Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Ноября 2012 в 22:15, курсовая работа
Саме транснаціональні корпорації є головним структурним елементом економіки більшості країн світу, провідною силою їхнього розвитку та підвищення ефективності. Сьогодні глобальні тенденції щодо інтернаціоналізації виробництва і капіталу, приватизації, стратегічних альянсів та лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку. Транснаціональні корпорації займають нині провідне місце в міжнародній торгівлі (дві третини світової торгівлі, а третину, що залишилася, становить їх внутрішньофірмова торгівля), закордонних інвестиціях, міжнародній фінансовій сфері, у проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, військово-технічній сфері тощо.
Характерною рисою нинішнього готельного
господарства України є його розрізненість,
відсутність даних про
Але тільки суб'єкти туристичної діяльності дійсно мають певну категорію, яку їм присвоєно після сертифікації та підтверджену сертифікатом відповідності. На 01.01.2001 р. з 300 підприємств, що надають послуги розміщення, зареєстрованих як суб'єкти туристичної діяльності, тільки 204 одержали сертифікат відповідності на надання готельних послуг. Інші готельні підприємства, які не віднесені до суб'єктів туристичної діяльності, сертифікації не проходили і не мають офіційно підтвердженої категорії. Однак вони також вказують "категорію", яка фактично відповідає розрядам, присвоєним ще за радянських часів на підставі документу, що втратив силу з появою стандарту "Класифікація готелів". Аналіз статистичної звітності готельних підприємств Харківської області виявив, що позакатегорійні готелі вказують у щорічному звіті категорію 2, 3, і навіть 4 зірки, фактично відповідаючи вимогам відповідних старих розрядів.
За даними Держстандарту тільки
7 готелів в Україні мають
Таким чином, дані державної статистичної звітності не відображають фактичний стан готельного господарства ні за його структурою, ні за ефективністю, ні за рівнем комфорту, і це з легкістю зрозуміє будь-який споживач готельних послуг, знайомий з рівнем міжнародних вимог до сервісу. Добрий чи поганий стандарт, але стосується він будь-якого готелю. На практиці далеко не всі готелі, особливо заміські та відомчі, розуміють, що діючий стандарт має до них відношення. Причиною є розрізненість готелів, розпорошених між різними структурами, відсутність єдиного координаційного центру, єдиних вимог та чіткої законодавчої бази для готельного господарства, єдиної концепції щодо підтримки та розвитку готельного господарства країни. У нинішніх умовах реанімація та піднесення готельного господарства неможлива без серйозних інвестицій, але для цього необхідно створити привабливий інвестиційний клімат.
Ринок готельних послуг Україні розвивається не такими швидкими темпами, як за кордоном, але все ж конкретні кроки в розвитку зроблені. Зараз функціонує 1341 готелів, але 50% з них являються нерентабельними [24; 259].
Негативні риси сучасного стану туризму характерні не тільки для України, а й для всіх країн колишнього Союзу [4; 260].
По-перше, замість того, щоб стати галуззю господарства, яка залучає в країну валютні резерви, туризм став одним з головних каналів вивозу валюти за кордон.
По-друге, замість того, щоб сприяти формуванню доходної частини бюджету країни, наш туризм претендує на витратну частину бюджету.
По-третє, замість того, щоб створювати нові сотні тисяч робочих місць у себе в країні, наш туризм створює їх за кордоном.
По-четверте, замість того, щоб ефективно брати участь у структурних змінах господарчого комплексу країни на користь сфери послуг, наш туризм фактично викинув з ринку тисячі підприємств індустрії гостинності та десятки тисяч працівників, зайнятих на цих підприємствах.
По-п'яте, замість того, щоб почати з розвитку соціального внутрішнього туризму, керівники українського туризму досягли успіхів у створенні елітарного закордонного туризму і, фактично, викинули зі сфери туризму мільйони людей, зробивши для них недоступним залучення до природної, культурної та духовної спадщини власної країни. Без усвідомлення цілісного впливу туризму на господарчий комплекс країни, основних системних принципів туризму, його інваріантних структур неможливо побудувати ефективну модель вітчизняного туризму.
Отже, держава повинна усвідомити необхідність створення сприятливого клімату для розвитку індустрії гостинності, перед якою тепер повинне стояти завдання не тільки вижити, а й відповідати рівню вимог XXI сторіччя.
Експерти прогнозують, що після відкриття ще декількох п’ятизіркових, конкуренція в готельному бізнесі різко підвищиться. І багатьом готелям доведеться переглянути свою політику, щоб бути конкурентоспроможними на ринку готельних послуг [5; 334].
Важливе значення в розвитку сучасного готельного бізнесу мають готельні ланцюги. Вони дозволяють просувати на світовий туристський ринок високі стандарти обслуговування, а також сприяють підтримці готельного обслуговування туристів.
Готельні ланцюги сприяють поширенню і значному підвищенню рівня організації виробництва й обслуговування туристів, створенню певного образу готельного обслуговування.
У таких готелях в інших
З 1950-х рр. в організаційній структурі управління готелями у світовій готельній індустрії утвердилися різні моделі організації готельної справи.
Перша модель — модель Ритца, пов'язана з ім'ям швейцарського підприємця Цезаря Ритца. Багато престижних готелів світу мають його ім'я (наприклад, готель «Ритц» у Парижі).
Основна ставка в цих готелях робилася на європейські традиції вишуканості й аристократизму. На сьогодні ця модель зазнає кризи.
Інша модель пов'язана з ім'ям американського підприємця Кемансі Уїльсона (готельний ланцюг «Холідей інн»). Модель відрізняється більшою гнучкістю в задоволенні потреб клієнта у поєднанні з додержанням досить високих стандартів обслуговування.
Основні вимоги в готельних ланцюгах, організованих за цією моделлю, такі:
• єдність стилю (архітектура, інтер'єр);
• єдність позначень і зовнішньої інформації;
• просторий і функціональний хол;
• швидкість реєстрації клієнтів;
• номери, передбачені для постійних клієнтів;
• сніданок «шведський стіл»;
• наявність конференц-залу;
• гнучка система тарифів;
• єдине управління, маркетинг і служба комунікації.
Під контролем готельних ланцюгів, побудованих за другою моделлю, знаходиться понад 50% усіх готельних номерів у світі.
Третя модель - незалежні готельні ланцюжки (наприклад, «Best Western»). У цьому випадку під єдиною торговельною маркою з'єднуються готелі, що дотримуються певних стандартів і надають певний набір послуг незалежно від країни розташування.
Готелі — члени ланцюга — платять внески до єдиного фонду, що витрачається на спільну рекламну і маркетингову діяльність, просування продукту. При цьому цілком зберігається їх фінансово-економічна й управлінська самостійність. Можливе і поєднання другої моделі з третьою. Приклад — ланцюг готелів «Аккор». Це найбільший готельний ланцюгу Європі. Він пропонує готелі різних класів і виступає на ринку під різними марками. Марки «Пульман», «Софітель», «Новотель» — це готелі вищого класу. Марки «Алтеа/Меркур» — середнього класу. При входженні до ланцюга готель зовсім необов'язково має стати його власністю. У цьому випадку, відповідно до договору, укладеного великими готельними ланцюгами (франшизодавцями) і незалежними готелями, що вступають у ланцюг, останнім надається право використовувати в комерційних цілях фірмовий знак ланцюга, технічну і комерційну інформацію, інформаційні системи бронювання, технічну допомогу, право на навчання персоналу тощо. Франшизне підприємство сплачує за це обумовлену в договорі компенсацію [4].
На початку розбігу третього тисячоліття на тлі навального розвитку туристського бізнесу на планеті, зокрема й в Україні, дедалі очевиднішим стає те, що професійно, отже й ефективно, займатися туризмом без фахової освіти складно, а в сфері обслуговування клієнтів, приміром, просто неможливо. Компанії, готельні ланцюжки, туристські комплекси, у штаті яких немає кваліфікованих менеджерів, котрі володіють сучасними знаннями та навичками управління фінансами, готельним менеджментом, технікою і технологією обслуговування, авіаперевезеннями, туроператорською діяльністю, системами бронювання турпослуг, міжнародними стандартами обслуговування тощо, у перспективі приречені на відставання та крах у дедалі жорсткішій конкурентній гонці.
За розрахунками Світової туристської організації (СТО), туризм вийшов на перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів і послуг.
Індустрія туризму й готельного господарства виступає також регулятором зайнятості населення. Щороку в цій сфері створюється близько 3 млн. робочих місць. Приміром, на ринку робочих місць Європейського союзу 13% припадає на туризм. Готельний бізнес сьогодні в деяких країнах набуває небувалого розвитку, до чого призводить державна політика забезпечення діяльності таких підприємств, інвестиційні процеси в готельну справу.
Готель є складовою частиною індустрії гостинності, що у свою чергу відноситься до більш великої індустрії - туризму. Готель може бути визначено як комерційне підприємство, основною задачею якого є надання туристам послуг по розміщенню і харчуванню, а також надання в оренду конференц-залів саме для проведення засідань, конференцій, які часто необхідні в діловому туризмі.
