Управління формуванням прибутку та шляхи підвищення прибутків

При формуванні аналітичних  висновків для внутрішніх користувачів виникає потреба в залученні  до розрахунків даних за центрами відповідальності в межах управлінського обліку. Це дає змогу виявляти внутрішньовиробничі фактори, які впливають на фінансовий стан підприємства.

Всі ці документи містять  більш деталізовану інформацію ніж  фінансова звітність, що, в свою чергу, дозволяє одержати додаткові аналітичні дані і підготувати більш обґрунтовані висновки, значно розширити межі дослідження. Ще однією перевагою використання внутрішньої звітності для проведення аналізу фінансового стану є оперативність, яка виявляється в можливості його проведення щомісяця.

Отже, інформаційне забезпечення аналізу  фінансового стану повинне включати не лише дані фінансової звітності, а  й всю внутрішню бухгалтерську  документацію. Саме це дасть змогу  покращити якість вихідних аналітична даних, які необхідні для прийняття управлінських рішень на підприємстві.

З метою поглибленого аналізу фінансового  стану підприємства вибірково, на запит, можна скористатися даними з первинних  документів оборотних відомостей за аналітичними та синтетичними рахунками, наприклад: про часткову або повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; про структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за видами, термінами оплати та носіями; про виконання кредитних угод; про непродуктивні видатки та розкрадання матеріальних цінностей тощо.

Статут підприємства є також  необхідним джерелом для аналізу  прибутковості підприємства.

ПП «Врожай Агро 1» в своєму статуті підприємства, розділ 5 та 6 зазначається:

V. МАЙНО ТА КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА.

5.1. Майно Підприємства становлять  основні фонди та оборотні  кошти, також інші цінності, вартість  яких відображається в самостійному  балансі Підприємства.

5.2. Джерелами формування майна  Підприємства є:

- грошові та матеріальні внески Засновника;

- доходи, одержані від реалізації  продукції, а також від інших  видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших  кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації  з бюджетів;

- надходження від роздержавлення  і приватизації власності;

- придбання власності іншого  підприємства, організації;

- безоплатні або благодійні  внески, пожертвування організацій  підприємств і громадян;

- інші джерела, не заборонені  чинним законодавством.

VI. РОЗПОДІЛ ПРИБУТКІВ.

6.1. Валовий прибуток Підприємства використовується в такій послідовності:

- відрахування в бюджет;

- відрахування в фонди;

- відрахування Засновнику і  виплата дивідендів по акціях  і інших цінних паперах.

6.2. Фонд виробничого та соціального  розвитку Підприємства використовується на будівництво нових, реконструкцію та розширення, технічне переозброєння діючих об’єктів, оплату послуг сторонніх організацій, фінансування інших виробничих витрат, будівництво об’єктів невиробничої сфери, їх утримання, на соціально-культурні потреби.

6.3. Фонд оплати праці (споживання) використовується на оплату праці  працівників Підприємства, на встановлення  надбавок та доплат, видачу премій, оплату праці працівників позаштатного  складу.

6.4. Резервний фонд Підприємства  використовується на непередбачені представницькі та інші витрати.

 

 

 

 

1.3. Рентабельність підприємства та характеристика  показників, які її характеризують

Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсумковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштів підприємства для розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, формування фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення.

Але цей показник не відображає ступеня  ефективності господарської діяльності підприємства. Маса прибутку може зростати при недостатньому використанні ресурсів підприємства, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності господарської діяльності, ступеня використання його ресурсів, раціональності здійснених витрат набуло поширення застосування показників відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності.

Рівень рентабельності може бути визначений як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: обсягу товарообороту, величини витрат обертання, середнього розміру основних фондів і оборотних коштів, суми коштів фонду оплати праці тощо.

Рентабельність безпосередньо  зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з  абсолютною сумою отриманого прибутку.

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються  для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для  розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості  показників рентабельності.

