Майнове страхування та його розвиток в Україні

• дорожньо-транспортної події (ДТП);
• крадіжки, викрадення автомобіля й інших протиправних дій третіх осіб;
• стихійних лих, падіння дерев, пожежі, самозапалювання, нападу тварин та ін.

За бажанням клієнта автомобіль можна застрахувати — від однієї з груп ризиків (часткове КАСКО) або від усіх перерахованих ризиків (повне КАСКО). Автомобіль може бути застрахований на повну вартість або на суму, яка дорівнює частині повної вартості. При цьому відшкодування виплачується страховою компанією в пропорції від розміру фактичного збитку внаслідок:

дорожньо-транспортної події (ДТП);

• протиправних дій третіх осіб;
• стихійних лих;
• викрадення.

Розмір страхової премії залежить від:

• вибору страхувальником страхових ризиків, позначених у Правилах страхування;
• типу автомобіля та наявності причепа;
• терміна експлуатації;
• умов збереження;
• наявності та конструкції пристроїв проти викрадення й охоронної сигналізації.

Страхове відшкодування виплачується після того, як будуть з"ясовані причини та розмір збитку, а також при наявності всіх необхідних документів, основою яких є страховий поліс. Договори страхування автотранспорту укладаються відповідно до Закону України «Про страхування» з урахуванням отриманої ліцензії. Страхова компанія надає страховий захист на випадок знищення або ушкодження автотранспортного засобу, нещасного випадку з водієм і пасажирами під час перебування в автотранспортному засобі і заподіяння шкоди власником автотранспортного засобу життю, здоров"ю та майну третіх осіб.

Об"єктами страхування є:

• автотранспортний засіб;.
• додаткове обладнання;
• життя та здоров"я водія і пасажирів;
• цивільна відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну третім особам.

Страхові випадки:

• ушкодження або знищення автотранспортного засобу, причепів до нього і додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної події та інші ушкодження, що відбулися в процесі руху;
• ушкодження або знищення автотранспортного засобу, причепів до нього і додаткового обладнання, внаслідок протиправних дій третіх осіб;
• ушкодження або знищення автотранспортного засобу, причепів до нього і додаткового устаткування внаслідок стихійних лих (повені, урагану, смерчу, шторму, зливи, граду, виходу підземних вод, селю, удару блискавки, осідання грунту, землетрусу), падіння дерев та інших предметів, зіткнення з тваринами, а також пожежі або вибуху автотранспортного засобу;
• викрадення автотранспортного засобу та причепів до нього, а також крадіжка додаткового обладнання;
• нещасний випадок із водієм і пасажирами, наслідком котрого стали: смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності;
• дорожньо-транспортна подія, що відбулася за участі автотранспортного засобу страхувальника і внаслідок якої наступає його цивільна відповідальність за заподіяну автотранспортним засобом шкоду життю, здоров"ю та майну третіх осіб.
• На страхування найчастіше за все не приймаються:
• автотранспортні засоби, що перебувають в експлуатації більше 10 років;
• автотранспортні засоби, що мають серйозні ушкодження та значну корозію;
• автотранспортні засоби, що підлягають конфіскації за рішенням суду;
• автотранспортні засоби, що є музейними експонатами, незалежно від того, у робочому вони стані або ні;
• автотранспортні засоби, що використовуються з метою, не передбаченою заводською конструкцією;
• багаж.

Страхова сума при страхуванні автотранспортного засобу встановлюється в межах його вартості. При страхуванні від нещасних випадків водія та пасажирів й при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів страхові суми встановлюються за домовленістю сторін.

При визначенні розміру страхового платежу страховик використовує розроблені ним страхові тарифи, що залежать від моделі автомобіля, досвіду водія, потужності або обсягу двигуна, наявності противикрадних систем та ін.

Застосовується система знижок та надбавок до страхових платежів, наприклад, «Бонус» для страхувальників, що укладали договори страхування протягом двох та більше років.

