Технологія створення туристського продукту

Другий варіант ґрунтується на можливостях ресурсного забезпечення формування (комплектування) та реалізації туристичного продукту (послуг).

Третій варіант планових розрахунків передбачає визначення необхідного обсягу реалізації турпродукту (послуг) для досягнення цільового розміру прибутку підприємства.

Конкретний процес планування може охоплювати різні варіанти розрахунків. їх вибір залежить від тривалості планового періоду, наявності необхідної інформації, досвіду й уміння планових працівників[6, c. 54-57].

 

3.2. Методи планування  продажу туристичного продукту  й окремих послуг

Методи планування реалізації товарів (робіт, послуг) — це система способів визначення обсягів і структури продажу товарів на заздалегідь установлений період.

Найбільш прийнятні методи планування реалізації туристичного продукту та окремих послуг представлені в  табл. 1

Розробка плану реалізації турпродукту (послуг) охоплює такі головні етапи:

а) формування інформаційної  бази;

б) всебічний аналіз обсягів  реалізації за передплановий період;

в) визначення цілей і  завдань планування;

г) багатоваріантність розрахунків  планових завдань;

д) вибір прийнятного варіанта плану (визначення планового обсягу реалізації турпродукту та окремих послуг);

є) оцінка рівня напруженості плану;

є) обґрунтування заходів  забезпечення виконання плану (управління ходом виконання плану).

Кожен метод планування ґрунтується  на використанні відповідної інформаційної  бази.

Перший варіант плану продажу характеризується можливим обсягом реалізації туристичного продукту (послуг) підприємства. Він розробляється з урахуванням закономірностей і тенденцій зміни обсягів продажу за передплановий період, скоригованих на об'єктивні зміни ринкового попиту споживачів у плановому періоді[15, c. 81-83].

Одним з найбільш розповсюджених методів планування можливого обсягу реалізації турпродукту (послуг) є економіко-статистичний метод, який охоплює таку послідовність дій:

1) визначається очікуване  виконання плану продажу за  передплановий період як сума можливої реалізації;

2) розраховуються середньорічні  темпи змін реалізації турпродукту по підприємству в цілому і в розрізі видів туристичних послуг;

3) виявляється різниця  в темпах реалізації турпродукту (послуг) і розвитку туріндустрії, а для внутрішнього туризму особливо важливим є порівняння темпів придбання турпродукту і зростання реальних доходів населення;

4) обґрунтовуються темпи  збільшення реалізації турпродукту (послуг) як за загальним обсягом, так і в розрізі номенклатури на плановий період;

5) шляхом множення очікуваного  обсягу реалізації за звітний  період на встановлений темп  його збільшення в плановому  періоді одержують плановий обсяг  продажу окремих видів послуг  і всього туристичного продукту  підприємства;

6) отримані (проектні) дані  коригуються з урахуванням факторів, що не враховувалися при планових  розрахункових (зміна політичної  ситуації, форс-мажорні обставини  тощо).

Для точнішого обґрунтування  планових обсягів реалізації турпродукту (послуг) варто використовувати метод екстраполяції динамічних рядів реалізації. Використання цього методу засноване на тому, що збільшення обсягів реалізації турпослуг носить певною мірою інерційний характер за умови зростання доходів населення і повного задоволення потреб першої необхідності. Це дає можливість прогнозувати майбутнє збільшення реалізації турпродукту, ґрунтуючись на виявлених закономірностях. Така тенденція характеризується як функція-тренд, у якій через певний період виявляється вплив усіх факторів.

Використання цього методу засноване на виборі кривої, яка  найбільше відповідає характерові  змін обсягів реалізації в часі. Ведуться розрахунки параметрів рівняння кривої і оцінюється точність прогнозу.

Якщо установити тип кривої для планування тенденцій збільшення продажу турпродукту немає можливості або точність прогнозу незадовільна, то використовується метод зміненої середньої відносно темпів приросту. Початковим етапом цього методу є розрахунок середніх темпів приросту реалізації і визначення середніх змін цих темпів за період дослідження, на основі яких визначається темп приросту реалізації на плановий період за формулою

,

або

= + 2ΔV

Де, — темп (коефіцієнт) приросту продажу на плановий період;

, — відповідно темп (коефіцієнт) приросту продажу за звітний і попередній періоди;

ΔV — середня зміна темпів приросту продажу за аналізований період.

 Цей метод спрямований  на максимальне використання  купівельних фондів населення  як основного бар'єра на шляху  розвитку туристичного бізнесу.

Використання цього методу при плануванні реалізації тур-продукту охоплює п'ять основних етапів.

На першому етапі визначається коефіцієнт еластичності реалізації турпродукту (послуг) даного підприємства від доходів населення за формулою

 

Де, — коефіцієнт еластичності обсягів реалізації турпродукту від доходів населення;

, — відповідно індекс приросту обсягів реалізації тур-продукту та індекс приросту доходів населення за перед плановий період, %.

На другому етапі оцінюються можливості приросту доходів і купівельних фондів населення країни і регіону в плановому періоді. При цьому використовуються загальнодержавні, галузеві та місцеві прогнози підвищення оплати праці, пенсій, збільшення соціальних виплат, допомог і т.п.

На третьому етапі з урахуванням можливих темпів приросту доходів населення і вище розрахованого коефіцієнта еластичності визначається можливий приріст обсягу реалізації турпродукту підприємства в плановому періоді

 

Де, — можливий темп приросту реалізації турпродукту у плановому періоді, %;

— можливий темп приросту доходів населення регіону діяльності підприємства в плановому періоді, %.

На четвертому етапі розрахований приріст обсягу реалізації турпродукту коригується на можливі зміни інших факторів (крім еластичності попиту). До факторів, які повинні враховуватися при плануванні, відносяться:

• зміна умов перетинання кордонів;
• рівень свободи пересування по території країни;
• умови обміну валюти тощо.

На останньому етапі розраховується плановий обсяг реалізації турпродукту та окремих послуг за формулою

 

де  — плановий та фактичний обсяг реалізації відповідно;

  — приріст реалізації за рахунок інших факторів.

Другий варіант плану  продажу виступає як ресурсозабезпечений план реалізації турпродукту (послуг) підприємства. Він складається залежно від рівня ресурсного забезпечення туристичної діяльності. Туристичні ресурси — це засоби надання туристичних послуг і пропозиції туристичного продукту на основі використання наявних і потенційних об'єктів туристичних відвідувань. Сукупність туристичних об'єктів, природно-кліматичних, оздоровчих, пізнавальних і соціально-побутових умов утворює ресурсний потенціал туристичних дестинацій як основу формування туристичного продукту[16, c. 152-154].

Напрями освоєння й розвитку туристичних ресурсів України визначаються органами державної влади та місцевого  самоврядування відповідно до програм  розвитку туризму.

Режим їх охорони, порядок  використання, обмеження навантажень  на об'єкти культурної спадщини та довкілля, порядок збереження цілісності та заходи відновлення визначаються в законодавчому  порядку. Унікальні туристичні ресурси  знаходяться на особливому режимі охорони  з обмеженням доступу до них, що визначається оптимальною пропускною спроможністю, сезонними та іншими умовами.

Туристичні підприємства при створенні туристичного продукту використовують не тільки перераховані ресурси, а й свій потенціал у  формі фінансових, матеріальних, трудових та інтелектуальних (підприємницьких  здібностей) ресурсів.

Планування ресурсозабезпеченого обсягу реалізації турпродукту (послуг) підприємства здійснюється залежно від виду ресурсу, витрати якого потребують обліку встановлених техніко-економічних нормативів на певну кількість туристів або одного туриста. Наприклад, при плануванні кількості туристів за місцями розміщення на ночівлю, харчування або транспортування враховується пропускна спроможність відповідних об'єктів та оптимальні коефіцієнти їх використання.

В умовах нестабільності соціально-економічного розвитку країни найбільш ефективним варіантом планування продажу тур-продукту і послуг є визначення необхідного  в реальних умовах господарювання обсягу їхнього продажу. Цей варіант  планування ґрунтується на використанні програмно-цільового методу[7, c. 47].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Сучасна індустрія туризму  є однією з найбільш високоприбуткових  галузей світового господарства, що найбільш динамічно розвиваються. На долю туризму припадає близько 10% світового валового національного  продукту, 7% світових інвестицій, кожне 16-е робоче місце і 11% світових споживчих  витрат, 5% усіх податкових надходжень.

Завдяки вигідному географічному  положенню, наявності різних кліматичних  зон, унікальному сполученню природно-ландшафтних  ресурсів, багатій історичній і культурній спадщині Україна і Крим залучають  відпочиваючих уже понад 100 років. В останні десятиліття вітчизняна туристична індустрія перетерпіла  значні перетворення. Україна наполегливо  шукає шляхи поліпшення свого  економічного становища і вважає рекреаційний напрямок розвитку одним  із пріоритетних.

Необхідність проведення комплексних маркетингових досліджень турпродукту є найважливішою умовою прийняття ефективних управлінських рішень у сфері туризму. На підставі отриманих результатів маркетингових досліджень, що охоплюють думки і переваги відпочиваючих, стан туристичних підприємств, можливе формування обґрунтованої, продуманої, зваженої загальнодержавної політики розвитку туризму, зміна діяльності підприємств сфери туризму, що дозволить підвищити якість відпочинку і ділову активність регіону.

У зв'язку з підвищенням  ролі туризму в економіці України  й Автономної Республіки Крим, особливого значення набули наукові і практичні  розробки, у тому числі маркетингові, з підвищення ефективності діяльності туристичних підприємств.

