Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Апреля 2014 в 02:20, реферат
Нині вже можемо говорити про туризм як про суспільне явище, пов'язане з добровільною тимчасовою зміною місця перебування, ритму і середовища життя, а також безпосереднім контактом із середовищем (природним, культурним чи суспільним). Це суспільне явище настільки багатогранне, що дати йому єдине точне та повне визначення практично неможливо.
У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень поняття "туризм", що суттєво відрізняються одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів:
як особливу форму пересування людей за визначеним маршрутом з метою відвідання конкретного об'єкта або задоволення своїх інтересів і повернення на постійне місце проживання;
як форму розвитку особистості, яка реалізується через соціально-гуманітарні функції (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну);
як форму організації відпочинку, проведення дозвілля;
як галузь господарства, пов'язану з обслуговуванням людей, що тимчасово перебувають поза межами постійного місця проживання;
як сегмент ринку, в якому сходяться підприємства таких галузеві господарства, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура торгівля тощо;
як явище, що виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються виключно з відпочинком.
Розділ 1. ТУРИЗМ ЯК БАГАТОГРАННЕ СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ
1.1. Основні поняття туризму
1.2. Мотиви і цілі подорожей
1.3. Класифікація туризму
Внутрішній туризм
Національний туризм
Діловий туризм
Організований і неорганізований туризм
Індивідуальний і груповий туризм
Комерційний і соціальний туризм
Масовий та елітарний туризм
Стійкий та екологічний туризм
Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ
2.1. Початковий етап
2.2. Становлення туристичного бізнесу
2.3. Туризм як галузь індустрії
2.4. Монополізація туристичної індустрії
Розділ 3. МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ
3.1. Соціально-економічна роль туризму
3.2. Фактори розвитку міжнародного туризму
Політика і право
Безпека подорожі
Економіка та фінанси
Культура
Соціодемографічні зміни
Стан транспорту та інфраструктури
Розвиток торгівлі
Новітні технології
3.3. Значення міжнародного туризму
Витрати на імпорт
Витрати на модернізацію сфери обслуговування
Витрати на оплату іноземних спеціалістів
Виплата кредитів
3.4. Тенденції розвитку сучасного туризму
Розділ 4. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ
4.1. Двостороння співпраця
4.2. Багатостороння співпраця
4.3. Основні міжнародні туристичні організації
Розділ 5. РИНОК МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
5.1. Особливості ринку міжнародного туризму
Економіка
Науково-технічний прогрес
Політичне середовище
Демографія
Культурне середовище
5.2. Світовий і регіональні ринки міжнародного туризму
Південно-Східна Азія і Тихоокеанський регіон
Південна Азія
Америка.
Близький Схід
Африка
5.3. Методи вивчення туристичного попиту
Каузальні моделі
Некаузальні моделі
5.4. Сегментація попиту на послуги туризму
Вік
Стать
Освіта
Інші ознаки
Психографічні ознаки
5.5. Сучасні тенденції туристичного попиту
Розділ 6. ГЕОГРАФІЯ ТУРИСТИЧНОГО ПОПИТУ
6.1. Географічні фактори розвитку міжнародного туризму
Фізико-географічні фактори
Економіко-географічні фактори
6.2. Географія світових туристських потоків
6.3. Туризм із метою відпочинку і розваг
Європа
Америка
Азійсько-Тихоокеанський регіон
Африка, Близький Схід та Південна Азія
6.4. Спортивний туризм
Міжнародні спортивні заходи
Гірськолижний туризм
6.5. Діловий туризм
Бізнес-подорожі
Конгресово-виставковий туризм
Інсентив-туризм
6.6. Лікувально-оздоровчий туризм
Америка
Близький Схід
Азія, Австралія, Океанія та Африка
6.7. Релігійний туризм
Центри християнського паломництва
Центри паломництва мусульман
Центри буддійського паломництва
Екскурсійний туризм релігійної тематики
Науковий туризм з релігієзнавчими цілями
Розділ 7. ІНДУСТРІЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
7.1. Особливості та структура індустрії міжнародного туризму
Особливості туріндустрії
Координація діяльності компонентів індустрії туризму
Туристичний кругообіг
7.2. Транспортні перевезення
7.2.1. Туризм і транспортні системи
7.2.2. Залізничний транспорт
7.2.3. Автомобільний транспорт
7.2.4. Водний транспорт
7.2.5. Повітряний транспорт
7.3. Заклади розміщення туристів
7.4. Підприємства харчування
Розрізняють кілька видів кафе
Кейтеринг
7.5. Інформаційно-екскурсійне обслуговування
7.5.1. Стан системи інформаційно-екскурсійного обслуговування
7.5.2. Методика інформаційно-екскурсійної роботи
7.6. Анімаційні послуги
7.6.1. Дозвілля в туристичних комплексах і готелях
7.6.2. Музеї як центри організації дозвілля
7.6.3. Організація дозвілля у парках
7.7. Туроператори і турагенти
Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8.1. Сутність, структура та інструменти державного регулювання туризму
8.2. Механізми підтримки розвитку міжнародного туризму
8.3. Правове регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах
Іспанія
Франція
Угорщина
Марокко
Португалія
Швейцарія
Європейське Співтовариство
8.4. Сертифікація і стандартизація
Міжнародні стандарти ICO серії 9000:2000
8.5. Ліцензування як форма державного регулювання туризму
8.6. Податкове регулювання міжнародної туристичної діяльності
Податки, які не сприяють залученню іноземних туристів у країну, і податкові пільги
8.7. Туристична політика держав
8.8. Правова основа туристичного бізнесу в різних країнах
8.9. Професійні туристичні об'єднання
Міжнародні організації.
