Технологія створення туристського продукту

 

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут управління та права

Кафедра міжнародного туризму  та управління

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з Технології туристичної діяльності

на тему: «Технологія створення туристського продукту»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  

м.Запоріжжя

2012 рік

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….4

Розділ I. Теоретико-методологічні аспекти туристичного продукту……..5

1.1. Характеристика комплексного  туристичного продукту та послуг  гостинності як специфічних товарів…………………………………………..5

1.2. Особливості надання  туристичних послуг в сучасних  умовах………..11

Розділ II. Формування та реалізація туристичного продукту………………20

2.1. Етапи розробки туристичного  продукту………………………………..20

2.2. Потік туристів — основа комплектування туристичного продукту……21

2.3. Місце реалізації туристичного продукту (послуг) в економіці суб'єктів туристичного бізнесу…………………………………………………………..23

Розділ III. Класифікація планів реалізації туристичних послуг (турпродукту)…………………………………………………………………. 26

3.1. План реалізації туристичного  продукту………………………………..26

3.2. Методи планування  продажу туристичного продукту  й окремих послуг……………………………………………………………………………31

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..37

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………………39

ДОДАТКИ………………………………………………………………………41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Формування ринкової економіки викликало жвавий інтерес до форм і методів виробничо-комерційної діяльності, використовуваним у практиці світових економічних процесів. Особливе місце серед них займає маркетинг, що забезпечує не тільки ефективне задоволення потреб ринку, але й успіх підприємства в конкурентній боротьбі. Зародившись у виробничій сфері, маркетинг досить тривалий час не знаходив відповідного застосування в сфері туризму. Однак зростання конкуренції, комерціалізації туристської діяльності привели до необхідності якнайшвидшого впровадження основних елементів маркетингу в практику роботи туристських підприємств. Разом з тим туризм має певні особливості, пов'язані з характером надаваних послуг, формами продажів, характером праці й т.д. у силу цього маркетинг у туризмі має цілий ряд характерних рис, які й виділили його в окремий напрямок маркетингу як науки й навчальної дисципліни.

Для того, щоб реально  використовувати маркетинг як надійний інструмент досягнення успіху на ринку, керівникам і фахівцям туристських  підприємств необхідно опанувати  його методологією й умінням творчо застосовувати її залежно від  конкретної ситуації.

Успіх комерційної діяльності на ринку туризму визначається, у  першу чергу, привабливим туристським  продуктом. Термін "продукт" відбиває якість або суть конкретних і абстрактних  речей. Але туристський продукт  одночасно являє собою сукупність досить складних різнорідних елементів. У більшості випадків туристський  продукт — це результат зусиль багатьох підприємств. Маркетинг туризму саме націлений на вивчення сукупного продукту різних сфер діяльності.

При аналізі туристського продукту необхідно одержати ясну відповідь  на питання: "Що в дійсності буде купувати турист?". Адже до певного  моменту туристський продукт не має для споживача абсолютно ніякої цінності.

Реалізація ринкового  інтересу туристського підприємства до свого товару визначає необхідність детального вивчення його споживчих  якостей і властивостей, виявлення  його найбільш привабливих сторін для  туристів.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка науково-методичних засад організації та управління туристичним продуктом в індустрії  гостинності.

Досягнення зазначеної мети визначило постановку і вирішення  наступних задач:

- узагальнити теоретичні  розробки туристичного продукту  в індустрії гостинності;

- визначити сутність туристичного  продукту як об'єкта маркетингових  досліджень;

- дослідити місце реалізації  туристичного продукту (послуг) в  економіці суб'єктів туристичного  бізнесу;

- розробити механізм застосування  результатів маркетингових досліджень  для оцінки внеску туризму  в економіку;

- уточнити концепцію маркетингових  досліджень турпродукту.

Об'єктом  дослідження є маркетингові дослідження в туризмі.

Предметом дослідження виступає управління організацією маркетингових досліджень турпродукту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Теоретико-методологічні аспекти туристичного продукту

1.1. Характеристика  комплексного туристичного продукту  та послуг гостинності як специфічних  товарів.

У Законі України «Про туризм»  сформульовані визначальні поняття  цієї сфери, а саме:

• туризм — тимчасовий виїзд  людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових  цілях без здійснення оплачуваної  діяльності;

• турист (мандрівник) —  особа, яка здійснює подорож по Україні  або до іншої країни з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести  місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням  залишити країну або місце перебування  у зазначений термін;

• туристична діяльність —  діяльність з надання різноманітних  туристичних послуг відповідно до вимог  цього Закону та інших актів законодавства  України;

• екскурсійна діяльність — діяльність по організації подорожей, що не перевищують 24 годин, у супроводі  фахівця-екскурсовода за заздалегідь  складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури, природи, музеями, з визначними місцями тощо;

• туристичні ресурси —  сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста;

• суб'єкти туристичної діяльності — підприємства, установи, організації  незалежно від форм власності, фізичні  особи, що зареєстровані в установленому  чинним законодавством України порядку  й мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних  послуг;

• туристична індустрія  — сукупність різних суб'єктів туристичної  діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів;

• туристичні послуги —  послуги суб'єктів туристичної  діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги  закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів;

• туристичний продукт  — комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі;

• туристський ваучер (путівка) — документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію та є підставою  для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг;

• тур — туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у  конкретні терміни, забезпечена  комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо);

• керівник туристичної  групи — особа, що є представником  суб'єкта туристичної діяльності і  виступає від його імені, супроводжує  туристів, забезпечує виконання умов договору про надання туристичних  послуг, володіє фаховими знаннями про країну (місцевість) перебування  і, як правило, мовою країни перебування  або загальнозрозумілою там мовою;

• гід (екскурсовод) — особа, яка володіє фаховою інформацією  про країну (місцевість) перебування, визначні місця, об'єкти показу, а також  мовою цієї країни чи мовою іноземних  туристів, яких приймають, або загальнозрозумілою для них мовою, надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану  допомогу учасникам туру в межах  договору про надання туристичних  послуг. Гід-індивідуал здійснює свої функції лише на підставі ліцензії;

• ліцензія на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних  послуг — спеціальний дозвіл, що підтверджує право його власника на здійснення відповідного виду або комплексу видів діяльності, визначених цим Законом та іншими актами законодавства України;

• сертифікат відповідності  — документ, що підтверджує якість туристичних послуг та їх відповідність  конкретному стандарту чи іншому нормативному документу[14, c. 15-17].

Слід відзначити, що на сучасному  етапі в основу системи статистики міжнародного туризму покладений термін «відвідувач», введений в 1963 р. на Римській конференції ООН по туризму і  подорожам при визначенні поняття  «турист». Представники країн-учасниць не змогли дійти єдиної думки, й у  міжнародній статистиці було прийнято поняття «тимчасовий відвідувач» (у тому числі міжнародний та внутрішній відвідувач). Сучасний     термін «відвідувач» у статистиці туризму включає в себе дві категорії:

• туристи — відвідувачі, які ночують;

• одноденні відвідувачі  — не здійснюють жодної ночівлі  в установах для колективного чи індивідуального розміщення.

Поняття «одноденний відвідувач»  включає також пасажирів круїзних суден, яхт, потягів. Згідно з рекомендаціями Римської конференції ООН, до статистики міжнародного туризму не включаються  громадяни, які здійснюють подорожі у процесі виконання державних  службових обов'язків: візити державних  діячів, дипломатичні й торговельні  місії тощо. Термін «відвідувач» визначає будь-яку особу, яка подорожує  у будь-яке місце на термін, що не перевищує 12 місяців і головною метою подорожі якого не є заняття  оплачуваною діяльністю із джерел у  місці відвідування.

Законодавство багатьох країн, в тому числі України, ґрунтується на визначеннях, розроблених комісією ООН зі статистики подорожей і туризму. Але при цьому припускаються певні відхилення від цих визначень. Так, відповідно до загальної термінології міжнародного туризму багато подорожуючих поза місцем свого постійного проживання не є туристами, в тому числі тимчасові працівники, військові, дипломати, мігранти, біженці та ін. Серед них виділяють загальну категорію візитерів, яких поділяють на одноденних відвідувачів та екскурсантів.

Екскурсанти — це особи, які відвідують місто або тимчасово перебувають у країні чи місцевості поза місцем свого постійного проживання на короткий час (не більше 24 годин), у тому числі пасажири та екіпажі круїзних суден, повітряних лайнерів, що виходять у місто на екскурсії, власне екскурсанти, що прибули на одноденні екскурсії. Всі інші категорії візитерів відносять до одноденних відвідувачів.

Крім того, згідно з рекомендаціями до категорії «турист» не слід включати осіб, що подорожують по країні відвідування транзитом. Але в Україні вони включаються до статистичних звітів як туристи, враховуючи, що вони тривалий час перебувають у дорозі й  користуються туристичними послугами. Є й інші відхилення від зазначених рекомендацій як в Україні, так і  в інших країнах світу. Наприклад, в українському та в російському  законодавствах паралельно застосовуються два терміни — туристський  і туристичний, але не сформульовані  суттєві відмінності цих тлумачень. Таким чином, категорії міжнародної  статистики, відображені у законодавстві  України, потребують уточнення та більш  чітких тлумачень.

З метою поширення договірних відносин на міжнародному ринку туристичних  послуг доцільно уніфікувати поняття  й категорії міжнародної туристичної  статистики у різних країнах світу, в тому числі й такі поняття, як «турист», «туристичний продукт», «туристичні  послуги», «тур», «туристична діяльність», «туристичний попит» чи «туристський попит» тощо. На думку фахівців, термін «туристичний» походить від слова  «туризм», а «туристський» — від  слова «турист».

У зв'язку з тим, що комплекс споживних вартостей, які отримує  турист під час подорожі, являє  собою продукт живої та уречевленої  праці, а також дари природи, у  міжнародній практиці та спеціальній  літературі він отримав назву  «туристичний продукт».

Поняття «потреб туриста» має великий діапазон і не обмежується  можливостями творчої фантазії працівників  підприємств сфери туризму.

З точки зору виробництва  туристичний продукт являє собою  сукупність певної кількості та якості товарів і послуг, підготовлених  у даний конкретний момент для  реалізації споживачам[10, c. 84-86].

На думку провідних  фахівців, у сфері послуг гостинності  та туризму для потреб планування й прогнозування діяльності туристичних  фірм доцільно використовувати такі поняття, як основний продукт, спеціальний  продукт, супутній продукт, додатковий продукт, комплексний туристичний  продукт, комплексний продукт гостинності, окремі види послуг гостинності.