Оцінка туристичних можливостей України на прикладі Кримського регіону

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 29 березня 2012 року №  384   Форма № Н-6.01     ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО      КАФЕДРА ТУРИЗМУ       КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «ТУРИСТИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО»   на тему:  «ОЦІНКА ТУРИСТИЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ УКРАЇНИ  НА ПРИКЛАДІ  КРИМСЬКОГО РЕГІОНУ»         Студентки І курсу групи з Тур 12 – 1 напряму підготовки 6.140103   «Туризм» Ардашової К. І. Керівник: ст.викладач Смикова М.О.   Національна шкала ________________ Кількість балів: __________Оцінка:  ECTS _____

                                                                     Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

м. Донецьк – 2013 рік

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ  І. Загальна характеристика природничо-туристичних 

ресурсів  України…………………………………………………………………….5

1. Загальна природно-географічна характеристика України………………....5
2. Поняття туристичного регіону. Туристичні регіони України…...………..11
3. Характеристика природничо-туристичного потенціалу

туристичного регіону (на прикладі Кримського регіону)…................………….17

РОЗДІЛ 2. Аналіз розвитку туристичної індустрії  Кримського регіону……….23

2.1. Аналіз  сучасного стану турстичної галузі  Кримського  регіону…….......…23

2.2. Туристичні  потоки АР Крим..………….......................………………………30

РОЗДІЛ 3. Перспективи  розвитку туризму в Кримському регіоні……..........…38

3.1. Проблеми  розвитку туризму в Кримському  регіоні та 

шляхи їх вирішення...............................................................................................…38

3.2. Інноваційні  напрями розвитку туризму в  Кримському регіоні………….…40

Висновки……………………………….…………………………………………...45

Список використаних джерел………………...…………………………………...47

Додатки

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актульність теми визначається тим, що у наш час туризм став одним із найприбутковіших видів бізнесу у світі. За даними Всесвітньої туристської організації (ВТО), він використовує приблизно 7% світового капіталу, на туризм припадає 11% світових споживчих витрат і він дає 5% усіх податкових надходжень. Ці цифри характеризують прямий економічний ефект функціонування індустрії туризму. Розвинений туризм називають одним з головних феноменів XX ст.

Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Це й не дивно, адже особливості  географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного  потенціалу України створюють усі  можливості для всебічного задоволення  пізнавальних, оздоровчо-спортивних і  духовних потреб вітчизняних та іноземних  туристів.

Розвиток  туризму в Україні особливо актуальний, оскільки саме завдяки туризмові  Україна може поліпшити соціально  – економічну ситуацію. Зважаючи на місце і роль туризму в житті  суспільства, держава проголошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.

Об'єкт дослідження– Україна, як туристичний об’єкт на прикладі Кримського регіону.

Предметом  дослідження виступає характеристика природничо - туристичного Кримського регіону.

Мета курсової роботи: дослідження природничо-туристичного потенціалу України на прикладі Кримського регіону.

Для реалізації зазначеної мети потрібно виконати наступні  завдання:

• проаналізувати та охарактеризувати туристично-рекреаційний потенціал України;
• розглянути природничо –туристичні ресурси Кримського регіону;
• виконати аналіз сучасного стану та перспективи розвитку туристичної галузі Кримського регіону.

Методи дослідження, які використовувались в даній курсовій роботі, є різноманітними, у тому числі системний, порівняльний аналіз, методи побудови таблиць і графіків.

Літературні джерела, використані при написанні  роботи включають праці українських  вчених у галузі туризму та рекреації, таких як Александрова А.Ю, Мироненко Н. С., Твердохлебова І. Т., Панкової Є.В.  та інших, дані з Головного управління статистики України та інших джерел інформації.

Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел і додатків.

 

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИЧО-ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

 

1.  Загальна природно-географічна характеристика України

 

Україна – держава, розташована в центральній  частині Європи, одна з найбільших на континенті. Її площа становить 603,7 тис. кв. км. За територією та населенням Україну можна порівняти з  Францією. Її сусіди: Білорусь, Росія, Угорщина, Румунія, Молдова, Польща та Словаччина. На півдні країна омивається Чорним і  Азовським морями. Через води Чорного  моря межує з Туреччиною, Болгарією  та Грузією.

До складу України входять 24 адміністративні  області, Автономна Республіка Крим та два міста республіканського  підпорядкування – Київ і Севастополь. Найбільші міста держави –  Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Львів. Найбільші за площею області  України – Одеська (33,3 тис. кв. км), Дніпропетровська та Чернігівська (по 31,9 тис. кв. км), за кількістю населення  – Донецька (4,8 млн. жителів), Дніпропетровська (3,6 млн. жителів) і Харківська (2,9 млн. жителів). Найменшими є відповідно Чернівецька (8,1 тис. кв. км), Закарпатська (12,8 тис. кв. км), Тернопільська (13,8 тис. кв. км), Івано-Франківська (13,9 тис. кв. км) за площею і Чернівецька (0,9 млн. жителів), Волинська і Тернопільська (1,1 млн. жителів) – за населенням [11].

Більшість областей України мають вихід  до її державних кордонів. Повністю внутрішніми є тільки п’ять областей – Хмельницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська і Дніпропетровська. П’ять  областей мають вихід до морів  – Чорного та Азовського.

Україна має надзвичайно багаті й різноманітні природні туристично-краєзнавчі ресурси: кліматичні, водні, орографічні (гірські  хребти та передгір'я), приморсько-пляжні, біотичні (лісові), ландшафтні, бальнеологічні, фітолікувальні (масиви лісових і  паркових насаджень), спелеологічні  тощо.

