Державний борг в Україні

До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається із заборг

Внутрішній державний борг - це заборгованість держави всім власникам облігацій внутрішніх державних позик та інших державних цінних паперів, тобто громадянам і підприємствам своєї країни, які є кредиторами держави.

У загальному обсязі державного боргу внутрішній борг становить майже третину. Найбільша частина в ньому припадав на заборгованість перед юридичними особами (за облігаціями внутрішньої державної позики) і банківськими установами, в тому числі перед НБУ за позиками, отриманими для фінансування дефіциту бюджету, а також за залишками вкладів населення, централізованими колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями по них; заборгованість сільськогосподарських підприємств по довго-і короткострокових позиками, зараховану на державний внутрішній борг України. Цей борг складається із заборгованості минулих років і тієї, яка з'являється щорічно з новими борговими зобов'язаннями уряду України.

У України величина державного боргу регулюється законодавчо з 1992 р. Законом «Про державний внутрішній борг України». Бюджетним кодексом України встановлено, що основний обсяг державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП України.

Зовнішній борг - це сукупність зобов'язань державних органів управління перед міжнародними фінансовими організаціями, іншими країнами та нерезидентами.

Згідно з Законом України "Про державний внутрішній борг України", до державного внутрішнього боргу відносяться строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. До складу внутрішнього боргу входять позики уряду, а також позики, здійснені при безумовній гарантії уряду. Державний борг складається із заборгованості минулих років, та поточних зобов'язань. Боргові зобов'язання уряду включають випущені цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Внутрішня заборгованість включає також частину боргових зобов'язань колишнього СРСР, прийняту на себе Україною.

Внутрішній державний борг включає сукупність всіх боргових зобов'язань держави, включаючи адміністративно управлінську заборгованість (зобов'язання з виплати зарплати в державних установах та інших виплат державним службовцям), борги, які виникають у зв'язку з залученням коштів з метою фінансування бюджетного дефіциту та зобов'язання виплат державних пенсій. Розрізняють борги держави, які є офіціально визнаними (експліцитні борги) і не підтверджені, або імпліцитні борги. Останні зобов'язання, як правило, не враховуються у складі державного боргу, але в дійсності вони повинні включатись до його структури. До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов'язання:

1. Заборгованість КМУ перед НБУ за наданими кредитами та коштами, вкладеними в державні боргові цінні папери.

2. Заборгованість з погашення та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками.

3. Зобов'язання щодо погашення та компенсації виплат населенню на залишки вкладів в Ощадному банку України.

4. Грошові кошти, які призначені для погашення зобов'язань з виплати заробітної плати в державних установах, пенсій, стипендій та інших передбачених законодавства обов'язкових виплат громадянам.

5. Зобов'язання перед комерційними банками і іншими юридичними особами за гарантіями з наданих кредитів та позик.

6.     Компенсація     заборгованості     суб'єктам     підприємницької

діяльності з поверненням ПДВ.

З загальної суми офіційно визнаного боргу (яка за оцінками експертів в 2000 році складала біля 25 млрд. грн.) до 80 % заборгованості випадає на НБУ, Зокрема, розміри пакету ОВДП, який знаходиться у розпорядженні центрального банку України, складає біля 13 млрд. грн. Характерною рисою такої заборгованості є те, що, по-перше,   вона являє    собою   зобов'язання   одного   органу   державного управління перед іншим.

Тому борги уряду перед НБУ є формальними і за рішенням Верховної Ради України можуть бути водночас ліквідованими. Проте, таке списання не може пройти безслідно для регулювання параметрів макроєкономічного розвитку країни, оскільки з центрального банку буде вилучена значна частина активів. Другою важливою особливістю заборгованості уряду перед НБУ є те, що частина її сформована на неринковій основі. Кредити НБУ не можуть бути проданими на фінансовому ринку, а це значно ускладнює проведення фінансових операцій з такою заборгованістю. Що ж стосується державних облігацій, то вони можуть здійснювати обіг на фінансовому ринку, але за несприятливих умов (висока доходність, низький попит, проведення їх конверсії та ін.) і ці інструменти не здійснюють обігу на ринках.

