Сутність і напрями екологічного виховання дошкільників

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

ВСТУП                                                                                                             3                                                      

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ У ЕКОЛОГІЧНОМУ ВИХОВАННІ ДОШКІЛЬНИКІВ

 

1.1. Сутність і напрями  екологічного  виховання дошкільників                         6                                                                                                   

1.2. Історія проектної  діяльності                                                                            12

1.3  Психолого-педагогічні особливості  використання методу проектів  в екологічному вихованні дошкільників                                                                   17

 

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ МЕТОДУ

ПРОЕКТІВ НА ФОРМУВАННЯ ЄКОЛОГІЧНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ

СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ

 

2.1. Констатуючий експеримент                                                                              22

2.2. Формуючий експеримент                                                                                  27

2.3. Аналіз експериментальних даних                                                                     32

                                                                

 

ВИСНОВКИ                                                                                                               35

 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ                                                                                          37                                                             

 

ДОДАТКИ                                                                                                      

 

 

 

 

ВСТУП

Екологічне виховання  — тривалий багатофакторний цілеспрямований  процес. Результатом, якого є формування мотивів, потреб, звичок цілеспрямованої екологічної поведінки та природоохоронної діяльності, здорового способу життя, екологічної свідомості й екологічної культури.

Система поглядів на екологічну освіту та виховання в Україні  висвітлена в державних документах про дошкільну освіту: Концепції  дошкільного виховання в  Україні, Законі України «Про дошкільну освіту», Базовій програмі розвитку  дитини дошкільного віку «Я у світі» та інших.  В них наголошується  на  необхідності формування екологічної  культури дитини в гармонії її відносин з природою. Тож починаючи з дитинства,  варто закладати міцний фундамент дитячої любові до навколишнього середовища, розвивати естетичне відчуття світу природи, формувати навички культурної поведінки у довкіллі.

Питання екологічного виховання, формування екологічної свідомості, екологічної культури дошкільнят розглядаються багатьма науковцями, педагогами-практиками, громадськістю не одне десятиліття. Різні аспекти формування екологічної культури у дітей дошкільного віку  розкривають дослідження Н. В. Лисенко, В. Г. Грецової,   М. К. Ібрагімової, В. Д. Сич, С. М. Хайдурової, Т. В. Зализової, З. П. Плохій, Н. М. Кот, Г. С. Марочко, П. Г. Саморукової та інших. Роботи названих авторів поклали початок екологічному підходу в ознайомленні дітей з природою.

З основних методів екологічного виховання можна відзначити наступні: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного навчання, частково-пошуковий, дослідницький.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу дітям повідомляється інформація про навколишнє середовище. Для формування навичок і вмінь застосовується репродуктивний метод. Проблемне навчання дає можливість показати дітям зразки наукових знань про природу, наукового вирішення проблем взаємозв’язку між неживою і живою природою. У рамках частково-пошукового і дослідницького методу вихователь може спрямувати діяльність дітей на самостійному виконанні окремих кроків до пошуку знань про природні об’єкти.

У контексті актуалізації змісту дошкільної освіти зростає роль проектної діяльності як засобу формування екологічної компетентності дошкільника  з урахуванням його вікових та індивідуальних особливостей, що позначаються на характері мислення, почуттів, поведінки, діяльності. Ідея проектування дозволяє поєднати зміст розвитку, виховання і навчання з реальним життям, використання умінь, навичок, знань для вирішення практичних задач екологічного спрямування. У методі проектів як педагогічній технології знайшов своє втілення комплекс ідей, представлений Д.Дьюї. Вчений разом зі своїми колегами стверджували, що дитинство це не період підготовки до майбутнього життя, а повноцінне життя. Отже, освіта повинна базуватися не на тих знаннях, що колись йому знадобляться в майбутньому, а на тому, що гостро необхідно йому сьогодні, на проблемах його реального життя. З цього положення випливає необхідність побудови спільної діяльності з дітьми з урахуванням їх інтересів, потреб та особистого досвіду.

