Лекции по "Финансам"

Слід мати на увазі, що роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних  умов в країні відбувається і зміна  ролі кредиту та сфери його застосування.

Особливо важлива роль кредиту  в умовах функціонування неповноцінних  грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метали. Це пов'язане із збільшенням  грошової маси при функціонуванні неповноцінних  грошей на основі кредитних відносин.

Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту  в цих умовах. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою  кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.

Зміни в умовах розвитку економіки, в зв'язку з переходом від адміністративно-командної  до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове  джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали  розширення кредитних операцій з  цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів.

Таким чином, слід виділити напрями, в  яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл матеріальних ресурсів  в інтересах виробництва і  реалізації продукції за допомогою  надання позик і залучення  коштів юридичних і фізичних  осіб;

2) вплив на безперервність процесів  відтворення через надання кредитів;

3) участь у розширенні виробництва  через видачу позикових коштів  на поповнення основного капіталу  та лізинговий кредит;

4) економне використання позичальниками  власних і позичених коштів;

5) прискорення споживачами отримання  товарів, послуг за рахунок  використання позикових коштів;

6) регулювання випуску в обіг  та вилучення з нього готівкових  грошей на основі кредитних  відносин і забезпечення безготівкового  грошового обороту платіжними  засобами.

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної  політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання  обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка  стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів  позичальників та кредиторів. 

 

8.3 Функції кредиту  

 

Питання про функції кредиту  е найбільш дискусійним в теорії кредиту. Розбіжності з приводу  кількості та змісту функцій обумовлені не тільки відмінністю в трактуванні  сутності кредиту, але й відсутністю  єдності у визначенні методологічних підходів до їх аналізу. Багато економістів  дослідження функцій кредиту  як економічної категорії замінюють  аналізом функцій одного з його елементів, при цьому найбільш часто функції  кредиту порівнюються з функціями  банків. Поширене також виділення  функцій, виходячи з особливостей окремих  форм кредитних відносин. Деякі автори розглядають функцію кредиту  як конкретну форму його руху.

Результатом відсутності єдиної методологічної основи аналізу е поява великої  кількості функцій, які виділяються  різними економістами. В економічній  літературі обґрунтовується правомірність  таких функцій, як акумуляція тимчасово  вільних коштів; розподіл акумульованих  коштів між галузями, підприємствами і населенням; регулювання грошового  обігу шляхом заміни реальних грошей кредитними операціями; економія витрат виробництва; опосередкування кругообігу фондів тощо. Часто виділяють грошову (емісійну) і контрольну (стимулюючу) функції кредиту. Оскільки із суті кредиту  випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на умовах повернення, то можна сказати, що кредит виконує  функцію перерозподілу вартості у процесі відтворення. Перерозподільча функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче і особисте споживання. Тому в цій функції перерозподіляються не тільки грошові кошти, а й матеріальні ресурси.

Іншою функцією кредиту є створення  ним нових грошей для грошового  обігу – антиципаційна (емісійна) функція, яку виконує тільки банківський кредит. Методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу, причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг.

Контрольна функція кредиту  полягає в тому, що в процесі  кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає з самої природи кредиту. Треба зазначити, що, вступивши у  кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю, з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

Зворотні сть кредиту дає змогу не тільки виявити порушення процесу виробництва чи реалізації продукції, а й зацікавлює підприємства, суб'єктів господарювання не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплат "зайвих" відсотків банку, до обмеження або повного припинення видачі кредитів.

Тісний зв'язок між усіма функціями  кредиту дає змогу дати певну  характеристику і його суті. 

 

8.4 Форми та  види кредиту 

 

Форми кредиту тісно пов'язані  з його структурою, з сутністю кредитних  відносин. Залежно від руху позикової  вартості виділяються дві основні  форми кредиту: товарна і грошова  У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний  кредит.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням – векселем.

Продаж громадянам товарів тривалого  користування в кредит (з розстрочкою  платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, які в торговельній мережі є в достатній кількості, а  також для більш повного задоволення  потреб громадян у товарах тривалого  користування.

Сфера товарної форми кредиту незначна, переважна його частина надається  і погашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини  між банками і клієнтами виникають  не тільки при одержані останніми  кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді  внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення  капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється місце тієї або іншої  форми кредиту на тому чи іншому етапі розвиту економіки країни. У колишньому СРСР до кредитної реформи 1930-1932 рр. велике значення мав комерційний  кредит, який надавався одним підприємством  іншому у формі продажу товарів  з відстрочкою платежу. Банківський  кредит мав підпорядковане значення і здебільшого опосередкований, непрямий характер (видавався під  заставу векселів). Після кредитної  реформи вирішальної ролі набув  банківський кредит, який став прямим і плановим. Зараз в Україні  з переходом до ринкової економіки  комерційний кредит дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту.

В залежності від організації кредитних  відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський кредит – це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

• по-перше, комерційний кредит, тобто  кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді  відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Комерційний кредит надасться одним  функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів  з відстрочкою платежу. Інструментом такого кредиту є вексель, іцо сплачується через комерційний банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання;

• по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно  від їх волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у  часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій  та грошовій формах не збігається;

• по-третє, тимчасову фінансову  допомогу, яку надають своїм підприємствам  органи галузевого управління на засадах  повернення.

Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Банківський кредит – найбільш розповсюджена  форма кредиту. Саме банки частіше  всього надають позики суб'єктам, які  потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при  інших формах кредитування.

Перша особливість банківського кредиту  полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки  залученими ресурсами. Позичивши гроші  у одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним  або фізичним особам.

Друга особливість полягає в  тому, що банк позичає залучений  капітал, тимчасово вільні грошові  кошти, покладені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові  кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати  отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а  й отримати прибуток, достатній принаймні  для того, щоб сплатити позиковий  відсоток. Невід'ємним атрибутом  банківського кредиту є платність.

Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

В залежності від цільового спрямування  кредит буває виробничий та споживчий. Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.

Вид кредиту – це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об'єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо).

За строками користування кредити  поділяються на:

• строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У  свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (від  одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років);

• до запитання – це кредити, що видаються на невизначений строк  і які на вимогу кредитора повинні  бути повернуті у визначений ним  час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником  у строк, визначений ним самостійно;

• прострочені кредити – це кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув;

• відстрочені кредити – це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Якщо кредити надаються під  забезпечення, то вони називаються  забезпеченими або ломбардними, а якщо без забезпечення – незабезпеченими  або бланковими. Більша частина кредитів надається під різні форми  забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими  є наступні види забезпечення кредитів: гарантія або поручительство третьої  сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості;

застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування.

Гарантія або поручительство –  це зобов'язання третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності;

оформлюється як самостійне зобов'язання гаранта, чи поручителя, за допомогою  передатного напису на вимозі (індосаменту).

Переуступка контрактів як форма забезпечення практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, що здійснюють регулярні поставки товарів  або надання послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт банку-кредитору, внаслідок чого надходження від  покупця або замовника з виплат за контрактні роботи (послуги) зараховуються  в погашення заборгованості по кредитах.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають оплати за поставлені позичальником товари, послуги, виконані роботи.

Забезпечення товарними запасами означає, що предметом застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Перевага надається тим видам товарів, торгівля якими ведеться на біржі  і легко визначити їх ринкові  ціни.

Забезпечення дорожніми документами  використовується при кредитуванні експортно-імпортних торговельних операцій. В цьому випадку в  якості застави по кредитах виступають документи, що підтверджують відвантаження  товарів (коносамент і накладні). При  цій формі забезпечення кредиту  оформлення здійснюється індосуванням документів, названих вище, їх власниками на користь банка-кредитора. Обов'язковою умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами є страхування вантажу.