Фр при плевриті

ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

		Стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ		3
ВСТУП		4
РОЗДІЛ 1.	СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ РЕАБІЛІТАЦІЇХВОРИХ ПІСЛЯ ПЛЕВРИТУ	6
1.1.	Етіологія, патогенез плевриту	6
1.2.	Клініка та симптоматика плевриту	7
1.3.	Методи лікування та діагностики плевриту	7
	Висновки до  розділу 1	10
РОЗДІЛ 2.	МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ  ДОСЛІДЖЕНЬ	12
2.1.	Методи досліджень	12
2.2.	Організація досліджень	12
РОЗДІЛ 3.	РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ  ДОСЛІДЖЕНЬ	14
3.1.	Клініко-фізіологічне обґрунтування  засобів фізичної реабілітації при плевриті	14
3.2.	ЛФК при плевриті	15
3.3.	Лікувальний масаж при плевриті	28
3.4.	Фізіотерапія при плевриті	34
3.5.	Нетрадиційні засоби  і методи фізичної реабілітації при плевриті.	36
	Висновки до розділу 3	40
ВИСНОВКИ		42
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ		43
ДОДАТКИ		44
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		52

 

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

 

ЛФК - лікувальна фізична культура;

ХНЗЛ-хронічні неспецифічні захворювання легенів;

ЖЄЛ-життєва ємність легенів.

Вступ

            Актуальність теми. Фізкультура являє собою невичерпне джерело сили і здоров'я. Вона розвиває волю, сміливість, рішучість, винахідливість, прищеплює почуття колективізму, дисципліни, зміцнює здоров'я, загартовує організм, запобігає виникненню захворювань.

Фізкультура є важливим засобом продовження життя. У боротьбі за нормальне довголіття фізкультурі належить безперечно дуже важливе місце. Фізкультура однаковою мірою важлива і для організму, який росте, і для організму в розквіті сил, і для організму, який вже перейшов через вершину свого життя, але якому фізкультура може й повинна допомагати якомога довше утриматися поблизу цієї вершини.

Фізична реабілітація – самостійна науково обґрунтована дисципліна – використовується для лікування і профілактики різних захворювань і пошкоджень засобами фізичних вправ. Особливістю фізичних вправ, що застосовуються з лікувальною метою, є їх лікувальна і педагогічна спрямованість. При будь-якому захворюванні органів або їх систем призначається комплексне лікування, у якому серед інших лікувальних засобів загального лікувального характеру одне з важливих місць займає лікувальна фізична культура.

Систематичне застосування лікувальних  фізичних вправ набагато підвищує ефективність медикаментозних лікувальних засобів, скорочує термін лікування, зменшує  перебування хворого на лікарняному ліжку, скорочує розрив між клінічним і функціональним одужанням.

 Рухи стимулюють діяльність  нервової системи, удосконалюють  функції внутрішніх органів, серцево-судинної, дихальної систем, органів травлення,  поліпшують обмін речовин.

Плеврит – запальне захворювання плеври бактеріальної, вірусної і алергійної природи. В деяких випадках воно виникає внаслідок травм чи опромінення.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування необхідності і суті фізичної реабілітації при захворюваннях дихальних шляхів, зокрема при плевриті.

Мета роботи зумовлює виконання  наступних завдань:

• дослідити плеврит як захворювання органів дихання;
• охарактеризувати підстави для застосування лікувальної фізичної культури при плевриті;
• висвітлити основні засади лікувальної фізичної культури та фізичної реабілітації при плевриті.

 Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми з фізичної реабілітації при плевриті.

2. Визначити етіологію, патогенез та клінічні прояви плевриту.

3.Проаналізувати зміст реабілітаційних заходів з використанням традиційних і нетрадиційних засобів і методів фізичної реабілітації для пацієнтів, з плевритом на санаторному етапі реабілітації.

Об’єкт дослідження - фізична реабілітація при плевриті.

Предметом дослідження – засоби і  методи фізичної реабілітації при плевриті.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури; соціологічні методи дослідження (вивчення історій хвороби, опитування, анкетування).

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці практичних рекомендацій щодо застосування засобів і методів фізичної реабілітації для пацієнтів, при плеариті.

 Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел. Робота викладена на 53 сторінках тексту, ілюстрована 2 рисунками, бібліографічний покажчик вміщує 26 джерел.

Розділ 1

Сучасні погляди на проблему реабілітації хворих після  плевриту

1.1. Етіологія, патогенез плевриту

 

Плеврит – запалення плеври з утворенням фібринозного нальоту на її поверхні або випоту в її порожнині. Завжди вторинний, є синдромом або ускладненням багатьох хвороб, але в певний період може висуватися в клінічній картині на перший план, маскуючи основне захворювання.

