Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Апреля 2014 в 02:20, реферат
Нині вже можемо говорити про туризм як про суспільне явище, пов'язане з добровільною тимчасовою зміною місця перебування, ритму і середовища життя, а також безпосереднім контактом із середовищем (природним, культурним чи суспільним). Це суспільне явище настільки багатогранне, що дати йому єдине точне та повне визначення практично неможливо.
У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень поняття "туризм", що суттєво відрізняються одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів:
як особливу форму пересування людей за визначеним маршрутом з метою відвідання конкретного об'єкта або задоволення своїх інтересів і повернення на постійне місце проживання;
як форму розвитку особистості, яка реалізується через соціально-гуманітарні функції (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну);
як форму організації відпочинку, проведення дозвілля;
як галузь господарства, пов'язану з обслуговуванням людей, що тимчасово перебувають поза межами постійного місця проживання;
як сегмент ринку, в якому сходяться підприємства таких галузеві господарства, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура торгівля тощо;
як явище, що виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються виключно з відпочинком.
Розділ 1. ТУРИЗМ ЯК БАГАТОГРАННЕ СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ
1.1. Основні поняття туризму
1.2. Мотиви і цілі подорожей
1.3. Класифікація туризму
Внутрішній туризм
Національний туризм
Діловий туризм
Організований і неорганізований туризм
Індивідуальний і груповий туризм
Комерційний і соціальний туризм
Масовий та елітарний туризм
Стійкий та екологічний туризм
Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ
2.1. Початковий етап
2.2. Становлення туристичного бізнесу
2.3. Туризм як галузь індустрії
2.4. Монополізація туристичної індустрії
Розділ 3. МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ
3.1. Соціально-економічна роль туризму
3.2. Фактори розвитку міжнародного туризму
Політика і право
Безпека подорожі
Економіка та фінанси
Культура
Соціодемографічні зміни
Стан транспорту та інфраструктури
Розвиток торгівлі
Новітні технології
3.3. Значення міжнародного туризму
Витрати на імпорт
Витрати на модернізацію сфери обслуговування
Витрати на оплату іноземних спеціалістів
Виплата кредитів
3.4. Тенденції розвитку сучасного туризму
Розділ 4. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ
4.1. Двостороння співпраця
4.2. Багатостороння співпраця
4.3. Основні міжнародні туристичні організації
Розділ 5. РИНОК МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
5.1. Особливості ринку міжнародного туризму
Економіка
Науково-технічний прогрес
Політичне середовище
Демографія
Культурне середовище
5.2. Світовий і регіональні ринки міжнародного туризму
Південно-Східна Азія і Тихоокеанський регіон
Південна Азія
Америка.
Близький Схід
Африка
5.3. Методи вивчення туристичного попиту
Каузальні моделі
Некаузальні моделі
5.4. Сегментація попиту на послуги туризму
Вік
Стать
Освіта
Інші ознаки
Психографічні ознаки
5.5. Сучасні тенденції туристичного попиту
Розділ 6. ГЕОГРАФІЯ ТУРИСТИЧНОГО ПОПИТУ
6.1. Географічні фактори розвитку міжнародного туризму
Фізико-географічні фактори
Економіко-географічні фактори
6.2. Географія світових туристських потоків
6.3. Туризм із метою відпочинку і розваг
Європа
Америка
Азійсько-Тихоокеанський регіон
Африка, Близький Схід та Південна Азія
6.4. Спортивний туризм
Міжнародні спортивні заходи
Гірськолижний туризм
6.5. Діловий туризм
Бізнес-подорожі
Конгресово-виставковий туризм
Інсентив-туризм
6.6. Лікувально-оздоровчий туризм
Америка
Близький Схід
Азія, Австралія, Океанія та Африка
6.7. Релігійний туризм
Центри християнського паломництва
Центри паломництва мусульман
Центри буддійського паломництва
Екскурсійний туризм релігійної тематики
Науковий туризм з релігієзнавчими цілями
Розділ 7. ІНДУСТРІЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
7.1. Особливості та структура індустрії міжнародного туризму
Особливості туріндустрії
Координація діяльності компонентів індустрії туризму