Класифікація показників рентабельності:

Госпрозрахункова рентабельність

рентабельність окремих  видів продукції (робіт послуг):

• прибуток від випуску, реалізації (собівартість);
• прибуток від випуску, реалізації (собівартість за мінусом матеріальних витрат);
• прибуток від випуску реалізації (вартість за оптовими цінами).
• рентабельність підприємств, організації установ:
• балансовий прибуток (авансова вартість);
• прибуток від основної діяльності (поточні витрати, собівартість);
• прибуток від основної діяльності (обсяг реалізації за оптовими цінами);
• рентабельність галузей економіки:
• прибуток галузі (головний капітал);
• прибуток галузі (поточні витрати);
• прибуток галузі (обсяг реалізації).

Обчислення рентабельності окремих  видів продукції (робіт, послуг) може групуватися на показниках прибутку від їхнього випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість (виробнича або повна); собівартість за виключенням матеріальних витрат (рентабельність щодо заново створеної вартості; вартість в оптових цінах (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна брати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капіталі.

Для розрахунку рентабельності галузей  береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній

низькорентабельних і збиткових  підприємств.

Показники рентабельності являються  відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими  характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу  та оцінки фінансового стану підприємства.

При аналізі виробництва, показники  рентабельності можна об'єднати в  слідуючи групи:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталів  (активів);

3) показники, розраховані на  підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства.

Наприклад:

Даний показник характеризує прибутковість (доходність) продукції базисного та звітного періоду.

Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал. Наприклад:

Неспівпадання рівнів рентабельності по цим показникам характеризує ступінь  використання підприємством фінансових важелів для підвищення доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів.

Дані показники - практичні. Вони відповідають вимогам власників. Наприклад, адміністрацію  підприємства інтересує віддача (доходність) всіх активів (всього капіталу); потенційних  інвесторів і кредиторів - віддача на вкладений капітал; власників та засновників - доходність акцій.

Кожний з перерахованих показників легко моделюється по факторним  залежностям. Розглянемо наступну залежність:

Ця формула розкриває зв'язок між рентабельністю всіх активів (або  виробничих активів), рентабельністю реалізацій та фондовіддачі (показників обороту виробничих фондів).

Економічний зв'язок полягає в тому, що формула прямо вказує шляхи  підвищення рентабельності: при низькій  доходності продаж необхідно прискорювати обіг виробничих активів.

Розглянемо ще одну фактичну модель рентабельності:

Як бачимо рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від  змінений рівня рентабельності продукції, швидкість обороту сукупного капіталу та співвідношення власного та займаного капіталу. Вивчення цих залежностей має доказну ціну для оцінки фінансового стану підприємства, оцінки степені результатів своєї діяльності. З цієї залежності виходить, що при інших рівних умовах віддача акціонерного капіталу підвищується при збільшенні займаних коштів в складі сукупного капіталу.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів.

Наприклад:

Дані показники дають уяву про  ступінь важливості підприємства забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності розраховується на підставі притоку грошової готівки, широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона більше пріоритетна, тому що операції з грошовими потоками є признакою інтенсивного типа виробництва ознакою "здоров'я" економіки і фінансового стану підприємства. Перехід на використання цієї концепції потребує перебудови звітності підприємства. Ця робота минається лише на початковій стадії.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм ресурсів, що використовуються та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.

Підприємство на сам перед звертає  свою увагу на проблеми контролю за змінами промислової виробничості і стараються знизити роль зовнішнього  фактору, або фінансової виробничості. Однією з вимог процвітання підприємства являється розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни за товари, що пропонуються. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням цін на ресурси, що використовуються, то роль дефлятора ціни в формуванні доходності підприємства знижується. Це "природним" шляхом переключає сферу вимог керівництва на контроль за зміненням промислової виробничості, тобто за внутрішніми факторами: зниження матеріалоємності і трудоємкості продукції, підвищення віддачі основних фондів, машин та обладнання.

Основні показники рентабельності:

Рентабельність продукції;

Рентабельність продаж;

Рентабельність активів;

Рентабельність текучих активів;

Рентабельність власного акціонерного капіталу.

1. Рентабельність продукції (витрати) (Рпр) визначається відношенням прибутку від реалізації продукту від реалізації продукції (Пр) до повної собівартості реалізації продукції (С):

   (1.7)

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продаж (RОS) визначається як відношення прибутку від реалізації (Пр) до виручки від реалізації без податків, включаючих в ціну продукції (В):