Профспілкові й молодіжні організації
Національні асоціації туристичних агентств
Розділ 9. ТУРИСТИЧНІ ФОРМАЛЬНОСТІ
9.1. Види формальностей у міжнародному туризмі
9.1.1. Поліцейські формальності
9.1.2. Паспортні формальності
9.1.3. Візові формальності
Шенгенська віза
9.1.4. Митні формальності та валютний контроль
9.1.5. Медико-санітарні формальності
9.1.6. Формальності безпеки
9.2. Страхування
9.2.1. Медичне страхування туристів
9.2.2. Майнове страхування
9.2.3. Страхування цивільної відповідальності
Розділ 10. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ
10.1. Поняття та сутність
10.2. Принципи класифікації туристичних ресурсів
10.3. Природно-кліматичні туристичні ресурси
10.4. Історико-культурні туристичні ресурси
10.5. Соціально-економічні туристичні ресурси
10.6. Інформаційні туристичні ресурси
Розділ 11. СТАТИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
11.1. Історія розвитку статистики міжнародного туризму
11.2.Концепція статистики міжнародного туризму
11.3 Основні статистичні одиниці туризму
11.4. Статистика туристських потоків
11.5. Статистика туристичних доходів і витрат
Концепція туристичних витрат
Доходи від міжнародного туризму
11.6. Організація і методи статистичного обліку
Облік на кордоні
Реєстрація прибуттів у засобах розміщення
Розділ 12. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
12.1. Принципи та проблеми
12.2. Обмежувальні фактори
12.3. Витрати
12.4. Туристичний продукт
Види турп
Крім Франції, основними країнами, що приймають туристів, у Європі є Іспанія та Італія. Разом вони щорічно реєструють понад 80 млн прибуттів переважно на купально-пляжний відпочинок. Основні в'їзні потоки формуються в країнах Західної Європи. До Іспанії кожний п'ятий мандрівник прибуває з Німеччини або Великої Британії.
Сьогодні Іспанія є одним із головних туристичних центрів світу. Вона спеціалізується переважно на масовому пляжному туризмі. Розвиток туризму зосереджено на середземноморському узбережжі країни і на Балеарських островах. Атлантичне узбережжя Іспанії відносно мало пристосоване для туризму. Канарські острови, які належать Іспанії, розташовані значно південніше, і тому багато туристів приїжджають туди взимку, щоб провести відпустку на пляжах. Основними постачальниками туристичного ринку Іспанії є Франція, Німеччина, Нідерланди й Італія. Виїзний туризм Іспанії розвинений мало.
Останнім часом Іспанія переглянула державну політику в сфері туризму, що дало їй змогу значно зміцнити свої позиції на світовому туристичному ринку. Крім пляжного відпочинку, Іспанія пропонує туристам змістовну та велику екскурсійну програму.
Італія — країна з численними пам'ятками архітектури, культури, живопису, скульптури. За розвитком туристичної індустрії вона перетворилася на один із провідних світових центрів туризму. Нині майже 40 % туристичних відвідувань середземноморського басейну припадає на Італію. Туристи їдуть у Венецію, Флоренцію і, звичайно, у Рим. Нескінченні потоки туристів спрямовані у Ватикан.