Туристичний кругообіг
7.2. Транспортні перевезення
7.2.1. Туризм і транспортні системи
7.2.2. Залізничний транспорт
7.2.3. Автомобільний транспорт
7.2.4. Водний транспорт
7.2.5. Повітряний транспорт
7.3. Заклади розміщення туристів
7.4. Підприємства харчування
Розрізняють кілька видів кафе
Кейтеринг
7.5. Інформаційно-екскурсійне обслуговування
7.5.1. Стан системи інформаційно-екскурсійного обслуговування
7.5.2. Методика інформаційно-екскурсійної роботи
7.6. Анімаційні послуги
7.6.1. Дозвілля в туристичних комплексах і готелях
7.6.2. Музеї як центри організації дозвілля
7.6.3. Організація дозвілля у парках
7.7. Туроператори і турагенти
Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8.1. Сутність, структура та інструменти державного регулювання туризму
8.2. Механізми підтримки розвитку міжнародного туризму
8.3. Правове регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах
Іспанія
Франція
Угорщина
Марокко
Португалія
Швейцарія
Європейське Співтовариство
8.4. Сертифікація і стандартизація
Міжнародні стандарти ICO серії 9000:2000
8.5. Ліцензування як форма державного регулювання туризму
8.6. Податкове регулювання міжнародної туристичної діяльності
Податки, які не сприяють залученню іноземних туристів у країну, і податкові пільги
8.7. Туристична політика держав
8.8. Правова основа туристичного бізнесу в різних країнах
8.9. Професійні туристичні об'єднання
Міжнародні організації.
Профспілкові й молодіжні організації
Національні асоціації туристичних агентств
Розділ 9. ТУРИСТИЧНІ ФОРМАЛЬНОСТІ
9.1. Види формальностей у міжнародному туризмі
9.1.1. Поліцейські формальності
9.1.2. Паспортні формальності
9.1.3. Візові формальності
Шенгенська віза
9.1.4. Митні формальності та валютний контроль
9.1.5. Медико-санітарні формальності
9.1.6. Формальності безпеки
9.2. Страхування
9.2.1. Медичне страхування туристів
9.2.2. Майнове страхування
9.2.3. Страхування цивільної відповідальності
Розділ 10. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ
10.1. Поняття та сутність
10.2. Принципи класифікації туристичних ресурсів
10.3. Природно-кліматичні туристичні ресурси
10.4. Історико-культурні туристичні ресурси
10.5. Соціально-економічні туристичні ресурси
10.6. Інформаційні туристичні ресурси
Розділ 11. СТАТИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
11.1. Історія розвитку статистики міжнародного туризму
11.2.Концепція статистики міжнародного туризму
11.3 Основні статистичні одиниці туризму
11.4. Статистика туристських потоків
11.5. Статистика туристичних доходів і витрат
Концепція туристичних витрат
Доходи від міжнародного туризму
11.6. Організація і методи статистичного обліку
Облік на кордоні
Реєстрація прибуттів у засобах розміщення
Розділ 12. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
12.1. Принципи та проблеми
12.2. Обмежувальні фактори
12.3. Витрати
12.4. Туристичний продукт
Види турп
Мінеральні води допомагають вилікуватися від численних недуг. Серед пацієнтів бальнеологічних курортів переважають люди з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і нервової систем, дихальних шляхів, опорно-рухового апарату. Ефективність лікування низки захворювань на бальнеологічних курортах підтверджують результати медичних досліджень.
Грязеві курорти прив'язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Грязелікування використовується переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також гінекологічних та деяких інших захворювань. Завдяки сучасним методам і новітнім технологіям грязелікування дає змогу досягти високих медичних результатів, що сприяє зростанню популярності грязевих курортів серед людей, які потребують лікарської допомоги.
Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять 11,3%, гірські — 24,2%, клімато-кумисо-лікувальні — 4,2%. Кожному з них властива унікальна комбінація погодно-кліматичних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання тощо), що використовуються з лікувально-профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з характерним для них континентальним кліматом приймають переважно осіб, що страждають захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу і малокров'ї.
