Безробіття: національний та регіональний аспект

Рівень безробіття скоротився як серед жінок, так і серед чоловіків. Покращення цих показників спостерігалось серед міського населення.  Серед мешканців сільської місцевості чисельність безробітних дещо зросла. Рівень безробіття серед осіб, які проживають у сільській місцевості в Україні зріс з 7,2% до 7,4%. 

Із заявлених вакансій 45,2% (у відповідному періоді минулого року – 41,0%) були із мінімальною заробітною платою, 45,3% (54,5%) - з заробітною платою, що є вищою від мінімальної, але нижчою від середньої зарплати по області. Таким чином, 90,6% (95,4%) вакансій були з заробітною платою нижчою від середньо обласного розміру, яка тривалий час продовжує залишатись найнижчою в Україні і у січні 2012 року становила 1941 грн.

У більшості районів області, крім Заліщицького, Кременецького, Лановецького, Монастириського та м. Тернополя, питома вага вакансій з мінімальною заробітною платою становить більше половини (54,9-85,2%) (Додаток H).

За станом на 1 березня 2012 року актуальними були 1817 вакансій, у т.ч. для робітників – 738, для службовців – 931, для осіб, які потребують спеціальної підготовки – 148, для працівників сільського господарства – 164, для інвалідів – 222 [6, с.3].

Протягом січня-лютого 2012 року послугами державної служби зайнятості в Україні скористалися 718,4 тис. громадян, не зайнятих трудовою діяльністю. Чисельність незайнятих громадян, які звертаються за допомогою у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, зменшилась майже у всіх регіонах, крім Черкаської області та міста Києва.

У Тернопільській області чисельність незайнятих громадян, які отримували послуги у базових центрах зайнятості у січні-лютому 2012 року становила майже 22,6 тис. осіб, у порівнянні з відповідним періодом минулого року зменшилась на 9,7%. Зменшення відбулося в усіх базових центрах зайнятості, крім Борщівського, Гусятинського, Лановецького, Монастириського та Підволочиського [14, с.23].

Станом на 1 березня 2012 року в середньому у Тернопільській області на одне вільне робоче місце претендувало 10 осіб, які шукали роботу (на відповідну дату 2011 року 15 осіб). При цьому, якщо у Тернопільському районному центрі зайнятості за станом на 1 березня  2012 року чисельність незайнятих громадян перевищувала кількість вакансій у 3 рази, то у Бережанському, Борщівському, Збаразькому, Кременецькому та Шумському районних центрах зайнятості більше, як у 20 разів (Додаток I) [18].

З початку 2012 року у Тернопільській області, як і в цілому по Україні, збільшилась чисельність незайнятих громадян, охоплених активними заходами соціального захисту:

• працевлаштовано незайнятих громадян за сприянням обласної служби зайнятості понад 1,9 тис. осіб, у тому числі 117 осіб - шляхом надання дотацій роботодавцям,  48 – виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності одноразово ( Додаток J);
• понад 1,4 тис. безробітних за направленням базових центрів зайнятості проходили професійне навчання, перенавчання або підвищували свою кваліфікацію. Навчання проводилось за 135 професіями, спеціальностями та напрямками за конкретними замовленням роботодавців. Завершили навчання 685 безробітних, із них 336 осіб працевлаштовано. Рівень охоплення безробітних заходами з даного напрямку збільшився з 4,9% у січні-лютому 2011 року до 6,9% за відповідний період 2012 року (Додаток K);
• в оплачуваних громадських роботах брали участь  майже 1,0  тис. безробітних. Найбільш чисельними та розповсюдженими серед безробітних були оплачувані громадські роботи з благоустрою населених пунктів, утримання автомобільних доріг, відбудови історико- архітектурних пам’яток, по догляду за особами похилого віку та інвалідами, виконанню допоміжних робіт під час ремонту об’єктів соціальної сфери та інші. Рівень охоплення незайнятих громадян заходами з даного напрямку з початку року склав 4,7%.

 

 Одним із основних чинників формування ринку праці є вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, в тому числі, у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності штату[13].   

Змінюється структура зайнятих по формах господарювання. З року в рік зменшується чисельність працюючих у державному секторі економіки, а у приватному навпаки, - збільшується.