Міжнародний туризм в Італії, основними туристичними ресурсами якої є гори, озера і культурні цінності, загалом сконцентрований на півночі країни. Основними країнами — постачальниками туристів для Італії є Німеччина, Франція, Австрія і Швейцарія, причому більшість із них — це одноденні гості або транзитні пасажири. Туристи з інших країн, наприклад, з Японії та США, проводять у країні тиждень, але курсують між трьома культурними центрами — Римом, Флоренцією і Венецією. Часто туристи поєднують культурну програму перебування з пляжним відпочинком.
Сьогодні Франція, Іспанія й Італія охоплені внутрірегіональним туристичним обміном. До 2020 р. UNWTO прогнозує зміну туристичних пріоритетів: європейці частіше виїжджатимуть на курорти в інші регіони, і туристичні центри європейського Середземномор'я поступово почнуть переорієнтовуватися на віддалені ринки виїзного туризму, особливо Японії, нових індустріальних країн Азії, а також Північної і Південної Америки. Для приваблення туристів вони будуть намагатися поновити туристичні продукти.
У структурі виїзного туризму в Європі зменшується частка Америки і зростає частка периферійних регіонів — Африки, Близького Сходу та Південної Азії.
В Україні структура ринку міжнародного туризму характеризується збільшенням виїзного потоку. В 2004 р. громадяни України здійснили 15,5 млн поїздок за кордон, що на 670 тис. більше, ніж 2003 р. Більшість туристів виїжджають із країни, здебільшого у Росію (5,8 млн осіб), Польщу (3,8 млн), Угорщину (2,0 млн), Білорусь (1,5 млн), Молдову (1,1 мли), Словаччину (392,0 тис), Туреччину (218,4 тис), Румунію (152,0 тис), Німеччину (133,9 тис). Модель виїзного туризму України аналогічна моделям інших країн Східної Європи. У структурі виїзного потоку переважають приватні та ділові подорожі, а також подорожі з метою відпочинку і розваг, включаючи шоп-тури. В'їзний туризм як джерело валютних надходжень та вигідна форма експортної торгівлі розвинений слабше. Україна, володіючи унікальними історико-культурними цінностями, сприятливими природно-кліматичними умовами, можливостями пляжного відпочинку на узбережжях Чорного та Азовського морів, цілющими мінеральними джерелами та мальовничими ландшафтами Карпат і Кримських гір. може задовольняти як внутрішній, так і міжнародний туристичний попит.
Україна як туристичний центр особливою популярністю користується у росіян, угорців, поляків, білорусів, німців, румунів, американців. В Україні є понад 125 тис. пам'яток архітектури, сотні музеїв. Особливе значення для розвитку туризму має Західний регіон України, де зосереджено майже 40 % історичних цінностей України.
За розрахунками, проведеними за методикою UNWTO, членом якої Україна стала 1997 p., обсяг туристичних послуг 1998 р. становив 3,8 млрд дол. Україну відвідали 6,2 млн іноземних туристів, майже 10,8 млн громадян України подорожували країною та за кордоном. У 2004 р. Україну відвідали 15 млн іноземних туристів.
Для обслуговування туристів в Україні нині використовують можливості понад 3 тис. закладів оздоровлення і відпочинку, майже 1400 готелів, мотелів та інших закладів розміщення, 3,5 тис. транспортних засобів. Туристичною діяльністю займаються 2,5 тис. підприємств, на яких працюють понад 100 тис. осіб. Туризм є пріоритетним напрямом розвитку української економіки.
Найпотужніший ринок виїзного туризму не тільки в Європі, а й у світі, сформувався в Німеччині. За прогнозами UNWTO, до 2020 р. обсяг виїзного туризму в Німеччині становитиме близько 160 млн поїздок. Для німецького ринку виїзного туризму характерна висока просторова концентрація туристичних потоків. Понад 90 % поїздок здійснюється в межах європейського регіону. За даними UNWTO, п'ять із десяти найпотужніших туристичних потоків в Європі зароджуються в Німеччині, кожну десяту поїздку у світі здійснюють німці, витрачаючи на міжнародний туризм понад 70 млрд дол. щорічно.