Важливою віхою в розвитку українського страхового ринку став 2004 рік як рік, в якому отримали логічне завершення об"єднані зусилля страховиків та державних чинників на формування цивілізованих правових норм у вирішенні стосунків між власниками транспорту та третіми особами — учасниками дорожнього руху. Нарешті, на десятому році існування МТСБУ, ми маємо достатню правову базу для цього виду страхування. Чи будуть вдоволені отриманим результатом учасники страхового ринку — члени МТСБУ, — покаже час. А поки що усі зусилля учасників ринку спрямовані на те, щоб, не вдаючись у крайнощі, досягти збалансованих тарифів — базового платежу. Необхідно знайти аргументоване підтвердження вартості страхових послуг, що надаються, і побачити реальну картину збитковості обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСАЦВ).

Для того, щоб мати більш-менш реальну картину розвитку цього виду страхування в майбутньому, варто проаналізувати попередні та поточні результати діяльності вітчизняних страховиків.

Здійснення обов"язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні за останні роки висвітлило та загострило цілий ряд невирішених проблем, серед яких невідповідність нормативно-правової бази щодо врегулювання відносин в цій сфері потребам сьогодення та світовій страховій практиці, незабезпеченість цього виду страхування внаслідок відсутності достатніх законодавчих норм щодо заборони експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі без укладання відповідних договорів ОСАЦВ та контролю за їх наявністю у водіїв  [18, с.36].

3 прийняттям цього профільного закону ми отримали позитивну відповідь на більшість поставлених проблем. Однак їх вирішення залежатиме від того, які зміни будуть внесені до ряду нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону.

Загалом, ідеологія Закону достатньо прозора, націлена на вироблення системного підходу до розвитку цього виду страхування, і містить значний потенціал для формування соціальної доктрини страхового ринку. Найбільше побоювання викликає очевидна невідповідність лімітів відповідальності страховика, велика кількість передбачених Законом виплат, а також значний перелік пільговиків. Це важко співставити із можливістю забезпечити реальне надходження страхових премій для формування страхових резервів. Все залежатиме від достатньої збалансованості макропоказників і механізму практичного застосування тарифної політики, котрий ще розробляється.

Без сумніву, Закон сприятиме процесу глобалізації страхового ринку, утвердженню на ньому найбільш потужних, фінансово стійких, конкурентно спроможних спеціалізованих компаній, котрі зможуть забезпечити не тільки масовий збір страхових премій, але й кваліфіковане обслуговування договорів та виплати страхового відшкодування.

Важливим чинником, котрий полегшить впровадження Закону, стане набутий досвід багаторічної співпраці українських страхових компаній в рамках міжнародної системи "Зелена картка". Той факт, що січень 2005 року не тільки став початком вступу в дію вищезгаданого Закону України, але й збігається в часі з датою набуття Україною повного членства в міжнародній системі "Зелена картка", є справді визначною і унікальною подією в розвитку страхового ринку. Адже затримка з прийняттям внутрішнього Закону до певної міри стримувала нашу інтеграцію до європейської страхової спільноти.

У 2004 році страховиками — повними членами та виконавчим органом МТСБУ було отримано від Бюро врегулювань 2381 вимог на компенсацію страхового відшкодування, що на 4% менше, ніж у 2003 році (2486). Загальна сума цих вимог зменшилася (на 10%) і становить біля 5,3 млн. євро.

Протягом 2003-2004 років було отримано 339 претензій на відшкодування збитків заподіяних водіями іноземних транспортних засобів, цивільна відповідальність яких покривалась "зеленими картками" країн — членів Міжнародної системи автострахування "Зелена картка". За 224 претензіями було сплачено понад 2 млн. грн. страхових відшкодувань.

Аналіз характеру страхових відшкодувань свідчить, що понад 65% від загальної суми сплачених страхових відшкодувань становлять відшкодування за майнові збитки, заподіяні третім особам, решта — 35% — відшкодування збитків, заподіяних життю та здоров"ю третіх рис2.1.[24, с.10]

Середня сума страхового відшкодування за останніх два-три роки становить близько 9,7 тис. грн. Детальний аналіз цих статистичних даних також послужить для визначення прогнозованої збитковості при впровадженні обов"язкового страхування в Україні. Тому, як і в попередні роки, у 2004 році однією з важливих методологічних та практичних проблем залишається уніфікація підходів до визначення розміру майнового збитку.

У зв"язку з ухваленням Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Україна вступила в новий етап ризикового страхування.

Проте, відсоток обхвату потенційного ринку низький і значна кількість громадян і юридичних осіб не одержують адекватні відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП. Про це свідчить і низька (для такого вигляду) збитковість, не дивлячись на низькі тарифи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Страхування врожаїв сільськогосподарських культур.

