Транснаціональні кампанії

Плавучі готелі і готельні комплекси  для обслуговування водних туристів проектуються і будуються в багатьох країнах: Франції, Греції, Швейцарії, Данії, Нідерландах, Швеції, Іспанії й інших. Більшість плавучих засобів обладнано причалами, пірсами, спуско-підйомними пристроями, а також спорудами для зберігання човнів, їхнього ремонту і заправлення. Слід зазначити, що споруди й обладнання для технічного обслуговування плавзасобів є невід'ємною частиною готельних комплексів, призначених для водних туристів.

Особливим типом закладу водного  туризму є громадська стоянка  «марина». Особливе поширення «марини» одержали в Західній Європі. Місткість  «марин» різна і залежить від  величини існуючого рекреаційного  флоту, від передбачуваного прокату, від перспектив розвитку водного туризму і від площі акваторії. Для функціонування «марини» мінімальної є площа водної поверхні 100 га.

«Марини» можуть бути міськими і  заміськими. Міські «марини» призначені для постійного паркування рекреаційного флоту городян, а також для тимчасових стоянок суден й обслуговування транзитних водних туристів. Такі стоянки відрізняються високим рівнем комфорту і технічного обслуговування плавзасобів.

Заміські «марини» розташовуються в межах півторагодинної доступності і функціонують в основному як самостійні об'єкти. Вони призначені для обслуговування транзитних водних туристів і мають усі необхідні елементи для обслуговування туристів і їхніх плавзасобів.

Заміські «марини» можуть входити  також до складу аквапарків — великих громадських установ, призначених для найрізноманітнішого відпочинку на воді. На території аквапарків розташовуються всі заклади, що обслуговують відпочиваючих і туристів.

У Великобританії подібні громадські стоянки називаються «човнові двори». До цього типу закладів можна віднести і «бази вихідного дня», розташовані в Польщі. «Човнові двори» служать в основному стоянками для індивідуальних суден і покликані забезпечити зберігання і усі види технічного обслуговування суден. Місткість «баз вихідного дня» — 3000-5000 туристів. Ці заклади характеризуються високим рівнем комфорту і являють собою комплекс культурно-масового, спортивного і видовищного обслуговування, а також громадського харчування. На території баз розташовуються пляжі, спортивні водні станції з пристанями і станціями прокату човнів і катерів.

Термін «ботель» — це нове поняття (boat — човен, судно, hotel — готель). Ботелі — це сезонні або цілорічні заклади. До цієї групи відносяться «центри водного туризму» (Польща), «бази-містечка відпочинку» (Німеччина), флотелі (Іспанія і Югославія) тощо. Ці заклади характеризуються високим рівнем комфорту і призначені, насамперед, для занять літнім водним туризмом, байдарковим або вітрильним спортом, а взимку — буєрним спортом. Ці заклади є опорними пунктами на водних маршрутах і обладнані відповідно до розширеної програми технічного обслуговування плавзасобів.

Ботокемпінги призначені для обслуговування водних туристів у поході. До цього  типу установ відносяться «водні станції», що одержали поширення в Польщі, і «літні туристські містечка» у Німеччині. Місткість «водної станції» складає до 200 чоловік; на одну людину приходиться близько 100 м² упорядженої території. На станції розміщені ділянки для наметів, майданчики відпочинку, адміністративні будинки, а також пляжі, причали, елінги і ремонтні майстерні зі скороченою програмою обслуговування. Це — сезонні заклади типу кемпінгу, що характеризуються невисоким рівнем комфорту.

«Літні туристські містечка», що існують  у Німеччині, розраховуються на 300 місць. Прикладом такого містечка може служити комплекс у долині Мекленбурзького озера з пристанню для катерів і човнів. Такі заклади розташовуються на трасах водного туризму між опорними пунктами й обладнані відповідно до скороченої програми технічного обслуговування плавзасобів.

Плавучий мотель — флотель —  обслуговує туристів, що подорожують  по воді. Він обладнаний пунктом  прокату туристського спорядження  і заправною станцією для плавзасобів, які швартуються до нього.

У літню пору такий флотель  встановлюють у місцях масового відпочинку на достатній відстані від великого міста. Розміщення основної маси туристів передбачається в наметовому містечку на березі. Передбачається цілорічна експлуатація флотеля. У зимовий час року він встановлюється в межах міста і використовується як готель з рестораном. Флотель оснащується аварійно-рятувальним і протипожежним інвентарем і обладнанням.

Центральна база (місце зимового паркування ботелей) у літню пору виконує функції перевалочного  пункту. Взимку ботелі можуть забезпечити нічліг 400-500 туристам. Зала очікування з прибудовами трансформується в лижну базу і може обслуговувати близько 500 лижників у день без ночівлі.

