Судова влада в Україні

 

 

КУРСОВА РОБОТА

Судова влада  в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Державна  влада в Україні здійснюється на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до Конституції України (ст.126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно із законами України.

Концепція правосуддя, закріплена в Конституції України, визначає судову владу не просто інструментом, хоч і дуже важливим, для розв’язання соціальних суперечностей, а й рівноправним партнером законодавчої та виконавчої влади у врегулюванні суспільних процесів.

Судова влада відповідно до теорії та практики розподілу влади є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень із здійснення правосуддя, тлумачення норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціально вповноважених органів – судів.

За даними соціально-правових досліджень, в Україні поступово відбувається трансформація ролі суду з органів  примусу на гілку влади, яку покликано здійснювати державний захист прав і свобод людини. Наприклад, з року в рік суд має найкращий рейтинг серед інших інститутів ( засобів масової інформації, державних адміністрацій. У тому числі Адміністрації Президента України, прокуратури) – найвищу загальну довіру  та найнижчу недовіру.

У суспільстві все  більше утверджується розуміння  того, що рівень демократії визначається місцем суду у державі. Згідно з Конституцією України держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є основним обов’язком держави¹.

В наш час значною мірою постає питання про законність, особливо в її взаємозв’язку  з керованістю всіма соціальними процесами, а не тільки правовими процедурами, а також із розвитком демократії, відкритості органів державної влади, становленням системи забезпечення конституційних прав людини. Законність  у  наш час перетворюється на правову цінність, засвоєння й дотримання її важливо для всіх учасників правозастосовного процесу в нашій державі.

        У правовому житті держава реалізує такі свої функції як: організаційна, регулятивна, економічна, виховна, контрольна, судова, правоохоронна через гарантований захист прав громадян, через встановлення ефективного правового порядку.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є судова влада в Україні, як самостійна і незалежна гілка державної влади в Україні.

Метою даної курсової роботи  є  дослідити  і проаналізувати правові засади організації судової влади в Україні та здійснення правосуддя її суб’єктами – судами; розкрити систему судів загальної юрисдикції, правові основи її організації, кожну ланку системи судів, організаційні засади участі професійних судів у здійсненні судочинства, систему і порядок здійснення суддівського самоврядування; проаналізувати процеси реформування судової влади, яке особливої гостроти і актуальності набуває в умовах становлення правової держави.

Дослідженням даної  теми займалося і займаються багато науковців, юридичних фахівців, вона є складною і багатогранною.

Певною мірою по-новому визначено предмет навчальної дисципліни –суд та подано юридичні визначення основних понять у навчальному посібнику „Суд, правоохоронні та правозахисні органи України” , видавництво Київ, Юрінком Інтер, 2002 р., авторами якого є Білоус В.Т., Демський С.Е., Захарова О.С.

Також особлива увага  проблемам судів приділяється у  посібнику С.М.Тимченка „Судові та правоохоронні органи України”, видавництво Київ,2004р. На основі аналізу Конституції України , чинного законодавства і наукових теоретичних положень автором зроблена спроба окреслити коло правоохоронних органів на основі специфічних ознак, за допомогою яких можна віднести їх до категорії правоохоронних, приділяється увага реалізації в Україні судово-правової реформи.

Над проблемою дослідження  конституційного правосуддя працював професор А.О.Селіванов  у монографії „Верховенство права в конституційному правосудді”, яка побачила світ наприкінці 2005 р. це є чи не перша праця в Україні, в якій зроблено спробу повністю охопити і висвітлити у систематизованому вигляді всі аспекти складної і багатогранної діяльності Конституційного Суду України². Книга складається з двох частин. Власне науковим монографічним дослідженням є перша частина , названа автором „Конституційне правосуддя в Україні: аналіз конституційної юрисдикції”. У ній висвітлюється місце і роль Конституційного Суду України в системі органів державної влади, дається загальна характеристика конституційного правосуддя та його суспільного і правового значення, аналізуються основні функції Конституційного Суду. Перевагою даної праці є наявність у ній другої частини, де у систематизованому вигляді зібрані та опубліковані понад 300 фрагментів із рішень, висновків та ухвал Конституційного Суду України .

Останнім часом актуальні  питання судової реформи постійно перебувають у центрі уваги громадськості. Активізація аналітичної та практичної роботи у цій сфері спостерігається у широкому колі правової спільноти, участь у розробленні пропозицій та визначенні оптимальної динаміки і послідовності перетворень беруть численні фахівці, науковці, практикуючі юристи, дослідницькі центри та державні структури. Не залишаються осторонь і самі органи правосуддя, представники яких оприлюднили своє бачення концептуальних питань новітніх перетворень.

Питання  реформування судової системи України підіймає Голова Вищого господарського суду України  Притика Д. у статті „Сучасний стан та перспективи розвитку господарського судочинства”, Право України, № 9, 2005р. Він розкриває бачення судової реформи різними гілками влади в Україні, підіймає питання етики поведінки суддів, акцентує увагу на необхідності розробити і прийняти національну цільову програму розвитку судової системи на 2005-2010 роки, яка повинна визначити пріоритетні завдання щодо шляхів підвищення ефективності правосуддя в державі.  Проблему утвердження авторитету суду підіймає також заступник Голови Вищого господарського суду України Осетинський А. у статті „Утвердження авторитету суду у контексті судової реформи”, Право України, № 6, 2006. Він наголошує на тому, що навіть оптимальна організація система судів не надто наблизить до практичної реалізації принципу верховенства права, якщо у суспільстві не буде довіри до суду; визначаючи шляхи формування кваліфікованого суддівського корпусу в Україні звертається до вивчення досвіду європейських країн.