Досвід світового сільськогосподарського виробництва підтверджує безперечну необхідність страхування врожаїв сільськогосподарських культур. Протягом майже 200 років сільськогосподарський виробник страхує кінцеву рослинницьку продукцію, тобто урожай конкретної сільськогосподарської культури від можливої загибелі або пошкодження.

Високий рівень ризикованості сільського господарства взагалі примушує не тільки вивчати природу та особливості негативних явищ, але й шукати засоби управління ризиками з точки зору зменшення рівня їх небажаної дії та нанесення збитків сільськогосподарському виробнику як у матеріально-фінансовому, так і у морально-психологічному відношенні.

Треба відзначити, що у розвинених країнах із стабільним сільськогосподарським виробництвом необхідність страхування в сільському господарстві є одним з головних напрямків державної політики в аграрному секторі. У цьому аспекті досягнуто досить високог-рівня як у методологічному, так і нормативному відношенні. Багаточисленні страхові компанп, діяльність яких координують спеціальні державні установи (наприклад, Rise Management Agency y США при USDA), забезпечують прозорий процес страхування врожаїв, без якого існування сільськогосподарських підприємств (фермерських, державних та інших форм влас-ності) практично неможливе.

He випадково, що більш ніж 90% фермерських господарств у США, Канаді, Австршіії, Великої Британії та інших розвинених країнах щорічно страхують майбутні врожаї у дуже широкому діапазоні сільськогосподарських культур, на що витрачають великі кошти. але отримують впевненість у майбутньому, яка інколи не має ціни. При цьому використовується різноманітність підходів до страхування (наприклад, страхування безпосередньо майбутнього урожаю від багаточисельних ризиків, страхування очікуваного прибутку, страхування від катастрофічних явищ, страхування якості продукції — цукристість чи вихід цукру після переробки та таке інше).

Сільське господарство країни ведеться в найрізноманітніших кліматичних умовах. Воно схильне до дії стихійних сил природи. Починаючи з 1 січня 1968 року, багаторічні насадження страхувалися тільки в колгоспах. 3 1 січня 1979 року введено державне обов"язкове страхування майна радгоспів і інших сільськогосподарських підприємств, тому багаторічні насадження є об"єктом державного обов"язкового страхування [22, с.51].

Нові умови страхування сільськогосподарських культур значно підвищили рівень страхового забезпечення сільських господарств у зв"язку з повнішим відшкодуванням збитку.

По насадженнях страхове відшкодування виплачується за втрату урожаю і за повну загибель самих плодово-ягідних культур і багаторічних насаджень.

По страхуванню насаджень за повністю загиблі дерева (кущі) страхове відшкодування виплачується по насадженнях, що плодоносять, у розмірі балансової вартості за мінусом амортизації, a no молодих що не плодоносить за повною балансовою вартістю. На ефективність страхування сільськогосподарських культур робить вплив перелік стихійних лих, від яких проводиться страхування. В даний час проводиться страхування від засухи, загибелі, недоліку тепла, зайвого зволоження, заморозків, від хвороб, шкідників, пожежі і т.д.

Розмір платежу кожного сільськогосподарського підприємства залежить від вартості застрахованого майна.

По страхуванню урожаю платежі обчислюються з вартості середнього п"ятирічного урожаю кожної культури. За таких умов кожне господарство бере участь в створенні страхового фонду відповідно до досягнутого рівня його розвитку. Взаємостосунки органів держстраху з сільськогосподарськими підприємствами здійснюється на основі повної еквівалентності зобов"язань. Збитком господарства вважається вартість кількісних втра^ урожаю основної культури на всій площі посадки, обчислюється по різниці між вартістю урожаю на 1 гектарі в середньому за 5 років і вартістю даного року за діючими державними закупівельними цінами.

При такому методі визначення збитку страховий фонд концентрується для відшкодування збитку тим сільськогосподарським підприємствам, і в таких випадках, коли в результаті стихійної біди господарство дійсно потребує фінансової допомоги. При визначенні розміру збитку у випадках загибелі багаторічних насаджень враховується вартість залишків придатних як будматеріал або на паливо. На цю суму зменшується розмір збитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3.Страхування фінансово-кредитних ризиків.