У «портах задоволення» і плавучих містах передбачається високий рівень обслуговування водних туристів і їхніх плавзасобів. В установах цих комплексів забезпечується в повному обсязі культурний відпочинок і обслуговування туристів.

Як приклад такого порту задоволення  наведемо голландський Гідрополіс. У  цілому його вигляд складають терасовидні  споруди, розташовані у виді зламів із прямими кутами, що утворюють напівзамкнений простір гавані. Така конструкція дозволяє біля кожного житлового осередку спорудити озеленену терасу. До комплексу входять магазини, театри, кіно, кафе, спортивні зали і майданчики, басейни, порт, музей, школи, вертолітна станція, внутрішні і зовнішні бульвари тощо. Вулиці, площі і переходи комплексу цілком захищені від атмосферних опадів. Незалежно від несприятливих природних впливів у закладах обслуговування створюється штучний клімат, подібно до функціонування приміщень громадського призначення на пасажирських суднах.

У плані плавучий комплекс нагадує  лабіринт із захищеними від хвиль  гаванями. Перший поверх піднятий на 8 метрів над рівнем моря з метою  захисту від припливів. Тераса для руху транспорту і паркінги спираються на стовпи. Зв'язок з континентом здійснюється через рейко-шпальний міст із пішохідною і велосипедною доріжками.

У деяких туристських закладах за кордоном використовуються декоративні  засоби, що надають будинкам подібності до кораблів. Наприклад, плавучий будинок готелю біля Афін увінчано трьома щоглами з поворотними кольоровими вітрилами. Завдяки цьому декоративному елементові, а також вікнам у вигляді ілюмінаторів будинок готелю нагадує вітрильне судно. Плавучий готель з незліченною безліччю круглих світлових вікон справляє враження величезного корабля. Завдяки усамітненому розташуванню на воді він різко контрастує своїм виглядом з навколишньою забудовою.

Готелі при казино. В сучасній готельній справі успішно використовується й таке порівняно нове джерело залучення клієнтури, як створення готелів при казино. Особливо цікавий досвід, накопичений у США. З 1991 року найбільш швидко зростаючим сектором індустрії розваг в цій країні став ігорний бізнес, який на сьогодні офіційно узаконений у більш ніж тридцяти штатах. Символічно, що найбільший готель у світі — це «MGM Grand» у Лас-Вегасі.

Серед факторів, що змусили влади  штатів піти на офіційний дозвіл цього  бізнесу і не опиратися його розвиткові, варто вказати насамперед на економічні: потреба вишукування нових джерел доходів, необхідність працевлаштування людей і стимулювання туризму (слід зазначити, що, наприклад, у 1991 році казино в Атлантик-Сіті принесли 3,4 млрд. доларів чистого прибутку і надали працю 49 тис. чол.).

2. Транснаціональні компанії Азії на ринку готельних послуг

При класифікації готелів у Єгипті також використовуються зірки, але  треба враховувати, що, у порівнянні з європейською системою, вони завищені приблизно на 1 — 2 зірки.

У Китаї на початок 1996 року нараховувалося біля чотирьох тисяч засобів розміщення, для оцінки яких застосовується розповсюджена п'ятизіркова система, хоча крім неї в країні існує і своя специфічна шкала, відповідно до якої до найбільш примітивних баз прийому відносяться «гостьові будинки» (zhaodaisuo). Ці постоялі двори, чи хостели, можуть бути порівнянні зі студентськими гуртожитками.

Більш комфортабельними вважаються «будинки для гостей» (bin-guan). Власне кажучи це готелі двох-тризіркового рівня.

До найбільш престижних засобів  розміщення, що відповідають вимогам, пропонованим до готелів трьох-, чотиризіркової категорії можна віднести туристські готелі, а до готелів чотирьох-, п'ятизіркової  категорії — «винні будинки» (jindian).

При цьому китайські стандарти нітрохи не уступають європейським.

У Греції користується популярністю «буквена» система класифікації, хоча на фасадах готелів можна  побачити звичні зірки.

Усі грецькі готелі поділяють на чотири категорії: А, В, С, Д.

Готелі категорії «А» відповідають чотиризірковому рівню, «В» — тризірковому, «С» — двозірковому. Готелям вищого класу нерідко присуджується категорія «de luxe». Але, незважаючи на приведену класифікацію, засоби розміщення Греції, що володіють однаковою категорією, значно відрізняються один від одного.

До найменш притязательних засобів  розміщення відносяться апартаменти (скромні квартирки в невеликих  будиночках).

У готелях категорії «С» (двозіркових) пропонують мінімальний набір послуг і розташовуються вони не на самому березі моря.

Готелі категорії «В» (тризіркові), якщо вони знаходяться в курортній зоні, майже завжди розташовуються на узбережжі. Готелі категорії «А» (чотиризіркові) відрізняє більш високий рівень обслуговування. Готелі, що претендують на найвищий рівень, зазвичай, відповідають міжнародним вимогам.

Ізраїль володіє висококласним  курортно-готельним комплексом на берегах  Середземного і Червоного морів. Кількість готелів збільшується, а зіркова  класифікація, що існувала там ще 7 — 8 років тому, анульована. На її місці виникла диференціація готелів по трьох категоріях. Проте, співробітники турфірм для зручності клієнтів продовжують оцінювати готелі Ізраїлю по зірковій шкалі.

У тризіркових готелях Ізраїлю, незважаючи на їхню відому скромність, клієнти мають можливість одержати мінімально необхідний для повноцінного відпочинку набір послуг [3, с. 57].

Чотиризіркові готелі відрізняються  від тризіркових не тільки великим  комфортом, але і кращим місцем розташування і більш високим рівнем обслуговування.

Готелі вищої категорії відрізняються особливим шармом і аристократизмом і відповідають усім необхідним вимогам.

3. Американські транснаціональні компанії на ринку готельних послуг

У США, та й в інших країнах  Америки, не користуються класифікацією, прийнятою в Старому Світі. Рівень обслуговування визначається входженням даного готелю в престижні готельні ланцюги. Це насамперед "Хілтон", "Маріотт", "Редіссон", "Форту", "Кемпинський", "Холідей інн", "Інтерконтиненталь", "Рамада", "Мірітим" і ін. Торговий знак цих фірм - надійне підтвердження високого рівня обслуговування.

Усі готелі сучасної Америки забезпечені  найновішим обладнанням, відповідають найвищим стандартам обслуговування.

Американська класифікація: Tourist Class - для ощадливих туристів у цьому  класі можна підібрати затишний і скромний готель зі зручностями в  номері або на кілька кімнат, рестораном. Відповідає готелям 2*.

Moderate Class - прості, просторі номери, обов'язково зі зручностями в  номері, телефон, кондиціонер, телевізор,  може бути відсутнім басейн  навіть або ресторан. У залежності від готелю відповідає 2 *- 3* .

First Class - комфортабельні готелі  зі стандартними номерами. Деякі  з них мають ексклюзивний поверх  або крило більш високої категорії.  Відповідає готелям 3*-3+*.

Superior First Class - готелі вище за середній  рівня з високим рівнем комфорту і широким спектром сервісу. Як правило задовольняють і самим витонченим смакам. Відповідає готелям 4*-4+*.

Deluxe - ексклюзивні супер-готелі  з найвищим рівнем розміщення  і сервісу. Більшість з цих  готелів відносяться до кращих готелів світу. Відповідає готелям 5*.

Ціни. Усі ціни приводяться на кімнати  за умови розміщення на наявних у  номері ліжках (1 королівська, 2 двоспальні чи 2 полуторні). Бажаний тип ліжок  запитується в готелі, але не може бути гарантований. Ціни зазначені в доларах США.

Необхідно пам'ятати, що ціни, що приводяться, можуть змінюватися в період найбільш великих американських свят - 3-6 липня, 25-30 листопада, під час проведення великих конгресів, конференцій  і спортивних заходів. Заїзд і  реєстрація в готель здійснюється в 15:00, здача ключів об 11:00. Пізній виїзд після 11:00 оплачується як додатковий повний день. Однією з особливостей готелів у США є розходження тарифів у вихідні і будні дні, наприклад у Нью-Йорку вартість готелів у будні дні, як правило, нижче, ніж у робочі, і навпаки, у готелях курортних міст тарифи вихідного дня можуть перевищувати вартість розміщення в будні дні.

Сніданки як правило не включаються  у вартість номера. Іноді у вартість входить континентальний сніданок - кава, булочка і джем. Традиційний американський сніданок - яєчня або омлет. ТНК на американському ринку готельного бізнесу представлені в додатку.

 

3. Транснаціональні компанії в готельному бізнесі в Україні

1. Основні ТНК в готельному бізнесі в Україні

На сьогоднішній день ситуація в Україні різко відрізняється від світової. Діючі в минулому на території України готельні ланцюги (“Інтурист”, “Супутник”) орієнтовані були в основному на обслуговування іноземців. Мережа комунальних готелів дисперсна і не допускала до самого останнього часу взаємопов’язаної роботи через відсутність системи зв’язку та бронювання.

Зміна форм власності готельних підприємств в Україні співпало з різким зниженням попиту на місця у готелях. Тому розвиток  готельного бізнесу поки що знаходиться у "сонному стані" практично  у всіх регіонах, виключаючи столицю – м. Київ.