Потреба всебічного осмислення ролі суду у перехідний період від  тоталітарної до сильної правової держави вельми актуальна. В наш час відбувається трансформація функцій держави в бік посилення конституційних гарантій тих цінностей, які мають втілюватися в повсякденному житті, демократизації владних інститутів, покращення взаємодії влади й людини.

Діяльність судових  органів має складний механізм, який включає правовстановлюючі, право  забезпечувальні, правопримушувальні та право відновлювальні складники. В їхній діяльності право й  держава є класичними категоріями, за допомогою яких створюють систему  застосування норм права, формують єдність вимог до державних функцій, захисту прав і свобод людини. Діяльність судових органів має спрямовуючий регулятивний вплив на соціальне, політичне й економічне життя нашої держави³.

В незалежній Україні  судова влада як складник державної влади почала формуватися з прийняттям таких актів політичного характеру, як Декларація про державний суверенітет України (1990р.) та Акт проголошення незалежності України (1991 р.)

28 квітня 1992 р. було прийнято Концепцію судово-правової реформи, яка передбачала вдосконалення судової системи: утворення Конституційного Суду, утворення спеціалізованих судів, введення апеляційних судів і побудову органів суддівського самоврядування.

Вагомим внеском  у  розбудову судової системи України можна вважати прийняття  7 лютого 2002 року  нового Закону України „Про  судоустрій України”.

Нині в Україні йде  процес реформування правосуддя та посилення  ролі суду як гаранта прав громадян. Реформування судової системи –  це одна з найскладніших, найвідповідальніших  проблем становлення державності в Україні.

 

 

 

 

 

 

Характеристика судової  влади, як самостійної і незалежної гілки державної влади в Україні

Концепція правосуддя, закріплена в Конституції України, визначає судову владу не просто інструментом, хоч і дуже важливим, для розв’язання соціальних суперечностей, а й рівноправним партнером законодавчої та виконавчої влади у врегулюванні суспільних процесів.

Судова влада як самостійна і незалежна гілка державної  влади створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою і громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян у їхніх взаємовідносинах з органами виконавчої влади і посадовими особами; контролю за дотриманням прав громадян при розслідуванні злочинів ї проведенні оперативно-розшукової діяльності; встановлення найбільш значимих юридичних фактів⁴.

Судова влада в Україні  реалізується шляхом правосуддя у формі  цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється конституційним судом і судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судова влада володіє цілим  рядом ознак, що розкривають її суть, дозволяють відмежувати її від інших гілок державної влади.

До цих ознак судової влади відносяться:

а) Судова влада здійснюється винятково спеціальними державними органами – судами. Делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (ст. 124 Конституції України). Для успішного здійснення судової влади закон наділяє суди всіма необхідними і достатніми повноваженнями. Судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Особливе становище судів у  державному механізмі визначається завданнями, які стоять перед ними, характером діяльності, яка стосується прав і свобод громадян, прав та законних інтересів підприємств, установ, організацій, держави в цілому. Саме тому вимоги, що пред’являються до кандидатів на посаду судді, надзвичайно високі – вони повинні мати вищу юридичну освіти, бути компетентними в питаннях юриспруденції і мати достатній досвід на професійній основі.

Склад суду формується строго на законних підставах. Законно утворений склад  суду – обов’язкова умова винесення  правового рішення.

б) Судова влада в Україні належить судам, що становлять єдину судову систему. Судова система України, відповідно до положень Конституцій України і Закону України „Про судоустрій” представлена судами загальної юрисдикції і Конституційним Судом України. Створення надзвичайних і особливих судів не допускається. Єдність судової системи знаходить своє вираження в спільності задач усіх судів, якими  є захист гарантований Конституцією України і законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Крім того, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується єдиними принципами організації і діяльності судів; єдиним статусом суддів; обов’язковістю для всіх суддів правил судочинства, закріплених законом; забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов’язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності суддів; фінансуванням судів винятково з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності суддів органами суддівського самоврядування⁵.

в) Суди є правозастосувальними органами. Розгляд судом справи означає, що суд застосовує норми матеріального права (кримінального, цивільного, адміністративного й ін.) до конкретних правовідносин, що були предметом розгляду в судовому засіданні і виносить на їх підставі мотивоване рішення (вирок). В той же час у випадку прийняття Конституційним Судом рішення щодо неконституційності закону, він втрачає юридичну силу, що дає підстави говорити про „негативну” правотворчість суду.

г) Судова влада здійснюється на основі і у відповідності з вимогами процесуального закону. Саме процесуальний закон детально регламентує процедуру розгляду справ у суді, гарантуючи дотримання прав і законних інтересів всіх учасників судового розгляду, недопущення порушень закону і суб’єктивізму. Порушення процесуальних норм є підставою відміни рішень суду.

д) Участь представників народу в здійсненні правосуддя – важлива риса судової влади. Відповідно до положень закріплених в ст. 124 Конституції України і ст. 5 Закону України „Про судоустрій” народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їх громадянським обов’язком.

є) Владний характер повноважень суду. Це виявляється в тому, що вимоги і розпорядження суддів при здійсненні ними своїх повноважень обов’язкові для усіх без винятку державних органів, організацій, інших юридичних осіб, громадян. Винесені судом вирок, рішення, постанова є актами застосування права і після набуття законної сили підлягають виконанню на всій території України, є обов’язковими для всіх осіб, що беруть участь у судовому процесі: державних органів і громадських об’єднань, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян.