Аналіз діяльності комерційного банку

початкових потреб клієнтів є  готівка.  До  цієї  групи  активу  належать  –

валюта,  монети  і  банківські  метали,  дорожні  та  інші  чеки,  кошти  на

кореспондентських рахунках в Центральному банку. Банки  зацікавлені  тримати

мінімально допустиму суму, оскільки запас  готівкових  коштів  не  приносить

доходу або забезпечую невеликий  відсотковий доход. Актив у  вигляді  готівки

задовольняє потреби банку у  ліквідних коштах, тобто в коштах, які  необхідні

для покриття непередбачених та термінових зобов’язань.

      Аналіз динаміки, складу і структури активів  банку

      Дослідження активів  банку полягає у використанні  аналітичних прийомів,

спрямованих на  визначення  загального  обсягу  коштів,  які  знаходяться  у

розпорядженні банку, їх структури  і динаміки в аналітичному періоді.

      Загальний аналіз  активів банку  грунтується   на  застосуванні  методик

вертикального та горизонтального аналізу (як і  при  аналізі  пасивів),  які

передбачають обчислення та подальшу оцінку наступних показників:

. процент співвідношення окремих  показників з агрегованим показником;

. абсолютні зміни кінцевих показників  порівняно з початковими (базисними);

. темпи росту або приросту  показників в аналітичному періоді.

      В процесі вертикального  або структурного аналізу активів   визначається

питома вага активів за  їх  цільовим  використанням,  ступенем  ліквідності,

рівнем  доходності,  а  також  склад  та  структура  кожного  виду  активів.

Результат цього аналізу використовується  в  процесі  оцінки  якості  складу

активів та їх оптимізації.

      Горизонтальний або  трендовий аналіз дає змогу  вивчити динаміку активів

в цілому і окремих їх видів у часі, визначити певні тенденції їх  зміни  або

тренда.

      Аналіз якості  активів

      Метою  аналізу   якості  активів  є  визначення  їх  життєздатності   і

правильності відображення їх вартості у звітному банку.

      Якісний склад  активів характеризується співвідношенням продуктивних  і

непродуктивних активів і витрат на власні потреби. До  продуктивних  активів

відносяться усі операції з клієнтурою та контрагентами  банку  за  кредитно-

інвестиційною  системою.  До   непродуктивних   відносяться   капіталізовані

активи, нематеріальні активи,  дебіторська  заборгованість,  та  збитки.  Це

вказує на те, що основним видом  діяльності комерційного банку  є  формування

та розміщення кредитно-інвестиційних  ресурсів і показником активності  банку

слугує питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах.

      Характер кредитно-інвестиційної  політики впливає на  прибутковість   та

ліквідність  комерційного   банку.   Підвищення   питомої   ваги   кредитно-

інвестиційних вкладень у загальних  активах свідчить про те,  що  комерційний

банк намагається підвищити  прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю.

      Для оцінки якості  активів  слід  зважити  на  їх  ризикованість,  яка

залежить від обсягу розміщення коштів в активах. З цією метою  активи  банку

слід розраховувати, зважаючи на коефіцієнти  їх  ризиків,  тобто  можливість

втрати частини їх  вартості  внаслідок  тієї  чи  іншої  активної  операції.

Активи банку в залежності  віл  ступеню  ризику  вкладення  й  їх  можливого

обесцінювання поділяються на 5  груп,  для  яких  устанавлюються  відповідні

коефіцієнти ризику (Додаток №1).

      За ступенем ризику  вкладень та можливості втрати  частини  їх  вартості

активи комерційного банку розподіляються на 5 груп  з  коефіцієнтами  ризику

від нуля до одиниці .

      Основними   показниками,   які    дозволяють    оцінити    достатність

високоліквідних активів для забезпечення ліквідності комерційного  банку,  є

коефіцієнт    миттєвої    ліквідності    та    коефіцієнт     співвідношення

високоліквідних активів і робочих активів банку.

      Коефіцієнт миттєвої  ліквідності обчислюється як  відношення суми коштів

на коррахунках та в касі до коштів, залучених банком на поточні рахунки:

 

                      К мл = (К кр +К к ) / К пр * 100%

      де К мл – коефіцієнт миттєвої ліквідності, % ;

           К  кр –кошти на кореспондентських  рахунках в інших банках, руб. ;

           К  к – кошти в касі банку,  руб. ;

           К  пр – кошти залучені банком  на поточні рахунки, руб.

      Коефіцієнт миттєвої  ліквідності  показує,  яку  частину  залучених  на

поточні рахунки коштів банк може сплатити у терміновому порядку.

      Коефіцієнт  співвідношення  суми  високоліквідних  активів   і  робочих

активів банку характеризує  питому  вагу  високоліквідних  активів  банку  в

робочих активах:

                            К ВА = ВА / РА * 100%

      де  КВА – коефіцієнт  співвідношення суми високоліквідних  активів і

робочих активів банку, %;

            ВА – сума високоліквідних  активів, руб.;

            РА – сума робочих активів банку, руб.

      Робочі активи  включають кошти  на  коррахунках,  в  касі,  вкладені  в

майно, розміщенні в інших банках, цінних паперах,  надані  кредити  та  інші

активи, що дають доход банку.

      При оцінці цих   коефіцієнтів  необхідно   пам’ятати,  що  надто  високі

значення їх негативно  впливають  на  доходність  банку,  а  занадто  низькі

свідчать про погіршення надійності банку.

      1.5.  Аналіз ліквідності  комерційного банку в ПМР

      Значення, мета, завдання  і інформаційні  джерела  аналізу  ліквідності

банку

      Успіх роботи комерційного  банку гарантують три взаємозалежних  фактори:

1.  Висока  доходність  (прибутковість)  банківської  справи,  що   створює

    можливість  виплати   дивідендів  акціонерам   банка,   збільшення   його

    капіталу, створення необхідних  страхових резервів, фонд розвитку  т.і.

2. Ліквідність, тобто  можливість  швидкого  перетворення  його  активів  в

    платіжні засоби для  своєчасного повернення своїх  боргових обов’язків.

3. Платоспроможність , тобто здатність  в  необхідні  строки  і  в  повному

    обсязі відповідати по  своїм зобов’язанням перед кредиторами.

      “Ліквідність   комерційного   банку   характеризує   його    здатність

перетворити  фінансові  чи  матеріальні  активи  у  грошові  кошти  з  метою

вчасного виконання зобов’язань  перед вкладниками.” [ 15, с.49 ].

      Банківська  ліквідність   залежить  від   структури   та   стабільності

депозитної бази банку, достатності  капіталу,  якості  активів,  фінансового

стану позичальників, репутації банку,  яка  впливає  на  здатність  швидкого

запозичення коштів на ринку. На рівень ліквідності  банку  впливає  комплекс

чинників   загальноекономічного   характеру,   таких   як   грошово-кредитна

політика,  стан  грошового  обігу,  можливість  запозичення коштів  в   ЦБ,

регулятивні обмеження в країні тощо.

      Ліквідність комерційного  банку - це здатність  банку   вчасно  погасити

свої фінансові зобов'язання за  рахунок  наявних  у  нього  наявних  коштів,

продажу  активів  чи  мобілізації  ресурсів  з інших   джерел.   Однією   з

центральних завдань управління комерційним  банком є  підтримка  оптимального

співвідношення між ліквідністю  банку  і  його  прибутковістю,  прибутковістю

його  операцій.  Вимоги  підтримки  ліквідності  вступають  у протиріччя  з

задачею максимізації доходу на одиницю  активів; тому так важливо  оптимальне

сполучення  надійності  дій  разом  із   забезпеченням   прибутковості   від

операцій.

      З обліком цього  у світовій банківській теорії  і  практиці  ліквідність

прийнята розуміти як  «запас»  чи  як  «потік».  При  цьому  ліквідність  як

«запас» містить  у  собі  визначення  рівня  можливості  комерційного  банку

виконувати свої зобов'язання перед  клієнтами у визначений конкретний  момент

часу шляхом зміни структури активів на користь їхніх високоліквідних  статей

за рахунок наявних у цій  галузі невикористаних резервів.

      Ліквідність як  «потік» аналізується з погляду  динаміки,  що  припускає

оцінку  здатності  комерційного  банку  протягом  визначеного  періоду  часу

змінювати  сформований  несприятливий  рівень  ліквідності   чи   запобігати

погіршенню досягнутого, об'єктивно  необхідного рівня ліквідності  (зберігати

його) за рахунок ефективного  управління  відповідними  статтями  активів  і

пасивів,  залучення  додаткових  позикових  коштів,  підвищення   фінансової

стійкості банку шляхом зростання  доходів.

      Таким чином, кожен  комерційний банк повинен   самостійно  забезпечувати

підтримку своєї ліквідності на  заданому  рівні  на  основі  як  аналізу  її

стану, що  складається  на  конкретні  періоди  часу,  так  і  прогнозування

результатів діяльності  і  проведення  в  наступному  науково  обґрунтованої

економічної  політики  в  області  формування  статутного  капіталу,  фондів

спеціального призначення і резервів, залучення  позикових  коштів  сторонніх

організацій, здійснення активних кредитних  операцій.

      Крім того, діяльність  комерційних банків, що виступають  посередниками

між  тими,  хто  має  у  своєму  розпорядженні  грошові  кошти   у   вигляді

заощаджень, і тими, хто  в  них  бідує,  полягає  в  тому,  щоб  раціонально

залучати ці кошти і надавати їх у позичку або інвестувати  по  більш  високих

ставках для забезпечення загальної  прибутковості,  у  тому  числі  одержання

прибутку.

      Для здійснення операційної діяльності, зв'язаної з залученням коштів і

їхнім розміщенням в умовах  ринкової  невизначеності  майбутнього  попиту  і

надходжень наявних коштів за певний період, банку  потрібні  кошти  в  їхній

ліквідній формі,  тобто  такі  активи,  що  могли  б  бути  легко  і  швидко

перетворені в готівку з невеликим  ризиком  утрат чи  узагалі  без нього.

      Таким  чином,  ліквідність  комерційного   банку   –   це   можливість

використовувати  його  активи   в   якості   наявних    коштів   чи   швидко

перетворювати їх у такі.

      Комерційний банк  вважається ліквідним, якщо суми  його наявних коштів і

інших ліквідних активів, а також  можливості  швидко  мобілізувати  кошти  з

інших джерел  достатні  для  своєчасного  погашення  боргових  і  фінансових

зобов'язань.  Крім  того,  ліквідний  резерв  необхідний   для   задоволення

практично будь-яких непередбачених фінансових нестатків: укладання  вигідних

угод по кредиту чи інвестуванню; на компенсування сезонних і  непередбачених

коливань попиту на кредит, заповнення  коштів  при  несподіваному  вилученні

внесків і т.д.

      Велике, а часом  і вирішальне  значення  в   управлінні  фінансами  грає

швидкість проходження коштів між  різними банківськими  службами  і  філіями.

Наявність  надійної  системи,  що  дозволяє  здійснювати  взаємозалік  таких

коштів,  підвищує  швидкість,  зменшує  об'єми  перекладних  коштів,  сприяє

оптимізації  внутрібанківських  потоків  коштів  -  а   виходить,   збільшує

ліквідність банку.

      Поняття ліквідності  банку тісно пов’язане з ліквідністю його  балансу.

Ліквідність балансу визначається співвідношенням вимог  (статей  активу)  та

зобов’язань (статей пасиву). Оскільки баланс складається на певну  дату,  то

ліквідність балансі є оцінкою  стану  банківської  ліквідності  на  визначену

дату.  Отже,  ліквідність  банківського   балансу   є   складовою   частиною

ліквідності банку. Водночас ліквідність  балансу є лише  необхідною,  але  не

достатньою умовою ліквідності  банку.

      Поняття ліквідності  пов’язується з  активами  банку.  Під  ліквідністю

активів розуміють їх здатність  швидко та  без  суттєвого  зниження  вартості

перетворюватися в грошову форму. За  ступенем  ліквідності  (тобто  легкості

перетворення у грошові кошти) банківські активи поділяють на групи.

   1. Високоліквідні активи  – активи, які знаходяться   в  готівковій  формі

      або можуть бути  швидко реалізовані на ринку.  Це  –  готівкові  кошти,

      дорожні чеки, банківські  метали, кошти на рахунках  в   інших  банках,

      державі цінні  папери.

   2. Ліквідні активи – активи, які можуть бути перетворені  в грошову форму

      протягом певного  періоду часу (наприклад  30  днів).  До  цієї  групи

      відносять платежі  на користь банку з термінами  виконання в зазначений

      період, такі як  кредити, в тому числі  і  міжбанківські,  дебіторська

      заборгованість,  інші  цінні  папери  (крім   високоліквідних),   які

      обертаються на  ринку.

   3. Низьколіквідні  активи  –  прострочені,  пролонговані  та  безнадійні

      кредити, безнадійна  дебіторська заборгованість, цінні папери, які  не

      обертаються на  ринку, господарські  матеріали,  будинки,  споруди  та

      інші основні фонди.

      Попит на ліквідні  засоби  в  банках  підвищується  з  таких  основних

причин:

> Зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків;