Вимірювання людського розвитку на макро- і мікрорівнях (визначення системи індикаторів людського розвитку: матеріального добробуту, розв

Для нормування показників-стимуляторів, зростання  яких сприяє збільшенню індексу людського  розвитку, використовується така формула:

, (1.5)

де: Z_i — значення i-го показника в регіоні;

Z _min — мінімальне значення i-го показника серед регіонів; 

Z _max — максимальне значення i-го показника серед регіонів.

Для нормування показників-дестимуляторів, зростання яких сприяє зниженню індексу  людського розвитку використовується інша формула:

. (1.6)

Різні аспекти  людського розвитку різною мірою важливі для його загального процесу. Тому різні показники повинні враховуватися в інтегральному і загальних індексах з різними вагами. Вага кожного показника показує, якою є частка відповідного фактора у загальній сумі (яка дорівнює 1 або 100 %). Теоретично існує багато способів розрахунку ваг показників, з якими вони враховуються в інтегральному показнику. У методиці, яку ми розглядаємо, як найдоцільніший обраний спосіб визначення ваги складових показників за факторними навантаженнями². Ваги розраховуються один раз і використовуються протягом всього періоду застосування методики. Переглядаються вони лише в разі внесення змін до системи показників людського розвитку. Вага кожного показника у блоці та ваги кожного блоку в інтегральному показнику показані на рис. 1.3.

Розрахунки загальних  показників I_j , які характеризують окремі аспекти людського розвитку, здійснюються за формулою:

,  (1.7)

де: у_ij — нормований і-й показник j-го загального показника I_j;

W_i — вага і-го показника при розрахунку загальних показників I_j ;

n — кількість показників, що використовуються в розрахунку  
j-го загального показника.

Інтегральний регіональний індекс людського розвитку (РІЛР) I розраховується, виходячи із загальних показників окремих його аспектів I_j за формулою:

, (1.8)

де: I_j — загальний показник j-го блоку людського розвитку в регіоні;

W_j — вага, з якою загальний показник j-го блоку враховується в обчисленні інтегрального індексу регіонального людського розвитку.

Розроблена  українськими дослідниками система  побудови індексу людського розвитку відкрита для внесення будь-яких логічних змін і доповнень, пов’язаних зі змінами соціально-економічної ситуації в країні та відповідними змінами методології статистичних спостережень.

У сучасних умовах забезпечення розвитку людського потенціалу здебільшого залишається прерогативою держави. Це визначає особливу важливість розробки та здійснення взаємопов’язаних державних та реґіональних програм, що стосуються розвитку людського потенціалу. Важливо розвивати й поглиблювати місцеве самоврядування та передавати відповідним структурам і інституціям дедалі більше повноважень та необхідних фінансових ресурсів. Це дозволить наблизити рішення актуальних соціальних завдань розвитку людського потенціалу безпосередньо до людей, чиї практичні проблеми мають обговорюватися і вирішуватися органами влади. Саме на регіональному рівні відбувається реальний зв’язок становлення демократії із забезпеченням умов для розвитку людини. Необхідність поглиблення та вдосконалення регіонального самоуправління як важливого чинника людського розвитку в Україні пов’язана ще і з тим, що за винятком правоохоронної діяльності на регіональні бюджети припадає 80—100 % витрат за статтями, які визначають розвиток людського потенціалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз статистичних даних

 

У таблиці 2.1. наводяться дані щодо України, сусідніх із нею  країн, найбільших західних держав і  країн, що розвиваються, світові та деякі групові результати із загального індексу і його компонентів. Останніми роками ІЛР визначається за незмінною методологією й охоплювала станом на 2005 рік - 177 країн світу.

Рис. 2.1.