Відпустку німці охоче проводять у країнах Західної та Південної Європи: Іспанії, Італії, Австрії, Франції, Греції, Нідерландах, Швейцарії. Останнім часом популярним туристичним напрямком стала Центральна та Східна Європа — Польща, Чехія, Угорщина. Однією з основних переваг цих країн як туристичного напрямку є низькі ціни. Далекий Схід є другим за привабливістю для німецького ринку регіоном. Особливо швидко розвивається бізнес-туризм у такі країни, як Японія, Сінгапур, Гонконг. Багато німців відпочиває у Таїланді. Іншими дальніми туристичними центрами для німців є Мальдівські острови, Шрі-Ланка, Кенія та ін.
Процеси демократизації внесли істотні зміни в географію туристичного попиту, сприяючи зростанню частки внутрірегіонального обміну між країнами Західної Європи, з одного боку, і Центральної та Східної — з іншого.
Помітно пожвавилася туристична активність населення Чехії. Розвиваються туристичні ринки Польщі, Угорщини, Румунії, Словенії й інших постсоціалістичних держав, багатих природними й культурними туристичними ресурсами, які можна успішно використовувати для розвитку галузі.
Америка
Американський регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі після Європи. В'їзний туристський потік розподіляється між чотирма субрегіонами: Північна Америка, острівні держави і території Карибського басейну, Південна Америка та Центральна Америка. Сім із десяти туристських прибуттів у Західну півкулю припадає на Північну Америку — 69,7 %, Південну Америку — 14,4 %, Карибський басейн — 13,1 %, Центральну Америку — 2,8 %.
Досить швидко зростає кількість туристських прибуттів у Південну Америку, яка володіє унікальними природними об'єктами і пам'ятками історії та культури. Тут знаходиться найвищий водоспад Анхель (Венесуела), найповноводніша у світі річка Амазонка (Бразилія), дощові ліси Амазонії, висотні гірські піки Анд. Серед визначних культурних пам'яток особливий інтерес становлять свідки давньої цивілізації інків, що дійшли до нас, — культові міста Мачу-Пікчу і Куско, плато Наска. Потужний туристичний потенціал цього материка використовується наразі досить мало. Прогнозується зростання частки Південної Америки в міжнародних прибуттях у регіон.
В Америці, як і в Європі, більшість туристських потоків зосереджена всередині регіону. Особливо інтенсивний обмін туристами здійснюється між трьома країнами Північної Америки: США, Канадою та Мексикою. Причому туристський потік зі Сполучених Штатів у Мексику, за даними UNWTO, е найпотужнішим у світі (20,3 млн прибуттів).
Найбільший за обсягом ринок в'їзного та виїзного туризму в Західній півкулі сформувався в США. Усі основні туристські потоки в Американський регіон починаються чи, навпаки, закінчуються в цій країні.
Кількість туристських прибуттів у США коливається в межах 45—50 млн на рік. Дві з кожних п'яти поїздок здійснюються з метою відпочинку і розваг. Мандрівників приваблюють унікальні природні об'єкти, краса і велич яких овіяні легендами та багатократно примножені рекламою.
Туристи приїжджають у США, щоб відвідати долину гейзерів і побачити прояви "живої геології" в Йєллоустонському національному парку, відвідати Карлсбадські печери з гігантськими сталагмітами, помилуватися чудовою панорамою Гранд-Каньйона чи насолодитися відпочинком на піщаних пляжах Каліфорнії. Та не тільки природні багатства є предметом зацікавлення туристів. Великою популярністю серед іноземних туристів користуються поїздки в столицю США Вашингтон та Нью-Йорк з бетонними хмарочосами Манхеттена, Колумбійським університетом, вулицею банків Уолл-стріт, знаменитим Бруклінським мостом, у Лос-Анджелес, де знаходяться парк розваг "Діснейленд" та численні кіностудії Голлівуда. Ці атракції приваблюють як іноземних відвідувачів, так і самих американців. Щорічно американські громадяни здійснюють понад 1 млрд поїздок (внутрішніх і міжнародних), переважно для відпочинку, оздоровлення, розваг, знайомства з пам'ятками природи, історії та культури, а також відвідування родичів чи знайомих. Переважна більшість маршрутів пролягає всередині країни і за кордон — територіями сусідніх Мексики та Канади. Міжрегіональні тури у американців користуються меншою популярністю.