Виникнення плевритів інфекційної  природи зумовлене бездіяльністю  збудників специфічних (мікобактерій туберкульозу, бліда трепонема) і  неспецифічних (пневмококи, стафілококи, кишкова паличка, віруси, грибки та ін.) інфекцій; збудники проникають в плевру контактним шляхом, лімфогенно, гематогенно, при порушенні порожнини плеври. Частою причиною розвитку плевриту є системні хвороби сполучної тканини (ревматизм, системний червоний вовчак і ін.); новоутворення; тромбоемболія і тромбоз легеневих артерій. Патогенез більшості плевритів алергічний. У розвитку бластоматозного плевриту велике значення має блокування метастазами пухлини лімфатичних вузлів, лімфатичних і венозних судин, при проростанні пухлини з прилеглих органів – деструкція серозних покривів [7].

Симптоми, перебіг визначаються локалізацією, поширеністю, характером запалення  плеври, зміною функції сусідніх органів. Основні форми плевритів: сухі, або  фібринозні, випотні, або ексудативні. Ексудативні плеврити, в свою чергу, розділяють за характером випоту на серозні, серозно-фібринозні, гнійні, геморагічні, хілезні, змішані. Визначивши характер випоту, можна уточнити причину розвитку плевриту і вибрати патогенетичну терапію. Так, причиною виникнення сухого і серозного, серозно-фібринозного плевритів частіше бувають туберкульоз, пневмонії (парапневмонічні, метапневмонічні плеврити), ревматизм та інші системні хвороби сполучної тканини (ревматичні, вовчаночні та інші плеврити). Геморагічні плеврити частіше за все розвиваються при новоутвореннях, тромбоемболіях і тромбозах легеневих судин, геморагічному діатезі, грипі, рідше при туберкульозі, ревматизмі. За локалізацією випоту розрізняють паракостальні, діафрагмальні, парамедіастинальні, міжчасткові [7].

Таким чином, плеврит – запалення плеври з утворенням фібринозного нальоту на її поверхні або випоту в її порожнині. Виникнення плевритів інфекційної природи зумовлене бездіяльністю збудників специфічних (мікобактерій туберкульозу, бліда трепонема) і неспецифічних (пневмококи, стафілококи, кишкова паличка, віруси, грибки та ін.) інфекцій; збудники проникають в плевру контактним шляхом, лімфогенно, гематогенно, при порушенні порожнини плеври.

1.2. Клініка та симптоматика плевриту

 

Основний симптом – біль у  боку, що посилюється при вдиху, кашлі. Больові відчуття зменшуються в положенні на ураженому боку. Помітне обмеження дихальної рухливості відповідної половини грудної клітки; при незміненому перкуторному звуці може вислуховуватися ослаблене дихання внаслідок щадіння хворим ураженої сторони, шум тертя плеври. Температура тіла частіше субфебрильна, можуть бути озноб, нічний піт, слабкість. Важка діагностика діафрагмальних сухих плевритів. Для них характерні біль у грудній клітці, підребер'ї, в області нижніх ребер, гикавка, біль у животі, метеоризм, напруження черевних м'язів, біль при ковтанні. Тип дихання грудний з участю лише верхньої частини грудної клітки і посиленням болю в нижній її частині при глибокому вдиху. Виявляються больові точки: між ніжками грудино-ключично-сосцеподібного м'яза, в перших міжреберних проміжках біля грудини, в місці прикріплення діафрагми до ребер, на остистих відростках перших шийних хребців. В розпізнаванні діафрагмальних плевритів допомагає рентгенологічне дослідження, при якому виявляються непрямі симптоми функціональних порушень діафрагми: високе її стояння, обмеження її рухливості на хворій стороні (симптом Вільямса). Перебіг сприятливий, тривалість хвороби 10-14 днів, але можливі рецидиви сухого плевриту впродовж декількох тижнів. [10].

 Фібринозний (сухий) плеврит може бути першим проявом запальних або пухлинних процесів в легенях. Цьому може передувати охолодження організму або інші провокації. [14].

 Туберкульозний фібринозний  плеврит виникає внаслідок сенсибілізації  токсинами, які поступають у  плевру із вогнища туберкульозної інфекції в лімфатичних вузлах або в легеневій тканині. Маніфестуючим синдромом фібринозного плевриту є біль, який посилюється при глибокому диханні. Найчастіше біль локалізується в нижніх задньобокових відділах грудної клітки. При костодіафрагмальних і діафрагмальних локалізаціях плевриту біль може поширюватись на ділянку черевної порожнини і симулювати захворювання шлунково-кишкового тракту з іррадіацією в нижні відділи, а також в ділянку шиї, з'являється гикавка, блювання, іноді відмічається ригідність м'язів живота. [15].

 Загальний стан мало порушений:  може бути недомагання, слабість, субфебрильна температура. При  огляді — загальний стан майже  не змінений, дихання почащене, але  дихальні рухи на боці ураження  обмежені. Пальпаторно можна виявити  характерну крепітацію в ділянці ураження. Перкуторно змін легеневого звуку не виявляють. Аускультативно — шум тертя плеври, який найчастіше є єдиним симптомом сухого плевриту. Шум тертя плеври вислуховується в ділянці ураження на вдиху і видиху і посилюється при натискуванні фонендоскопом. Від інших дихальних феноменів відрізняється ще тим, що нагадує "скрип снігу під ногами", зберігається при дихальних рухах без доступу повітря в легені. Зміни з боку крові практично відсутні. Може бути незначний лейкоцитоз і збільшену ШОЕ. Відсутні також зміни при рентгенологічному дослідженні. Але потрібно робити рентгенобстеження для виявлення можливих змін в легенях і коренях легень. Фібринозні плеврити іноді потрібно диференціювати з міжреберними невралгіями і міозитами. При цих захворюваннях відмічається посилення болю при пальпації, але шум тертя плеври відсутній. При невралгіях біль посилюється при нахиленні на сторону ураження, при плевриті — в протилежну сторону. [16].

 Ексудативний плеврит. Наступною  фазою розвитку фібринозного плевриту є накопичення в плевральній порожнині рідини — ексудату. Макроскопічно в цей період виявляється нашарування пухкої пошарової плівки на набряклих плевральних листках, а в плевральній порожнині накопиченням рідини жовтуватого кольору, в якій є пластівці фібрину, лейкоцити і мезотеліальні клітини. Захворювання може починатись як типова картина фібринозного плевриту. З появою ексудату значно слабшає біль, шум тертя плеври, але погіршується загальний стан хворого і з'являються ознаки випоту в плевральну порожнину  [16].

Таким чином, Основний симптом – біль у боку, що посилюється при вдиху, кашлі. Больові відчуття зменшуються в положенні на ураженому боку. Помітне обмеження дихальної рухливості відповідної половини грудної клітки; при незміненому перкуторному звуці може вислуховуватися ослаблене дихання внаслідок щадіння хворим ураженої сторони, шум тертя плеври.

1.3. Методи лікування та діагностики плевриту

 

На початку плевральної ексудації  спостерігаються біль у боку, обмеження  дихальної рухливості ураженої сторони грудної клітки, шум тертя плеври. Часто виникає сухий болісний кашель рефлекторної природи. По мірі накопичення випоту біль у боку зникає, з'являються відчуття тяжкості, наростаюча задишка, помірний ціаноз, деяке вибухання ураженої сторони, згладжування міжреберних проміжків. Перкуторно над ексудатом виявляється тупий звук; голосове тремтіння і бронхофонія ослаблене, дихання не проводиться або значно ослаблене; вище тупості – тимпанічний відтінок перкуторного звуку, бронхіальний відтінок дихання і дрібнопухирчасті хрипи. При перкусії і рентгенологічному дослідженні може визначатися характерний контур верхньої межі випоту. Великий випот викликає зміщення середостіння в здорову сторону і значні порушення функції зовнішнього дихання за рахунок порушення механіки дихання: зменшується глибина дихання, воно частішає; методами функціональної діагностики виявляється зниження показників зовнішнього дихання (життєва місткість легенів, резерви вентиляції та ін.). Виникають порушення серцево-судинної системи: зниження ударного і хвилинного об'єму серця внаслідок зменшення просмоктування крові в центральні вени через вентиляційні порушення, зміщення серця і великих судини при великих плевральних випотах; розвивається компенсаторна тахікардія, артеріальний тиск має тенденцію до зниження [8].

Для ексудативних плевритів, особливо інфекційної природи, характерні фебрильна  температура тіла з самого початку  плевральної ексудації, виражені симптоми інтоксикації, нейтрофільний лейкоцитоз. Плевральний ексудат має відносну густину вище 1016-1018, багатий клітинними елементами, дає позитивну реакцію Рівальта. Пухлинну етіологію плевриту виключають цитологічним дослідженням ексудату. Перебіг залежить від етіології плевриту. При інфекційно-алергічних плевритах, у тому числі і туберкульозних, ексудат може розсмоктатися протягом 2-4 тижнів. Можливий результат з розвитком у плевральній порожнині спайкового процесу, зарощуванням плевральних порожнин і міжчасткових щілин, утворенням масивних накладень, шварт, потовщень плеври, формуванням плевропневмоцирозу і дихальної недостатності [16].

Лікування комплексне, включає активну  дію на основне захворювання і  раннє енергійне лікування плевриту, при випотному плевриті проводиться  в стаціонарі. Лікування складається  з наступних компонентів.