Лідером за загальним  ІЛР уже кілька років є Норвегія. Країни ОЕСР лідирують за всіма компонентами індексу, особливо за ВВП на душу населення. За цим компонентом найвищий показник у Люксембургу — аж 62 298 дол. — здебільшого за рахунок дуже розвиненого фінансового сектора. І бути б Люксембургу вже багато років на першому місці, але його тягне вниз відносно низький показник із валового охоплення навчанням. У цій невеликій країні з усього лише півмільйонним населенням об’єктивно неможливо здійснювати підготовку фахівців з усіх спеціальностей. І її жителі змушені навчатися в університетах сусідніх країн: Франції, Німеччини, Бельгії.

У восьми із 25 країн, які займають перші позиції в  ІЛР, тривалість життя перевищує 80 років. Вона найвища в Японії — 82,0 і в  Гонконгу — 81,6 року. Найвищий показник валового охоплення навчанням у Великобританії — 123%. А останні 24 місця за ІЛР без жодного винятку посідають африканські країни. Найнижчий душовий ВВП у Сьєрра-Леоне — 548 дол., найкоротша тривалість життя у Свазіленді — тільки 32,5 року, а найнижчий відсоток грамотності в Буркіна-Фасо — лише 12,8%.

Нашу країну було вперше включено в розрахунки ІЛР у Доповіді за 1993 рік. Тоді, за розрахунками за 1990 рік, вона посідала цілком пристойне 45-те місце, а абсолютне  значення зведеного індексу дорівнювало 0,844. Десятирічна криза зумовила різке зниження показників середньодушового ВВП й істотне скорочення тривалості життя. А найгірші рейтингові показники у нас припали на 1995 рік (Доповідь 1998 року) — 102-ге місце.

Із виходом  із кризи, початком економічного зростання становище України в ІЛР з року в рік потроху поліпшувалося, і в торішній Доповіді ми були на 70-му місці з індексом 0,777. А остання, 2005 року, Доповідь піднесла нам вельми несподіваний сюрприз. Замість прогнозованого поліпшення й підняття на дві-п’ять сходинок Україна опинилася на 78-му місці з індексом 0,766.

Причина цих  малоприємних змін пов’язана з компонентом  тривалості життя. У попередній доповіді її було по Україні представлено цифрою 69,5 року, а в останній, за 2005 рік, —  різким зниженням до 66,1 року, тобто за один календарний рік цей дуже консервативний показник знизився на 3,4 року. Для нормальних (невоєнних) умов таке навряд чи можливе в будь-якій країні.

За новою  версією, тривалість життя в Україні  не дотягує навіть до середньосвітової величини — 67,1 року. Це на додачу до того, що наш середньодушовий показник ВВП рівно на третину нижчий від середньосвітового: у нас — 5451, середній по світу (включно з Африкою) — 8229 дол.

Наведені щодо України дані абсолютно помилкові  й не відповідають дійсності. На жаль, ПРООН бере їх не від національних статистичних служб, а з досить сумнівних оцінок, що містяться в демографічних прогнозах Департаменту народонаселення Секретаріату ООН. Такий шлях, звісно, простіший, але далеко не найкращий для визначення цього надзвичайно важливого компонента людського розвитку.

Що стосується показника тривалості життя по Україні, то можна без жодних сумнівів стверджувати, що він уже десятки років дуже надійний і розраховується з дуже великою точністю. Можна додати, що істотний внесок у загальносвітову методику визначення середньої тривалості життя ще на початку минулого століття зробив видатний український демограф, академік М.Птуха.

В Україні впродовж останніх десятиліть тривалість життя  взагалі ніколи не знижувалася до 66,1 року. Якщо найвищий показник у нас був у 1995—1996 роках — 71,6, то найнижчий — 67,2 — у 1994—1995 роках. Тривалість життя в Україні у 2001—2002 і 2002—2003 роках становила 68,2 року. Такий самий показник був і в 2003—2004-му. Середні ж показники для 2002-го дорівнювали 68,15, а 2003-го — 68,2 року. Наш показник у торішній доповіді за 2002 рік був завищений на півтора року, а в останній доповіді серйозно занижений — на 2,2 року. Щоб виключити такі неточності й похибки, статистикам ПРООН досить було електронною поштою попросити відомості з цього показника від країн, які принаймні мають надійні дані з цього компонента індексу.