А у малому бізнесі працювало понад 40 тис. осіб, що склало 15,5% від загальної кількості зайнятих у галузях економіки області. Що стосується 2005 року, то зараз у Тернопільській області зареєстровано 5238 підприємств (з них діючих - 4953 підприємства), але більшість з них є невеликими, тобто з кількістю працюючих до 10 осіб, але треба зазначити що хоч і не дуже багато підприємств, Тернопільщини, зареєстровані як мале підприємство з промисловою потужністю, та робочих налічуються на таких підприємствах в середньому від 500 до 3500 працівників, тобто зараз на малих підприємствах області працює близько 70 тис. осіб, і це не враховуючи тіньового працевлаштування (коли немає офіційної реєстрації працівників) [18]. 

Серед підприємств найпомітнішим було вивільнення з ВАТ “Чортківська кондитерська фабрика” (210 осіб), з Тернопільського ВАТ ”Текстерно” (152 особи), Зборівського ТОВ “Фенікс” (120 осіб), Тернопільського ВАТ “Ватра” (115 осіб), Чортківського ТОВ “Галичанка” (95 осіб), Бучацького ПАП “Промінь”(66 осіб), Почаївської фабрики “Пластик” (Кременецький район) (57 осіб), КП „Тернопільелектротранс” (295 осіб), ТзОВ „Поділля-цукор”(263 особи), ТРЗ „Оріон”(186 осіб), ВАТ „Галія” (114 осіб) та ВАТ „Комбайновий завод” (64 особи).  

Причинами звільнення людей керівники цих організацій визначили: розбалансованість економіки, спад виробництва, реорганізації служб, брак оборотних коштів. Але попри все вони виділяють і інші причини звільнення працівників з робочих місць або неприйняття на роботу , які, як на їх думку, так чи інакше теж досить таки впливають на процес виробництва[17, с.122].  І серед них такі: жалюгідний зовнішній вигляд, манери всезнайки, погана дикція, невміння говорити, некультурне мовлення, відсутність плану кар’єри та чітких цілей, недостатня відвертість і поміркованість, відсутність ентузіазму, зацикленість на грошах, низький рівень успішності під час навчання, небажання починати з низів, недостатня тактовність, зрілість та ввічливість, презирливі відгуки про попередніх працівників роботодавця, несамостійність, нерішучість, невдале сімейне життя, відсутність почуття гумору, цинізм, лінь, невміння цінувати час, невихованість, відсутність розуміння цінності досвіду та ще багато інших, які іноді справедливі, та іноді необґрунтовані, та ба навіть некоректні.

         Досягнення економічно ефективнішої зайнятості населення можливе лише за умови підвищення рівня соціально-економічного розвитку України та її регіонів. Останнє є головною умовою створення додаткових робочих місць, повнішого використання трудового потенціалу. Для здійснення цієї умови доцільно здійснити структурну перебудову в економіці, яка передбачатиме ефективне використання трудового потенціалу [8, с.52].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. . Шляхи подолання безробіття і напрями вдосконалення вітчизняної політики зайнятості .

Існують різноманітні шляхи подолання безробіття. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття. Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати. Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад. Особливість українського безробіття початку 90-х років можна пояснити і специфікою його окремих видів[12, c. 9-10].

Намагаючись прогнозувати подальшу ситуацію з безробіттям в Україні, необхідно враховувати чинники, що діятимуть як у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня. Зростання, зокрема, спричинятимуть:

1) потреба  структурної реорганізації неефективної  економіки;

2) зняття  штучних обмежень щодо росту  циклічного безробіття;

3) дефіцитність  інвестицій для створення нових  робочих місць;

4) відсутність  досвіду роботи служб зайнятості, дисципліни і відповідальності  виконавчої влади.

До чинників, які діятимуть у бік скорочення безробіття, можна віднести:

1) безмежність  незадоволеного попиту і можливість  створення нових робочих місць  у багатьох сферах, особливо у  сфері послуг;

2) дотеперішня  нерозвиненість приватного сектора  і наявність тіньової економіки, які в разі зняття адміністративних  пут зможуть залучити значну  частину непрацюючих;

3) традиційно  низький рівень зарплати і  слабкість профспілок, які не  можуть домогтися підвищення  загального рівня зарплати і  пов'язане з цим обмеження попиту на працю[18, c. 171].

У таких умовах політика держави на ринку праці має бути спрямована на скорочення рівня безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї трудової активності всім громадянам [1, с. 6]. Оскільки головною причиною безробіття є незбалансованість попиту і пропозиції робочої сили, саме тому потрібно втілювати в життя активну політику, яка складається із заходів, спрямованих на: 

• збільшення попиту на робочу силу з боку як державного, так і приватного сектора економіки;
• підвищення конкурентоспроможності робочої сили та забезпечення відповідності робочої сили і робочих місць;
• вдосконалення процесу працевлаштування.

Поряд із цим пасивна політика на ринку праці спрямована на підтримку доходів населення у випадку втрати роботи і фінансується із спеціальних фондів.   

Шляхи подолання безробіття в Тернопільській області полягають, на нашу думку, в залученні безробітних перш за все до перенавчання для отримання потрібнішої у даний час професії, завдяки якій вони не лише отримають роботу, а й зможуть успішно з нею впоратися; залученні більше незайнятого населення до громадських робіт [14].   

На фоні певної стабілізації чисельності безробітних все помітніше стає безробіття у сільській місцевості. Починаючи з 1996 року, внаслідок реформування аграрного сектора економіки, розпаювання КСП і передачі землі у приватну власність, значна частина працездатних жителів сіл, використовуючи недосконалість законодавства України про зайнятість, масово реєструються у центрах зайнятості з метою отримання комунальних субсидій, допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми та допомоги по безробіттю. Як результат, чисельність безробітних селян та відповідно рівень безробіття у селах невпинно зростають. 

За словами Сергія Тігіпка, який являється віце-прем'єр-міністром України - міністром соціальної політики, він знає, як можна ефективно усунути безробіття, що набирає темпи. Свої проекти він вніс на розгляд керівництва державної служби зайнятості. Ідея полягає в тому, щоб перемістити робочу силу в регіони, де не хватає робочих рук. Сергій Тігіпко відмічає, що він розробляє якісно новий підхід до рішення проблем працевлаштування, спираючись на кращий світовий досвід. Оскільки народ української держави потребує допомоги, уряд намагається знайти оптимальний вихід з ситуації, що склалася. Аналітики зайняли вичікувальну позицію, сподіваючись, що подібні трудові міграції усередині країни не будуть схожі на примусове виселення на Сахалін або Кубань, як це було в історії колись великої країни [16]. 

Ступінь негативного впливу безробіття на стан у країні залежить від конкретних параметрів економічної ситуації. Щоб оцінити ступінь цього впливу, доцільно провести дослідження економічних і соціальних наслідків безробіття:  

• скорочення обсягів виробництва валового національного продукту;  
• зниження податкових надходжень до державного бюджету;  
• зростання витрат на соціальну допомогу безробітним; 
• знецінення наслідків навчання; 
• масова дискваліфікація; 
• посилення соціальної напруженості; 
• зниження трудової активності [2, с. 112].

Саме тому, це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня. 
Таким чином, можна запропонувати такі заходи, щодо зменшення рівня безробіття в Україні:

• зниження податків для підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників); 
• надання державою пільгових кредитів для виплати зарплати додатково зайнятим на виробництві, які за розміром будуть дорівнювати зарплаті;  
• створення нових робочих місць, за рахунок взяття кредитів для

технічного переобладнання і розширення підприємств; 

• створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у яких найбільш високі; 
• забезпечення спеціальними службами зайнятості перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів, відповідно до потреб галузей, що розвиваються;
• проведення спеціальних ярмарків праці для навчальних закладів, з метою працевлаштування випускників [12, с.241].

Для введення в дію цих заходів державі потрібні кошти, тому я пропоную компенсувати ці витрати за рахунок введення диференційованих ставок податків, тобто більшим доходам відповідатиме більша ставка податку, накопичення коштів за допомогою державних депозитів з вищими ставками, а також збільшення розмірів штрафів за порушення чинного законодавства. 
Отже, впроваджуючи запропоновані заходи, ми можемо досягнути зменшення рівня безробіття, збільшення кількості працевлаштованого населення і, як наслідок, загального покращення економічної і соціальної ситуації у країні.