Безробіття: національний та регіональний аспект

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

кафедра економічної теорії

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему

« Безробіття: національний та регіональний аспект»

 

 

 

 

 

 

                

 

 

                                                                               Виконала:

                                                                     студентка групи ЕПП-22

                                            Стельмах Х.В.

 

                                                                     Перевірив:

                                                                     канд. екон. наук

                                                                     доц. ТНЕУ

                                                                     Фаріон М.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕРНОПІЛЬ 2013 р.

План

              Вступ

1. Безробіття : поняття , форми , причини виникнення та соціально-економічні наслідки .
2. Аналіз динаміки , причин і структури безробіття в Україні .
3. Аналіз динаміки та причини безробіття в Тернопільській області .
4. Шляхи подолання безробіття і напрями вдосконалення вітчизняної політики зайнятості .

      Висновки

               Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Проблема безробіття є надзвичайно актуальною сьогодні, оскільки за неповного використання наявних ресурсів робочої сили економічна система працює, не досягаючи межі своїх виробничих можливостей. Крім цього, безробіття спричинює негативні зміни в складі людських ресурсів,  а саме: погіршення якісних характеристик робочої сили, втрату працівниками їхніх професійних навичок, кваліфікації, послаблення мотивації до праці, зниження продуктивності праці, відтік найбільш кваліфікованої робочої сили за межі країни. З іншого боку, внаслідок безробіття країна має значні фінансові збитки, утримуючи безробітних, відшкодовуючи їм втрати в доходах на період пошуку нових сфер прикладання праці. Тому проблема безробіття потребує постійного вирішення, враховуючи особливості загострення його динаміки.

Теоретичні, методичні та прикладні аспекти безробіття досліджували такі вітчизняні науковці як С. Бандура, Д. Богиня,Р. Кузнєцова, Е. Лібанова, В. Онікієнко, Г. Осовий,І. Петрова, В. Петюха, І. Черніна, М. Шаленко та інші. Для визначення реальних масштабів безробіття використано дані обстежень населення з питань економічної активності, що здійснюються в Україні органами державної статистики.

Також вирішенням проблеми безробіття займалися такі вчені, як Л. Гальків, І. Моцін, М. Папієв, О. Піжук, Я. Міклош, В.Фелоренко. Питання взаємозв’язку інфляції і безробіття досліджував А. Філліпс, в подальшому П. Самуельсон та Р. Солоу, які розробили «криву Філіпсона». Артур Оукен прийшов до висновку, що рівень безробіття знаходиться у визначеній числовій залежності від динаміки внутрішнього валового продукту. Проте ряд питань, пов’язаних з безробіттям в Україні, особливо у методологічному плані, залишаються недостатньо дослідженими. Це стосується, насамперед, проблеми соціально-економічних наслідків та втрат від безробіття, а також його впливу на безпечний національний розвиток.

Мета дослідження полягає у виявленні умов, причин і наслідків виникнення та поширення безробіття, характеристиці його особливостей і тенденцій,  обґрунтуванні наукових пропозицій щодо державного регулювання ринку праці і скорочення безробіття. Досягнення цієї мети передбачає вирішення завдань, пов'язаних із систематизацією умов і причин виникнення і поширення безробіття в Україні, виявлення особливостей, форм, тенденцій безробіття та його соціальних наслідків.

Відповідно до цієї мети було поставлено наступні  завдання:

• узагальнити та розвинути теоретичні положення щодо сутності ‚ місця й ролі безробіття як соціально-економічної категорії, визначити причини виникнення безробіття;
• проаналізувати обсяги та рівень безробіття в Україні і регіонах (зокрема в Тернопільській області);         
• визначити основні соціально – економічні наслідки безробіття;  
• визначити тривалість безробіття та фактори ‚ що впливають на нього;
• розробити організаційно-економічний механізм регулювання безробіття в Україні та визначити напрями його вдосконалення.

Об’єктом дослідження є  безробіття в економіці України, а його предметом – теоретичні, методичні та практичні питання державного регулювання безробіття та напрями його вдосконалення.

Методологічною базою дослідження є концептуальні положення сучасною економічної теорії, праці відомих вчених, монографічні та спеціалізована  наукова література. Методичний апарат дослідження складають такі методи:

• діалектичний метод наукового пізнання;
• методи емпіричного та теоретичного дослідження,
• системний підхід;
• наукова індукція та дедукція;
• метод аналізу і синтезу;
• історичний метод;
• статистичні прийоми, групування, динамічних порівнянь, графічного зображення;
• методи узагальнення та формалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. . Безробіття : поняття , форми , причини виникнення та соціально-економічні наслідки .

Безробіття — це соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не зайнята у сфері економіки. Безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.

Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер [3, с.248].

Безробітними є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків роботи. До незайнятого належить те населення, яке відмовляється від пропонованої йому роботи. Сукупність зайнятого і безробітного населення називається самодіяльним населенням [10, с.123].

Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття.

Безробіття уперше виникло у Великобританії на початку ХІХ ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в період економічних криз.

Першу спробу з'ясувати сутність і причини безробіття зробив англійський економіст Т. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Ця теорія з певними модифікаціями існує й нині. Засобами усунення безробіття Т. Мальтус і неомальтусіанці вважають війни, епідемії, свідоме обмеження народжуваності та ін. Основними недоліками цієї теорії є, по-перше, характеристика людини лише як біологічної істоти, ігнорування її соціальної сутності. По-друге, Т. Мальтус та його послідовники ігнорували або істотно недооцінювали роль науково-технічного прогресу. По-третє, висновки Т. Мальтуса не підтвердила практика [1,с.221-223].

Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з якою його причиною є недостатній сукупний попит на товари. Держава, підвищуючи доходи, або знижуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття.

Поява в Україні масового безробіття зумовлено, передусім, самим фактом постійного і істотного зростання числа людей, які втратили, або не можуть знайти регулярну оплачувану роботу. У свою чергу, спробам зрозуміти суть, динаміку, перспективи новогоі викликає тривогу соціального явища сприяли, з одного боку. Подолання примусово нав'язувалися уявлень про тривалій відсутності у нас безробіття як свідоцтві незаперечного переваги соціалізму, а з іншого - регулярними (починаючи з 1993 р.) публікаціями основних статистичних та соціологічних показників росту і поширення безробіття[5, с.82-86].

Безробіття зумовлене комплексом причин:

• структурними змінами в економіці;
• нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;
• постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР;
• пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;
• диспропорційністю розвитку економіки;
• обмеженістю попиту на товари і послуги тощо[9, с. 129].

Як показує статистика, кількість безробітних значно збільшується в періоди криз і зменшується в періоди підйомів[12].

Населення будь-якої країни розділяють на тих людей, які входять до складу робочої сили (L), і тих, які не входять (N). Робоча сила складається з тих людей, які зайняті (E), і тих, хто не має роботи, але хотів би працювати. Саме останні входять до числа безробітних (U). Офіційна статистика заснована на прагматичному підході, який визначає безробітних як людей, які тимчасово звільнені і чекають бути потрібними своїм попереднім наймачам, або як людей без роботи, які активно шукали роботу протягом певного часу.

Виходячи з цього, рівень безробіття (u) являє собою відсоткове співвідношення кількості безробітних (U) до кількості робочої сили (L):

u= (U/L)100% [3, с.145].

Однак наявність загального підходу до визначення безробіття не гарантує однакових методів виміру безробіття в різних країнах.

При аналізі безробіття економісти не обмежуються тільки показниками номінального рівня безробіття. Безробіття ніколи не буває рівномірно розподілене серед населення країни. Одні групи населення потерпають більше, ніж інші, а безробіття в усіх без виключення групах пояснюється широким спектром причин.

Як показує статистика, в розвинутих країнах безробіття в середньому трохи вище серед жінок, ніж серед чоловіків. Значно більші різниці спостерігаються в окремих вікових групах. Так, безробіття серед підлітків в віці від 13 до 19 років майже в три рази вище, ніж серед дорослих[15]. Це відноситься не до всіх країн .

Безробіття є не тільки економічною, але й серйозною соціального проблемою. Причому соціальні втрати більш суттєві для суспільства. Узагалі наслідки безробіття дуже різноманітні та масштабні за впливом. Щоб оцінити ступінь цього впливу, доцільно провести дослідження як економічних, так і соціальних наслідків безробіття.

Наявність безробіття в суспільстві свідчить про неповне використання трудових ресурсів. Надмірне безробіття, без сумніву, негативно відображається на всій економіці країни.

У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий.

До негативних соціально-економічних наслідків безробіття можна віднести:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тобто спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. За результатами досліджень, працівник навіть після трьох місяців безробіття досягає попередньої продуктивності праці лише приблизно через 7 місяців [20].

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди є меншою, аніж заробітна плата і має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний, інвестиційний попит, скорочує обсяги заощаджень у населення.

5. Сам факт безробіття наносить людині тяжку психологічну травму, порівняну із самими неприємними обставинами (смерть близьких, тюремне ув'язнення тощо). Про масштаби соціальних наслідків безробіття свідчить ряд фактів. Зокрема, практично у всіх країнах найбільш уразливими соціальними групами, які найбільше страждають від безробіття, є молодь та жінки. [19].

Безробіття несе прямі економічні витрати для всього суспільства. Коли частина людей залишається без роботи, це означає, що виробництво скорочується у порівнянні з обсягом, що міг бути досягнутий в умовах повної зайнятості. Згідно з оцінками експертів, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати майже 2% обсягу річної продукції, тобто суспільство втрачає визначений обсяг недовироблених товарів і послуг. Незважаючи на негативні і важкі наслідки безробіття, можна відзначити й ряд позитивних моментів, пов'язаних із ним.

По-перше, на думку більшості економістів, безробіття – найважливіша умова нормального й безперебійного функціонування економіки. Воно, зокрема, забезпечує формування резерву робочої сили.

По-друге, забезпечується необхідний виробництву перерозподіл кадрів та їх зосередження в тих видах діяльності, що необхідні споживачам.