Лекции по "Финансам"

Муніципальні банки  – різновид ощадних установ, першочергова діяльність яких зводилась до залучення заощаджень населення і виконання функцій скарбника муніципалітету. В сучасних умовах вони здійснюють практично всі види банківських операцій, а роль муніципалітетів зводиться до гарантії їх зобов'язань і призначення керівних органів. Найбільшого розповсюдження муніципальні банки набули в Німеччині, де на їх долю припадає близько 40 % балансу кредитної системи країни.

Комунальні банки – спеціалізовані кредитні установи, призначені для кредитування та фінансування житлового і комунального господарства. Більша частина їх акцій належить місцевим органам влади.

Державні банки представляють собою кредитні установи, що знаходяться у власності держави. Їх праобрази існували ще в Стародавньому Римі, Вавилоні, Єгипті. В Європі вони з'явся в ХVІ - ХVII ст. Найбільшого розвитку державні банки набули в умовах державно-монополістичного капіталізму в зв'язку з посиленням тенденції до усуспільнення виробництва. Вони виникали в результаті націоналізації кредитних установ, а також шляхом створення державних кредитних інститутів. Існують три види державних банків: центральні, комерційні банки, спеціальні кредитні установи.

Змішані банки – банки за участю державного і приватного капіталу.

Міждержавні (міжнародні) банки – міжнародні кредитні організації, створені на основі міждержавних договорів з метою регулювання валютних і кредитно-фінансових відносин.

До числа найбільших міждержавних банків входять: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції  та розвитку і його філії (Міжнародна асоціація розвитку і Міжнародна фінансова корпорація), Банк міжнародних  розрахунків регіональні міжнародні банки розвитку, Європейський інвестиційний  банк, Європейський банк реконструкції  та розвитку Міжнародні банки виникли в ході інтернаціоналізації господарських зв'язків і розвитку міждержавних форм державно-монополістичного капіталізму і призначені для стабілізації світової економіки шляхом регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин.

Банки короткострокового, середньо- і довгострокового кредитування – банки, що спеціалізуються на наданні кредитів різної терміновості. На відміну від короткострокового кредитування, яке здійснюється депозитними банками і ощадними касами, спеціалізовані кредитні інститути надають середньо- та довгострокові кредити. Чітке розмежування кредитних інститутів із принципом коротко-, середньо- і довгострокового кредитуванню характерне, наприклад, для Італії, де законодавство поділяє всі кредитні інститути на банки короткострокового кредитування довгостроково-інвестиційні банки.

Національні банки – це банки, що належать повністю або частково національним інвесторам і діють в їх інтересах. Діяльності цих банків здійснюється в межах законодавства країни, в якій:

функціонує їх материнська компанія. Згідно законодавстві більшості  країн банки підпадають під категорію  національних якщо 51 % акцій і більше належить інвесторам даної країни.

Іноземні банки – банки, які повністю або частково належать іноземним інвесторам. Їх діяльність в країні перебування регламентується особливим національним законодавством.

В період домонополістичного капіталізму  іноземні банки існували переважно  у вигляді колоніальних банків. В  сучасних умовах вони функціонують у  вигляді закордонних відділень ті філій великих банків. Великого розмаху та значення діяльність іноземних банків досягло після Другої світової війни.

Депозитні банки – банки, які здійснюють кредитно-розрахункові та довірчі операції за рахунок залучених депозитів. Депозитними банками називають комерційні банки, які уповноважені приймати вклади населення.

Універсальні  банки – кредитні установи, що здійснюють всі основні види банківських операцій: депозитні, кредитні, розрахункові, фондові, довірчі та інші. Універсальними є комерційні банки Німеччини, Швейцарії, Австрії та інших країн.

Спеціалізовані  банки – банки, що спеціалізуються на кредитуванні певної галузі економіки або господарської діяльності чи групи населення або ж формах залучення коштів у вклади; характеризуються вузькою спеціалізацією. До категорії спеціалізованих банків включена велика кількість видів інститутів, функції та назви яких, а також обсяги і види операцій, роль в економіці різноманітні в різних країнах.

