Державний борг в Україні

Отже, щоб запобігти кризові ситуації у сфері державного кредиту, необхідно удосконалювати систему управління державним боргом на основі розробки коротко і довгострокових стратегій управління портфелем зобов'язань країни. Метою стратеги державних позик є визначення оптимальної структури та обсягу державного боргу з метою зниження вартості обслуговування позик та мінімізації ризику, який виникає при отриманні кредитів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Оцінка боргової безпеки України

 

Боргова безпека - це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи.

Сучасна економічна ситуація в Україні демонструє, що під впливом зростання боргового навантаження гальмується розвиток економіки країни. Надмірність залучення коштів та нераціональність їх використання перешкоджають довгостроковому економічному зростанню та створюють тиск на економічну безпеку. Тому проблеми управління державним боргом та його обслуговування постають особливо гостро і лише ефективна реалізація боргової політики може прискорити процеси розширеного відтворення, реалізації економічних та соціальних інвестиційних переваг, що в свою чергу зміцнить позиції на світовому ринку капіталів, поліпшить стан боргової безпеки, дозволить знизити розмір дефіциту державного бюджету і тим самим підвищить рівень економічної безпеки країни.

Економічна безпека країни забезпечується за умови збереження стійкості її економіки до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю задовольняти потреби особи, суспільства, держави та забезпечувати економічне зростання. Ці умови реалізуються за ефективного функціонування складових економічної системи країни, зокрема боргової політики.

Для оцінки боргової безпеки України була обрана методика, запропонована Сухоруковим А. І. Він зазначає, що індикатори можуть мати три рівні: І рівень характеризується небажаними відхиленнями значень фінансових індикаторів, що свідчить про потребу прийняття певних рішень щодо їх усунення; ІІ рівень - граничні значення індикаторів, порушення яких спричинює загрозливі процеси у фінансовій сфері та може свідчити про події (прийняття певних правових актів, управлінських рішень тощо), що зумовили це відхилення; ІІІ рівень порогових значень свідчить про настання незворотних процесів у фінансовій сфері економіки країни.[19]

 

Табл. 1

Порогові значення боргової системи України

Показники	Порогові позначення
	І рівень	ІІ рівень	ІІІ рівень
Відношення державного зовнішнього боргу до ВВП, %	55	60	не >80
Відношення державного внутрішнього боргу до ВВП, %	30	35	не >50
Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу, дол. США	200	250	не >500
Частка ОВДП у сумі державного боргу за цінними паперами, %	30	35	не >50
Відношення державного боргу до доходів державного бюджету, %	150	200	не >250
Відношення платежів за державним боргом до ВВП, %	не >7
Відношення платежів за державним боргом до доходів Державного бюджету України, %	не >45
Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів та послуг, %	не >70
Відношення заборгованості уряду за державними цінними паперами до ВВП, %	не >30
Відношення державного боргу до доходу бюджету, %	Оцінки МВФ
	138-264

 

Показники боргової безпеки є найбільш об'єктивним інструментом визначення впливу державного боргу на фінансово-економічне становище держави. Виділяють абсолютні та відносні показники боргової безпеки. Основним абсолютним показником боргової безпеки є обсяг державного та гарантованого боргу. Серед відносних показників варто дослідити показники структури державного боргу, а також індикатори боргової безпеки, які відображені в «Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України», розробленої Кабінетом міністрів України.

 

Табл. 2.

Індикатори боргової безпеки України 2011-2013 рр., %

Показники	Роки
	2011	2012	2013
Відношення державного зовнішнього боргу до ВВП	15,0	14,8	15,8
Відношення державного внутрішнього боргу до ВВП	12,4	13,5	14,1
Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу, дол. США	1295	1432	1587
Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів та послуг	42,3	49, 61	55,21
Частка ОВДП у сумі державного боргу за цінними паперами	63,36	67,2	70,2
Відношення державного боргу до доходів державного бюджету	118,7	142,4	151,4
Відношення платежів за державним боргом до ВВП	5,23	6,3	8,57
Відношення платежів за державним боргом до доходів Державного бюджету України	17,26	19,34	20,11
Відношення заборгованості уряду за державними цінними паперами до ВВП	17,27	19, 25	20,88
Відношення державного боргу до доходу бюджету	118,6	135,1	143,8