Загальна  площа природних рекреаційних ландшафтів України становить 9,4 млн га (15,6 % території держави).

Площа рівнинних  рекреаційних ландшафтів України становить 7 млн га, гірських та передгірних  ландшафтів — понад 2 млн га. Особливе місце серед ландшафтних ресурсів займають морські пляжі, загальна довжина яких становить 1160 км, або 47 % берегової смуги. На морських пляжах України можна організувати відпочинок одночасно 4,1 млн чоловік, а ландшафтні рекреаційні ресурси усіх видів дозволяють одночасно оздоровлювати близько 47 млн чоловік, тобто майже все населення України[16].

Ресурси туристсько-екскурсійної діяльності розміщені  по всій території України. Концентруються вони переважно в містах і селищах  з багатим історичним минулим  та в межах рекреаційних ландшафтів.

В Україні  найбільше значення мають рекреаційні  ресурси Криму, Карпат, приморські території  Одеської, Миколаївської, Донецької  областей. Для кожної рекреаційної території важливою є її рекреаційна  місткість, обумовлена природно-ресурсним  потенціалом регіону. Вона розраховується за кількістю відвідувань на рік, добу [31].

Важливою  складовою рекреаційних ресурсів є  водні ресурси, до яких належать моря, озера, водосховища, річки, придатні для  організації відпочинку і оздоровлення. Найважливішим з них є Азовське і Чорне море. По території України  протікає понад 70 тис. річок, серед яких найбільші - Дніпро, Дністер, Південний  Буг, Сіверський Донець, Дунай. Більшість  річок належить до басейнів Чорного  та Азовського морів, 4% - до басейну  Балтійського моря. Головна водна  артерія України - Дніпро, третя за довжиною ріка Європи (2285 км, з яких 1205 км припадає на територію України). Карпатські річки придатні для подорожей  на байдарках і каное (Черемош, Прут, Тиса, Стрий та ін.). На території  України понад 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ. Найбільша  кількість озер на Волинському Поліссі [26].

Серед природно-рекреаційних ресурсів важливу роль відіграють бальнеологічні, до яких належать мінеральні води, лікувальні грязі. Заклади, що функціонують за рахунок  використання бальнеологічних ресурсів, розташовані переважно в Карпатському і Причорноморсько-Азовському регіонах. Найбільша кількість мінеральних  джерел припадає на західну частину  України (Львівську і Закарпатську області). Значні запаси лікувальних грязей зосереджені в південних і північно-західних областях. Найстаріші грязьові курорти - Бердянськ, Євпаторія, Саки, Куяльник. Торф'яні грязі використовуються на курортах Миргорода, Моршина, Черче та ін [11].

Важливою  складовою рекреації, оздоровлення і лікування є лісові ресурси. Наявність лісів сприяє розвитку специфічних видів туризму, зокрема  полюванню. Найбільш значними мисливськими ресурсами володіють Карпатський  і Поліський регіони. Це перш за все  численні популяції лосів, оленів, косуль, диких кабанів, лисиць, зайців, пернатої дичини.

Загальна  площа лісового фонду України  становить – 10,4 млн. га, із яких вкритих  лісовою рослинністю – 9,6 млн. га. Лісистість території країни становить 15,9%. За 50 років площа лісів зросла на 21%, а запас деревини майже у  три рази (див. додаток А).

Лісові  ресурси держави, поряд з економічними функціями, відіграють важливу рекреаційну  та природоохоронну роль. Рекреаційна  цінність лісів визначається їх соціально-культурною, економічною і медико-біологічною  функціями [12].

Для туризму  значну цінність мають ландшафти, що відзначаються оздоровчими чи пізнавальними  властивостями, включаючи рельєф, мальовничі краєвиди, печери. В Україні є  печери, що за своїми розмірами не поступаються найбільш відомим у світі, і при  відповідному обладнанні їх можна    перетворити на рекреаційно-туристичні об'єкти міжнародного значення. Вони локалізуються переважно в Подільсько-Буковинському, Кримському і Карпатському регіонах.

Гірсько-туристичні ресурси нашої держави зосереджені  в Кримських горах й Українських  Карпатах.

Гори Карпати – дуже багатий на природні та лікувальні ресурси регіон. Тут виявлено значні поклади корисних копалин. Також розвинені джерела мінеральних вод, біля найбільших з яких уже давно функціонують санаторії та курорти. З року в рік вони збирають немало охочих відновити своє здоров’я. А на Закарпатті виявлено джерела термальних та субтермальних вод із підвищеною мінералізацією, які використовують з лікувальною та теплоенергетичною метою. Є на території українських Карпат навіть соляні озера, розташовані над родовищами кам’яної солі. Тут створено лікувальні й профілактичні центри, відвідати які приїжджають туристи не лише з України, а й із сусідніх держав. Відомими є кілька карстових печер, одна з яких знаходиться на схилі гори Піп Іван.

Кримські  гори за екзотичністю не поступаються Карпатам. Крим багатий на унікальні  пам'ятки, які мають велику краєзнавчо-пізнавальну  і наукову цінність. Недарма Крим називають музеєм природи. Найбільшою різноманітністю і багатством характеризується Південний берег Криму [18].

Особливу  групу ландшафтів утворюють національні  парки, державні заповідники, заказники, унікальні природні об'єкти, пам'ятки природи, парки, що є пам'ятками садово-паркового  мистецтва, дендропарки, ботанічні  сади, зоологічні парки, заповідні урочища, що складають природно-заповідний фонд.