Вдосконалення продуктивності праці на ЗАТ «РОСАВА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ...............................................................................................................3

Розділ 1. Продуктивнiсть праці: сутність i значення.................................5

1.1. Показники і методи вимірювання продуктивності праці...................5

1.2. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці........................9

1.3.Програми управління продуктивністю праці на підприємстві...........................................................................................................13

Розділ 2.Організаційно – економічна характеристика ЗАТ «Росава»..................................................................................................................14

2.1.Організаційно-праврва  характеристика ЗАТ «Росава».....................14

2.2.Аналіз та оцінка забезпеченості та структури кадрів на підприємстві...........................................................................................................17

2.3.Аналіз рівня та динаміки продуктивності праці на підприємстві...........................................................................................................23

Розділ 3. Вдосконалення продуктивності праці на ЗАТ «РОСАВА».............................................................................................................27

3.1. Шляхи  полібшення і підвищення ефективності  виробництва на ЗАТ «Росава».........................................................................................................27

3.2. Освіта  як сигнал про продуктивність  праці.......................................31

Висновок......................................................................................................36

Список  використаних джерел....................................................................38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

З відомих на даний момент чинників виробництва одним з головних, а часто і основним, вимагаючим найбільших витрат, є праця.

Актуальність дослідження даної проблеми на сучасному етапі зростає все більше і більше. Це обумовлено перетвореннями суспільного устрою, що відбуваються, реорганізацією форм власності, заміною адміністративних методів управління економічними, перекладом економіки на ринкові відносини. Всі ці обставини додають якісно новий зміст процесу формування трудових ресурсів, а, отже, і дослідження цього процесу зараз придбаває особливу значущість. Виходячи з вищесказаного приходимо до висновку, що конкретною задачею будь-якого аналізу трудових ресурсів підприємства є знаходження слабких місць у виробництві, зв'язаних з використанням робочої сили, а його метою - вироблення таких рекомендацій, які не дозволять підприємству зниження об'єму і якості що випускається їм товарної продукції.

Економіка нашої країни практично  перейшла на ринкові рейки і функціонує виключно по законах ринку. Підприємства самі відповідають за свою діяльність, і самі ухвалюють рішення про  подальший розвиток. А в ринковій економіці виживає той, хто найкращим  чином використовує є у нього ресурси для отримання максимальної кількості прибутку, вирішуючи основні проблеми економічної діяльності.

Мета роботи – аналіз та розрахунок фонду оплати праці підприємства, чисельності персоналу.

З формованої мети необхідно віришити наступні завдання:

• Визначити основні поняття та принципи організації праці;
• Розглянути форми оплати праці;

Структура роботи скаладається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури. Обсяг курсової роботи становить 38 сторінок, 1 таблиць та 19 джерел літератури.

Розділ 1. Продуктивнiсть праці: сутність i значення

 

1. Показники і методи вимірювання продуктивності праці

 

В сучасній науковій та учбовій літературі панують  два протилежні підходи до визначення сутності та змісту продуктивності праці. В цьому відбиваються різні методологічні  позиції авторів, що розглядають  ці питання. Узагальнено зміст протиріччя відбивають наступні положення: прибічники трудової теорії вартості стверджують, що продуктивність праці с джерелом та узагальнюючим показником ефективності виробництва: прибічники теорії факторів виробництва вважають, що треба відрізняти продуктивність усіх чотирьох факторів виробництва: продуктивність праці, продуктивність землі, продуктивність капіталу та продуктивність підприємництва. Загальна ефективність або продуктивність підприємства буде відбиватися сумою продуктивності факторів виробництва, а продуктивність праці - один з показників його ефективності. Розглянемо аргументацію сторін.

"Трудовики"  виходять з того, що при визначенні  економічного змісту продуктивності  праці треба виходити з того, що праця, яка витрачена на  виробництво тої чи іншої продукції,  складається з живої праці,  що витрачається у даний момент  безпосередньо у процесі виробництва  даної продукції, і минулої  праці, яка уречевлена у продукції,  що створена раніше та використовується  для виробництва нової продукції  (сировина, матеріали, енергія - повністю; машини, споруди, будівлі - частково).

Функцією  живої конкретної праці є не тільки вироблення нової вартості, але й  перенесення робочого часу, що матеріалізований у речових елементах виробництва, на продукт, що створюється знову.

Тому  продуктивна сила конкретної праці  характеризується її здатністю створювати нові споживчі вартості потрібної якості та зберігати при цьому минулу (уречевлену) працю. У зв'язку з цим  відрізняють поняття: зріст продуктивності живої (індивідуальної) праці та зріст  продуктивності суспільної праці (усієї праці - живої та минулої), про яку не можливо судити тільки з економії витрат живої праці на даному виробництві.