Третьою особливістю заборгованості уряду перед астральним банком є те, що значна чашина її складає прострочені емісійні кредити. Строки погашення і обслуговування таких кредитів давно пройшли, але зобов'язання уряду не виконані. Такі позики було видано на основі проведення додаткових первинних емісій. Неповернення боргів центрального банку вчасно виступає, як фактор, який сприяє дестабілізації макроекономічного розвитку країни. Списання боргів уряду НБУ теж не можна назвати доцільною операцією. Адже в такому разі різко зменшуються активи центрального банку, що може привести до погіршення його відносин з закордонними банками, накладання арештів на рахунки вітчизняних комерційних банків в інших країнах та ін.

З метою регулювання граничних розмірів державного внутрішнього боргу Верховна Рада України, приймаючи Закон про Державний бюджет на поточний рік, починаючи з 1998 р., затверджує граничну суму внутрішнього боргу на кінець періоду. Така сума є обмеженням для проведення операцій уряду з позиками   та виплатою заборгованості, яга виникла в попередні періоди.

Важливою складовою частиною внутрішнього державного боргу є  заборгованість, яка виникла на основі вкладів громадян в Ощадний банк України. Загальна сума заборгованості за такими вкладами, за оцінками фахівців, досягає 132 млрд. грн. Офіційно вона не врахована в сукупній сумі державного боргу. Це пов'язано з тим, що кошти громадян, які свого часу (в період існування СРСР) вкладено в Ощадний банк було переведено в Держбанк СРСР. Та все ж ці вклади зараз доцільно враховувати в структурі внутрішнього державного боргу.

2.1 Управління внутрішнім боргом

Управління державним внутрішнім боргом України здійснює Міністерство фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України. Розміщення боргових зобов'язань уряду України та надання гарантій від його імені здійснює за його дорученням Міністерство фінансів України. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела і терміни погашення встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Методами управління державним внутрішнім боргом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики.

1. Конверсія державного боргу - зміна прибутковості позики. При цьому держава зменшує розмір процентів, які виплачуються по позичках. Технічно можливими є такі варіанти конверсії зовнішнього боргу:

• обмін «боргу на борг» - держава-позичальник обмінює свої власні борги на борги інших держав перед ним;

• обмін «боргу на експорт». Борги покриваються за рахунок експорту машинно-технічної продукції та інших готових товарів;
• обмін «боргу на власність». Як власність розглядаються земля, нерухомість, пакети акцій підприємств;
• обмін «боргу на національну валюту» (називається «боргом для розвитку»). Інтерес кредиторів до таких операцій виріс, хоча і залишається помірним, оскільки ці угоди фактично є благодійною допомогою на розвиток економіки боржника. Кошти від такої конверсії переважно спрямовують або на освіту, або на охорону здоров'я, або на охорону природи.

2. Консолідація державного боргу - збільшення термінів дії випущених позик. Може проводитися одночасно з конверсією.Уникнути негативних наслідків запозичення та неспроможності держави можна, застосовуючи метод конверсії, який полягає в зміні дохідності позики, як правило, у бік зменшення в умовах нестабільності фінансових ринків. Проте найчастіше поняття конверсії пов'язується з трансформацією боргових зобов'язань одного виду в боргові зобов'язання іншого виду (конверсія сприяє трансформації зовнішнього боргу у внутрішній і навпаки) або в активи іншої економічної природи - облігації, менш вигідні з точки зору управління боргом, які можна ліквідувати шляхом обміну їх на акції підприємств, частина майна.