Вже з першого  представлення ІЛР України в  Доповіді 1993 року випливало, що в нас 5% неграмотного населення (тобто один із 20 не міг ні писати, ні читати).

Помилки у таких  впливових публікаціях, як доповіді про людський розвиток, безумовно, не сприяють формуванню іміджу України  у світі. І, напевно, Представництву України при ООН і нашому Держкомстату необхідно звернути на це увагу ПРООН. Тим більше що торік Україну обрали в Комісію ООН із народонаселення та розвитку, а буквально кілька днів тому керівник Держкомстату України О.Осауленко указом президента був призначений представником нашої країни в цій Комісії, яка курирує роботу департаменту народонаселення Секретаріату ООН.

Певні сумніви  викликає і практика розрахунків  показників валового охоплення навчанням. Наша статистика, як і статистика більшості  інших країн, його не розраховує. Треба  подумати, як, скажімо, не випустити  з уваги осіб (свого роду стахановців), котрі здобувають другу, а то й третю освіту. Адже в нас це вже далеко не поодинокі випадки. Згадалося, як, подаючи на початку року біографії нових губернаторів, «ДТ» повідомляло, що дехто з призначених на ці посади має по три дипломи про вищу освіту.

Нарешті, слід ще і ще раз зупинитися на показниках середньодушового ВВП. В індексі  ПРООН він визначається за паритетами купівельної спроможності, які істотно  відрізняються від офіційних  валютних курсів. Паритетний душовий  ВВП в Україні 2003 року визначено в індексі в 5491 дол., а в національній валюті він дорівнював 5591 грн. Тобто співвідношення «гривня — паритетний долар» становило 1,1018 (2002 року — 0,962) за офіційного середньорічного курсу гривні до долара 5,3327, а в 2002-му — 5,3266. Різниця майже у п’ять разів.

Україна 85-та за розвитком людського потенціалу, - такого висновку дійшли автори оприлюдненого 5 жовтня в Києві комісією Програми розвитку ООН Звіту щодо людського  розвитку за 2009 рік «Подолання перешкод: людська мобільність і розвиток».

Із компоненти ІЛР, тільки ВВП реагує на короткострокові  зміни політики. З цієї причини  важливо вивчати зміни  індексу  людського розвитку з плином часу. Показники Індексу розвитку людського потенціалу базуються на інформації 2007 року, тому не відображають наслідків глобальної економічної кризи. В іншому разі позиції України могли бути ще гіршими, адже наша країна, як відомо, належить до тих, що найбільше постраждали у результаті останніх світових економічних і фінансових катаклізмів.

Між 2000 і 2007 роком  ІЛР України збільшився на 0,76% річних від 0,754 до 0,796. ІЛР в усіх регіонах збільшилася поступово протягом року (рис. 2.2), хоча всі відчували  періоди уповільнення економічного зростання або навіть погіршення.

Рис. 2.2 Динаміка ІЛР

 

ІЛР 2007 року, підкреслює дуже великі прогалини у добробут і життєві шанси, які продовжують  розділяти наш все більш взаємозалежному  світі. ІРЛП для України 0,796, що дає  країні звання  85-ої із 182 країн, що представлені у табл. 2.1.