Різновидами спеціалізованих кредитних  банків є:

• інвестиційні банки, що мобілізують ресурси та надають позики шляхом випуску і розміщення облігацій та інших зобов'язань. Інвестиційні банки виступають посередниками між інвесторами і тими, кому потрібна позика, а також в ролі гаранта емісій та організаторів гарантійних банківських синдикатів, здійснюють купівлю-продаж акцій та облігацій за свій рахунок, надають кредити покупцям цінних паперів;

• ощадні банки – банківські установи, основною функцією яких є залучення заощаджень і тимчасово вільних коштів населення; як правило, невеликі кредитні установи, що діють в регіональному масштабі;

• банки розвитку (функціонують на національному та локальному рівні), які здійснюють кредитування промисловості в масштабах всієї країни або ж окремих галузей економіки. Серед цих банків переважають державні банківські інститути, але існують і змішані – за участю приватного національного та іноземного капіталу. Банки розвитку спеціалізуються на кредитуванні промисловості та інфраструктури. Поруч з ними функціонують державні і сільськогосподарські банки розвитку, пов'язані зазвичай з кредитною кооперацією. Банки такого типу створюються переважно в країнах, що розвиваються.

Особливе місце у кредитній  системі та на фінансових ринках займають комерційні банки. У більшості країн (в тому числі в Україні) це найчисельніша  група фінансових посередників. Комерційний  банк – це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги  фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господарства.

Важлива економічна роль банків суттєво  розширила сферу їх діяльності. Вони виконують наступні основні функції:

1) мобілізація  тимчасово вільних грошових коштів  і перетворення їх в капітал;

2) кредитування підприємств, держави  та населення;

3) випуск кредитних засобів обігу  (кредитних грошей);

4) здійснення розрахунків та  платежів в господарстві;

5) емісійно-засновницька діяльність;

6) консультування, надання економічної  та фінансової інформації.

Виконуючи функцію мобілізації  вільних грошових коштів і перетворюючи їх в капітал, банки акумулюють грошові  доходи і заощадження у вигляді  вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або наданих  банком послуг. Сконцентровані у вкладах  заощадження перетворюються на позиковий  капітал, що використовується банками  для надання кредитів підприємствам  і підприємцям. Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил  країни в цілому. Користувачі позик  вкладають кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів. В результаті за допомогою банків заощадження  перетворюються на капітал.

Кредитні можливості банків залежать від розмірів накопичення грошових коштів населення та збільшення власних  грошових коштів підприємств. Постійне зростання цих коштів в промислово розвинутих країнах і потреба  в кредитних ресурсах з боку підприємств  створюють умови для розширення кредитування.

Важливе економічне значення має функція  кредитування підприємств, держави  і населення. Пряме надання в  борг вільних грошових капіталів  їх власниками користувачам позик в  практичному господарському житті  ускладнено. Банк виступає в якості фінансового посередника, отримуючи  грошові кошти у кінцевих кредиторів і передаючи їх кінцевим користувачам кредитів.

В останні роки зростає попит  на кредит. Підприємствам необхідні  додаткові грошові кошти для  оновлення капіталу і розширення виробничих потужностей. Для задоволення  попиту з боку підприємств комерційні банки розробляють нові форми  кредитування, удосконалюють його механізм.

Випуск кредитних грошей є специфічною  функцією, що відрізняє банки від  інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов'язаний з  двома поняттями: банкнотна та депозитна  емісія. Відповідно грошова маса виступає в готівковій (банківські білети та розмінна монета) і безготівковій (грошові  кошти на рахунках і депозитах  в комерційних банках та інших  кредитних установах) формах. Частка готівкових грошей складає в промислове” розвинутих країнах близько 10 %, причому спостерігається її подальше зменшення. Банкнотну емісію здійснює емісійний (центральний) банк, який має монопольне право випуску грошей. В структурі грошового обороту переважає безготівковий оборот, а основними емітентами грошей с не центральні, а комерційні банки.

Комерційні банки здійснюють депозитну  емісію – випуск кредитних інструментів обігу на основі створення банком вкладів (депозитів), які утворюються  в результаті видачі позик клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки  видають позики своїм клієнтам, і  зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.

Позика, що надається клієнту, зараховується  на його рахунок в банку, тобто  банк створює депозит (вклад до запитання). При цьому збільшуються боргові  зобов'язання банку. Власник депозиту може отримати в банку готівкові  кошти в розмірі вкладу: таким  чином, банк створює гроші проти  вимог клієнта і відбувається збільшення грошей в обігу. При наявності  попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозволяє розширяти  грошову емісію, що підтверджує зростання  грошової маси в промислове розвинутих країнах. Банківський кредит став однією з головних причин цього росту. Разом  з тим економіка потребує необхідної, але не надлишкової кількості  грошей, тому комерційні банки функціонують в рамках обмежень, передбачених державою в особі центрального банку. Ці обмеження  повинні регулювати процес кредитування і відповідно процес створення грошей та здійснювати контроль за цим процесом.  

11.2 Операції комерційних банків  

Різноманітні операції комерційних  банків поділяються на наступні види; пасивні, активні, акцентні, розрахункові, факторинговые, лізингові, трастові, торгово-комісійні. Розглянемо їх окремо.

Пасивні операції — це операції, за допомогою яких банки утворять свої ресурси (пасиви). Пасиви банків складаються з їхніх власних капіталів і притягнутих засобів. Власний капітал індивідуального банку — це капітал, що належить банкіру. Власний капітал акціонерного банку належить акціонерам. Він складається з акціонерного, резервного капіталів і нерозподіленого прибутку поточного року. Акціонерний капітал — це капітал, мобілізований шляхом продажу акцій. Його сума дорівнює номінальної вартості випущених акцій. Резервний капітал складається з установчого прибутку, що представляє собою різниця між курсовою і номінальними вартостями випущених акцій, а також із щорічних відрахувань від поточної прибутку.

Власний капітал комерційного банку  складає незначну довго всіх його пасивів — менш 10%. Це порозумівається  тим, що комерційний банк виступає в  ролі посередника в кредиті і  власному капіталі служить лише основою  для залучення чужих засобів. З розвитком капіталізму частка власних засобів скорочується. Так, власний капітал усіх комерційних  банків США в 1875 р. складав 35%, у 1900 — 20, у 1920 — близько 12, а в даний  час — зразково 7 — 8% усіх пасивів. В Англії власні капітали комерційних  банків у 1900 г-минулому рівні 18%, зараз  складають менш 3% їхніх пасивів, У великих банків питома вага власних  капіталів менше, ніж у дрібних.

Притягнуті засоби комерційних  банків складаються в основному  з внесків юридичних і фізичних осіб. Внески комерційних банків утворяться двома шляхами: за рахунок внеску вкладниками готівки (реальні внески) і банківських кредитів, зачислюваних на поточний рахунок чи позичальника надані в межах установленого  ліміту (уявні вклади). Необхідність у створенні уявних вкладів об'єктивно  викликається потребами товарообігу, що розширюється, у засобах платежу.

За умовами вилучення внески поділяються на термінові і безстрокові, чи вклади до запитання. Строкові вклади — це внески, що можуть бути вилучені вкладником тільки після закінчення часу, на яке вони були поміщені, чи через визначений час після повідомлення банку про їхнє вилучення. Приміщення строкових вкладів оформляється видачею банком вкладнику одного з наступних трьох документів: вкладної й ощадної чи книжок вкладного посвідчення — сертифіката. Спосіб оформлення внеску залежить від того, хто є вкладником. Приміщення великих сум банки оформляють видачею вкладних книжок і сертифікатів.

Строкові вклади підприємств — це тимчасово вільні грошові капітали, що перевищують необхідний мінімум платіжних засобів на поточному рахунку. Тому що по внесках на поточні рахунки банки відсотків не платять, те їх власнику вигідніше надлишок засобів перевести на строковий вклад. Вкладні сертифікати бувають із правом і без права передачі. Перші можуть переходити з рук у руки за допомогою передатного напису — індосаменту. Ощадні вклади громадян містяться у формі покупки чи сертифікатів на ощадну книжку, у якій вказуються умови приміщення внеску і відбиваються вилучення і надходження грошей. Процентні ставки комерційних банків по ощадних вкладах трохи нижче процентних ставок ощадних банків. Незважаючи на це багато вкладників поміщають внески в комерційні банки, тому що їхній розмір не обмежується і, потрібно менше часу для попереднього повідомлення банку про вилучення внеску.

Строкові  вклади більш стійкі в порівнянні з безстроковою частиною позикових  засобів банку. Тому вони можуть служити  джерелом не тільки короткострокових, але і середньо, і довгострокових позичок, а також джерелом інвестицій у цінні папери. Відсоток, виплачуваний по строкових вкладах, залежить від  терміну, на який поміщений внесок. Чим більше термін, тим вище відсоток.

Безтермінові вклади - це внески, що виплачуються банком на першу вимогу вкладника. Вони в основному мають форму внесків на поточні рахунки. Приміщення внесків на поточні рахунки зв'язано з функцією банку як посередника в розрахунках. На цих рахунках зосереджуються, насамперед, тимчасово вільні грошові капітали підприємств, що служать резервом платіжних засобів. Власники поточних рахунків одержують у банку чекові книжки. Виписаними на банк чеками власник поточного рахунка розраховується зі своїми кредиторами, він завжди може одержати гроші наявними, виписавши чек на себе. Внесок на поточному рахунку утвориться за рахунок внеску грошей наявними, перекладу грошей з рахунків боржників на основі чеків і векселів, а також у результаті зарахування на нього кредитів, наданих банком.