Виробничі запаси

Основою для розрахунку поточного складського запасу є  середня тривалість інтервалу між  двома суміжними поставками даного виду сировини та матеріалів. Тривалість інтервалу між поставками визначається на підставі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за минулий період. У випадках, якщо даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50% від інтервалу поставки. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника і кількість матеріальних цінностей є обмеженою, норма складського запасу може прийматись в розмірі 100% від інтервалу поставки.

Страховий запас є другим за величиною видом запасу, що визначає загальну норму. Страховий, або гарантійний, запас необхідний для кожного підприємства для гарантії безперервності виробничого процесу у випадках порушень умов і строків поставок матеріалів постачальником, транспортом або відвантаження некомплектних партій. Як правило, величина страхового запасу приймається в межах 50% поточного складського запасу, але може бути і більшою, якщо підприємство знаходиться далеко від постачальників і транспортних шляхів, або якщо періодично споживаються унікальні, високоякісні матеріали.

Транспортний  запас створюється на період розриву між строками вантажообігу і документообігу. При поставках матеріалів на далекі відстані сірок оплати розрахункових документів випереджає строк надходження матеріальних цінностей. Тривалість пробігу вантажу від постачальника до покупця по окремій поставці можна встановити співставленням дат відвантаження матеріалів постачальником і надходження його до покупця. На період знаходження матеріалів в дорозі після оплати розрахункових документів у покупця виникає необхідність в коштах.

Транспортний запас  не встановлюється у тих випадках, коли строк одержання матеріалів співпадає зі строком оплати розрахункових документів чи випереджає його.

Технологічний запас  створюється на період часу для підготовки матеріалів до виробництва, враховуючи час на аналіз і лабораторні дослідження. Враховується технологічний запас  в загальній нормі в тому випадку, якщо він не є складовою частиною виробничого процесу. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини необхідний час на сушіння, розігрівання, доведення речовини до певних концентрацій тощо.

Час, необхідний на відвантаження, прийом, складування матеріалів також приймається в розрахунок норми запасу по сировині, основних матеріалах і покупних напівфабрикатах. Норми цього часу встановлюються по кожній операції, враховуючи середній розмір поставки, виходячи з технологічних розрахунків чи шляхом проведення хронометражу.

Таким чином, загальна норма  запасу в днях на сировину, основні  матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти вищеперерахованих запасів.

2. Оцінка виробничих запасів

2.1 Оцінка запасів  при їх надходженні – первісна оцінка.

         Запаси зараховуються на баланс підприємства «Ягуар» за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження запасів.

 Запаси на підприємство «Ягуар» надходять в результаті:

• придбання за плату;

• внесення до статутного капіталу підприємства;

• безоплатного одержання;

• придбання в результаті обміну на подібні активи;

• придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні  активи.    

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

• сум, що сплачуються  згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які  не відшкодовуються підприємству;

• затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів  усіма видами транспорту до місця  їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та організацій з навантаження-розвантаження запасів (транспортно-заготівельні витрати);

• інших витрат, які  безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

На розмір сум, що сплачуються  згідно з договором постачальнику  і включаються до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову оплату. Цю знижку підприємство «Ягуар» отримує від постачальника за умови, якщо оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником періоду.

Для відображення знижок в обліку підприємства «Ягуар»  використовують два методи: метод ціни «брутто» і метод ціни «нетто».

При використанні методу ціни «нетто» в обліку реєструється «чиста» вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням знижки за дострокову оплату.

Метод ціни «брутто» передбачає відображення вартості придбаних запасів у повному обсязі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні. Торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті вираховуються при визначенні собівартості придбаних запасів.

 

Приклад. ТОВ «Ягуар» придбало в ВАТ «Прожектор»  за накладної №38 від 20.01.08 р. 200 електричних ламп денного світла за ціною 50 грн. за одиницю (ПДВ - 2 000 грн.).

Вартість товару було оплачено постачальнику протягом терміну  дії знижки. Для визначення собівартості електричних ламп денного світла, на підприємстві «Ягуар» провели слідуючі розрахунки.

1. Оплата постачальнику:

(200 х 50) + 2 000 = 12 000 грн.

Дт 631     Кт 311         Сума 12 000 грн.

2. Собівартість електричних ламп, грн.:

вартість придбання   10 000

ПДВ     - 2 000

Разом    12 000

(Ціна 1 шт. - 50,00 грн. без ПДВ.)

Дт 282     Кт 631         Сума 10 000

Дт 641     Кт 631         Сума  2 000

Якщо при оприбуткуванні товару має місце виявлення нестачі  складається акт .

