Управління формуванням прибутку та шляхи підвищення прибутків

   (1.8)

Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над  взаємозв'язком між цінами, кількості  реалізує мого товару, витрат виробництва  і реалізації продукції.

3. Рентабельність активів (КОА) визначається як відношення прибутку (балансової чи чистої) (Пб або Пч) до середньої величини активів за якийсь період (Аср):

   (1.9)

Цей показник служить для  визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і заємного.

Рентабельність активів  також можна представити як ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продаж і  оборачуваємості активів (Оа):

   (1.10)

 

Чим менше доля прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І навпаки, чим нижче швидкість  обороту, тим більше повинна бути доля прибутку в ціні товару.

4. Рентабельність поточних активів (Рта) уявляє собою відношення чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів (оборотних коштів) підприємства (Ат.ср):

   (1.11)

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи.

5. Рентабельність власного акціонерного капіталу (RОЕ) визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини власного капіталу підприємства (Кс) за якийсь період:

   (1.12)

Цей показник займає особливе місце  серед показників рентабельності і  характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає показник рентабельності активів.

В ринковій економіці надається велике значення порівнянню прибутку з факторами, що його утворюють і базами  формування прибутку..

При стандартній оцінці фінансового  стану підприємства пропонується користуватись західними методиками:

По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників рентабельності, кожний з  яких несе однакове навантаження як для  робітників підприємства так і для  користувачів фінансової інформації (менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів);

По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з елементів  фінансово-економічної оцінки текучого положення підприємства;

По-третє, необхідність проведення динамічного  і порівняного аналізу показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам - аналогам і підприємствам - конкурентам.

Для цієї мети розроблена система  показників рентабельності, котра об'єднує  три основним класи показників (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1.

Система фінансових коефіцієнтів рентабельності

Основні класи показників рентабельності	Фінансові коефіцієнти рентабельності
1	2
1. Показник рентабельності, розрахований  на підставі прибутку (доходу)	1.1 .Коефіцієнт обмеженого рівня  валового прибутку 1.2.Коефіцієнт обмеженого рівня  прибутку від основної (операційної) діяльності 1.3.Коефіцієнт обмеженого рівня  прибутку всієї діяльності підприємства 1.4.Коефіцієнт обмеженого рівня  чистого прибутку 1.5.Коефіцієнт критичної рентабельності
2.Показник рентабельності, розрахований  в зв'язку з використанням виробничих активів	2.1.Коефіцієнт віддачі на всю  суму виробничих активів 2.2.Коефіцієнт віддачі на інвестований  капітал 2.3.Коефіцієнт віддачі на акціонерний  капітал
3.Показник рентабельності, розрахований  на підставі потоків власних  грошових коштів	3.1.Коефіцієнт рентабельності відбору 3.2.Коефіцієнт рентабельності     сукупного капіталу 3.3.Коефіцієнт рентабельності власного  капіталу 3.4.Коефіцієнт обслуговування боргу

1. Показник  рентабельності,  розрахований  на  підставі  прибутку (доходу).

2. Показник рентабельності, розрахований  в зв'язку з використанням виробничих  активів.

3. Показник рентабельності, розрахований  на підставі потоків власних  грошових коштів.

 

 

 

 

 

 

1.4. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний і для задоволення різноманітних потреб. Прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самого підприємства і використовується ним для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством  прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з : учасників одержує свою частку прибутку.

Пропозиції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством  складаються під впливом кількох  чинників. Істотне значення при цьому  має податкова політика держави  щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в: сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку; у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування; у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився  в розпорядженні підприємства після  здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

На рис. 1.2. зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, впливають: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі , плата за землю, збір за першу реєстрацію транспортного засобу,

Рис. 1.2. Структурно-логічна схема  розподілу балансового прибутку і формування чистого прибутку підприємства

податок на прибуток, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ( після 1.01.2012 року).

Прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства, не слід ототожнювати з  чистим прибутком. Чинні нормативні акти визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких випадках:

• за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

- за несвоєчасне подання в  податкову адміністрацію необхідних  розрахунків;

- за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;

- за приховування прибутку від оподаткування;

- за недотримання встановлених  лімітів забору води або використання  води без укладання відповідної  угоди (це стосується використання  води з державних водогосподарських  систем);

- за прострочені банківські  позички;

- за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

- за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської  діяльності підприємств, що функціонують в різних сферах економіки, можуть стягуватися  за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосується комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишається в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (фінансових санкцій).

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати шляхом попереднього формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти  безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого  прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

На рис. 1.3. зображено структурно-логічну  схему використання чистого прибутку підприємства.

Як уже було сказано, за рахунок  прибутку підприємство формує і ряд  цільових фондів, кошти з яких спрямовуються  на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється безпосередньо.

Принципове значення в розподілі  чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання.

Нині використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначаються самостійно кожним суб'єктом господарювання. Проте державне регулювання використання чистого прибутку здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами, зокрема:

• зменшенням суми податку на прибуток  за використання прибутку на фінансування, реконструкцію та модернізацію активної частини основних фондів;
• зменшенням оподатковуваного прибутку  за умови використання прибутку на збільшення власних оборотних коштів (поширювалось тільки на державні підприємства);

 

Рис. 1.3. Структурно-логічна схема  використання чистого прибутку підприємства

 

• зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого на покриття витрат для утримання об'єктів соціально-культурного призначення, на благодійну діяльність.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ  ПРИБУТКУ НА ПП «ВРОЖАЙ АГРО 1»

Аналіз формування діяльності та основних техніко-економічних показників функціонування підприємства

Україна завжди рахувалася «хлібницею», адже вона має в своєму розпорядженні 40% чорноземів Європи. Аграрний бізнес в Україні має шалені перспективи  для розвитку, але за роки незалежності, так його і не отримали. Важкі реалії сьогоднішнього агро-бізнесу, змушують учасників ринку шукати нові шляхи збільшення прибутків, за рахунок інших надходжень.

ПП «Врожай-Агро 1» знаходиться в с. Судилків Шепетівського району.  Має приватну форму власності. ПП «Врожай-Агро 1» було створено в квітні 2007 року на основі колишнього колгоспу.

 До цього часу це було  сільськогосподарське товариство  з обмеженою відповідальністю  «Врожай».

 Засновник : Дорощук Микола  Федорович 

Вид економічної діяльності – вирощування зернових в поєднання з тваринництвом.

Природно – кліматичні умови сприятливі для вирощування  усіх видів сільськогосподарських  культур та утримання сільськогосподарських  тварин.

Господарство спеціалізується  на  вирощуванні зернових культур  та ріпаку озимого. По тваринництву – вирощування ВРХ та свиней.

У власності господарства є землі, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби та ін. Джерелами формування майна є  грошові та матеріальні внески засновника, доходи, отримані від реалізації продукції, надання послуг, кредити банків, інші джерела.

До земель господарства належать землі, які передані господарству і приватну власність, що посвідчено відповідно Державним актом на право  приватної власності на землю  та постійного користування  землею, виданими на ім’я голови господарства, також земельні частки засновника та членів господарства, отримані при виході з колективного господарства, що посвідчені   Державним актом на право приватної власності на землю.

Чисельність працюючих, зайнятих в сільськогосподарському виробництві в 2012 році становила 24 чоловік, в тому числі в рослинництві – 22, і в тваринництві - 2.

В 2012 році  площа сільськогосподарських  угідь складала – 1479 га, в тому числі  рілля – 1479 га.

Підприємство є юридичною особою, володіє відокремленою землею і майном, має самостійний баланс, від свого імені набуває майнові і немайнові права, несе зобов’язання, може бути позивачем, відповідачем в суді чи арбітражі.