Таким чином актуальність нашої курсової роботи на тему «Екологічний проект» визначена важливістю Цією роботою ми спробуємо довести, що екологічні творчі проекти не тільки сприяють формуванню в дошкільнят уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, проявів гуманних почуттів до живих істот, а також гармонійно впливають на пізнавальну мотивацію та подальшій розвиток дитячої допитливості яка буде стимулювати дитину узнати якомога більше про таємниці природи.

Тема дослідження  курсової роботи: «Екологічні проекти в роботі з дітьми дошкільного віку».

Мета дослідження  курсової роботи: дослідити як метод проектів впливає  на рівень екологічної свідомості та компетентності дітей дошкільного віку, сприяє  формуванню в дошкільнят уявлень та знань про самоцінність і неповторність компонентів природи, а також забезпечує умови для повноцінного оволодіння екологічною культурою.

Об’єкт дослідження  курсової роботи: екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження  курсової роботи: екологічний проект як ефективний метод екологічного виховання

Гіпотеза: впровадження системи екологічних творчих проектів виховує ціннісне ставлення до природи, гармонійно впливає на пізнавальну мотивацію та розвиток дитячої допитливості, яка буде стимулювати дитину узнати якомога більше про таємниці природи, а також забезпечує умови для повноцінного оволодіння екологічними вміннями та знаннями.

В ході дослідження курсової роботи нами були поставлені наступні завдання:

1. На підставі теоретичного аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури розкрити поняття «екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку».

2.  На основі вивченої психолого-педагогічної літератури дослідити особливості використання методу проектів у ДНЗ.

3. На підставі проаналізованого матеріалу виявити ефективність методу проектів у формуванні екологічної культури та екологічних знань  у дітей старшого дошкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ У ЕКОЛОГІЧНОМУ ВИХОВАННІ ДОШКІЛЬНИКІВ

1.1. Сутність і  напрями екологічного  виховання  дошкільників

Основою створення навчально-виховних програм для дітей дошкільного віку в Україні є Базовий компонент дошкільної освіти. Сфера "природа" за Базовим компонентом передбачає формування у дітей елементів цілісного природо-відповідного світогляду, ціннісної змістовної спрямованості на екологічно-доцільну поведінку та сприйняття дитиною себе як частки природи, формування почуття відповідальності за те, що відбувається внаслідок її взаємодії з оточуючим світом.

Програма розвитку дітей  старшого дошкільного віку "Впевнений старт" націлена на те, щоб збагачувати уявлення дитини про природу, використовувати здобуті вміння та навички для подальшого розширення особистого досвіду, природо-відповідального світогляду. Програма передбачає систематизування  природничих знань дитини, починаючи з природи рідного краю і закінчуючи природою космосу, що створює умови для екологічно вихованої особистості.

Педагогічна наука вважає метою екологічної освіти і виховання дошкільників — формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища. Основні завдання, які вона ставить для екологічної освіти дошкільного віку це:

1.Розвиток естетичного відчуття світу дошкільнят.

2. Розвиток уявлень про взаємозв'язки у природі.

 3. Засвоєння елементів екологічної культури.

4. Засвоєння перлин народної  мудрості про дбайливе ставлення до природного оточення.

5. Виховання справжньої  любові до природи, бажання піклуватися про рослин і тварин, різко негативне ставлення до їх знищення.

6. Стимулювання допитливості  та зацікавленість у пізнанні  природи.

 7. Формування навичок культурної поведінки у довкіллі.

8. Формування постійно потреби у зміцненні й збереженні власного здоров’я та здоров'я інших людей.

Різні аспекти формування екологічної культури у дітей  дошкільного віку розкривають дослідження  Н. В. Лисенко, В. Г. Грецової, М. К. Ібрагімової, В. Д. Сич, С. М. Хайдурової, Т. В. Зализової, З. П. Плохій, Н. М. Кот, Г. С. Марочко, П. Г. Саморукової. Роботи названих авторів  поклали початок екологічному підходу  в ознайомленні дітей з природою.