 

Аналіз даних Табл. 2 свідчить про те, що більшість показників майже досягла порогових значень, а такий показник я ОВДП навіть перевищив допустиму норму (75,1 %). У світовій практиці ОВДП здійснюють значний влив на розвиток і функціонування економіки країни, тому важливо відслідковувати та регулювати їх частку в сумі державного боргу за цінними паперами. Згідно з розрахунками індикатора фінансової безпеки, частка ОВДП у сумі державного боргу за цінними паперами у 2010-2013 рр. перевищувала порогове значення III рівня (не більше 50%) і складала від 14,9% до 20,2%. Дохідність державних цінних паперів не повинна перевищувати темпи приросту ВВП, оскільки це може призвести до росту боргового навантаження на бюджет України.

З метою підвищення рівня боргової безпеки України я пропоную особливу увагу зосередити на реалізації наступних стратегічних заходів:

1) вдосконалення вітчизняного законодавства щодо державного боргу шляхом прийняття Закон України «Про державний борг». Даний законодавчий акт, на мою думку, дозволить вдосконалити механізм здійснення державних запозичень та погашення державного боргу, створить умови для прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом та створення сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом і ризиками, сприятиме сприяння розвиткові ринку державних цінних паперів;

2) зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозикових інструментів фінансування бюджетних видатків.

3) використання внутрішніх запозичень , як засобу перерозподілу прибутку всередині країни, видаються більш прийнятними для капіталодефіцитної економіки;

4) інвестування залучених коштів у поліпшення виробничої, транспортної, енергетичної, інформаційної та ін. інфраструктури у розвиток людського капіталу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Напрями покращення боргової політики України

 

На сьогоднішній день важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування і погашення державного боргу. Зволікання із прийняттям базового закону про державний борг призводить до виникнення суперечностей між положеннями окремих нормативних актів з питань погашення і обслуговування державного боргу. За висновками Рахункової палати України, чинним законодавством взагалі не врегульовані порядок витрачання коштів Державного бюджету України на управління державним боргом та повноваження органів державної влади у цьому процесі. Суттєві недоліки існують на етапі планування витрат з обслуговування, погашення та управління державним боргом. Крім того, щорічними перевірками Рахункової палати встановлюються численні правопорушення у процесі здійснення боргових виплат (зокрема, за результатами комплексної перевірки, в 2002 р. вони сягнули 716,7 млн. грн.). [5]

На сьогодні, оцінити реальний обсяг запозичень, що спрямовуються на цілі бюджетного інвестування економіки України, не видається можливим. Оскільки державна програма запозичень, яка затверджується разом із законом про державний бюджет на відповідний рік, не містить детальних напрямів використання ресурсів від розміщення ОВДП та ОЗДП. Більш конкретною є інформація щодо фінансування проектів розвитку за рахунок пільгових кредитів МБРР і ЄБРР, які відбуваються на умовах самоокупності та обов'язкового внутрішнього співфінансування. Результати реалізації проектів розвитку свідчать про низьку ефективність бюджетних інвестицій. Це підтверджує рівень повернення позикових коштів по гарантованих кредитах - 15 % із їх загального обсягу. Все вищевикладене дозволяє зробити висновок, що в Україні державний кредит поки що не перетворився на постійне джерело фінансування інноваційних змін в економіці і прискорення соціально-економічного розвитку, а має більш «споживацьке» поточне використання. Перетворення державного кредиту на вагомий важіль трансформаційних змін в економіці є першочерговою задачею. Державні боргові запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони будуть спрямовані на вирішення стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукомісткого розвитку, а саме:

• підвищення природо-ресурсного потенціалу України шляхом реалізації комплексу економічних, правових та організаційних заходів, які стимулюватимуть природокористувачів вести діяльність щодо відновлення (розвідки та освоєння) запасів корисних копалин в обсягах, що перевищують обсяги їхнього видобутку та експлуатації;
• розвиток енергетичного потенціалу і переведення країни на енергозберігаючий шлях розвитку. Вирішення цієї задачі дозволить зняти обмеження для швидкого економічного зростання та знизити енергетичну складову у вартості товарів та послуг. Це, в свою чергу, зменшить обсяги критичного імпорту та потребу у іноземній валюті, відтак полегшить обслуговування зовнішнього боргу;
• покращення системи технічного регулювання, адекватної особливостям національної економіки, та забезпечення відповідності продукції українського виробництва світовим стандартам безпеки і якості. Це стане важливим чинником підвищення конкурентоспроможності продукції та нарощування високотехнологічного експорту, а також зниження залежності від імпорту ряду товарів;
• підвищення конкурентоспроможності транспортної системи України і реалізація її транспортного потенціалу. Інтеграція України до світової транспортної системи здатна за рахунок реалізації її транзитного потенціалу суттєво збільшити експорт транспортних послуг. Створення і розвиток на території України міжнародних транспортних коридорів обумовлює необхідність модернізації і будівництва нових морських терміналів, удосконалення системи управління рухом, обробки і розподілу вантажів, здійснення комплексної модернізації автодорожньої та залізничної мережі, що традиційно є сферою для здійснення державних інвестицій;
• розвиток людського капіталу шляхом вдосконалення умов праці для провідних фахівців різних галузей народного господарства;[17]

Приймаючи рішення про обсяги і доцільність державного кредитування інвестиційних проектів, уряд повинен розраховувати окупність конкретних проектів, не забуваючи про загальновідомі принципи кредитування, серед яких платність і цільове використання кредитних ресурсів.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сьогодні нестача внутрішніх джерел ресурсів та інвестицій спонукають уряд країни до пошуку альтернативних джерел, якими виступають запозичення, що здійснюються на зовнішніх боргових ринках. Таким чином, країна начебто має змогу використовувати додаткові можливості для покращення економічної ситуації, макроекономічних показників її розвитку, стану платіжного балансу, підвищення рівня споживання тощо. При цьому зовнішні запозичення не відокремлені від загальноекономічних процесів країни-постачальника, завдання щодо управління ними покладається на відповідні державні органи, а наслідки залучення коштів для країни безпосередньо залежать від ефективності використовуваних механізмів державного управління. Так, через додатковий випуск облігацій зовнішньої державної позики на суму до 2 млрд. грн. (постанова прийнята 18 грудня 2013 р.) та продаж їх Росії для отримання траншу розміром 3 млрд. грн. (24 грудня) Україна зовсім не покращила становище її зовнішнього боргу, а навпаки опинилася у прямій залежності від свого сусіду. Очікуючи все нові транші від Росії, Україна буде лише заглиблюватись у свої борги, аж поки не пролунає страшний вирок - «дефолт». Тому очевидно, що подальше зволікання цієї проблеми просто неможливе.

У моїй курсовій роботі побудовані статистичні графіки зміни державного боргу України протягом 2009-2013 рр., наведені висвітлені найважливіші та найактуальніші проблеми України з питання державного боргу та наведені основні шляхи покращення та оптимізації державного боргу, які, на мою думку, повинні найближчим часом бути розглянуті вищими органами державної влади та прийняті певні позитивні реформи з цього приводу.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України від 28.06.1996 р. - Режим доступу: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр>

2. Бюджетний кодекс України від 22 березня 2001 р. <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2542-14>

3. Горобець О.Г. Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту. // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - №3. - С. 17-19.

4. Заверуха І.Б. Проблеми правового розуміння державного зовнішнього боргу // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 7. - 2010. - С. 290-294

5. Загорський В. Боргова політика: концепції та реалії. // Економіст. - 2006. - №3. - С.24-26.

6. Іваненко Ю., Мамишев А. До питання розкриття інформації про державний борг // Вісник НБУ. - 2012. - №3.- С. 20-22.