Пріоритетним напрямком міжрегіонального обміну протягом багатьох років залишається Європа. Туристські потоки зі США спрямовуються у Велику Британію, Францію, Італію, Німеччину, Іспанію. Кожна четверта поїздка американців за кордон припадає на європейські країни, хоча тепер спостерігається тенденція до зменшення туристських потоків у Європу. Як показали опитування, основним гальмівним фактором є економічний — більшість респондентів вважають відпочинок в Європі дорогим задоволенням. Особливе занепокоєння викликає зростання цін на проживання в готелях, транспорт та харчування. Також одним із важливих факторів, що перешкоджають пожвавленню обміну туристами між Америкою та Європою, є брак вільного часу. Як правило, поїздки американців за океан тривалі й організовуються з таким розрахунком, щоб відвідати відразу кілька європейських держав. До вересня 2001 р. американці боялися їхати в Європу через загрозу терористичних актів. Тепер вони бояться подорожувати на літаках своєю країною і до мінімуму скорочують подорожі в Європу. Попри все інтерес американців до Європи зростає.
Серед інших напрямків туристських потоків, що формуються в СІНА, виділяється Азійсько-Тихоокеанський регіон. Він користується популярністю як в американців, так і в європейців, але між країнами (територіями) регіону вони розподіляються по-різному. Найчастіше американські туристи відвідують Китай, включаючи Сянган (Гонконг), Японію, а також Корею і Сінгапур. Східна Азія приваблює американців більше, ніж Південно-Східна. Інші туристичні регіони світу — Африка, Близький Схід та Південна Азія — освоєні американцями слабо.
Регіональні переваги туристів із США визначають картину виїзного туризму в Західній півкулі. В інших країнах регіону пріоритети виїздів можуть бути іншими. Наприклад, серед канадців більше, ніж серед американців, популярний внутрірегіональний туризм, а з дальніх напрямків — Південна Азія, особливо Індія.
За прогнозами UNWTO, до 2010 р. інтенсивність обміну туристами між Америкою й іншими регіонами світу зростатиме. Хороші перспективи на американському ринку в'їзного туризму мають Європа, Азійсько-Тихоокеанський регіон і Близький Схід, хоча загроза терористичних актів, воєнні дії в деяких країнах цих регіонів здатні скоригувати потоки у бік значного зменшення.
Азійсько-Тихоокеанський регіон
Міжнародний туризм в Азійсько-Тихоокеанському регіоні — порівняно нове явище. У деяких країнах індустрія туризму почала розвиватися недавно — у 80-ті роки XX ст. У цей час у регіоні сформувалася структура в'їзного туризму, яку можна спостерігати і протягом останніх років. Вона практично повторює (з деякими змінами й уточненнями) розподіл туристичних прибуттів в Америці. В обох випадках значною є частка поїздок на близькі відстані. У структурі міжрегіональних туристських прибуттів в Азійсько-Тихоокеанський регіон 18 % припадає на Європу й Америку, прибуття з Африки, Близького Сходу і Південної Азії в сукупності не перевищують 3 %.
В Азійсько-Тихоокеанському регіоні, як і в Америці, туристські прибуття зосереджені переважно в одному субрегіоні, однак із нижчою концентрацією, більш рівномірно вони розподіляються територіями Східної, Південно-Східної Азії та Океанії.
Основні туристські потоки спрямовані в Східну Азію (56,9 %). Другий за значущістю субрегіон — Південно-Східна Азія (33,5%). Австралія й Океанія мають незначну ринкову частку (9,6 %).
Просторова структура туристських прибуттів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні значною мірою залежить від стану ринку міжнародного туризму в Китаї, на який припадає третина всіх прибуттів у регіон, а включаючи території Сянган (Гонконг) і Тайвань, — понад 50 %.
Китай є основною туристичною країною на Тихоокеанському узбережжі. Але донедавна більшість туристів — 25,6 з 27,5 млн осіб 1990 р. — становили етнічні китайці і лише 1,7 млн осіб — туристи з Японії, США, Великої Британії, країн СНД та ін.
Модель туризму Китаю, що вже сформувалася, зумовлена політичною історією країни, її міжнародним становищем. Китай є колискою однієї з найдавніших цивілізацій.
З початком модернізації китайської економіки наприкінці 70-х років XX ст. у країну почало приїжджати багато гостей із-за кордону. Більшість туристів цікавляться давньою культурою країни. У середині 80-х років XX ст. прокотилася друга хвиля зростання туризму, але темпи цього зростання наприкінці десятиріччя зменшились через недостатньо розвинену інфраструктуру.