З. П. Плохій розробила зміст  і методику навчання дітей середнього і старшого дошкільного віку розумінню  цілісності природи (на матеріалі тваринного світу як однієї з ланок природного ланцюжка залежностей) і впливу людини на неї; науково обґрунтувала знання про екологічні взаємозв’язки,  доступні розумінню дітей даного віку. Дослідила вплив даного навчання на формування дбайливого і турботливого ставлення до тварин в середовищі їх існування.

І. С. Марочко досліджувала екологічний напрямок комплексного поетапного формування у старших  дошкільників дбайливого ставлення  до рослин, визначила шляхи розвитку орієнтації дітей в цілісності природного середовища, розробила методику формування дбайливого ставлення до рослин.

Н. В. Лисенко обґрунтувала і апробувала модель процесу екологічного виховання, в основу якої  повинні  бути покладені систематизовані  знання про закономірні явища  життя рослин і тварин, з якими спілкується дитина [22].

В дослідженнях Н. М. Кот акцентується увага на необхідність педагогічної взаємодії між дошкільними навчальними  закладами і родинами в розв’язанні  завдань екологічного виховання  дошкільників. Посилення уваги до екологічного виховання дошкільників вимагає пошуку найбільш ефективних засобів, форм та методів формування екологічної культури дітей. Важливим фактором розвитку дитини є розвивальне  середовище, яке в психолого-педагогічній літературі визначається як комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі.

Навчити дітей любити і  шанувати природу можна лише серед  самої природи. На важливість створення  належних матеріальних умов для здійснення екологічного виховання вказується в роботах К. І. Золотової, М. М. Марковської, Н. М. Горопахи, Л. В. Лохвицької.

 Г. П. Лаврентьєва  розкриває зміст середовища екологічного  розвитку, яке складається з різноманітних  елементів, де кожний виконує  свою функцію. Квітник, город,  куточок саду, лісу, лугу з різноманітними  рослинами стануть важливими  складовими еколого-розвивального  середовища, які забезпечать постійне  надходження нової інформації, збуджуватимуть пізнавальний інтерес дітей.

Ця ідея реалізована у  Базовій програмі розвитку дитини дошкільного  віку «Я у світі», в якій визначено необхідність створення природного середовища для особистісного зростання дошкільника у сфері «Природа». Це сприятиме ознайомленню дітей з розмаїттям природного оточення, як цілісного організму, формуванню життєво важливих умінь орієнтації в ньому, доцільного природокористування та гуманної взаємодії з об’єктами природного довкілля, вихованню відповідальної поведінки та культури буття в природному середовищ [2].

За даними екологічної  психопедагогіки специфікою дошкільного  віку є перевага когнітивного компоненту над перцептивно-афективним у ставленні  до природи. Тому активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності. Враховуючи надзвичайну емоційну чутливість малюків, перевагу слід надавати емоційно-естетичному  сприйманню природи, розвитку естетичних, інтелектуальних, гуманістично спрямованих  почуттів у ставленні до неї.

У той же час педагоги-практики не завжди приділяють належну увагу  поведінковому компонентові діяльності дошкільнят у природі. Це обумовлено, з одного боку, недооцінкою вікових  можливостей дітей, з іншого  –  складністю формування екологічно мотивованої поведінки у природному оточенні, яка означає здатність до дії та самообмеження власних імпульсивних бажань в конкретній ситуації вибору.

Науковці   виділяють  традиційні і нетрадиційні методи і форми екологічного виховання.

Спостереження - основний метод ознайомлення дітей з природою. Активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження факторів, початкових уявлень про об'єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання. Зміст, тривалість і результативність спостереження залежить від здатності дошкільнят приймати пізнавальне завдання, планувати послідовність дій, фіксувати його результати у вигляді висловлювань, використовувати засвоєні способи пізнання в нових умовах. «Дивитися і бачити! Слухати і чути!» – такий девіз кожного спостереження.