Виробничі запаси

Підприємство «Ягуар» зобов'язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання і вивантаження, відповідне зберігання на складі.

3.3 Облік переоцінки матеріальних цінностей

Відповідно до Положення  (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» в бухгалтерському обліку і звітності запаси відображаються за найменшою  з двох оцінок: первинною вартістю  або чистою вартістю реалізації. Така вимога викликана необхідністю застосування принципу обачності, згідно з яким активи або доходи  не мають бути завищені, а зобов'язання або витрати — занижені.

 Чиста  вартість реалізації — це сума,  яку очікують одержати  при реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням Імовірних витрат на їх виробництво і реалізацію. Тобто чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з процесом підготовки їх до реалізації, а також безпосередньо реалізації. 
     Запаси   відображаються  за  чистою   реалізаційною вартістю, якщо  на дату  балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застарілі або Іншим чином втратили початково  очікувану економічну вигоду.  Якщо   первинна 
вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, сума перевищення списується на витрати звітного періоду.

На підприємстві «Ягуар»  це досягається шляхом уцінки.

Положенням  про порядок  уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного  призначення  та   зайвих  товарно-матеріальних  цінностей, затвердженим наказом  Мінекономіки і Мінфіну України від 15.12.99 № 149/300, встановлено, що уцінці підлягають товари і продукція, які не мали збуту протягом трьох місяців і не користуються попитом споживачів, а також товари  і продукція, які частково втратили  свою первинну  якість (якщо вони не втратили товарний  вид і придатні до використання), та зайві товарно-матеріальні цінності (матеріали, комплектуючі вироби, інші матеріальні цінності, які більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. 
         Уцінка товарно-матеріальних цінностей проводиться за даними  Інвентаризації (або за рішенням керівника — за даними  обліку на 1-ше число місяця). На підставі аналізу даних про наявність товарів, продукції і зайвих товарно-матеріальних  цінностей торгові підприємства — до  планів завезення аналогічних товарів, матеріальних цінностей, проводять роботу по перегляду заключених договорів на їх завезення і на закупку по імпорту. 
         Розмір  уцінки  товарів, продукції, зайвих товарно-матеріальних цінностей визначається комісією на підставі експертних оцінок  з урахуванням ступеня втрати їх споживчої   якості, насиченості ринку такими   товарно-матеріальними цінностями. Товарно-матеріальні цінності, які раніше були уцінені, але не реалізовані, можуть бути уцінені вдруге до рівня їх можливої реалізації. Технічно-складні товари і продукція, які мають виробничі паспорти (верстати, прилади, телерадіоапаратура та ін.), уцінюються тільки за наявності паспорта. Вони мають бути справними і придатними до використання.    
         Дані  про уцінені товари, продукцію, зайві товарно-матеріальні цінності заносяться до опису-акта уцінки залежаних  товарів і продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей. Опис-акт складається на виробничих   підприємствах  і підприємствах  оптової торгівлі на кожному складі товарів, продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей; на підприємствах роздрібної торгівлі — у кожному відділенні (секції), магазині та іншій торговельній одиниці  в двох екземплярах і підписується усіма членами комісії, які проводили   уцінку, а також матеріально відповідальними особами.  Матеріали на уцінку розглядаються і затверджуються керівником (власником) підприємства протягом двох днів після одержання. Один екземпляр опису-акта  передається до бухгалтерії, другий —  залишається у матеріально відповідальної особи.

         Підприємством «Ягуар» усі  уцінені товари перемаркіровуються і негайно передаються для реалізації за накладною,  у якій зазначаються роздрібні ціни до і після уцінок, а виробничі підприємства уцінену продукцію і товарно-матеріальні цінності передають для реалізації у першу чергу своїм фірмовим магазинам, а також приймають    заходи   щодо   реалізації цих   запасів іншим підприємствам.

Результати уцінки відображаються  у тому  місяці, в якому  було складено опис-акт уцінки.

У бухгалтерському обліку підприємством на суму уцінки товарно-матеріальних цінностей роблять запис:

 Д-т  рах. 946 «Втрати від знецінення запасів»,

 К-т рах. 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані       предмети», 26 «Готова продукція» та ін.

  Втрати  від знецінення  запасів наприкінці  звітного  періоду  списуються на фінансові  результати:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 946 «Втрати від знецінення запасів».

  В   умовах  зростання   цін на   товарно-матеріальні  цінності в  результаті подальших   переоцінок необхідно порівнювати   облікову вартість раніше уцінених  запасів з їх новою вартістю, що складалася на ринку. Якщо  ринкова вартість раніше уціненого товару збільшилася і перевищила  його первинну  вартість до переоцінки, то вартість такого товару визначається на рівні первинної вартості. В бухгалтерському обліку на суму раніше здійсненої уцінки запасів робиться запис способом сторно по дебету рахунка 946 «Втрати від знецінення запасів» у кореспонденції з кредитом  рахунків обліку запасів цінностей (20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція» та ін.). 
         Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від  19.04.93 № 179  «Про  нормативи запасів товарно-матеріальних   цінностей   державних   підприємств   і організацій та джерелах їх покриття». Порядку проведення 
дооцінки  залишків товарно-матеріальних  цінностей, затвердженого наказом Мінекономіки  і Мінфіну України від 31.05.93 № 37-20/248/07-104 (з наступними змінами І доповненнями),  підприємствам і організаціям усіх форм власності надано право проводити дооцінку залишків товарно-матеріальних цінностей у випадках:

- зміни цін на виробничі запаси і товари при одержанні товарно-матеріальних цінностей від постачальників за новими, більш високими  цінами (на підставі рахунків-фактур);

- наявності документального  підтвердження постачальника про  нову ціну за підписом керівника;

- зміни курсу гривні до іноземної валюти на початок кожного місця по імпортних товарно-матеріальних цінностях з урахування попиту і пропозицій, але не вище митної вартості в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту за  курсом НБУ   на дату проведення переоцінки. Переоцінці  підлягають   покупні  матеріальні  цінності (матеріали, паливо, напівфабрикати, запасні частини, а також малоцінні і швидкозношувані предмети, що не були в експлуатації), незавершене виробництво і готова продукція (в частці використаних на них покупних матеріалів, що  підлягають дооцінці, електро- і теплоенергії, відображених  у  прямих  статтях затрат), а також  товари на підприємствах торгівлі.

  Не підлягають  дооцінці товарно-матеріальні цінності  в бюджетних   установах (або  які утримуються за  рахунок  бюджетних    фондів), товари   відвантажені, а   також матеріальні цінності і незавершене виробництво, які утворилися на підприємствах оборонного  комплексу в результаті конверсії виробництва і які не можуть бути використані в цивільному виробництві.

Основним  документом при переоцінці є Розрахунок суми дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з підвищенням цін на виробничі запаси і товари, який направляється на поповнення оборотних коштів підприємств і організацій (форма якого наведена  в додатку до  Листа 
Мінфіну  і Мінекономіки  від 31.05.93). Перелік товарно-матеріальних цінностей, що  підлягають дооцінці, визначається шляхом порівняння цін, що склалися в розрахунках з постачальниками на початок І кінець місяця. 
    У   бухгалтерському обліку  підприємства  на  суму дооцінки  товарно-матеріальних цінностей роблять запис по дебету рахунків обліку матеріальних цінностей (20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 26 «Готова продукція», 28 «Товари» та ін.) в кореспонденції з кредитом рахунка  42 «Додатковий капітал» субрахунок 423 «Дооцінка активів». На практиці підприємство «Ягуар» не проводило до оцінку виробничих запасів.

3.4 Інвентаризація виробничих запасів

Проведення  й оформлення  результатів Інвентаризації за лишків  виробничих  запасів здійснюється підприємствами відповідно до вимог інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 № 69. 
         Інвентаризація виробничих  запасів здійснюється інвентаризаційною комісією, призначеною наказом керівника підприємства «Ягуар», по місцях зберігання матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних  осіб. 
         Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносяться в інвентаризаційний опис, який складається в двох примірниках і підписується всіма членами комісії. Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, а другий - передається до бухгалтерії. В бухгалтерії фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, звіряють з даними бухгалтерського обліку. Матеріальні цінності, по яких виявлені розходження (залишки, недостача), записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальна особа повинна давати інвентаризаційній комісії письмове пояснення про причини їх виникнення. 
         Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник повинен прийняти  рішення  про оприбуткування  лишків і списання недостач  матеріальних цінностей і затвердити 
протокол у 5-денний строк. У бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в такому порядку.

 Залишки виробничих  запасів зараховують в доход  операційної діяльності записом:

Д-т  рах. 20  «Виробничі  запаси» (відповідний субрахунок) 
     К-т    рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

   Вартість недостачі  виробничих   запасів списується з кредита рахунка 20 «Виробничі  запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

    Недостачі   і втрати від  псування цінностей  з  вини матеріально відповідальних  осіб відносяться на їх рахунок  записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» 
     К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

         Якщо  на час виявлення недостачі  виробничих запасів конкретні   винуватці  не  встановлені,  то вартість такої недостачі   відображається на  забалансовому   рахунку 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення осіб, які повинні  відшкодувати  витрати, належна  до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості в доход звітного періоду записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» 
     К-т   рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Розмір збитку по  недостачі  і псуванню матеріальних 
цінностей, який підлягає відшкодуванню винними  особами. визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням   (псуванням), 
недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 № 218, і Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі (псування)  матеріальних цінностей, затвердженого Постановою   Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 (із змінами, внесеними відповідно з Постановами КМУ від 27.08.96 № 1009, від 20.01.97 №34, від 15.12.97 № 1402).

 Згідно з Законом  України № 218 збитки, нанесені підприємству  (установі, організації) працівниками, які виконують операції, пов'язані з придбанням, продажем, обміном, доставкою, зберіганням або використанням у процесі виробництва  дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, 
а також  валютні операції і які є винними у розкраданні, знищенні  (псуванні), недостачі цінностей, визначаються в таких  розмірах:

- дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), 
дорогоцінних каменів, алмазних інструментів та алмазних 
порошків з природних алмазів - у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення "Несеного  збитку;

 - оброблених дорогоцінних каменів, ювелірних та побутових: виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металу   і дорогоцінних каменів, - у потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що  діяли на день виявлення нанесених збитків;

- доземної валюти, а також платіжних  документів та інших  цінних паперів в іноземній валюті - в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей перерахованих у валюту України за обмінним курсом  МБУ на день виявлення нанесених збитків. 
        У бухгалтерському обліку на суму вартості збитку недостачі цінностей, визначену відповідно до Закону України № 218 або Порядку № 116, яка підлягає відшкодуванню винними особами, роблять запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню  завданих зонтків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

         У разі відшкодування винними  особами належної суми збитку  від недостачі і псування матеріальних  цінностей роблять запис по  дебету рахунка 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», якщо  керівником підприємства прийнято рішення про утримання суми збитку із заробітної плати винуватця) і кредиту рахунка 375 «Розрахунки по  відшкодуванню завданих збитків».

         Із суми, сплаченої винними особами згідно із зазначеним нормативним актом, відшкодовуються збитки, нанесені підприємству від недостачі і псування цінностей, решта суми (різниця між балансовою вартістю недостачі (псування) цінностей і відшкодованою сумою) підлягає перерахуванню до  бюджету, що в бухгалтерському обліку відображається записом по  дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

         При  регулюванні інвентаризаційних  різниць взаємний залік залишків і недостач запасів, що виникають внаслідок пересортиці, може бути допущений як виняток, якщо пересортиця виникла у однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, за один і той же період і з матеріальними 
цінностями одного і того самого найменування (якщо цінності мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару - при відпуску її без розпаковки тари). Проте різниця у вартості недостач і залишків при більшій вартості недостач цінностей списується на рахунок осіб, що  допустили пересортицю, і з них стягується.

Якщо  конкретні винуватці  пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як недостачі  цінностей понад норми   природного збитку з віднесенням їх на результати діяльності підприємства. У цьому разі в протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обгрунтоване рішення, чому такі різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.