Найбільш поширений тип кліматичних курортів — приморські. У структурі кліматичних курортів світу вони становлять 60,3 %. Дедалі більше туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат сприяє подоланню багатьох хвороб. Він позитивно впливає на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз. Після завершення курсу лікування самопочуття пацієнтів поліпшується, тривалий час вони можуть обходитися без медикаментів чи скоротити дози лікарських препаратів.
Ще один різновид кліматичних курортів — клімато-кумисо-лікувальні— розташовані в степовій зоні й відомі своїм комбінованим методом лікування, що поєднує цілющі властивості сухого степового клімату і кумису — кисломолочного напою з кобилячого молока. Кумис підвищує засвоюваність білків і жирів, сприяє збільшенню маси. Таких курортів у світі всього близько 40.
Окрім трьох основних типів курортів — бальнеологічних, грязевих і кліматичних — виокремлюють перехідні (проміжні). Це курорти, які використовують відразу кілька природних лікувальних факторів, наприклад, мінеральні води і грязі чи клімат і мінеральні води.
Лікувально-оздоровчий туризм достатньо поширений у Європи До XIX ст. сформувалася німецька курортологічна школа, прихильниками якої, крім Німеччини, Австрії і Швейцарії, стали Чехія і Словаччина. У цих країнах сформувалися багаті традиції курортної справи, вони мають у своєму розпорядженні широкий спектр цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвинену інфраструктуру, використовують сучасні ефективні методи профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частку європейського лікувально-оздоровчого туризму.
Закладені ще в XIX ст. принципи німецької школи курортології у країнах, які їх підтримують (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Чехія, Словаччина та ін.), дотепер не зазнали суттєвих змін. Особам, які прибувають на курорти, зазвичай не пропонують суворий розпорядок дня, вони самі обирають час для лікувальних процедур і не зобов'язані діяти за лікарською порадою.
Курорти іншої групи, до якої входять Іспанія, Італія, Франція, Бельгія, мають переважно оздоровчий характер. Хоча саме в Бельгії знаходиться знаменитий курорт Спа, що дав загальну назву всім курортам із термальними водами.
За кількістю туристських прибуттів на санаторно-курортне лікування список європейських країн очолює Чехія. Найбільша і найвідоміша чеська оздоровниця — Карлові Вари, або Карлсбад, як називали цей курорт уХІХст. Розташований він на заході країни. Історія курорту тісно пов'язана з відкриттям та освоєнням джерел мінеральних вод. Курортне лікування тут почалося ще в XV ст. У Кардових Варах на сьогодні офіційно налічується 12 джерел. Наймогутніше серед них — Вржидло — гейзер, що викидає близько 2000 л/хв. гарячої води (+ 72,6 °С) на висоту 12—14 м. На цьому курорті туристи не лише лікуються, а й знайомляться з багатою історією і культурою міста. Карлові Вари нині приймають відвідувачів з усіх п'яти континентів. Особливо полюбляють курорт німецькі туристи завдяки вигідному співвідношенню ціни та якості лікування. Лікують уКарлових Варах хвороби травного тракту й обміну речовин.
Недалеко від Карлових Вар розташовані знамениті курорти Франтішкови Лазне і Маріанське Лазне.
Курорт світового значення Франтішкови Лазне знаходиться у західній частині Чехії і є одним із найстарших (заснований 1792 р.) і найбільших курортів країни. На ньому лікують хвороби системи кровообігу, вади серця і захворювання опорно-рухового апарату.
Курорт Маріанське Лазне теж належить до так званого західночеського трикутника і має світову популярність. На курорті й у найближчих околицях налічується 140 джерел мінеральної води, з яких для лікувальних цілей використовуються 39. Тут лікують захворювання нирок і сечовивідних шляхів, обміну речовин, деякі захворювання нервової системи.
На північному заході Чехії, у районі масиву Рудних гір, розташований бальнеологічний курорт Тепліце — один із найдавніших у Європі.
За 20 км на північ від Карлових Вар на висоті 650 м над рівнем моря знаходиться курорт Яхімов, що теж є курортом світового значення* Цілющими властивостями володіють термальні радіоактивні джерела, температура води в яких досягає + 28 °С. Подібних джерел у світі є дуже мало. До речі, Яхімов є першим у світі радоновим санаторним курортом. Тут лікують хвороби опорно-рухового апарату і деякі хвороби нервової системи.
Лугачовіце — найбільший курорт Східної Чехії. Для лікування використовується не тільки вода, а й грязі. До основної групи хвороб, які тут лікують, належать хвороби дихальних шляхів, захворювання травного тракту та обміну речовин.
Янске Лазне — один із найпопулярніших бальнеологічних курортів Чехії. Розташований на північному сході, у районі Судет, в області гірського масиву Крконоше. Відомий тим, що в ньому був відкритий перший у Європі санаторій, який спеціалізувався на лікуванні дитячого паралічу.
До великих курортів міжнародного значення належать і Подебради, розташовані серед мальовничих парків у рівнинній частині Чехії. Курорт має 13 джерел. На ньому лікують захворювання серця.
Крім перелічених, відомими курортами Чехії є Кінжварт, розташований за 8 км на північний захід від курорту Маріанське Лазне; Єсенік, що знаходиться на північному заході Моравії.
Останнім часом спостерігається більш активне просування чеських оз-доровниць на європейський ринок лікувально-оздоровчого туризму. Усі чеські курорти, крім лікувальних і оздоровчих, пропонують культурні, розважальні й спортивні програми. На курортах відкривають театральні сцени, галереї та виставкові зали, ігорні заклади тощо, розширюють можливості активного відпочинку, створюючи умови для гри в гольф і теніс, плавання, занять верховою їздою, пішохідних і велосипедних прогулянок. Лікувальні та оздоровчі програми вдало поєднуються з культурними, розважальними та пізнавальними заходами.
Словаччина належить до країн німецької школи курортології, має багато всесвітньо відомих курортів. Один із них — П'єштяні — бальнеологічний курорт у південно-західній Словаччині. Його цілющі термальні джерела сприяють лікуванню ревматичних та інших захворювань опорнорухового апарату, лікують нервові захворювання. П'єштяні — бальнеологічний центр для дітей віком від трьох років.
На південному заході Словаччини розташований також один із найстарших і найбільш відвідуваних бальнеологічних курортів Тренчанське Тепліце з декількома термальними сірчаними джерелами. Багато років тому він отримав поетичну назву "Карпатська перлина". Тут лікують захворювання опорно-рухового апарату.
Нові Смоковець, Горні Смоковець і Штребське Плесо, що спеціалізуються на лікуванні бронхіальної астми, хронічного бронхіту й алергій ної застуди, розташовані у Високих Татрах. Нові Смоковець є одним із найкращих кліматологічних бальнеологічних курортів Центральної Європи. Тут лікують захворювання горла, нервової системи і рятують від фізичної втоми. Горні Смоковець і Штребське Плесо мають усі можливості для прийому і лікування дітей. Нові Смоковець і Штребське Плесо також є центрами літнього та зимового відпочинку у Високих Татрах. Це цілорічні курорти.
У північно-східній частині Словаччини знаходиться знаменитий бальнеологічний курорт Брайдейову що пропонує лікування хвороб шлунка. Його друга назва "Оаза тиші та спокою".
У південно-західній частині Словаччини розташований курорт Дудніце. Його справжнім багатством є насичена сірководнем і двоокисом вуглецю термальна мінеральна вода, що дає змогу лікувати захворювання опорно-рухового апарату, неврологічні й судинні захворювання.
Головним конкурентом Чехії на європейському ринку лікувально-оздоровчого туризму є Угорщина. її називають "країною термальних лазень". Тут в околицях Будапешта в 14 місцях із надр пробиваються 523 життєдайні потоки. Хоча лікування, пропоноване в цій країні, відрізняється від лікування на курортах Чехії і Словаччини, курорти Угорщини користуються великим попитом. її природні джерела і свердловини за добу дають близько 0,5 млн м куб. термальних вод, частина з них використовується в медицині. Європейським центром водолікувального купання Угорщина стала в XIX ст. Нині 22 міста і 62 угорських селища мають офіційно визнані лікувальні джерела.
