Судова влада в Україні

Кваліфікаційна комісія  суддів має перевіряти відповідність  кандидатів у судді вимогам, встановленим законом. Проводити їхнє кваліфікаційне атестування й давати висновок про підготовленість до судової роботи кожного кандидата, якого пропонують на посаду судді; а також давати висновки про звільнення з посади судді¹³.

Крім того, на кваліфікаційну комісію покладено обов’язки  проводити атестацію суддів відповідних  судів і присвоювати суддям кваліфікаційні класи (не вище другого); розглядати звернення та подання про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводити пов’язані з цим службові перевірки, за наявності підстав, порушувати дисциплінарні провадження тощо.

За результатами розгляду кваліфікаційна комісія суддів приймає  рішення (висновок), який викладає в  письмовій формі. В рішенні зазначають дату і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, які розглядали, мотиви прийнятого рішення. Рішення (висновок) підписують головуючий і члени комісії, які брали участь у засіданні.

Особа, стосовно якої прийнято рішення кваліфікаційної комісії  суддів, або особа, за поданням якої вирішувалися питання, в разі незгоди  з цим рішенням має право оскаржити  його.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України за своїми повноваженнями може:

• давати висновок про можливість обрання суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів та суддів апеляційного суду України, а також висновок про звільнення зазначених суддів із посади;
• проводити атестацію суддів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та апеляційного суду України й присвоювати їм відповідні кваліфікаційні класи;
• розглядати звернення про дисциплінарну відповідальність; проводити пов’язані з цим службові перевірки, за наявності підстав, порушувати дисциплінарні провадження та вирішувати справи про дисциплінарну відповідальність суддів зазначених судів;
• розглядати скарги на рішення кваліфікаційних комісій судів;
• давати дозвіл на складання та приймати повторний (додатковий) іспит у суддів, яким відмовлено в рекомендації до обрання суддею безстроково;
• припиняти перебування у відставці судді (крім суддів місцевих судів) та ін.

Метою проведення атестації  є оцінка та стимулювання росту професійної  кваліфікації суддів. Залежно від  посади, стажу та досвіду роботи, рівня професійних знань, суддям довічно встановлюють шість кваліфікаційних  класів: вищий, перший, другий, третій, четвертий і п’ятий.

Кваліфікаційні класи  присвоюють: суддям Верховного Суду України  – вищий і перший кваліфікаційні класи; суддям вищих спеціалізованих  судів – вищий, перший і другий кваліфікаційні класи; суддям апеляційних  судів – перший, другий і третій кваліфікаційні класи; суддям місцевих судів – другий, третій, четвертий і п’ятий кваліфікаційні класи.

Мінімальний строк перебування  в кваліфікаційному класі, який дає  право на присвоєння наступного кваліфікаційного класу, встановлено: в п’ятому і четвертому – три роки, в третьому й другому – п’ять років. Строк перебування в першому кваліфікаційному класі не обмежено.

За суддею, який вийшов у відставку чи на пенсію, зберігають присвоєний йому кваліфікаційний клас.

Втрата громадянства тягне за собою позбавлення судді кваліфікаційного класу.

Чергову кваліфікаційну атестацію судді проводять не пізніше одного місяця з дня закінчення строку перебування в присвоєному  йому кваліфікаційному класі. Дострокову кваліфікаційну атестацію може бути проведено не раніше ніж через два роки з часу останньої атестації.

Особи, вперше обрані на посаду, проходять кваліфікаційну атестацію  протягом шести місяців після  обрання, якщо вони мають стаж роботи, й протягом двох років, якщо такого стажу не мають.

Атестацію проводять у присутності судді, якого атестують, у формі кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повторного (додаткового) іспиту. Кваліфікаційна комісія, залежно від рівня професійних знань, стажу, досвіду роботи судді приймає рішення про:

• присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу;
• присвоєння судді більш високого кваліфікаційного класу;
• залишення судді в раніше присвоєному кваліфікаційному класі;
• відкладення атестації до шести місяців.

За своїми повноваженнями кваліфікаційна комісія може дати висновок про невідповідність рівня професійних знань судді займаній посаді й звільнення його з посади судді.

За порушення законодавства  під час розгляду судових справ, вимог, які ставлять до судді, та обов’язків судді його притягують до дисциплінарної відповідальності. За кожне з порушень накладають лише одне з таких дисциплінарних стягнень (стаття 32 Закону України „Про статус суддів”):

• догана;
• пониження кваліфікаційного класу;
• за наслідками дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади.

Дисциплінарне провадження  включає:

• перевірку даних про дисциплінарний проступок судді;
• порушення дисциплінарного провадження;
• розгляд дисциплінарної справи.

