Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Мая 2013 в 22:38, курсовая работа
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан дослідження проблеми з фізичної реабілітації при плевриті.
2. Визначити етіологію, патогенез та клінічні прояви плевриту.
3.Проаналізувати зміст реабілітаційних заходів з використанням традиційних і нетрадиційних засобів і методів фізичної реабілітації для пацієнтів, з плевритом на санаторному етапі реабілітації.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ РЕАБІЛІТАЦІЇХВОРИХ ПІСЛЯ ПЛЕВРИТУ
1.1. Етіологія, патогенез плевриту
1.2. Клініка та симптоматика плевриту
1.3. Методи лікування та діагностики плевриту
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи досліджень
2.2. Організація досліджень
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
3.1. Клініко-фізіологічне обґрунтування засобів фізичної реабілітації при плевриті
3.2. ЛФК при плевриті
3.3. Лікувальний масаж при плевриті
3.4. Фізіотерапія при плевриті
3.5. Нетрадиційні засоби і методи фізичної реабілітації при плевриті.
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Лікувальна фізкультура є
З усього цього випливає, що лікувальна
фізкультура є невід'ємною
Фізичні вправи – основний засіб лікувальної фізкультури. Вона використовує спеціально підібрані, методично-оформлені вправи. Будь-яку фізичну вправу можна застосувати в лікувальній фізкультурі, якщо її підібрано для хворого з врахуванням завдань лікування, рівня його сил.
Фізичні вправи поділяються на такі види:
1. Гімнастичні, які можуть бути активними (без снарядів, із снарядами, на снарядах) і пасивними.
2. Прикладні. Це ходьба, біг, стрибки, метання.
3. Ігри. Вони формують кмітливість, уважність, швидкість, силу, спритність, колективізм, дисциплінованість. Своєю емоційністю вони поліпшують настрій хворих, виховують бадьорість духу, життєрадісність. Ігри, як один з елементів комплексної терапії, можна широко застосовувати при травмах верхніх і нижніх кінцівок. Цей різновид фізичних вправ має зайняти почесне місце в лікувальних закладах, бо, організовуючи дозвілля хворих, ігри разом з тим є могутнім засобом відновлення функцій ушкодженої частини тіла. Ігри можна широко використовувати в лікувальній фізкультурі завдяки позитивному впливові їх на організм. Розрізняють кілька видів ігор [20].
Настільні ігри дають незначне навантаження на організм і їх призначають переважно для розвитку ініціативи, волі, витримки, кмітливості, наполегливості, піднесення емоційного стану, дисципліни. Це такі ігри, як шашки, шахи, настільні кеглі, загадки, шаради. Ігри малорухливі, що не супроводжуються швидкими рухами, дають мале навантаження на організм, наприклад, крокет.
Ігри рухливі, пов'язані з швидкими рухами (бігом, стрибками). Вони дають навантаження на організм, виховують колективізм, товариську солідарність, підносять настрій, підвищують життєвий тонус . Ігри рухливі і малорухливі в свою чергу поділяються на ігри з переважним впливом на нижні кінцівки, ігри, що впливають на весь організм.
Ігри спортивні. Із них у лікувальній фізкультурі використовують волейбол, теніс, городки, елементи баскетболу та деякі інші. Такі ігри створюють велике навантаження, тому їх призначають індивідуально. Як і рухливі ігри, вони виховують у хворих ряд позитивних моральних якостей, а також зміцнюють організм [13].
При проведенні лікувальної фізкультури з дітьми ігри є основним засобом. Вони вносять в заняття позитивні емоції, підвищують інтерес до занять. Але порівняно з вправами ігри важче піддаються дозуванню. Під час ігор непомітно може настати втома, тому до регулювання навантаження треба підходити дуже обережно й уважно.
Гімнастичні вправи – один із основних засобів лікувальної фізичної культури. Особливо широко використовують вправи для різних м'язових груп, ходьбу, вправи в рівновазі, з палицями, булавами, гантелями. Гімнастичні вправи характеризуються різнобічним впливом на людину, різноманітністю рухів, точним регулюванням навантаження і регламентацією процесу. Із багатьох гімнастичних вправ треба підбирати такі, які найбільше потрібні саме цьому хворому.
Прикладні.
Ходьба – добре дозований засіб лікувальної фізкультури. Вона може бути допоміжним або лікувальним засобом, що ставить перед собою спеціальну мету (відновлення рухів у суглобах і функції м'язів кінцівок, стимуляція моторної функції шлунково-кишкового тракту). Вплив ходьби на здоров'я людини дуже різноманітний і залежить від темпу виконання, величини навантаження, умов пересування тощо. Ходьба не тільки розвиває і зміцнює м'язи ніг, живота, спини, а насамперед поліпшує діяльність усіх органів і систем організму.
Біг – один із природних видів руху. Він зміцнює здоров'я, підвищує працездатність людини. Фізичне навантаження під час бігу можна дозувати, цим і пояснюється широке застосування його в лікувальній фізкультурі [17].
Стрибки також є засобом лікувальної фізичної культури. В основному використовують стрибки у висоту і в довжину. Навантаження під час стрибків дозується і кількість стрибків є результатом цього дозування. Стрибки добре впливають на організм. Вони поліпшують роботу внутрішніх органів, розвивають м'язи, сприяють виробленню точності, координації рухів, вносять емоційний елемент у навантаження.
Метання. Лікувальна фізкультура з різних видів метання використовує метання списа, гранати, м'яча. Метання дозволяє розвивати силу, точність, швидкість рухів, розробляє ушкоджені суглоби верхніх кінцівок, розвиває і точність рухів. Ці вправи легко дозувати. Вони вносять у навантаження емоційність.
Заняття з використанням лиж і ковзанів мають велике загартовуюче і лікувальне значення. Вони виховують швидкість, спритність, м'язову силу, витривалість, поліпшують координацію рухів.
Природні фактори. Сонце, повітря, воду використовують для оздоровлення організму в основному в умовах санаторно-курортного лікування. Природні фактори допомагають загартовуванню, і в поєднанні з ним лікувальна фізкультура дає найкращий ефект.
Руховий режим має велике значення і є обов'язковою частиною загального режиму хворого. Він раціонально регулює поєднання спокою і руху. У лікувальних закладах застосовують такі режими: суворий ліжковий, ліжковий, напівліжковий і загальнотренувальний або вільний [24].
При суворому ліжковому режимі лікувальна фізкультура, як правило, протипоказана. При ліжковому режимі фізичні вправи хворі виконують лежачи або сидячи в ліжку. При напівліжковому режимі, крім лікувальної гімнастики в ліжку, можна включати індивідуальні і мало групові заняття в кабінеті лікувальної фізкультури, загартовування (В.П.Зотов, Ю.Г. Антонов, Ю.Г.Котов, В.М.Белов, 1995).
Загальнотренувальний режим
Гігієнічний режим. Під гігієнічним режимом розуміють організацію здорового навколишнього середовища: широке використання свіжого повітря, раціональний режим дня, чистота, відповідна температура в приміщенні, боротьба з шкідливими звичками в побуті (вживання алкоголю, куріння).
Лікувальну фізкультуру застосовують у формі різних процедур. Основні з них такі: лікувальна гімнастика, гігієнічна гімнастика, індивідуальні заняття (самостійне заняття), прогулянки, екскурсії, туризм, елементи спортивних вправ, теренкур, трудотерапія.
Лікувальна гімнастика – основна, найдоступніша і найпоширеніша форма лікувальної фізкультури. Вона передбачає розв'язання спеціальних, конкретних лікувальних завдань. Для цього спеціальні фізичні вправи підбирають відповідно до завдань лікування, стану хворих, особливостей хвороби. Залежно від типу лікувального закладу (лікарня, поліклініка, санаторій, фізкультурний диспансер тощо), характеру захворювань, заняття будують за тим чи іншим методом (гімнастичним, спортивним, ігровим або комбінацією з них). Заняття можуть бути індивідуальні, малогрупові, групові.
Індивідуальні заняття проводять окремо з кожним хворим. Вправи можна виконувати біля ліжка хворого в палаті, в кабінеті лікувальної фізкультури або на повітрі. Малогрупові заняття передбачають об'єднання хворих у невеликі групи (3 -5 чоловік) за принципом тотожного характеру захворювань. Їх можна виконувати в палаті, в кабінеті лікувальної фізкультури, а влітку – на спеціально обладнаному майданчику. Найчастіше такі заняття проводять з санаторно-курортними хворими, у госпіталях і у великих лікарнях. Ця форма характеризується великим вибором фізичних вправ, з допомогою яких можна різнобічне впливати на окремі м'язові групи і точно дозувати загальне та місцеве навантаження, що дуже важливо [ 22].
Час, який відводять на заняття з лікувальної гімнастики, – 20 – 40 хв. В окремих випадках його доводять до однієї години. Заняття проводять 1 раз на день, але при деяких захворюваннях і травмах, особливо опорно-рухового апарату, – кілька разів на день. У цих випадках велику послугу роблять інші форми лікувальної фізкультури, які проводять самостійно.
Комплекс фізичних вправ, які застосовують у лікувальній гімнастиці, розробляють лікарі і методисти з лікувальної фізкультури. Хворі розучують комплекс під безпосереднім наглядом і керівництвом методиста лікувальної фізкультури.
Ранкова гігієнічна гімнастика. Це комплекс фізичних вправ, використовуваних із загальнозміцнюючою гігієнічною метою. Дуже поширена форма лікувальної фізкультури. Нею займаються і здорові, і хворі. Гігієнічна гімнастика не ставить перед собою лікувальної мети. Її виконують вранці, після сну. Вона виводить організм із загальмованого стану, підвищує збудливість кори головного мозку, усуває застійні явища, поліпшує кровообіг. Здорова, так само як і хвора, людина, що займається гігієнічною гімнастикою, відчуває приплив сил, бадьорості, немов "заряджається" на весь день. Ось чому в побуті гігієнічну гімнастику називають зарядкою (Р.С. Парффенбергер, Е. Ольсен, 1999) [16].
До комплексу гігієнічної
Гігієнічну гімнастику проводять індивідуально або груповим методом. Індивідуально – звичайно, вдома, групою – в умовах лікувально-профілактичного закладу, в санаторії або на курорті. У лікарнях гігієнічну гімнастику роблять у палатах або в коридорі. В усіх випадках приміщення добре провітрюють. Влітку, якщо є відповідні умови, гімнастику роблять на відкритому повітрі. Для зручності її поділяють на гімнастику для ходячих і для ліжкових хворих. Тривалість комплексу – 10-15 хв. Перед заняттям хворі повинні спорожнити сечовий міхур, розстебнути одяг, прибрати ковдри.
Індивідуальні заняття (самостійні заняття). Це поширена і зручна форма лікувальної фізкультури. Хворому підбирають комплекс вправ або кілька спеціальних вправ, які він розучує під наглядом спеціалістів лікувальної фізкультури, а потім самостійно виконує в палаті або вдома. Ці вправи хворий може виконувати кілька разів на день за показаннями [22].
Індивідуальні завдання значно доповнюють
заняття лікувальною
Прогулянки, екскурсії, ближній туризм призначають з метою активізації рухового режиму. Є різні види прогулянок, екскурсій, ближнього туризму: пішохідні, водні (на човнах, парусних суднах), велосипедні, комбіновані. Ці форми лікувальної фізкультури рекомендують використовувати у вихідні дні або в вечірні години після роботи. Найбільше їх застосовують у будинках відпочинку та санаторіях.
Пішохідні прогулянки дуже зручні тим, що їх можна легко дозувати. Виконують їх за призначенням лікаря або методиста. Для прогулянок розробляють спеціальні маршрути різної тривалості і на різні відстані. Цим досягають поступового тренування апарата кровообігу і всього організму.
Корисні й вечірні прогулянки 15-30 хв. перед сном. Вони є частиною особистої гігієни, добрим оздоровчим засобом. Вечірні прогулянки можна рекомендувати всім, чия трудова діяльність пов'язана з тривалим перебуванням у приміщенні та обмеженням рухів, а також особам, які перенесли те чи інше захворювання [ 22].
Вечірні прогулянки сприяють відпочинкові центральної нервової системи, стимулюють обмін речовин, поліпшують вентиляцію легень тощо. Роблячи прогулянки, треба уникнути курних, людних нерівних вулиць. Одяг повинен відповідати кліматичній сезонності.
Цінним оздоровчим засобом лікувальної фізкультури є туризм. Різновидами його є пішохідний, велосипедний, лижний, водний туризм. Туристські походи можуть бути і комбінованими. Кожний вид туризму має свої особливості.
Плавання дуже благотворно впливає на організм, загартовує його і має велике гігієнічне значення. Плавання виробляє стійкість організму до різких температурних коливань, позитивно діє на нервову систему, поліпшує сон і загальне почуття, виховує наполегливість і впевненість в своїх силах. Але найцінніше у плаванні є те, що під його впливом розвивається грудна клітка, дихання стає повним і глибоким. Плавання ніби "дихальна гімнастика". З гігієнічного погляду плавання також має найбільшу цінність серед усіх видів фізичних вправ [17].
Веслування, як засіб лікувальної фізкультури, також має велике значення. Дія чистого повітря, прямого і відбитого світла, вода, відвертаюча і заспокійлива дія довкілля, постійна повторюваність і ритмічність рухів, які залучають до роботи великі групи м'язів, роблять цей засіб фізичної культури дуже цінним.