Відвідування бальнеологічних курортів є однією з головних мотивацій подорожей в Угорщину. Особливо популярні відпочинок і лікування на угорських курортах серед туристів із Німеччини, США, Австрії. Та й самі угорці полюбляють свої курорти. На ці країни припадає половина всіх прибуттів.
Туристські потоки спрямовуються за двома напрямками: у Будапешт і иа озеро Балатон. Столиця Угорщини Будапешт ще в XIX ст. одержала статус міста лікувальних вод. Сьогодні це один з головних бальнеологічних курортів світу. На території міста щодоби зі 123 джерел одержують 70 млн л гарячої цілющої води, більше половини якої має температуру, що вища за + 40 °С. Озеро Балатон — одне з найтепліших озер Європи. Щорічно сюди приїжджає до 100 тис. туристів із різних країн.
Відомим є бальнеокурорт Хевіз, розташований на березі однойменного найбільшого гарячого озера Угорщини. Варто згадати і курорти Тата, Таполцє (сірчанокисла тепла (+ 28 °С) мінералізована вода підземної річки).
Польща на ринку лікувально-оздоровчого туризму представлена бальнеологічними та кліматичними курортами. Головні приморські бальнеологічні й бальнеогрязеві курорти — Свіноуйсьце, Камень-Поморськії, Ко-лобжег — знаходяться на узбережжі Балтійського моря. Вони менш відомі, ніж чеські чи угорські, і не є їх конкурентами. Відсутність належної реклами, невисокий рівень медичного обслуговування, а також холодне море — все це обмежує можливості польських курортів.
На розвиток приморського лікувально-оздоровчого туризму Польщі, як і трьох прибалтійських держав — Естонії, Латвії та Литви, негативно впливає несприятлива екологічна ситуація в регіоні. Узбережні райони моря забруднені промисловими стоками і викидами. Через підвищений рівень бактеріального забруднення деякі балтійські пляжі закриваються, купатися там заборонено. Тому туристичні потоки в приморські райони Польщі скорочуються.
Більш сприятливою для кліматичних курортів є ситуація у гірській місцевості. Гірськокліматичний туризм можна розглядати як галузь спеціалізації Польщі в сфері лікувально-оздоровчого туризму.
Гірські кліматичні курорти країни зосереджені в Судетах і Карпатах. На східному схилі Сондецьких Бескидів знаходиться перлина польських курортів Криніца. Віддавна це місце відоме в Європі завдяки цілющим властивостям мінеральних джерел і лікувальних грязей, а останнім часом стало гірськокліматичним і спортивним центром.
Крім Чехії, Словаччини, Угорщини і Польщі, лікувально-оздоровчий туризм розвивається в Болгари, Румунйі країнах — колишніх республіках Югославії. Ці країни мають вихід до теплих морів і пропонують переважно оздоровчі програми на курортах приморського кліматичного типу. Крім того, у Хорватії відкрите єдине в Європі родовище нафталану — різновиду лікувальної нафти з характерним ароматом, яка застосовується в медицині. Створений на його базі курорт ІванічГрад приймає пацієнтів, що страждають захворюваннями шкіри й опорно-рухового апарату.
Добре відомий хорватський бальнеологічний курорт в Істпарське Топліце, що славиться гарячими, сірчаними, радіоактивними джерелами. Тут лікують захворювання опорно-рухового апарату, хронічні шкірні захворювання, хронічні захворювання дихальних шляхів. Менш відомий курорт Цріквеніца, розташований за 200 км від аеропорту Загреба на морському березі в оточенні густої середземноморської рослинності. Лікують тут захворювання опорно-рухового апарату та дихальних шляхів.
Словенія також завойовує своє місце на ринку лікувально-оздоровчого туризму. Найбільш відомими є курорти Топольшіца, Чатеж, Рогашка Слатіна і Блед.