Вдосконалення продуктивності праці на ЗАТ «РОСАВА»

Подоланням  кризи в економіці не можливі  на відсталій технічній базі, тому що основа ринкових відносин є конкурентна  боротьба, і в ній перемагає  не той, хто знизить витрати і  запропонує нижчі ціни, а той хто  випускає якісну продукцію, а цього  можна досягти тільки, застосуванням нових технологій.

У реалізації цілей стратегічного плану підприємства особлива роль належить плану технічного і організаційного розвитку –  плану підвищення ефективності виробництва. Для того, щоб успішно функціонувати  в умовах конкурентної боротьби, підприємство в своїй діяльності повинне орієнтуватися, на потреби ринку (ціни, витрати, кількість  продукції, що випускається) і на реалізацію досягнень науково – технічної революції.

Враховуючи  першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентно спроможності підприємства розробляють і впроваджують програму управління продуктивності, яка включає в себе наступні етапи:

1. вимірювання  і оцінка досягнутого рівня  продуктивності на підприємстві  в цілому і за окремими видами  праці зокрема;

2. пошук  і аналіз резервів підвищення  продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

3. розробка  плану використання резервів  підвищення продуктивності праці,  який повинен включати конкретні  терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фіксування витрат  на ці заходи й очікуваний  економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідних виконавців;

4. розробка  систем мотивації працівників  до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5. контроль  за реалізацією заходів, передбачених  планом і всією програмою, і  регулюванням їх виконання;

6. вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству і в цілому за окремими видами праці зокрема – вихідний етап програми. Його правильне і  точне здійснення є важливою передумовою  успішності наступних етапів і всієї програми [9].

Щоб виміряти продуктивність праці потрібно зіставити  кількість виробленої продукції  із витратами на їх виготовлення. Пошук  і аналіз резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання  і оцінки досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема, з наявною  інформацією про максимально  можливий рівень продуктивності праці. Для пошуку резервів продуктивності праці слід заохочувати висококваліфікованих представників різних спеціальностей [7].

Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці, слід забезпечити  узгодження цілей та завдань програми.

Розробка  системи мотивації працівників  до досягнення запланованого рівня  продуктивності є необхідною умовою реалізації програми.

Контроль  за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, необхідний для виявлення і вирішення  можливих проблем їх виконання на початкових станах.

В процесі  контролю порівнюються фактичні і задачі показники продуктивності праці, визначається масштаб допустимих відхилень.

Вимірювання й оцінка реального впливу реалізованих заходів на зростання продуктивності праці потрібна для того, щоб оцінити  і порівняти ефективність їх впровадження і визначитися з пріоритетами на наступний період. Визначивши найефективніші напрямки роботи по підвищенню продуктивності, слід прийняти відповідні мотивуючі  рішення і в наступному періоді  зосередити увагу саме на цих напрямах.

В ринкових умовах важливу роль для зростання  продуктивності праці має максимальне  використання діючих потужностей. Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямками:

• екстенсивним – збільшення часу їх роботи шляхом скорочення простоїв, введення в дії невикористаного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту і інше;
• інтенсивний – поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво  досягнень науково-технічного прогресу необхідні інвестиції на реконструкцію  і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

Матеріально – технічні фактори сприяють економії живої та уречевленої праці. Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками [9].

Електроозброєність  праці визначається відношення кількості  електроенергії, використаної у виробничому  процесі за певний період, до середньо облікової чисельності робітників.

Електроозброєність  праці – споживання всіх видів  енергії на одного робітника за певний період.

Фондоозброєність  – це показник оснащеності праці  виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньо облікової чисельності робітників або працівників.

Фондовіддача  – загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів [3].

Визначається  відношення річного обсягу випуску  продукції у грошовому вираженні  до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів.

Велике  значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно –  економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці  й управління. До таких факторів належать:

удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організаційно-виробничих підрозділів і допоміжних служб  на підприємстві;

удосконалення організації праці шляхом поглиблення  поділу і кооперації праці, застосування передових методів і прийомів праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;

удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом [9].

 

 

3.2. Освіта як сигнал про продуктивність  праці

 

Серед організаційно-економічних  факторів підвищення продуктивності праці  окреме місце посідають умови  праці. Це сукупність факторів виробничого  середовища, що впливають на здоров'я  людини, її працездатність, результати її праці. Умови праці суттєво  впливають на ставлення людини до праці, морально-психологічний клімат у колективі, його стабільність. З  часом умови праці зазнають значних  змін. З одного боку, це пов'язано  зі скороченням частки ручної і фізичної праці та робіт, що виконуються в  несприятливих умовах, з іншого - з появою нових виробництв, технологічних процесів, речовин, матеріалів, видів енергії і т. ін.

Тому  одним з найважливіших завдань  науки і практики є глибоке  вивчення впливу нових технологій, хімічних, біологічних та інших речовин  і видів енергії на організм людини і забезпечення його повної безпеки. До робітників, які зайняті на таких  виробництвах, висуваються підвищені  вимоги: така робота потребує від них  підвищеної уваги, швидкості і точності реакції, оперативного мислення, тобто  великого нервово-емоційного напруження. Крім того, на працездатність людини негативно  впливають малозмістовні, монотонні  операції.

Перехід до ринкових відносин вимагає збільшення засобів, спрямованих на створення  безпечних технологічних процесів, машин і обладнання, ефективних форм організації праці і виробництва  і на цій підставі скорочення затрат на компенсацію несприятливих умов праці. Головним при розв'язанні цих  завдань має бути не стільки економічний, скільки соціальний ефект.

Концепцію сигналів ринку вперше розробив Майкл  Спенс, який продемонстрував, що на деяких ринках продавці подають покупцям свого  роду сигнали з приводу якості товару.

Чому  ж фірмам просто не найняти робітників і спочатку визначити їхню продуктивність, а потім звільнити тих, хто  працює менш продуктивно? Тому що це часто потребує великих витрат. По-перше, у багатьох країнах і у багатьох установах, важко звільнити людину, яка вже працювала понад кілька місяців (фірмі необхідно обґрунтувати причину звільнення або виплатити вихідну допомогу). По-друге, робітники багатьох спеціальностей не можуть досягти вершини своїх можливостей принаймні протягом перших місяців роботи. Можливо, треба буде навчати робітників, і для цього фірма змушена буде виділяти значні кошти. Тобто фірма може не виявити здібностей робітників протягом року.

Отже, фірмам було б набагато вигідніше знати  продуктивність потенційних робітників ще до найму.

Одяг, підібраний зі смаком, при влаштуванні на роботу може дати деяку інформацію, але  навіть непрацелюбні люди можуть іноді  як слід одягнутися, щоб отримати роботу. Таким чином, враження, яке складається  на підставі зовнішнього вигляду, є  лише незначним сигналом — воно мало чим може допомогти відрізнити високоефективного робітника від  малоефективного. Щоб сигнал вважався значним, потрібно, аби він міг  бути поданий саме високоефективним працівником.

Наприклад, освіта є значним сигналом на ринку  праці. Рівень освіти індивіда можна  визначити за кількома параметрами  - за кількістю років навчання, отриманим ступенем, репутацією навчального закладу, що присвоює ступень, середнім балом.

Звичайно, освіта може прямо і непрямо покращити  здібності: людина отримує інформацію, навички і загальні знання, корисні  в роботі. Але навіть якщо освіта не сприяла цьому, вона, проте, залишається  важливим сигналом ефективності робітника, тому що більш здібній людині простіше досягти вищого рівня освіти (здібні люди, як правило, більш інтелігентні, цілеспрямовані, енергійні і працелюбні - характеристики, що корисні і при навчанні). Більш продуктивні люди, таким чином, швидше можуть отримати хорошу освіту, яка є сигналом для фірм про можливості робітників, і, отже, можуть розраховувати на високооплачувану роботу. І фірми цілком справедливо розглядають освіту як сигнал про продуктивність праці [9].

Освіта  може бути важливим сигналом, що надає  можливість фірмам ранжувати робітників за їхньою продуктивністю. Високопродуктивні  робітники бажатимуть закінчити  коледж, навіть якщо це не підвищить  їхню продуктивність.Високопродуктивні  робітники прагнутимуть здобути  освіту, оскільки вона буде сигналом їхньої продуктивності.

Освіта  насправді дає корисні знання і зрештою підвищує продуктивність праці. Але вона також виконує  і функцію сигналу. Наприклад, багато фірм вимагають, щоб їхні менеджери  мали ступінь магістра. Перша причина  полягає в тому, що магістри бізнесу  вивчають економіку, фінанси та інші предмети. Але існує ще інша причина: щоб отримати ступінь магістра, необхідні  інтелект, дисципліна, працездатність, а люди з такими якостями дуже продуктивні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, продуктивність праці є важливим планово-економічним  показником, що характеризує не тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. Для економіки України необхідні  якісні зміни у професійній підготовці фахівців вищої кваліфікації у сфері  економічних знань.

Оскільки  продуктивність праці охоплює планування, організацію, керівництво, контроль і  регулювання, то управління продуктивністю вимагає ефективних контактів і  розуміння різних служб у створенні  обсягів виробництва.

Головним  ресурсом підприємства є праця людини, завдяки якій відбувається процес виробництва  життєвих благ для кожної людини та для суспільства загалом. Отже, продуктивні  сили – це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення природних  ресурсів відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні  блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. Вони є провідною  ланкою суспільного способу виробництва, а їх рівень - загальним показником соціально-економічного прогресу, оскільки з їх розвитком зростають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові джерела енергії тощо.

Підвищення  продуктивності праці означає економію сукупної праці, що витрачається на вироблення продукції, зменшення всього матеріалізованого  в продукті робочого часу.

Економічне  зростання без живої праці  практично неможливе, але залежно  від наукової та технічної озброєності  праця може бути більш або менш продуктивною.

Завдяки таким чинникам як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення  управління, організації виробництва  та праці збільшення обсягів виробництва  можливо зменшити витрати на виробництво.

 

Список використаних джерел

 

1. Барков С.А. Управление персоналом. – М.: Юрист, 2001. – 451с.

2. Беляцкий Н.П., Велесько С.Е., Питер Ройш. Управление персоналом. – Мн.: Интерпрессервис, Экоперспектива, 2002. – 352 с.