Судова влада в Україні

• судами першої (низової) ланки є місцеві суди району, району в місті, міськрайонні, військові суди гарнізонів;
• другої ланки – апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; апеляційні військові суди регіонів і Військово-Морських Сил, Апеляційний суд України;
• Верховний Суд України.

Місцевий суд  – основна ланка системи судів  загальної юрисдикції

Місцеві суди в судовій  системі України займають особливе місце, оскільки вони вирішують основну  кількість судових справ, понад 90%.

Суди саме цього рівня  розглядають усі кримінальні, цивільні, господарські та адміністративні справи, за винятком тих, які віднесено законодавством до компетенції інших судів.

Засади його організації  та діяльності закріплено в Конституції, законах України „Про судоустрій України”, „Про статус суддів” і деяких інших нормативних актах.

Суд цього рівня утворюють  у районі, місті та районах міста, а також на території міста  та району – міськрайонний. В назві  місцевого суду використовують назву населеного пункту, в якому він знаходиться. До місцевих загальних судів належать і військові суди гарнізонів.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва  та Севастополя, а місцевими адміністративними судами – окружні суди, які утворюють у округах відповідно до Указу Президенту України.

До складу місцевого  суду входять: судді місцевого суду, голова та заступник голови суду. В  місцевому суді, в якому кількість  суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

За своїми повноваженнями місцевий суд є судом першої інстанції  і розглядає справи, віднесені  процесуальним законом до його підсудності.

Зокрема, місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення; місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності; місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами в сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

Голову місцевого суду  призначає  на посаду строком на п’ять років  із числа суддів і звільняє з посади Президент України за поданням Голови Верховного Суду України на підставі рекомендації Ради суддів України.

Обов’язки голови місцевого суду досить місткі. Він, зокрема:

• здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;
• визначає обсяг обов’язків заступника (заступників) голови суду;
• на підставі акта про призначення на посаду судді або обрання суддею безстроково, припинення повноважень судді видає відповідний наказ;
• приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця в установленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;
• здійснює заходи щодо забезпечення формування складу народних засідателів;
• організовує роботу з підвищення кваліфікації працівників апарату суду;
• організовує ведення судової статистики;
• представляє суд у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень  видає накази й розпорядження. Голова і заступники голови місцевого суду можуть бути призначені на адміністративні  посади повторно.

Місцеві адміністративні суди розглядають  місцеві справи, що пов’язані з  правовідносинами у сфері державного управління і місцевого самоврядування. Але вони не можуть розглядати справи адміністративної юрисдикції у сфері  військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

Апеляційні  суди. Апеляційний суд України

Апеляційні суди –  це суди другої ланки єдиної судової  системи судів загальної юрисдикції. Вони є судами вищого рівня для  місцевих судів і нижчими стосовно Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів.

Головне завдання апеляції – дати новим судовим розглядом додаткову  гарантію справедливості судового рішення, реалізація права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що, по-перше, сам факт подвійного розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. По-друге, внаслідок того, що рішення по суті приймають дві різні інстанції, зменшується ризик судової помилки. По-третє, краще забезпечується дотримання законності, оскільки друга інстанція наділена більшою владою. Формується початкова єдність судової практики, оскільки рішення суду вищого рівня є орієнтиром для першої інстанції, що сприяє також зростанню кваліфікації суддівського корпусу¹⁶.

У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди, а саме: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди, регіонів і апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. За потреби замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальну юрисдикцію яких поширено на кілька районів області. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до Указу Президента України.

В апеляційних судах утворюються  судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюється судова палата в цивільних справах і  судова палата в кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Апеляційний суд України має  діяти в складі трьох палат: судової палати у цивільних справах, судової палати у кримінальних справах та військової судової палати.

Апеляційні суди складають другу  ланку системи судів загальної  юрисдикції. Всі вони мають практично  однакову структуру і наділені рівними повноваженнями.

Апеляційні суди розглядають справи в апеляційному порядку. Якщо учасники судового процесу не задоволені рішенням чи вироком суду, вони мають право  його оскаржити. Рішення суду першої інстанції в цивільних справах  протягом 30-ти діб, а вироки в кримінальних справах протягом 15-ти діб не набувають законної сили і можуть бути оскаржені в апеляційному порядку засудженим, виправданим, обвинувачуваним їх законними представниками і захисниками, цивільним позивачем і відповідачем, а також прокурором. Для цього, як правило, вони подають до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, апеляцію, а то й разом зі справою передає її на розгляд відповідного апеляційного суду.

У той же час при розгляді апеляційних  скарг діють і істотні особливості. Насамперед справа розглядається колегією в складі трьох суддів (у той час як у першій інстанції, як правило, спір вирішується одним суддею). Колегіальний розгляд забезпечує більш ретельне дослідження матеріалів справи і прийняття максимально продуманого, обґрунтованого рішення. До того ж судді апеляційних судів, як правило, досвідченіші, кваліфіковані в порівнянні із суддями першої інстанції.

У кримінальному та цивільному судочинстві  апеляційна інстанція перевіряє  незаконність вироку чи рішення суду тільки в межах апеляції, а висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються, апеляційним судом не досліджуються і не перевіряються.

У господарському судочинстві апеляційний  суд розглядає справу повторно, за участю сторін, інших учасників процесу, дослідженням наявних у справі доказів і додатково наданих. Апеляційний господарський суд не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду суду першої інстанції. У той же час суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання), перевіряючи законність і обґрунтованість рішення в повному обсязі.

У результаті розгляду справи апеляційний суд залишає вирок  чи рішення суду без зміни, апеляцію – без задоволення; скасовує вирок  чи рішення і повертає справу на додатковий розгляд прокурору чи на новий судовий розгляд у  суді першої інстанції; скасовує вирок і рішення та припиняє справу чи замінює її.

Апеляційні суди також  розглядають по першій інстанції  справи, визначені законом (крім господарських  судів). Як уже раніше відзначалося, до них відносяться кримінальні  справи про умисні вбивства, розкрадання  в особливо великих розмірах та інші справи, тобто такі кримінальні злочини, які характеризуються високим ступенем суспільної небезпеки.

До повноважень апеляційних  судів також належить ведення  та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, надання юридичної допомоги в застосуванні законодавства місцевими судами й ін.

Апеляційний суд України  розглядає справи віднесені до його підсудності, в апеляційному порядку  відповідно до вимог процесуального закону. Переважно це справи, які  розглядалися обласними апеляційними та військовими судами як судами першої інстанції.

До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані Верховною Радою на посаду судді  безстроково, а також голова суду і його заступники. Повноваження суддів і голови апеляційного суду практично аналогічні повноваженням суддів і голови місцевого суду.

Голова апеляційного суду:

• здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;
• розподіляє обов’язки між заступниками голови суду;
• на підставі акту обрання (призначення) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду їхній персональний склад;
• організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання й головує на засіданнях президії;
• організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;
• приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця в порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення й накладає дисциплінарні стягнення;
• організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду;
• подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;
• представляє суд у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;
• вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їхніх заступників.

Перший заступник голови апеляційного суду здійснює організаційне  керівництво роботою структурних  підрозділів суду та виконує інші обов’язки, визначені головою суду.

Заступник голови апеляційного суду – голова судової палати:

• організовує роботу відповідної судової палати;
• формує колегії суддів для розгляду справ, головує в судових засіданнях чи призначає для цього суддів;
• організовує ведення судової статистики, аналіз і узагальнення судової практики по справах, віднесених до компетенції палати; має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення по яких набули законної сили;
• інформує президію суду про діяльність судової палати.

Військові суди

Відповідно до Закону України „Про судоустрій України” (ст. 21) в Україні діють військові  суди гарнізонів як місцеві суди, військові  суди регіонів і Військово-Морських Сил – як апеляційні суди (ст. 25). У складі Верховного Суду України діє Військова судова колегія (ст. 48).

Законодавством визначено, що діяльність військових судів спрямовано на запобігання будь-яким посяганням небезпеку країни; підтримання боєздатності і боєготовності Збройних Сил  та інших військових формувань; охорону прав і свобод військовослужбовців та інших громадян; охорону прав і законних інтересів військових частин, установ та організацій.

Таким чином, на військові  суди покладено завдання здійснювати  правосуддя в Збройних Силах України  та інших військових формуваннях, передбачене законодавством України.

Суттєвим фактором, що зумовлює особливість становища  військових судів є те, що їх утворюють  і діють вони в специфічних  умовах Збройних Сил та інших військових формувань. Це пов’язано насамперед з тим, що в організації і функціонуванні Збройних Сил на першому місті стоїть забезпечення безпеки держави, необхідності боєздатності, підтримання військової дисципліни та встановленого порядку несення служби. По-друге, дислокацію військ і флоту не пов’язано з адміністративно-територіальним устроєм, що відповідно впливає на організацію та діяльність військових судів. По-третє, під час визначення підвідомчості справ військовим судом завжди враховуватимуть, чи належали суб’єкти правовідносин до числа військовослужбовців.

Військовий  суд гарнізону утворюють на території, на якій розташовано один або кілька військових гарнізонів.

Повноваження військового  суду гарнізону визначають тим, що він  є місцевим судом і як суд першої інстанції розглядає всі кримінальні  та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення, за винятком тих, які підсудні військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил.