Вимірювання людського розвитку на макро- і мікрорівнях (визначення системи індикаторів людського розвитку: матеріального добробуту, розв

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ  УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра управління персоналом та економіки праці

 

 

 

Аналітичний звіт на тему:

«Вимірювання людського  розвитку на макро- і мікрорівнях (визначення системи індикаторів людського розвитку: матеріального добробуту, розвитку освіти та культури, демографічного розвитку та стану здоров’я)»

 

 

 

Виконала:

студентка 3 курсу

спец. 6504, 1 групи

факультету  економіки та управління

денної форми  навчання

Калімуліна  І.А.

 

                 Перевірив викладач:

 Костенко  М.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ   КНЕУ  2010

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Вимірювання людського розвитку на макро- і мікрорівнях…………….4
2. Аналіз статистичних даних……………………………………………….17

Висновки…………………………………………………………………………44

Список використаних джерел…………………………………………………..46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 Економіка існує для розвитку людей,

а не люди —  для розвитку економіки

 

Концепція людського  розвитку стала найкращим здобутком людської цивілізації ХХ століття. У фокусі концепції людського розвитку знаходиться людина, якнайповніше задоволення її потреб, всебічний розвиток її здібностей. Розвиток суспільства з позицій цієї концепції означає не нагромадження матеріального багатства, а постійне розширення можливостей для задоволення фізичних і духовних потреб людей.

Розробка цієї концепції дозволила сформулювати якісно новий, перспективний підхід до розуміння суспільного прогресу. Цей підхід зорієнтований на людину, на розширення можливостей її життєвого вибору. Він пропонує шляхи розв’язання дуже важливих соціально-економічних проблем, особливо актуальних для нашої країни в сучасних умовах розбудови незалежної держави, становлення соціально орієнтованої економіки, активізації глобалізаційних процесів. На основі концепції людського розвитку пропонується виважена і реальна система заходів, що базується на справедливішому розподілі виробничих активів і доходів, орієнтується на розширення можливостей розвитку здібностей і задоволення потреб людей, їхню активну участь в житті суспільства.

Інформаційне  та змістовне наповнення цієї теми цілковито й безпосередньо пов’язане з важливими, нагальними, животрепетними питаннями життєдіяльності людини – забезпеченням здоров’я і продовженням тривалості життя, підвищенням рівня освіти і розширенням можливостей її набуття, зростанням рівня життя, подоланням необґрунтованої нерівності, гендерним розвитком, вирішенням екологічних проблем.

 Вивчаючи концепцію людського розвитку, людина паралельно виховуватимите в собі правильне розуміння сутності цивілізаційного прогресу й особистісного розвитку, раціональне ставлення до власного людського потенціалу, вміння нарощувати й ефективно використовувати свій людський капітал, забезпечувати своїми силами власний розвиток, усвідомлено досягати реалізації своїх інтересів у соціально-економічній сфері.

Важливим для  розвитку суспільства є усвідомлення значення людини на всіх етапах її життєдіяльності. Розгляд людини – найманого працівника на підприємстві не лише в якості робочої сили, а й як соціальної особистості з боку керівництва підприємства, органів місцевої влади, державних органів влади, громадськості є великим кроком на шляху до встановлення в державі принципів соціально зорієнтованої економіки.

 

 

1. Вимірювання людського розвитку на макро- і макрорівнях

Людський розвиток має  на меті турботу про людину, прагнення розширити можливості її вибору повноцінним життям в умовах свободи та поваги її гідності. Розвиток людського капіталу неможливий без розширення вибору – кола ймовірнісних сценаріїв самореалізації людини. І важливим аспектом тут виступає не лише глобальний рівень розвитку економіки країни, але і праця кожного громадянина, рівень досвіду та освіти якого є частиною національного надбання країни, адже кожен з нас робить внесок у розвиток національної економіки.

Найбільш елементарними  передумовами людського розвитку є  довге та здорове життя, освіта, гідний спосіб життя та володіння політичними  та громадськими свободами, необхідними  для участі в житті суспільства.

Основною метою розвитку є стале зростання якості життя  всього населення. За минулі 30 років  темпи економічного зростання були слабокорельовані з поліпшенням  таких найважливіших показників, як політична та соціальна стабільність, освіта, тривалість життя, дитяча смертність, гендерна рівність тощо.

Пріоритети людського  розвитку протидіють невтримній гонці  за зростання виробництва ВВП  і споживання, сприяють встановленню поміркованого відношення до природи, збереженню та відновленню навколишнього середовища. Людський розвиток, який має на меті забезпечення достойного життя для всіх людей, сприяє подоланню бідності, а отже, зниженню нерівності, становленню і розвитку демократії, збереженню соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

Матеріальне багатство, на збільшення якого орієнтувалися попередні концепції розвитку, і яке ще й нині в нашій країні нерідко розглядається як найважливіша цінність, справді має велике значення в житті людей. Одначе це значення не є вирішальним, його не можна перебільшувати й ідеалізувати з огляду на такі причини. По-перше, багатство не є неодмінною умовою демократії, рівноправності в суспільстві, збереження й розвитку культурної спадщини. По-друге, багатство саме собою не гарантує правопорядку та соціальної злагоди. По-третє, людські потреби не зводяться до матеріального збагачення: тривале та здорове життя, причетність до культури і науки, творча та суспільна активність, збереження довкілля і життя у гармонії з природою для багатьох людей були та залишаються або стають значимими цінностями, причому нерідко важливішими, ніж нарощення багатства.

Основний принцип, на основі якого вирішується суперечність між нагромадженням багатства та людським розвитком у концепції людського розвитку, формулюється так: «Національне багатство може розширити можливості вибору для людей. Однак цього може і не статися. Визначальним тут є не багатство саме по собі, а спосіб його використання країною. Доти, доки суспільство не усвідомить, що основне його багатство — це люди, надлишкова турбота про виробництво матеріальних благ буде закривати кінцеву мету збагачення життя людей».

Рівень  доходу, досягнутий в країні (як і  в родині) на теперішній час, не гарантує економічного процвітання в майбутньому. Проте якщо отриманий дохід достатньою мірою інвестується у людський розвиток, то й економічні показники в майбутньому будуть значно кращими, ніж нині. Відмітна особливість концепції людського розвитку полягає в тому, що людям не потрібен безкінечно високий дохід для забезпечення гідного рівня життя. Вищий дохід у цілому сприяє розширенню вибору людини, але цей вплив зменшується мірою збільшення доходу. Можна сказати, що діє принцип спадної корисності доходу для людського розвитку.

Концепція людського  розвитку пропонує такі способи оптимізації зв’язку між економічним зростанням і людським розвитком:

• по-перше, нарощення інвестицій в освіту, охорону здоров’я, професійну підготовку, що сприяє реалізації здібностей людей, їх активній участі у виробництві та розподілі благ;
• по-друге, справедливіший розподіл доходу і багатства, що забезпечує матеріальну основу розвитку людського потенціалу менш конкурентоспроможних груп населення;
• по-третє, досягнення ретельної збалансованості соціальних витрат, що всемірно зміцнює економічну базу соціальної сфери суспільства;
• по-четверте, розширення можливостей людей здійснювати свій вибір у політичній, соціальній і економічній сферах, причому особливої уваги потребують ті групи населення, чиї можливості були з різних причин обмеженими (наприклад, жінки).

Отже, концепція людського розвитку об’єднує вирішення питань виробництва та розподілу товарів і послуг з вирішенням питань формування та використання здібностей і можливостей людей, розглядаючи розвиток людських здібностей як кінцеву мету суспільного прогресу безвідносно до впливу їх на виробництво доходу.

Тож, у фокусі концепції людського  розвитку — людина, якнайповніше задоволення її потреб, усебічний розвиток її здібностей. Розвиток суспільства тепер означає постійне розширення можливостей для задоволення не лише фізичних, а й духовних потреб людей.

Отже, визначальною тезою концепції людського розвитку є положення про те, що «люди не потребують безкінечно високого доходу для забезпечення достойного рівня життя».

