Майнове страхування та його розвиток в Україні

З моменту укладання договору майнового страхування, всі його умови (істотні, звичайні і випадкові) стають для сторін обов’язковими для виконання незалежно від значення, яке мали до його укладання. Зважаючи на існуючу практику господарських судів, виявлено наслідки відсутності або неконкретизованості істотних умов договору майнового страхування.

Динамічний характер договірних відносин в майновому страхуванні обумовлює виконання, зміну і припинення зобов’язання. Як вже зазначалось, страхування – це забезпечення майнових інтересів, тобто певний комплекс дій, процес, що включає в себе юридичний об’єкт і його матеріальний предмет, які, за загальним правилом, у своїй сукупності являються є одночасно і предметом виконання зобов’язання. У процесі дослідження на основі діючого законодавства та практики УПСК щодо страхування майна встановлено, за яких умов зобов’язання з майнового страхування буде вважатися належно виконаним.

Аналіз принципів доведення настання страхового випадку показує, що, по-перше, потрібно встановити факт настання передбаченого в договорі страхового випадку; по-друге – визначити розмір спричинених внаслідок цього збитків у майні страхувальника; і по-третє, підтвердити причинний зв’язок між страховим випадком та наслідками, що вже настали. Факт та причини виникнення страхового випадку необхідно засвідчити певними документами. З цією метою можуть використовуватися документи, отримані в порядку, передбаченому спеціальними нормами законодавства. Наприклад, акти органів пожежного нагляду при пожежі; постанови слідчих органів, якщо шкода спричинена злочинними діями третіх осіб; довідки органів гідрометеорологічної чи сейсмологічної служби при стихійних лихах. Для того, щоб страхове відшкодування за договором страхування підлягало сплаті, повинна бути фактична причина (іншими словами, першопричина (causa causārum) збитку), яка прямо приводить до спричинення шкоди.

На підставі аналізу цивільно-правової теорії та діючого спеціального законодавства встановлено наслідки зміни зовнішньої і внутрішньої моделі договору майнового страхування. Проаналізуємо підстави припинення договору майнового страхування.

Неналежне виконання чи взагалі невиконання покладених на зобов’язаних осіб обов’язків тягне за собою порушення цілісності правового зв’язку між певними особами у правовідношенні оскільки відсутній – повністю чи у певному обсязі – такий з елементів правовідношення, як юридичний обов’язок. Відтак законодавство України передбачає майнову відповідальність страховика за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальникові неустойки (пені, штрафу), розмір якої визначається умовами договору страхування. Щодо страхувальника, то за невиконання ним обов’язків законодавство України передбачає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування. За загальним правилом, сторони можуть самостійно, у порядку домовленості застосовувати одну із форм договірної відповідальності, крім випадку, коли в законодавстві передбачена законна неустойка. Проте, сплата (передача) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Отже, боржник (страховик або страхувальник), який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Вказані законодавчі правила проаналізовані на основі рішень господарського суду та практики страхування майна в УПСК, що дало змогу зробити висновки про те, що застосування майнової санкції є правом, а не обов’язком суб’єктів цивільно-правової відповідальності.

При недотриманні вимог законодавства і укладанні договору майнового страхування з недоліками суб’єктного складу, форми, волі та змісту, ЦК України, а також Закон України “Про страхування” передбачає визнання таких правочинів недійсними з моменту укладання, що тягне для сторін (або для винної сторони) невигідні наслідки. Безперечно, договір майнового страхування вважається недійсним і не підлягає виконанню, якщо його укладено після страхового випадку або, якщо об’єктом страхової охорони є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Відсутність деяких елементів категорії страхового інтересу спричиняє різного роду негативні наслідки для страхувальника (відмову від страхового відшкодування, договірну відповідальність тощо). У деяких випадках страховик має право вимоги визнання договору недійсним. Так, якщо страхувальник з моменту укладання договору майнового страхування не мав страхового інтересу, про що страховик не знав: у страхувальника не було майнового зв’язку з об’єктом страхової охорони, він мав інтерес на отримання вигоди після настання страхового випадку, провокував настання страхової події тощо, – договір був укладений з пороком волі та волевиявлення. За загальним правилом, такий договір вважається недійсним.

Відповідно до діючого законодавства, договір страхування визнається недійсним у судовому порядку. Втім, якщо договір страхування є нікчемним, то він визнається недійсним незалежно від судового рішення з моменту укладення.

Спори за такими вимогами підлягають вирішенню судом у загальному порядку за заявою будь-якої особи, в той же час як заперечна угода визнається недійсною тільки за заявою зацікавленої особи, в ролі якої може виступати і той, хто здійснив угоду, і третя особа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Шляхи та перспективи вдосконалення майнового страхування в Україні.

З метою перетворення майнового страхування в ефективну та необхідну складову частину ринкової економіки та життя кожної української родини необхідно на законодавчому рівні вдосконалити механізм функціонування страхового ринку в Україні; привести національне законодавство, що регулює відносини на ринку страхових послуг, у відповідності до стандартів Європейського Союзу.

Попит на страхові послуги залишається дуже низьким, що обумовлюється такими негативними чинниками, зокрема:

- недосконалість дії механізму захисту прав споживачів страхових послуг;

- незначна клієнтська база страховиків;

- зосередження діяльності більшості страховиків компаній щодо здійснення майнового страхування юридичних осіб;

- низький рівень капіталізації значної кількості страхових компаній;

- низький рівень страхової культури населення;

- наявність кептивних страхових компаній.

У значній мірі розвиток страхового ринку України стримують такі негативні явища в сфері економіки:

- низькі теми трансформації та реструктуризації реального сектора економіки;

- значна частка тіньової економіки;

- збиткова діяльність багатьох підприємств;

- наявність прихованих монопольних утворень [21, c. 94].

Головними задачами формування повноцінного страхового ринку в Україні є розробка і реалізація діючої державної політики в сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність із вимогами ЄС; удосконалення державного страхового нагляду. Для цього необхідно:

• у сфері концептуального забезпечення:
• створити фахову комісію для розробки проекту Концепції розвитку страхового ринку в Україні на період до 2011 року, що подать на розгляд парламенту і схвалити в рамках загальної стратегії соціально-економічного розвитку України;
• підготувати проект Програми реформування галузі, у якій передбачити: визначення міри охоплення існуючих ризиків страхуванням і потенційними можливостями розвитку окремих сегментів страхового ринку; заходи для удосконалення його структури; створення Національної страхової гільдії і розробка Кодексу корпоративних правил поводження на страховому ринку; сприяння впровадженню прогресивних форм і методів страхування; наступну лібералізацію страхового бізнесу;
• у сфері нормативно-правового забезпечення:
• провести парламентські слухання на тему «Страхування в Україні: стан, проблеми, перспективи»; за результатами слухань переглянути в Законі України «Про страхування» перелік видів обов'язкового страхування; нормувати визначення страхових тарифів у цій сфері;
• прийняти закони України «Про обов'язкові види страхування»; «Про фонд гарантування страхових виплат», «Про єдиний соціальний податок», «Про страхування життя»,«Про страхування зовнішньоекономічної діяльності», «Про страхових посередників»;
• у сфері організаційно-методологічного забезпечення:
• розробити пропозиції по вилученню з оподатковування засобів, що спрямовуються на розширення клієнтської бази, а також підвищення фахового рівня страхової діяльності і страхової культури населення;
• здійснити економічне обґрунтування і розробити план заходів щодо впровадження системи гарантій по довгостроковому страхуванню життя; розглянути питання про об'єднання наявних соціальних фондів в один і доцільності приватизації останнього в середньостроковій перспективі;
• розглянути питання про випуск спеціальних інвестиційних інструментів під розміщення довгострокових страхових резервів;
• розробити регламент злиття СК; методичні рекомендації по здійсненню страхових і перестрахових операцій за участю страхових посередників; переглянути порядок і форми їхньої звітності; методику оцінки обсягу страхового ринку по показнику нетто-премій; методику аналізу діяльності СК;
• створити незалежний інститут експертизи договорів страхування і страхових випадків;
• сформувати діючу систему попереднього контролю за фінансовим станом СК;
• переглянути положення по формуванню і розміщенню страхових резервів;
• стимулювати створення в СК служб внутрішнього контролю й аудита; у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення
• розширити об’єм, підвищити якість і прискорити публікацію зведень про стан страхового ринку;
• перейти на міжнародні стандарти бухобліка; розробити механізми впровадження електронного документообігу;
• створити на телебаченні регулярну інформаційно програму про страхування;
• із метою зміцнення довіри населення до СК систематично обнародувати інформацію про виплати страхових відшкодувань;
• створити національну базу даних несумлінних клієнтів;
• увести факультативне вивчення учнями загальноосвітніх шкіл основ страхової справи [12, c. 32-33].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Зазначені дані свідчать про необхідність удосконалення підходів до пошуку резервів зростання показників розвитку майнового страхування в Україні в сучасних соціально-економічних умовах. Цього можна домогтися на основі економічної стабільності та зростання обсягів вітчизняного виробництва; підвищення рівня доходів населення і, як наслідок, забезпечення його платоспроможності; зниження рівня інфляції. Але це так би мовити зовнішні фактори, які спричинюють незадовільний стан розвитку страхування майна. Багато що залежить від внутрішніх чинників, які дадуть змогу завоювати престиж і популярність усіх видів страхування майна, як-от відновлення довіри до послуг страхових компаній шляхом обов'язкового і своєчасного виконання страховиками своїх зобов'язань.

Страховий інтерес у правовідношенні з майнового страхування - це суб’єктивне відношення особи (фізичної або юридичної), яке обумовлене певною об’єктивною потребою щодо забезпечення збереження об’єкта страхової охорони, що засноване на юридичному титулі, відповідно до якого ця особа може зазнати шкоди при настанні певної події (страхової події).

Відсутність у страхувальника страхового інтересу викликає відмову страховика в укладанні договору майнового страхування або визнання нікчемним існуючого договору майнового страхування.

Теоретичне обґрунтування та структуризація страхових правовідносин дозволили удосконалити класифікацію страхових правовідносин, яка надає можливості розмежовувати і в той же час розкривати взаємні зв’язки страхових правовідносин в їх сутності на підставі певних критеріїв. У роботі представлені три схеми класифікації: „майнового страхування”, „особистого страхування” і „страхування за особливостями діяльності страховика”.

Проведений у роботі аналіз структурних елементів страхових майнових правовідносин дозволив виявити, що страхова організація, будучи фінансовою установою, новоствореною юридичною особою у визначених законодавством організаційно-правових формах, наділена загальною правоздатністю господарського товариства зі спеціальним обсягом дієздатності.

Страхувальниками є юридичні та дієздатні фізичні особи, які володіють страховим інтересом щодо об’єкту страхової охорони і уклали із страховиками договори страхування, або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Встановлено, що право регресу в страхуванні – це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов’язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Відповідно до механізму суброгації, до страховика переходить право зворотної вимоги з моменту заподіяння шкоди страхувальникові.

Зобов’язання з обов’язкового майнового страхування виникає з моменту юридичного освоєння речі особою. Саме вступ у речові правовідносини, зокрема у право власності, буде вважатися моментом виникнення зобов’язання з обов’язкового майнового страхування.

Встановлено, що з настанням страхового випадку, який визначає етапи розвитку правовідношення з майнового страхування, сторони змінюються в своєму статусі. До настання страхового випадку уповноваженою стороною правовідношення з майнового страхування є страховик, зобов’язаною стороною є страхувальник, після – відповідно страхувальник і страховик.

Доведено важливе значення договору майнового страхування як добровільної форми забезпечення об’єктів страхової охорони від негативних наслідків страхової події. Належне виконання договору приводить до забезпечення майнових зв’язків страхувальника з його майном, подальшого виступу такої особи в майновому обороті без відчуття тимчасових незручностей, спричинених настанням страхового випадку.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Алєксєєв І. Страхові послуги: Навчальний посібник для студ. 4 курсу спец. / Ігор Алєксєєв, Ірина Кондрат, Наталя Ярошевич,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів: Вид-во Національного ун-у "Львівська політехніка", 2006. - 203 с.

2. Базилевич В. Страховий ринок України: монографія/ Віктор Базилевич,. - К.: Знання, 2008. - 371 с.

3. Бігдаш В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Бігдаш,; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2006. - 444 с.

4. Білова Н. Страхування майна: відображаємо в обліку //Податки та бухгалтерський облік. - 2005. - 10 листопада. - C. 14-23

5. Внукова Н. Страхування: Навч.-метод. посібник/ Наталія Внукова, Віталій Успаленко, Людмила Временко,; За заг. ред. Н. Внукової. - Харків: Бурун Книга, 2004. - 371 с.

6. Вовкун А. Майнове страхування: завтра буде дорожче //Галицькі контракти. - 2002. - № 49. - C. 14-15

7. Говорушко Т. Страхові послуги: Навчальний посібник/ Тамара Говорушко,; М-во освіти і науки України, Укр. нац. ун-т харчових технологій. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 397 с.

8. Гринюк О. Динаміка договірних відносин з майнового страхування //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 8. - C. 97-101

9. Грищенко О.В. Об’єкт страхових майнових правовідносин // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2002. – №4. – С.49-58

10. Грищенко О.В. Страховик як одна із сторін страхових майнових правовідносин. // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – №3 – С.178-190