та зміцнення політичної стабільності, а також підвищений інтерес до культурно-історичних пам'ятників цих країн.

Загалом динаміка зростання кількості туристичних прибуттів у країни Близького Сходу 1999 р. становила 17,5 %, однак у IV кварталі 2001 р., після терористичного акту 11 вересня, було зафіксовано значне зниження обсягу туризму в країни цього регіону — на 30 %. Зараз ситуація виправилася.

Информация о работе Основні поняття туризму