Фр при плевриті

Розтирання найкраще застосовувати  відразу після поглажування, тому що цей прийом створює більш сильний  вплив на шкіру, збільшуючи її еластичність, а також на м'язи і тканини. Розтирання підсилює лімфо- і кровообіг, рух міжтканинної рідини. Напруженість м'язів при цьому стає менше, знижується нервова збудливість. Розтирання є перехідним прийомом між підготовчим поглажуванням і основним розминанням.

При плевриті, бронхіті, пневмонії  й емфіземі легень застосовуються наступні види розтирання: поперечне, подовжнє, прямолінійне, зиґзаґоподібне, спіралевидне, колоподібне, S-подібне, щипцеподібне, вилкоподібне, граблеоподібне, гребнеподібне, пиляння, штрихування. Кожний з цих прийомів розділяється на кілька підвидів і має різні техніки виконання. [17].

Розминання є одним з основних прийомів, використовуваних у масажі. На нього приділяється найбільша  кількість часу. Прийом має кілька видів, що розрізняються по техніці виконання. При лікуванні легеневих захворювань проводяться наступні види розминання: ординарний, подвійний ординарний, подвійний кільцевий, подвійний кільцевий комбінований, колоподібне і подвійний гриф. Крім цього, використовують накочування, розтягання, натиснення, зрушування, проминання. Прийоми виконуються кінцевими фалангами чотирьох пальців, кінцевими фалангами великих пальців, підставою долоні і пальцями, стиснутими в куркуля.

Розминання більш ефективно, ніж  багато інших прийомів, через те, що пальці рук роблять більш сильний вплив на шкіру, м'язи і тканини. Рука масажиста захоплює масажовану ділянку, відтягує її, стискає і розгортає.

Ударні прийоми також можна  використовувати при гострому бронхіті, плевриті, пневмонії й емфіземі легень. Вони виконуються на верхній зоні спини.

Ударні прийоми викликають скорочення м'язових волокон, що проходять по всій довжині м'яза. Завдяки цьому збільшується приплив крові до масованої ділянки  і підвищується тонус м'язів. До проведення ударних прийомів м'яза необхідно добре розслабити.

Ударні прийоми бувають різних видів. При легеневих захворюваннях  використовують в основному поплескування, рублення, поколачування і пунктування. [17].

Масажист виконує поплескування  долонями рук. Прийом можна робити однієї або двома руками. В останньому випадку поплескування проводиться поперемінно або синхронно. Рублення виконується ребром долоні, пальці при цьому випрямлені, розведені і розслаблені. Удар наноситься ребром долоні і мізинцем, інші пальці в момент удару стуляються, а потім знову розводяться. Якщо не розводити пальці в сторони, а виконувати прийом стиснутими пальцями, то удар буде сильним і болісним. Цього варто уникати. Рублення найчастіше виробляється одною рукою в поперечному напрямку. Найкраще рухатися по верхній частині спини ліворуч праворуч, наносячи рубаючі удари.

Поколачування має кілька видів  виконання, і усі вони застосовуються при масажі у випадку захворювання органів дихання. Прийом можна виконувати ліктьовим краєм кулака і тильною  стороною зігнутих пальців так, щоб подушечки вказівного і середнього пальця торкалися долоні. Даний прийом також сприяє кращому вентилюванню легень [25].

Пунктування проводиться кінцевими  фалангами пальців. Кисть руки при  цьому як би нависає над масованою  ділянкою. Прийом виконується у швидкому темпі легкими дотиками до масованої ділянки. Рухи здійснюються однієї або двома руками. Прийом дуже легкий, не викликає ніяких болючих відчуттів. Їм можна завершити серію ударних прийомів і переходити до наступного виду масування.

Вібрація являє собою масажний прийом, при якому вплив на масовану ділянка відбувається у вигляді коливань, що передаються з різною швидкістю й амплітудою. У вібрації багато загального з ударними прийомами, але є деякі специфічні відмінності.

Розрізняють переривчасту і непереривчасту вібрацію. Кожний з цих видів має кілька підвидів. Так, переривчаста вібрація буває пунктирною, палочковою і точковою. До непереривчастої вібрації відноситься струшування, струс і підштовхування. Непереривчаста вібрація виконується долонею або пальцями і з захопленням тканин.

Даний прийом потрібно проводити у  швидкому темпі, рухаючи в поперечному  або подовжньому напрямку.

Зсув нагадує поглажування, але  при виконанні даного прийому  відбувається більш сильний вплив  на масажну ділянку через більшу швидкість переміщення рук масажиста і більш енергійного виконання. Даний прийом створює вплив не тільки на шкіру, але і на підшкірну клітковину, сполучну тканину і поверхневий шар м'язів. При виконанні цього прийому швидше відбувається кровопостачання хворих ділянок. Рухи за формою виконання розрізняють активні, пасивні і з опором. Руху мають багато різновидів. При плевриті, пневмонії, гострому бронхіті, емфіземі легень застосовують в основному зсув і вижимання. [25].

Таким чином, лікувальний масаж при плевриті, що використовуються при лікуванні таких захворювань, як гострий бронхіт, пневмонія, емфізема легень, плеврит. Масування проводиться після того, як минає гостра стадія хвороби. При даних захворюваннях застосовуються поглажування, розтирання, розминання, ударні прийоми, потряхування.

 

3.4. Фізіотерапія при  плевриті

 

Важливим методом лікування  при плевриті, є фізіотерапія. Вона незамінна в період реабілітації, відновлення після недуг, профілактики[8].

У комплексному лікуванні різних захворювань фізіотерапевтичні методи у зв’язку з їх перевагами та ефективністю займають особливе місце:

- вони не мають побічних реакцій,  а навпаки часто використовуються  для боротьби з ускладненнями  фармакотерапії;

- своєчасне та кваліфіковане  призначення фізіотерапевтичних методів дає змогу знизити дозу ліків і зменшити їх побічну дію;

- фізичним методам лікування  притаманна післядія: викликана  позитивна реакція зберігається  протягом тривалого часу після  закінчення лікування;

- порівняно з іншими методами  лікування фізіотерапевтичні

загальнодоступні, безболісні.

У фізіотерапії виділяють електролікування, світлолікування, водолікування, теплове  лікування, лікування із застосуванням  механічних впливів. Самостійним розділом фізіотерапії є курортологія. Кожен  з них включає низку лікувальних методів, заснованих на використанні того чи іншого фізичного чинника. Показання для застосування фізіотерапії грунтуються на тому, що фізіотерапевтичні процедури покращують периферичний, регіональне і центральне кровообіг, надають болезаспокійливу дію, покращують трофіку тканин, нормалізують нейрогуморальну регуляцію і порушені імунні процеси. Фізіотерапія зазвичай протипоказана при гарячкових станах, загостренні запальних процесів, виснаженні організму, інфекційних хворобах у гострій стадії, активному туберкульозному процесі, злоякісних новоутвореннях і підозрі на їх наявність, системних захворюваннях крові, схильності до кровотеч і кровоточивості. Лікувальне і профілактичне використання фізичних факторів здійснюється в фізіотерапевтичних кабінетах і відділеннях лікарень, поліклінік та інших лікувально-профілактичних установ, а при необхідності в лікарняних палатах і вдома. [8].

Плеврит не є самостійним захворюванням, а являє собою патологічний стан, ускладнює перебіг тих чи інших процесів в легенях, в грудній клітці, середостінні, діафрагми. У зв'язку з цим застосування фізичних факторів при цій патології зводиться до лікування основного захворювання. У гострому періоді сухого плевриту при виключенні специфічного процесу домісити прогрівання променями інфрачервоного і видимого спектру щодня від 10 до 25 хв.Опромінення інфрачервоним випромінюванням, Ультрафіолетове опромінення області грудної клітини; аплікації парафіну температури 50-60 ° С щодня або через день по 15-30 хв, на курс лікування 15-20 процедур, при затихання запального процесу - електрофорез кальцію або йоду (при наявності плевральних спайок) при локалізації так званого активного електрода відповідно до місця розташування плевриту (Вплив на область легенів), надалі (не раніше 1 міс після одужання) - водні процедури з метою загартовування (обливання, обтирання, душ), а також лікувальну гімнастику, масаж області грудної клітини. Показано кліматичне лікування переважно на Південному березі Криму [26].

При ексудативному плевриті на тлі лікування основного захворювання, а при необхідності - пунктирування і промивання плевральної порожнини проводять аплікації парафіну температури 50-55 ° С через день по 20-30хв, на курс лікування 20 процедур, грязьові аплікації температури 39-40 ° С (Загальні та місцеві аплікації), які призначають при зменшення ексудації для профілактики значних плевральних нашарувань, електрофорез кальцію (Вплив на область легенів), загальне ультрафіолетове опромінення від 1/4 - 1/2 до 3-4 біодоз з збільшенням на 1/4 біодози, на курс лікування 15-20 процедур (Ультрафіолетове загальне індивідуальне опромінення) - кліматолікування в умовах середньогір'я або берег Криму, а також у місцевих санаторіях в лісовій і степовій зонах.

Таким чином, важливим методом лікування при плевриті, є фізіотерапія. Вона незамінна в період реабілітації, відновлення після недуг, профілактики. У фізіотерапії виділяють електролікування, світлолікування, водолікування, теплове лікування, лікування із застосуванням механічних впливів.

 

3.5. Нетрадиційні засоби  і методи фізичної реабілітації при плевриті

 

Нетрадиційна медицина, також звана  альтернативною медициною або неконвенціональної медициною, - умовне поняття, що об'єднує  способи діагностики, попередження і лікування хвороб людини, які  з тих чи інших причин не отримали загального визнання у лікарів. У цьому розділі розміщені організації які допоможуть вам в лікуванні методами нетрадиційної медицини: фітотерапія, лікування травами, гомеопатія, апітерапія, лікування медом, рецепти,  поради, методи лікування [26].

            Рекомендуює повноцінне харчування з достатньою кількістю білків та вітамінів. При ексудативному плевриті обмежують вживання рідини та солі. Розсмоктуванню ексудату сприяють продукти, багаті на солі кальцію (сир, молоко, салат, абрикоси, петрушка, морква, суниці, чорниці, малина,

смородина чорна, гарбузи).

              До раціону включають виноград, інжир, журавлиновий сік з медом, відвар

шипшини. Корисно вівсяне "молоко". 4 столові ложки зерна вівса залитиі 1 л води, варити до розварювання, процідити. Пити з медом замість води тривалий

час.

Для запобігання гнійному плевриту рекомендують пити ячмінний відвар. Очищений ячмінь довго кип'ятити у воді, процідити. Якщо висока температура  тіла, корисно пити сік гарбуза, огірка або кавуна.

               У коренеплоді редьки зрізати верхівку, видалити частину м'якуша, залити олією, закрити зрізаною верхівкою та пекти у духовці. З'їдати по одному коренеплоду за день протягом тижня. Лікування має бути комплексним, з урахуванням особливостей клініки, загального стану дитини.

                При сухому плевриті пом'якшує кашель, зменшує біль, діє протизапально така суміш:

Корені солодки голої - 10 г  ;

Листки підбілу звичайного - 20 г  ;

Листки подорожника великого - 20 г ;

Трава чебрецю звичайного - 10 г ;

Кореневище з коренями синюхи блакитної - 10 г ;

Трава материнки звичайної - 20 г;

Трава споришу звичайного - 10 г.