Загальна  тенденція зростаючої продуктивності праці виявляється у тому, що доля живої праці у продукті зменшується, а доля уречевленої праці (у вигляді  сировини, пального, амортизації) зростає, але так, що загальна сума праці, що укладена у одиницю продукту, скорочується. У цьому і полягає сутність підвищення продуктивності суспільної праці.

Економічна  сутність продуктивності праці відбивається у економії робочого часу. Більш  продуктивна праця означає менші  витрати робочого часу на виробництво  однакового товару у однакових умовах виробництва.

Прибічники  такої методологічної позиції, вважають, що відповідь на це питання дає  розгляд складу елементів ринкової ціни товару. Укрупнено цей склад  вони подають у наступному вигляді:

• ціна сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів;
• ціна спожитої енергії;
• амортизаційні відрахування від ціни обладнання, будівель, споруд;
• заробітна плата персоналу;
• відрахування від заробітної плати у соціальні фонди;
• прибуток від використаного капіталу;
• земельна рента;
• підприємницький прибуток.

Витрати, що відображені у цих складових, окрім трьох перших, утворюють  додаткову вартість.

Вартість, що створена знову у результаті праці  працівників підприємства буде дорівнювати  величині заробітної плати з відра¬хуванням від неї. Окрім того, праця переносить частину ціни сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів  та енергії на готовий товар. Ці витрати  праці також відносять до загальних  трудовитрат, які відбиваються у  показнику продуктивності праці.

Разом з  тим, автори цього ствердження самі справедливо визнають, що достатньо  спірним є питання про те, яку  частину ціни спожитих сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, енергії  переносить праця, а яку - інші фактори  виробництва. Не з'ясовується також  механізм та субстрат надання цінності товару іншими факторами виробництва.

Значення  продуктивності праці визначається тим, що її зріст є неодмінною умовою розвитку виробництва, який складає  економічну основу розвитку суспільства  незалежно від системи господарювання, що у ньому існує. Зріст продуктивності праці на підприємствах виявляється  у вигляді:

• збільшення маси продукції, що виробляється у одиницю часу та без погіршення її якості;
• підвищення якості продукції при незмінному її обсязі, що виробляється у одиницю часу;
• скорочення витрат часу на одиницю продукції, що виробляється;
• зменшення долі витрат праці у собівартості продукції;
• скорочення часу виробництва та обороту товарів: збільшення маси та норми прибутку.

Продуктивність праці - це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток - це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:

В=V/T,                                                      (1)

де В  — виробіток;

V— обсяг  виробництва продукції (робіт,  послуг);

Т — затрати  праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

На підприємстві виробіток може визначатися різними  способами залежно від того, якими  одиницями вимірюється обсяг  продукції і затрати праці.

Якщо  обсяг продукції вимірюється  натуральними показниками (у штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні показники продуктивності праці  називаються натуральними.

У ринковій економіці значення натуральних  показників помітно зменшується, оскільки домінуючу роль в усіх аспектах економічного життя відіграють вартісні показники. Вартісними називаємо показники виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники найуніверсальніші, вони дають змогу порівнювати продуктивність праці при виробництві принципово різних благ. Якщо за обсяг продукції взяти вартісний показник чистої продукції, то буде враховано і зростання якості продукції та її необхідність на ринку. Єдиним недоліком вартісних показників є те, що необґрунтоване завищення ціни продукції монополістами призводить до фіктивного зростання їх продуктивності праці, але це вже проблема не економіки праці, а антимонопольного регулювання.

Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих  місцях при виробництві різноманітної  незавершеної продукції використовуються також трудові показники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники мають дуже вузьку сферу застосування, оскільки вимагають суворої наукової обґрунтованості використовуваних норм.

Витрати праці при розрахунках її продуктивності можуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями і середньо-обліковою чисельністю персоналу. Однак усі ці показники вимірюють лише кількість праці, нівелюючи ЇЇ якість. Іншими словами, у таких розрахунках робоча сила найкваліфікованіших конструкторів або управлінців додається до робочої сили охоронців та прибиральників. І знову універсальним показником кількості витраченої праці може бути вартість витрат на утримання персоналу.

Трудомісткість  - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою:

ТМ=Т/V,                                                     (2)

Для планування й аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.

Технологічна  трудомісткість (Тт) визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.

Трудомісткість  обслуговування (Т₀) визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість (Тв) складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість  управління (Ту) визначається витратами праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців.

Повна трудомісткість продукції (Тп) відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою

Тп = ТТ + Т₀ + Ту = Тв+ Ту                                           (3)

 

1.2. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

 

Фактори зміни певного показника - це сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці - це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці. Оскільки, як зазначалося, зростання продуктивності праці має надзвичайно велике значення і для кожного підприємства зокрема, і для суспільства в цілому, остільки вивчення факторів і пошук резервів цього зростання стає важливим завданням економічної теорії і практики.