Табл. 2.1

Індекс людського розвитку України
Показник ІЛР	Очікувана три-валість життя (років)	Рівень грамот-ності дорослого населення (%, у віці  від 15 і вище)	Сукупний вало-вий коефіцієнт охоплення начання (%)	ВВП на душу населення (ПКС дол. США)
1. Norway (0.971)	1. Japan (82.7)	1. Georgia (100.0)	1. Australia (114.2)	1. Liechtenstein (85,382)
83. Lebanon (0.803)	108. Fiji (68.7)	4. Latvia (99.8)	30. Hungary (90.2)	92. Grenada (7,344)
84. Armenia (0.798)	109. Moldova (68.3)	5. Belarus (99.7)	31. Latvia (90.2)	93. Albania (7,041)
85. Ukraine (0.796)	110. Ukraine (68.2)	6. Ukraine (99.7)	32. Ukraine (90.0)	94. Ukraine (6,914)
86. Azerbaijan (0.787)	111. Uzbekistan (67.6)	7. Lithuania (99.7)	33. Israel (89.9)	95. Cuba (6,876)
87. Thailand (0.783)	112. Kyrgyzstan (67.6)	8. Slovenia (99.7)	34. United Kingdom (89.2)	96. Belize (6,734)
182. Niger (0.340)	176. Afghanistan (43.6)	151. Mali (26.2)	177. Djibouti (25.5)	181. Congo (Democratic Republic of the) (298)

 

Дивлячись на деякі  з найбільш фундаментальних аспектів життя людей та їх можливостей, ІЛР надає набагато більш повну картину розвитку країни, ніж інші показники, такі як ВВП на душу населення. На рис 2.3 показано, що країни, на тому ж рівні ІРЛП може бути дуже різним рівнем доходу або країнами з аналогічним рівнем доходів можуть мати досить різні ІРЛР.

Рис.2.3 Відмінність рівня доходу та рівня ІЛР

 

В якості невід’ємної  частини Звіту за 2009 рік сьогодні також було представлено останній рейтинг  країн за Індексом розвитку людського  потенціалу (ІРЛП). В розрахунках  індексу використовуються три основні показники: ВВП на душу населення, очікувана тривалість життя при народженні, рівень освіченості населення. Рейтинг свідчить про те, що, не дивлячись на прогрес, досягнутий за останні 25 років у багатьох сферах, нерівність та відмінності в добробуті людей в багатих та бідних країнах залишаються неприпустимо високими.

У 2007 році –  в порівнянні з 2006 роком – 50 країн, включно з Україною, втратили один чи два місця в рейтингу, а ще 50 країн відповідно піднялися на один-два місця в загальному рейтингу.

Україна посіла 85 місце в рейтингу Програми розвитку ООН за Індексом розвитку людського  потенціалу, втративши одне місце (в  порівнянні з 2006 роком). Україна втратила сім місць в порівнянні між 2006 та 2005 роками – у 2005 році Україна посідала 78 місце з поміж 177 країн світу.

     ІРЛП був розрахований для 182 країн – за статистичними даними станом на 2007 рік, зібраних Агенціями ООН та іншими міжнародними організаціями. До рейтингу 2007 року додали три країни: Андорру, Ліхтенштейн (вперше) та Афганістан (вперше з 1996 року). Показники Індексу розвитку людського потенціалу базуються на інформації 2007 року – вони не відображають наслідків глобальної економічної кризи, яка, як очікується, матиме значний вплив на досягнення в галузі людського розвитку багатьох країн світу.

Як і будь-яка  інша модель, індекс людського розвитку є спрощеним віддзеркаленням реальності. Проте саме його розрахунки дозволяють побудувати єдину шкалу, на якій за рівнем людського розвитку розміщуються всі регіони України. Конкретні значення інтегрального індексу (або його складових індексів, що характеризують окремі аспекти людського розвитку) не мають економічної інтерпретації — важливим є лише місце, яке належить кожному конкретному регіону на єдиній для України шкалі, а також динаміка зміни цих показників. Такі дані за весь час розрахунку РІЛР наведені в табл. 2.2³.

Як бачимо з  таблиці, перше місце з великим  відривом — за даними 1999—2003 рр. — упевнено посідає Київ. Першість належить столиці за переважною більшістю аспектів людського розвитку (за винятком екологічної ситуації, стану та охорони здоров’я, соціального середовища та розвитку ринку праці). Наступні місця належать м. Севастополю, Закарпатській, Харківській областям та АР Крим, але їх домінування є не таким виразним. На протилежному фланзі шкали — Донбас. На жаль, і Донецька, і Луганська області помітно відстають за індексами людського розвитку від більшості регіонів України.