           Столову ложку суміші залити 300 мл води, настояти 30 хв, повільно довести до кипіння, кип'ятити 5 хв на малому вогні у закритій посудині, настояти до охолодження. Приймати по 1/4 — 1/2 склянки 3 рази на день за

15 хв перед їдою та 4-й раз  перед сном.

            При плевриті, що супроводжується сухим кашлем, рекомендують таку суміш:

Квітки бузини чорної — 50 г  ;

Листки алтеї звичайної — 50 г;

Трава споришу звичайного — 50 г  .

             Столову ложку суміші залити 300 мл води, повільно довести до кипіння,

кип'ятити 5 хв на малому вогні, настояти 30 хв. Приймати по 1 чайній — 1

столовій ложці кілька разів  на день перед їдою. Маленьким дітям при сухому плевриті готують такий відвар. Беруть по 1 столовій ложці листків ожини сизої, трави суниць лісових та 1 очищене кисле яблуко. Суміш заливають 400 мл окроггу, кип'ятять 5 хв на малому вогні, проціджують П'ють по 30 — 50 мл 4 рази на день. Для поліпшення загального стану, збільшення життєвої ємкості легенів

дітям старшого віку призначають по 10 — 20 крапель з водою настоянки  кореня аралії маньчжурської (1:5) на 70% спирті етиловому [26].

              При плевриті та запаленні легенів використовують насіння кропиви

дводомної: 15 г залити 300 мл води, кип'ятити 10 хв на малому вогні, процідити. Приймати по 20 — 50 мл 4 рази на день. Потовчене  насіння кропиви в суміші з  медом розмазати по тарілці і  дати дитині для злизування. Для зменшення болю запалені ділянки ззовні обкладають свіжим сиром 2—3 рази на день. Сир пом'якшити, намазати на лляне полотно тонким шаром. Для зменшення болю рекомендують розтирати грудну клітку сумішшю олій: соснова (2,5 мл), евкаліптова (2,5 мл), лавандова (2,5 мл), шавлієва (2,5 мл) та камфорна (30 мл). Для розтирання беруть 10 — 20 крапель суміші на 1 процедуру. Під час гарячки призначають заспокійливі обгортання тулуба температури 22 — 25 °С та одночасно збуджувальні обгортання литок температури 20 — 22 °С.   Лікування серозного плевриту слід спрямувати на ліквідацію ексудату. При ексудативному (випітному) плевриті як сечогінний засіб використовують відвар трави хвощу польового: 2 чайні ложки залити 200 мл окропу, кип'ятити 10 хв на малому вогні, настояти 2 год. Давати по 1 —4 столові ложки 3 — 5 разів на день (доза для дітей віком до 5 років). Дітям старшого віку як кровоочисний та сечогінний засіб рекомендують відвар трави дроку красильного: 1 столову ложку залити 300 мл окропу, уварити на малому вогні до 1/3 від початкового об'єму. Приймати по 1 —2 столові ложки через 2 год до збільшення діурезу. Повторюють через 1—2 доби.

         При плевриті використовують настій трави гадючника в'язолистого: 2 столові ложки залити 400 мл окропу, настояти 2 год. Приймати по 30 — 50 мл 4 рази на день перед їдою як протизапальний та сечогінний засіб. При водянці плевральної порожнини рекомендують порошок насіння моркви з медом (1:1). Вживати по 1/2—1 чайній ложці 3 — 4 рази на день. Якщо випітний плеврит з'явився у хворих з органічними ураженнями серця, використовують настій листків наперстянки пурпурової (0,1 —0,4 г на 200 мл окропу). Призначають порошок листків дітям віком до 1 року по 0,005 — 0,01 г, від 2 до З років — по 0,02 — 0,03 г, від б до 15 років — по 0,03 — 0,06 г. Передозування неприпустиме. Наперстянку давати тільки після консультації та під наглядом лікаря. При вологому плевриті кілька разів на день ставлять зігрівальні компреси. Якщо невисока температура тіла, ставлять парові компреси на передню стінку грудної клітки, змінюючи їх після охолодження.