3. Уніфікація позик - об'єднання декількох позик в одну, в цьому випадку облігації раніше випущених державних позик обмінюють на облігації нової позики. Уніфікація передбачає обмін раніше випущених кількох позик на облігації нової позики. В окремих випадках обмін може здійснюватися за регресивним співвідношенням - коли облігації попередніх випусків прирівнюються до однієї нової облігації у різних пропорціях: 2:1, 5:1, 10:1 і тому подібне.
4. Відстрочка погашення позики - здійснюється в період, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених державних позик. Відстрочка погашення позики відбувається тоді, коли держава вже випустило велику кількість боргових зобов'язань та умови їх емісії не були вигідні. У такому випадку більша частина надходжень від реалізації облігацій нових позик спрямовується на виплату відсотків і погашення раніше наданих кредитів. Уряд повідомляє про відстрочення погашення позик, яке відрізняється від консолідації тим, що не тільки продовжуються строки погашення, але і припиняється виплата прибутків.
5. Обмін облігацій державної позики за регресійним співвідношеннями. У цьому випадку певна кількість раніше випущених облігацій позики дорівнює одній знову випущеної облігації державної позики.
6. Анулювання боргових зобов'язань держави - ​​зумовлено фінансовою неспроможністю держави оплатити свої зобов'язання через несприятливої ​​економічної ситуації або з політичних мотивів. Під анулюванням державного боргу розуміються заходи, в результаті яких держава повністю відмовляється від зобов'язань по випущених позиках. Анулювати свої цінні папери держава може в разі банкрутства чи в результаті приходу до влади нових політичних сил, які з певних причин відмовляються визнати фінансові зобов'язання попередньої влади.
7. Реструктуризація - це метод управління боргом, використовуючи який можна значно полегшити борговий тягар за рахунок перегляду умов та термінів сплати загальної вартості кредиту і процентних платежів. Важливу роль в управлінні боргом і його реструктуризації відіграє співпраця з Паризьким клубом, який розробив стандартизовані форми, методи і умови переоформлення боргів. Серед інструментів реструктуризації виділяють три основні групи:

План Паризького клубу.

• Для країн з низьким рівнем доходу на душу населення (Неаполітанські умови, 1994): відстрочка виплати основної частини боргу терміном до трьох років.
• Для країн із середнім рівнем доходу на душу населення (Хьюстонський, 1990, Лондонські, 1991, умови): конверсія відповідних боргів на акції, надання кредиторам права продажу боргів з дисконтом за національну валюту, на яку можна купити акції національних компаній.

План Бреді передбачає:

• Уникнення простого списання боргів.
• Втручання у внутрішні справи держави (на зразок політики МВФ).
• Різноманітні схеми надання нових позик країнам, які відчувають брак ліквідних коштів.
• Подовження термінів виплати боргів і списання деякої їх частини за умови, що країни-кредитори отримають подвійну вигоду, викуп країною-боржником частини своїх зобов'язань (10-15%) за різко зниженим валютним курсом.
• Припинення відтоку капіталу і в деяких випадках - повернення його в країну.
• Реструктуризація боргів яка передбачає надання переваги деяким з них.

Інші інструменти:

• Розширення ліквідних ресурсів держави-боржника за рахунок викупу боргу, який дає країні-боржникові можливість викупити свої боргові зобов'язання за готівкові кошти зі знижкою з номінальної ціни на вторинному ринку цінних паперів.

Обмін боргу на акціонерний капітал: надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов'язання цієї країни на акції її промислових корпорацій. При цьому іноземні небанківські організації можуть перекупити ці боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів.Україна поступово набуває досвід в реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат, подовження строків оплати та обміну боргових зобов'язань держави на майнові активи. Це істотно обмежує бюджетні витрати, послаблює борговий тиск і створює сприятливі умови для економічного розвитку. Стратегія загальної реструктуризації зовнішнього боргу базується на принципі рівних пропорцій рефінансування боргових зобов'язань для всіх кредиторів Україні та реструктуризації заборгованості перед офіційними кредиторами шляхом укладання угод з Паризьким клубом, а перед іноземними комерційними банками - з консорціумом комерційних банків. Наприклад, комерційні кредитори запропонували нову єврооблігацій України зі строком погашення до 2007 р. з однорічним пільговим періодом і щоквартальною виплатою доходу в розмірі 10 і 11% річних. Валютою нового інструменту є долар чи євро. Власники понад 99% раніше емітованих облігацій погодилися на запропоновані урядом України умови реструктуризації, що дало можливість списати 152 млн. дол. державного зовнішнього боргу.