Концепція людського  розвитку характеризується такими принциповими особливостями:

• наголошення на активності людей як суб’єктів процесу свого власного розвитку;
• увага не лише до реальних або потенційних працівників, а до всіх людей загалом, включаючи непрацездатних та економічно не активних;
• постійний моніторинг і аналіз реалізації можливостей людського розвитку, широкий горизонт аналізу;
• підхід до освіти як до процесу, що має самостійну цінність, як до важливої складової загальної культури людства, а не лише як до умови поліпшення продуктивних здібностей людей;
• визнання високої значимості невиробничої активності жінок, підтримка рівноправності жінок у суспільстві та підвищення їх статусу;
• надання пріоритетності тим секторам, які сприяють піднесенню якості життя, не впливаючи, однак, безпосередньо на виробництво доходу (житлове будівництво, охорона довкілля, санітарія тощо);
• підтримка не лише з боку економічних і фінансових інститутів, а й з боку неурядових, громадських організацій, церкви, закладів культури тощо.

Існує ще один дуже важливий напрям – консолідація суспільства, яка є наріжним каменем створення соціального капіталу. Соціальний капітал, на відміну від фізичного капіталу, який має кількісний вимір,  та людського капіталу, що включає здібності та вміння людей, полягає у відносинах між людьми. Суспільство вважається консолідованим, якщо внутрішні зв’язки між окремим елементами значно сильніші, ніж ті, що поєднують їх із зовнішніми для цього суспільства структурами.

Дослідження проблем  розвитку різних країн світу протягом останніх 50 років призводить до таких висновків:

• макроекономічна стабільність є однією з невід’ємних умов забезпечення необхідних умов економічного зростання, необхідного для розвитку;
• економічне зростання само по собі не призводить до бажаних результатів у людському розвитку – необхідні чіткі орієнтації на забезпечення потреб населення;
• жоден з окремих напрямів політики не забезпечує процес людського розвитку і навіть не розпочинає його прискорення – необхідний комплексний підхід;
• надзвичайно важлива роль належить інституційній системі, що забезпечує залучення широких верств населення і до прийняття рішень, і до їх реалізації, а також швидко реагує на зміни ситуації.

Концепція людського  розвитку постійно розвивається. Зокрема,  це втілюється у щорічних глобальних Доповідях ПРООН про людський розвиток. Тепер концепція людського розвитку має такі аспекти:

• реалізація базових можливостей (надання людині певних прав);
• співробітництво (відчуття приналежності до конкретного соціального групування);
• справедливість (забезпечення рівних стартових умов щодо отримання освіти, довгого здорового життя);
• усталеність (сталий людський розвиток задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для майбутніх поколінь);
• безпека (уникання безробіття, бідності, хвороб).

Аналіз сучасного  рівня людського розвитку в Україні визначається такими чотирма пріоритетними напрямками:

• підвищення ролі кожної окремої людини в суспільстві;
• забезпечення соціальної справедливості до кожної окремої людини;
• досягнення повної продуктивної зайнятості;
• досягнення екологічної безпеки.

Важливим моментом розгляду найманого працівника є те, що, з однієї сторони, для всього суспільства підприємство – це виробник та постачальник товарів і послуг; з іншої – на підприємстві працює трудовий колектив, який представляє собою групу людей, що є також соціальними особистостями зі своїми можливостями, потенціалом, свободою, обмеженнями, безпекою.

Впровадження  концепції людського розвитку на мікрорівні, тобто на рівні підприємств (розробкам на мезо- і макрорівнях: регіональному і міжнародному вже, як відомо, присвячена низка науково-методичних розробок) надасть змогу реально оцінити всі позитивні та негативні фактори і їх тенденції, що мають прямий постійний вплив на людину на її робочому місці, в межах трудового колективу.

Господарським Кодексом України окреслені основні умови щодо найманих працівників та роботодавців стосовно соціального середовища на підприємстві. Але не лише регламентовані законодавством норми та нормативи повинні виконуватися на підприємствах задля досягнення розширеного відтворення найманих працівників. Керівництва виробничої організації, фірми, підприємств різних форм власності повинні на основі законодавчих, галузевих стандартів встановлювати та впроваджувати власні ефективні рішення проблеми розвитку працівників для мінімізації і вирішення соціально-економічних проблем як для співробітників, так і для територіально-економічного регіону (якщо дане підприємство є стратегічно важливим для конкретного регіону).