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (частковий обмін) на неподібні об'єкти, дорівнює справедливій вартості переданих об'єктів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) у процесі обміну.

Не включаються  до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені);

- понаднормові витрати  і нестачі запасів;

- відсотки за користування  позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські  та інші подібні витрати, які  не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісна вартість запасів  у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків здійснення оцінки запасів на дату балансу, коли запаси відображаються за правилом "нижчої оцінки".

 

2.2. Методи оцінки  руху запасів

       П(С)БО 9 "Запаси" передбачають такі методи оцінки руху запасів:

- ідентифікованої собівартості  відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів

 

Метод ідентифікованої  собівартості відповідної одиниці  запасів.

Конкретна ідентифікація  означає, що облік витрат і розрахунок собівартості здійснюється за кожною відповідною одиницею запасів. Цей  метод застосовується для визначення собівартості запасів, які відпускаються, та послуг, що надаються для спеціальних замовлень і проектів (виробництво літаків, кораблів і т. д.), а також запасів, які не замінюють одне одного (торгівля автомобілями, ювелірними виробами тощо).

Цей метод на підприємстві ВАТ "Ягуар" не застосовується.

 

Метод середньозваженої собівартості.

Цей метод можна застосовувати  для списання взаємозамінних  запасів, тобто для списання запасів не потрібно здійснювати їх ідентифікацію (на відміну від методу ідентифікованої  собівартості ). Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітній період (при періодичному обліку запасів ), так і після кожного наступного надходження ( при постійному ведені обліку списання запасів).

Відповідно до формули  середньозваженої собівартості, собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітнього місяця і вартості отриманих у звітньому місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітнього місяця і отриманих у звітньому місяці запасів.

Оцінка запасів проводиться  по кожній одиниці запасів за формулою:

Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн), де:

Сс - середньозважена собівартість;

Сп і Кп- відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду;

Сн і Кн - відповідно собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду Алгоритм застосування методу середньозваженої собівартості розглянемо на прикладі.

Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються  в одній інвентарній картці незалежно  від їх ціни придбання. Облік по партіях  не ведеться.

 

    Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

                                  ( first in-first out  )

   Оцінка запасів  за цим методом базується на  припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто одиниці запасів, які надійшли (придбані, вироблені) першими, відпускаються (продаються) також першими.

Даний метод найчастіше застосовується для таких запасів  як фрукти, овочі та інші продукти харчування , коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватись у першу чергу, щоб уникнути псування.

Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і об’єктивний, що відповідає вимогам GAAP, а також перешкоджає маніпулюванню даними в бік штучного завищення або заниження вартості запасів, яка приблизно дорівнює поточній ринковій вартості матеріальних залишків, зниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком цього методу.

 

 

Метод нормативних  затрат

Нормативні (стандартні) затрати - це заплановані витрати на виробництво одиниці продукції (послуг), які базуються на нормах використання матеріалів, праці і нормальної виробничої потужності.

Метод оцінки нормативних  затрат застосовується при наявності  і руху готової продукції і незавершеного виробництва (у тому числі цей метод може бути використаний у підприємствах громадського харчування).

Оцінка за методом  нормативних затрат полягає у  застосуванні норм витрат на одиницю  продукції (робіт, послуг), які встановлені  підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

       Цей  метод на підприємстві «Ягуар» теж не застосовується.

 

Метод оцінки за цінами продажу

В процесі діяльності ТОВ «Ягуар» застосовується метод оцінки за цінами продажу. Метод ціни продажу використовують підприємства роздрібної та оптової торгівлі для визначення собівартості широкого асортименту товарів, які мають схожу націнку в ціні продажу

Відповідно до цього  методу запаси спочатку оцінюються за ціною їх продажу.

Оцінка вибуття запасів  за цінами продажу заснована на застосуванні підприємством середнього проценту торгової націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, одержаних у звітному місяці , на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів.

Собівартість товарів, що вибули, визначається шляхом зменшення  ціни їх продажу на суму торгової націнки, яка розраховується за допомогою середнього відсотка:

СВТН=(ЗТНП+ТНОТ)/(ПВЗТ+ПВТО)х100%, де:

СВТН - середній відсоток торгової націнки;

ЗТНП - залишок торгової націнки на початок звітного періоду;

ТНОТ - торгова націнка  у продажній вартості одержаних  у звітному місяці товарів;

ПВЗТ - продажна (роздрібна) вартість залишку товарів на початок  звітного періоду;

ПВТО - продажна (роздрібна) вартість одержаних у звітному місяці товарів.