Кінець XIX століття — це час, коли співіснують старі традиції подорожей як виду дозвілля, пов'язаного з певною культурою і світовідчуттям, з одного боку, і нові форми готельного сервісу, пов'язані з цивілізацією індустріального суспільства — з іншого. Якщо в таких країнах, як Англія або США, уже сформувався спосіб життя, характерний для індустріального суспільства, то в країнах Східної і Південної Європи або, наприклад, в Іспанії багато в чому зберігалися старі, «доіндустріальні» форми побуту і культури.
Відповідно, у туристів, які представляли країни, що знаходилися на «різних полюсах» технічного прогресу, були різні уявлення про комфорт. Незважаючи на критику з боку захисників культурних традицій, технічний прогрес і цивілізація этакими їхніми атрибутами, як розширення і модернізація сфери готельних послуг, були нестримні. З кінця XIX століття готельний бізнес починає діяти як самостійний фактор розвитку туризму — він формує для себе ринки збуту готельного продукту. Туризм досить швидко починає набувати ознак «масовізації». Створюються туристські бюро (за зразком Товариства Томаса Кука) і рекламні агентства, що спеціалізуються на рекламі готельних послуг.
Підвищення якості та надійності транспортних перевезень у сукупності з їхнім здешевленням обумовили істотне збільшення потоків подорожуючих. Відповідно повсюдно виникали перші підприємства, що спеціалізувалися на обслуговуванні тимчасових відвідувачів. На зміну скромним пансіонам і «кімнатам для гостей» у будинках священнослужителів, монастирях і релігійних місіях відкриваються перші комфортабельні (якщо не сказати розкішні) готелі. У 1812 році в центральній Швейцарії вступає в дію готель «Риги-клес-терли», у 1832 — готель ум. Фаульхорн. У 1801 році в Німеччині відкривається першокласний готель «Бадише Хоф» у Баден-Бадені, у 1859 у Швейцарії — «Гранд-отель Швайцер-хоф» у м. Інтер-лакені. У Німеччині на межі XVIII-XIX століть виникають перші курорти мінеральних вод — у Хайлиген-дамі, Нордер-неї, Травемюнді. У цей період становлення туризму будувалися в першу чергу розкішні готелі, що обслуговували представників аристократичних кіл, «нового дворянства», вищого офіцерства.
Залежно від пори року еліта або перебувала на французькій чи італійській Рив'єрі, або відпочивала на термальних курортах Швейцарії і Німеччини, або починала тривалі подорожі в Північну Африку, Єгипет, Грецію. Багатоваріантність можливих місць відпочинку обумовлювалася обов'язковою наявністю комфортабельних готелів.
З кінця XIX і початку XX століття різко збільшується кількість готелів не лише в Європі, але і на Близькому Сході, в північній частині африканського континенту та Північній Америці.
В Австро-Угорщині в 1913 році існувало вже 15 тис. готелів. В основному це були невеликі готелі, але поряд з ними будувалися і великі. Ці готелі мали загальну місткість номерного фонду 500 000 місць. Тобто, місткість кожного готелю складала 30-35 місць. Одне готельне місце приходилося на 80 жителів країни.
У Німеччині в тому ж 1913 році було 90 тис. готелів, як правило, теж дрібних. Швейцарія та Італія починають посилено розробляти золоту жилу туризму, широко використовуючи історичні й архітектурні пам'ятники. Важливою подією з'явилося відкриття в Дюссельдорфі інституту готельної справи.
Загальним завданням готельного руху, створенню єдиної класифікації готелів та інших важливих питань цієї галузі повинен був служити Міжнародний Союз власників готелів, що об'єднав 1700 готелів у різних країнах світу.
Готелі почали надавати масові і різноманітні послуги після закінчення Другої світової війни. Саме в цей період туризм набуває дійсно масового характеру: із предмета розкоші він стає потребою для більшості населення високорозвинених індустріальних країн. Формується могутня індустрія відпочинку зі своїми інститутами, продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом. У західноєвропейських країнах 50-60-і роки - це період масового будівництва готелів, мотелів, різноманітних розважальних закладів.
Аналізуючи масове будівництво готелів, швейцарський професійний журнал «Hotel Revue» ще в грудні 1958 року констатував: «...готелі зростають, як гриби...»
Насичення ринку готельних послуг призвело до необхідності здійснення більш детальної їх сегментації з метою успішного продажу певним категоріям споживачів. Знову стали потрібними комерційні і конгресні готелі. Почалося відродження популярних раніше курортів.
У світі готельного бізнесу існує певна класифікація готелів відповідно до якості та кількості тих послуг, що вони надають туристам. Для кожної країни характерна своя класифікація готелів, і навіть готелі, що відносяться до однієї категорії, але розташовані в різних державах, мають істотні розходження.