До основоположних функцій  туристичного ринку належать:

1) просування туристичного  продукту від виробника до  туриста (споживача);

2) реалізація вартості  та споживної вартості туристичних  послуг, що входять до складу  туристичного продукту;

3) інвестування грошових  коштів у забезпечення діяльності  та розвиток туристичної індустрії  й формування нових видів туристичного  продукту.

Туристичний продукт як комплекс туристичних послуг, необхідних для  задоволення потреб туриста під  час його подорожі, виступає основним товаром на туристичному ринку. Оскільки туристичний продукт являє собою  комплекс туристичних послуг, то існують  різні структури, які забезпечують приймання та обслуговування туристів (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорт, установи культури, розваг, спорту, оздоровлення, рекреації і  т.п.). Сукупність таких структур є  туристичною індустрією.

Усі підприємства туристичної  індустрії, реалізуючи свої послуги  туристам безпосередньо або через  туристичних операторів (агентів), одержують  доход як джерело відшкодування  витрат та отримання прибутку.

У ринковій економіці діяльність підприємств туристичної індустрії  аналогічно іншим сферам діяльності орієнтується на попит потенційних  туристів. Виготовляти туристичні послуги, не знаючи споживчого попиту, означає  марнувати ресурси. Тому планування обсягів реалізації туристичного продукту (окремих туристичних послуг) виступає вихідним моментом процесу економічного управління суб'єктом підприємництва в туризмі. Це означає, що плануванню виробничо-обслуговуючої та фінансової діяльності підприємства туристичної  індустрії має передувати вивчення ринку й обґрунтування планів реалізації туристичного продукту (послуг).

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Агафонова Л. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів/ Людмила Агафонова, Ольга Агафонова,; Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.: Знання України, 2002. - 351 с.
2. Байлик С. Гостиничное хозяйство: проблемы, перспективы, сертификация: Учебное пособие/ Станислав Байлик,. - К.: Альтерпрес: ВИРА-Р, 2001. - 207 с.
3. Виноградська А. Технологія комерційного підприємництва: Навчальний посібник/ Алла Виноградська,; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм. (екомен). - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 778 с.
4. Виноградська А. Стратегія готельного бізнесу в Україні // Діловий вісник. - 1999. - № 11. - C. 24-25
5. Гостиничный и туристический бизнес: Учебник/ Под ред. Чудновского А.Д.. - М.: ЭКМОС, 1998. - 351 с.
6. Кабушкин Н. Менеджмент гостиниц и ресторанов: учбовий посібник/ Николай Кабушкин, Галина Бондаренко,. - 3-е изд., перераб. и доп.. - Мн.: Новое знание, 2002. - 367 с.
7. Карсекін В. Проблеми розвитку готельного господарства в Україні // Економіка України. - 1997. - № 9. - C. 41-47
8. Кияниця А. Стратегія і тактика управління підприємствами готельного господарства та туризму в Україні // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1999. - № 3. - C. 149-159.
9. Котлер Ф., Боуэн Дж., Майкенз Дж. Маркетинг гостеприимство туризм: Пер. с англ. / Под ред Р. Б. Ноздревой. – М.: Издат. объединение «Юнити», 1998. – 764с.
10. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К,: ЦУЛ, 2004. – 272 с.
11. Менеджмент туризма: основи менеджмента. - М: Финансы и статистика, 2002. – 352с.
12. Нечаюк Л. Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент: Навчальний посібник для студ. вузів/ Лідія Нечаюк, Наталія Телеш,; Центр навчальної літ., М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т культури і мистецтв. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 346 с.
13. Ольхова А. Гостиницы/ А. П. Ольхова,. - М.: Стройиздат, 1983. - 174 с.
14. Папирян Г. А. Менеджмент в индустрии гостеприимства. — М.: Экономика, 2000.
15. Ресторанне господарство і туристична індустрія у ринкових умовах: Збірник наукових праць/ Київський нац. торговельно-економічний ун-т; Ред. кол.: М.І. Пересічний, Н.Я. Орлова, Т.І. Ткаченко. - К., 2002. - 168 с
16. Все о туризме. Туристическая библиотека. [електронний ресурс] – Режим доступу до журн. — http://tourlib.net/
17. Туризм и гостиничное хозяйство: Учебное пособие. /Под ред. Шматько В.Л.– М.: ИКЦ „МарТ”; Ростов н/Д: Издательский центр „МарТ”, 2003. – 352 с.
18. Уніфіковані технології готельних послуг: Навч. посібник для студ. вузів/ КІЕП; Ред. В.К.Федорченко. - К.: Вища школа, 2001. - 236 с.
19. Управління сучасним готельним комплексом: Навчальний посібник / Георгій Мунін, Андрій Змійов, Георгій Зінов’єв та ін.; За ред. С. І. Дорогунцова; НАНУ, Рада по вивченню продуктивних сил України, Укр. гуманіт. ін-т. - К.: Ліра-К, 2005. - 514 с.
20. Управління інформаційною базою управління готелем // Король С. Я. Економіка і підприємництво: стан та перспективи. — К., 2003. — С.220–224.