Безробіття: національний та регіональний аспект

По-третє, роботодавці мають можливість підібрати висококваліфікованих кваліфікованих спеціалістів. Відбувається стимулювання робітника до систематичного підвищення своїх фахових навичок і вмінь.

По-четверте, безробітна людина має вільний час і може приділяти його родині, вихованню дітей, одержуючи при цьому допомогу по безробіттю [21].

Соціально-економічні наслідки безробіття можна сформулювати таким чином: відбувається знецінення, недовикористання людського потенціалу суспільства, погіршується якість життя безробітних та їх членів родини, підсилюється тиск на розмір заробітної плати зайнятих із боку конкуруючих на ринку праці, збільшуються витрати суспільства й індивіда на відновлення чи зміну професійного статусу і рівня продуктивності праці, формуються категорії осіб із девіантною поведінкою, схильних до вчинків, що суперечать прийнятим соціальним нормам і цінностям.

Безробіття - це складна економічна, соціальна та психологічна проблема. Воно робить економіку неефективною, а соціальні відносини - напруженими. Крім того, людина, що стала безробітною зазнає надзвичайного психологічного навантаження, втрачає можливість реалізувати свої потенційні творчі здібності працівника, відчуває свою непотрібність, нездатність утримувати себе та свою сім'ю, впадає в депресію і т. ін. [2,126].

Безробіття як економічний феномен пов'язане з перевищенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс.

Безробіття як соціально-економічний феномен пов'язане з інституціональними чинниками. Працездатними вважаються люди віком від 15 до 70 років[7]. Саме ці вікові межі визначають чисельність робочої сили (ЧРС).

Чисельність робочої сили - це чисельність населення віком від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність працювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи натуральній формі [4]. Іншими словами, ЧРС називають трудовими ресурсами або економічно активним населенням.

З огляду на це, все населення країни поділяють на такі групи:

• інституціональне - особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з постійною втратою працездатності (інваліди), виходом на пенсію, перебуванням у тривалій ізоляції тощо;
• не інституціональне, яке становлять працездатні особи, що, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:
• економічно активне населення, до складу якого входять безробітні та особи, що працюють за наймом, тобто зайняті та безробітні;
• економічно неактивне населення, до складу якого входять особи, що добровільно не працюють за наймом (домогосподарки, студенти, люди вільних професій, підприємці та ін.).

Безробітні - це непрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент.

Такими, що вибули зі складу робочої сили, вважають осіб, які не мають роботи за наймом і активно її не шукають. Вони входять до складу економічно неактивного населення. Крім названих вище категорій, до вибулих зі складу робочої сили відносять і тих, хто втратив надію знайти роботу та припинив її шукати.

Існує два види безробіття: вимушене і добровільне.

Добровільне безробіття пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від пропозиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене чинниками, що перебувають поза її вибором.

Добровільне та вимушене безробіття проявляються у відповідних формах.

Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими з них є три: фрикційне, структурне і циклічне [9, с. 180- 185]. Саме ці форми важливі для визначення природного рівня безробіття. Кожна з форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм пов'язують з причинами, що їх породжують, тривалістю та типом безробіття.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю та якістю найманих працівників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць - з іншого, потребує певного часу.

Ця форма, таким чином, пов'язана з пошуком та очікуванням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Фрикційно-безробітні вже мають кваліфікацію, навички, досвід, які можна продати на ринку праці. Якщо людина хоче змінити місце роботи (територіально), змінити кваліфікацію чи перейти на аналогічну роботу з вищою заробітною платою, вона вирішує цю проблему добровільно. Тому фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

Структурне безробіття зумовлене змінами в структурі попиту на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Ця форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії "старішають" і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає. Разом з тим виникають галузі та види виробництв, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій. Далеко не завжди колишній шахтар може стати кваліфікованим перукарем, продавцем чи програмістом. Це означає, що структурне безробіття є вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.

Природним вважають таке безробіття, за якого:

- досягається потенційний обсяг  національного виробництва (спостерігається  за повного та раціонального  використання всіх видів ресурсів);

- немає інфляції;

- спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої  зберігається конкуренція на  ринку праці та забезпечується  ефективне використання найманої  праці. Повна зайнятість - це зайнятість за природного рівня безробіття, величина якого становить 5-6 %.

Віднесення фрикційного безробіття до природного не викликає сумніву, оскільки воно є вільно обраним (добровільним), а економічна свобода - основа ринкової поведінки суб'єктів. Щодо структурного безробіття, яке є вимушеним, дехто з науковців не визнає його природним. І все ж вагомим аргументом на користь зарахування структурного безробіття до природного є те, що зміна структури виробництва зумовлюється зміною суспільних потреб, що безумовно відповідає економічній природі людини.

Циклічне безробіття - це відхилення фактичного безробіття від природного в той чи інший бік. У період рецесії відбувається падіння обсягів національного виробництва нижче від потенційного рівня, фактичне безробіття перевищує природний рівень. У період буму, коли має місце інфляційне зростання економіки, фактичний обсяг ВВП перевищує потенційний рівень, а фактичний рівень безробіття буде нижчим від природного рівня.

Існують й інші форми безробіття, які не чинять визначального впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатних:

- сезонне безробіття - вимушена форма безробіття, зумовлена специфічними умовами виробництва в певних галузях (сільське господарство (рослинницькі галузі), цукроваріння, лісництво, риболовецькі галузі тощо. Часто в період міжсезоння люди вдаються до самозайнятості або виїздять на роботу в інші регіони, оскільки недостатньо працезабезпечені. Ця форма безробіття тяжіє до фрикційного, хоча має також власну специфіку;

- технологічне безробіття - вимушена форма безробіття, пов'язана з вивільненням працівників у зв'язку з запровадженням нової високопродуктивної техніки та технології. Ця форма безробіття тяжіє до структурного;

- молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше виходить на ринок праці й не може отримати роботу. Ринок виявляється байдужим до пропозиції праці з боку молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, а подекуди й належної кваліфікації, але потребують, згідно з законодавством, пільгових умов (нешкідливе виробництво, неповний робочий день, більша відпустка тощо).

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю.

Рівень безробіття визначається за формулою :

Формула 1.1

,

де U - рівень безробіття; F - чисельність безробітних; R - чисельність робочої сили (економічно активного населення).

Якщо R позначати як (L + F), де L - чисельність зайнятих, то формула 1.1 матиме такий вигляд:

Формула 1.2

.

Крім того, рівень безробіття можна визначити як відношення частки тих, хто щомісяця втрачає роботу, до суми часток тих, хто щомісяця втрачає роботу, та тих, хто щомісяця її знаходить, тобто:

Формула 1.3

[3, с. 189-191].

Безробіття, як і кризу перевиробництва, також не можна оцінювати однозначно. Воно виконує як конструктивні, так і деструктивні функції. З одного боку, це "резервна армія праці"; це важіль накопичення і навіть необхідна умова нормального функціонування і розвитку ринкової економіки. З іншого боку, - це неповне використання трудових ресурсів, зниження середнього рівня життя населення, руйнація традиційних цінностей сучасного суспільства.

Вплив безробіття на обсяг річного національного виробництва дослідив американський учений Артур Оукен. Він виявив математично зв'язок між перевищенням фактичного рівня безробіття над природним і втратами ВВП:

Формула 1.4

 

де р - коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття; U - фактичний рівень безробіття; U* - природний рівень безробіття; У *- потенційний обсяг ВВП; У - фактичний обсяг ВВП[5, с.98].

Отже, економіка, яка працює в умовах природного рівня безробіття, зазнає переважно конструктивного впливу, а рівень безробіття, що перевищує природний, чинить переважно згубний вплив на економіку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. . Аналіз динаміки , причин і структури безробіття в Україні .

Рівні економічного розвитку регіонів залежать від географічного та геополітичного положення регіонів, їхнього рівня соціально-економічного розвитку, а саме тому суттєво відрізняються. До числа основних якісних показників, які суттєво впливають на рівень економічного розвитку регіонів, належать ступінь рівномірності розселення населення, моно- чи мегафункціональність міст, тіснота зв'язку рівня життя населення від ефективності роботи промислових підприємств. Ці характеристики в кінцевому рахунку результуються у показнику безробіття.

По складу безробітних можна судити про гостроту проблеми безробіття в тому чи іншому регіоні. Саме в тих регіонах, де переважають жінки та особи з високим рівнем освіти, можна зробити висновок про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття та напруга на ринку праці в таких регіонах, як правило, не висока, хоча зростати вони можуть високими темпами. В тих же регіонах, де серед безробітних переважає молодь та особи з низьким рівнем освіти, проблема безробіття постає дуже гостро, але чисельність безробітних зростає повільніше, ніж в середньому по країні [13, с.254].

Офіційна статистика в Україні використовує на рівноправних началах два показника масштабів безробіття: чисельність безробітних, офіційно зареєстрованих державною службою зайнятості, та чисельність безробітних, яка визначається згідно з методологією МОП. Розрахунок цих показників базується на застосуванні двох основних методів вимірювання: на основі даних Державної служби зайнятості про зареєстрованих безробітних та загальнонаціональних вибіркових обстежень домогосподарств.

Безробіття є макроекономічною проблемою, яку формують такі чинники:

1) структурні  зрушення в економіці, що призводять  до масштабних змін у структурі й кількості попиту на робочу силу, мають особливо тяжкі наслідки в періоди стагнації або зниження ділової активності;

2) зниження  темпів економічного розвитку спричиняє зменшення кількості робочих місць, порушення збалансованості кількості працівників і кількості робочих місць;

3) недостатній  сукупний попит;

  4) інфляція викликає скорочення капітальних вкладень, зниження реальних доходів населення, що викликає збільшення пропозиції зі зменшенням попиту на робочу силу;

5) співвідношення  цін на фактори виробництва, яке веде до переважання працеощадних технологій;

6) сезонні  коливання виробництва, що викликають  зміни у попиті на робочу  силу;

7) науково-технічний  прогрес, що збільшує диспропорції  між попитом і пропозицією робочої сили.

У країнах перехідної економіки головними причинами високого рівня безробіття є:

1) утримання  надлишкової робочої сили на  багатьох підприємствах;

2) якісна невідповідність пропозиції робочої сили потребі в ній;

3) рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний). У цих країнах, і зокрема в Україні, безробіття формується під впливом сукупності соціальних факторів, серед яких основними є:

1) недосконале  трудове законодавство, як результат компромісу між вимогами працівників, профспілок і держави, що посилює негнучкість ринку праці, зменшує питому вагу живої праці через скорочення попиту на неї підприємців;

2) трансфертні  платежі, що впливають як на зниження, так і напідвищення безробіття;

3) недостатня професійна і територіальна мобільність робочої сили;

4) недостатній  розвиток програм зайнятості;

5) низький  рівень і статус системи освіти, професійної підготовки перепідготовки;

6) брак  інформації про вільні робочі  місця;

7) низька  економічна активність різних  груп населення. Крім того, діють і демографічні фактори – це зміни чисельності населення і зміни статево-вікової структури.

Усі ці фактори не вичерпують причинно-наслідкових залежностей безробіття і є лише найпоширенішими.