Право ініціювати порушення  дисциплінарного провадження відповідно до статті 97 Закону України „Про судоустрій України” мають:

• Міністерства юстиції України;
• Голова Верховного Суду України;
• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
• члени ради суддів України;
• голова відповідної ради суддів;
• народні депутати України.

Відповідно до ст. 98 Закону України „Про судоустрій України” дисциплінарне провадження здійснюють:

1. кваліфікаційні комісії суддів – щодо суддів місцевих судів;
2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо суддів апеляційних судів;
3. Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів і суддів Верховного Суду України.

Рішення в дисциплінарній справі судді приймають більшістю голосів членів кваліфікаційної комісії суддів присутніх на засіданні.

Рішення в дисциплінарній справі судді про притягнення  його до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено до Вищої ради юстиції.

Правовий і соціальний захист суддів

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їхнє матеріальне та соціальне забезпечення. Держава гарантує судді заробітну плату, яка складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Судді військових судів одержують грошове утримання, яке складається з посадового окладу, окладу за військове звання, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця.

Законом України „Про статус суддів” (ст. 44) передбачено, що не пізніше, як через шість місяців після обрання, суддю Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечують благоустроєним житлом у вигляді квартири або будинку – Кабінет Міністрів України, а суддю іншого суду – відповідні місцеві органи державної виконавчої влади. Судді військових судів забезпечують таким же житлом і в ті самі строки за рахунок Міністерства оборони України. В разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами й передати їх у користування судді.

Судді мають інші пільги, передбачені законодавством.

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей (стаття 126 Конституції). Згідно ст. 42 Закону України „Про статус суддів” судді, члени їх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави. У разі надходження від судді заяви про вчинення в зв’язку з його службовою діяльністю посягання на його житло і здоров’я, знищення чи пошкодження його майна, погрозу вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образу чи наклеп на нього, а також про посягання на життя й здоров’я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей) погрозу їм вбивством, пошкодженням майна органи внутрішніх справ зобов’язані вжити необхідних заходів, щоб забезпечити безпеку судді, членів його сім’ї та збереження їхнього майна.

Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.

 У разі загибелі (смерті) судді, що сталася у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків, сім'ї загиблого виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою. За сім'єю загиблого зберігається право на отримання і придбання жилого приміщення на умовах і підставах, які мали місце до загибелі судді, незалежно від стажу його роботи.

З метою створення  умов для діяльності суддів державою розроблено й поступово втілюються в життя відповідні заходи щодо забезпечення їх необхідним обладнанням, транспортом, засобами оргтехніки та іншими матеріально-технічними ресурсами, в тому числі виділяють валютні кошти для здійснення міжнародних зв’язків. Суддів і членів їхніх сімей прирівняно щодо медичного, побутового та транспортного обслуговування до відповідних посадових осіб Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій¹⁴.

Судова система України

Судова система України  становить сукупність усіх судів  держави, основаних на єдиних засадах  організації і діяльності, що здійснюють судову владу¹⁵.

Судову систему України становлять Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Створення надзвичайних та особливих судів згідно з частиною 5 ст. 125 Конституції забороняється.

Правову основу організації  і діяльності судів в Україні  становлять Конституція України, Закон України „Про судоустрій”, Закон України „Про Конституційний Суд”.

Відповідно до ст. 125 Конституції  України та частини 2 ст. 18 Закону „Про судоустрій України” до системи судів  загальної юрисдикції належать: місцеві  суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

Важливу роль в реформуванні судової системи відіграє висновок Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 року щодо неконституційності положень Закону України „Про судоустрій”, які передбачали створення Касаційного суду України.

Військові суди належать до загальних судів і здійснюють на основі Конституції і законів  України правосуддя у Збройних Силах  України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Спеціалізованими в Україні є господарські, адміністративні та інші суди, які визначені як спеціалізовані суди. Закон „Про судоустрій України” не дає виключного переліку спеціалізованих судів.

Суди загальної юрисдикції

Систему судів загальної юрисдикції становлять:

1. місцеві суди;
2. апеляційні суди, Апеляційний суд України;
3. вищі спеціалізовані суди;
4. Верховний Суд України.

Організація системи  судів загальної юрисдикції характеризується такими основними ознаками:

1. Єдність системи судів загальної юрисдикції, що забезпечується єдиними принципами організації і діяльності судів; єдиним статусом суддів: обов’язковістю для всіх суддів правил судочинства, визначених законом; гарантуванням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов’язковістю виконання на території України судових рішень; фінансування судів тільки з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
2. Побудова судової системи за принципами територіальності – загальні та військові суди і спеціалізації – спеціалізовані адміністративні та господарські суди.
3. Стабільність судової системи. Суди загальної юрисдикції створюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставою для створення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального поділу (наприклад, утворення нового несеного району і т. д.).

В основу судів загальної юрисдикції покладений розподіл судів на ланки. Ланка судової системи – це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження й у більшості випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом.