Заходи щодо покращення фінансового стану ХКО ім. Г.І. Петровського

 

де Тоа - тривалість обороту активів підприємства, днів;

360 - прийнята кількість днів у році.

 

  Тоа2006 = 360/0,6= 600 дн.;

 Тоа2007 = 360/0,7=514 дн.; 

Тоа2008 = 360/0,4=900 дн.

 

Тривалість обороту оборотних активів підприємства - показує, за який період часу кошти, вкладені в оборотні активи, повернуться знов у вигляді коштів, розраховується за формулою:

                                                                                            (2.25)

 

де Тооа - тривалість обороту оборотних активів підприємства, днів.

 

 Тооа2006 = 360/1,9=189 дн.;

  Тооа2007 = 360/2,2=164 дн.;

   Тооа2008 = 360/2,6=138 дн. 

 

Період погашення дебіторської заборгованості, розраховується за формулою:

                                                                                                (2.26)

 

де Тдз - період погашення дебіторської заборгованості, днів.

 

                                         Тдз2006 = 360/9,7=37 дн.;

Тдз2007 = 360/12,7=28дн.; 

Тдз2008 = 360/18,7=19 дн.

 

Результати розрахунку показників представимо у таблиці 2.11.

 

Таблиця 2.11 - Показники ділової активності підприємства

Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Абсолютне відхилення
				2007/ 2006 р.	2008/ 2007 р.
1. Коефіцієнт загальної оборотності  активів	0,6	0,7	0,4	0,1	-0,3
2. Коефіцієнт оборотності оборотних  активів	1,9	2,2	2,6	0,3	0,4
3. Коефіцієнт оборотності дебіторської  заборгованості	9,7	12,7	18,7	3	6
4. Тривалість обороту активів, дн.	600	514	900	-86	386
5. Тривалість обороту оборотних  активів, дн.	189	164	138	-25	-26
6. Період погашення  дебіторської  заборгованості, дн.	37	28	19	-9	-9

 

З проведеного аналізу бачимо, що тенденція зміни коефіцієнтів обертання відповідає тенденції змін обсягів виробництва – у 2007 році значення показника зменшується, а у 2008 році зростає. А тривалість оборотів в свою чергу  у 2007 – збільшується, а у 2008 – зменшується. Коефіцієнти оборотності на підприємстві низькі, а слідством цього тривалість обороту – велика. Це сказано відносно, бо загальних нормативів показників оборотності не існує і для кожного підприємства вони індивідуальні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ЗАХОДИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ           ХКО ІМ. Г.І. ПЕТРОВСЬКОГО

3.1 Шляхи поліпшення стану  підприємств

         

Фінансовий стан підприємства має важливе значення для його економіки і залежить передусім від процесу виробництва. Успішне виконання виробничої програми підприємства є основою його міцного фінансового стану. Задовільний фінансовий стан підприємства забезпечує фінансування і виконання усіх передбачених планом заходів, своєчасну виплату заробітної плати, своєчасні розрахунки з іншими організаціями. Фінансовий стан підприємства в основному визначається фінансами підприємства. Здійснення економічної реформи і посилення економічних важелів в управлінні підприємствами підвищують роль фінансів і фінансового стану в розширеному відтворенні та зміцненні економіки.

Правильне і своєчасне планування і забезпечення надходження доходів являється головним завданням в організації оперативної роботи і контролю      за діяльністю підприємства. Чітка організація оперативної роботи і        контролю за отриманням і використанням виручки і прибутку сприяє виявленню резервів збільшення виробництва продукції, зниженню її собівартості, підвищенню якості передбачає невиробничі витрати і в кінцевому результаті сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва.

Стратегія розвитку підприємства - це покращення розвитку підприємства, тобто нормалізація фінансового стану.

Найважливіше завдання - усунення неплатоспроможності, бо коли підприємство може своєчасно погасити свої борги перед кредиторами, це свідчить про встановлення системи розрахунків і попереджує виникнення процедури банкрутства. Хоч неплатоспроможність підприємства може бути усунена за рахунок виконання низки фінансових заходів, фактори, які призвели до неплатоспроможності, можуть залишитись без змін. Тому слід звернути увагу на фінансову стійкість підприємства.

Щоб підприємство уникло загрози банкрутства не лише в короткому,      а й у тривалому періоді, слід забезпечити перевищення власних коштів          над позичковими - це призведе до незалежності підприємства від           зовнішніх джерел. Треба також змінити фінансову стратегію фірми.                  Це робиться для того, щоб прискорити економічне зростання фірми. Ми можемо вважати підприємство фінансово стабільним тільки тоді, коли максимально знижено вартість використовуваного ним капіталу.       Враховуючи негативні фактори, слід забезпечити високі темпи виробничого розвитку.

З метою вирішення питань, пов'язаних із стабілізацією фінансового стану підприємства, впливу на поліпшення виробництва і господарської діяльності вважають за необхідне:

а)  здійснити глибокий аналіз фінансового стану кожного підприємства окремо і  визначити  перспективи  його   подальшої  діяльності,   враховуючи номенклатуру вироблюваної продукції, її якість, вартість, конкурентоспроможність   на   внутрішньому   і   зовнішньому   ринках   збуту, оцінити можливості підприємств, у порівняно короткі строки забезпечити стабілізацію з наступним зростанням виробництва.

б)  на підприємстві, при умові, що воно має підготовлений реальний план стабілізації та розвитку, провести глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію статей балансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей, особливості готової   продукції,   дебіторської   заборгованості.   За   результатами   аналізу повинна   бути   зроблена   оцінка   можливостей   використання   та   реалізації відповідних цінностей і готової продукції, а також погашення дебіторської заборгованості.

Слід провести реструктуризацію активів і пасивів балансу та підготувати матеріали про списання нереальних сум на збитки. Реальний фінансовий стан підприємства повинен бути ретельно перевірений незначною аудиторською організацією.

в)  необхідно   окремо   розглянути   питання   про   стан   дебіторської   та кредиторської заборгованості та визначити шляхи її ліквідації. Вважається за доцільне для скорочення взаємної дебіторської і кредиторської заборгованості розробити спеціальний механізм на базі векселя з наданням цьому документові у законодавчому порядку чинності обов'язкового виконання.

г)  щодо підприємств, які матимуть економічно обґрунтовані бізнес-плани поліпшення свого виробництва та здійснять всю необхідну роботу для сумації балансу і реструктуризації його статей, банками можливий розгляд питання про надання кредиту, в тому числі і в іноземній валюті, за рахунок кредитної допомоги міжнародних фінансових організацій.

д)  важливою обставиною у вирішенні названих питань є питання про джерела і гарантії погашення кредитів.

Його слід опрацювати законодавчо за участю Фонду державного майна. Зокрема мається на увазі вирішення питання про надання в заставу під час видачі кредиту виробничих та інших громадських споруд, підприємств, про механізм реалізації цієї застави.

Як гарантії може бути розглянуто питання про надання в заставу контрольних пакетів акцій корпоративних підприємств. Гарантіями повернення кредитів щодо державних підприємств можуть бути і спеціально випущенні казначейські зобов'язання (векселі) з наданням їм чинності вільно оборотних платіжних коштів.

З метою стимулювання надання комерційними банками кредитів на стабілізацію і розвиток виробництва було б доцільним вирішити такі питання як:

- дозволити комерційним банкам видавати довгострокові кредити під розроблені стабілізаційні програми за рахунок скорочення на 50% обов'язкових ресурсів;

- встановити  за  кредитами,  які  видаються  за  рахунок  пільги  щодо резервів процентну  ставку на рівні 10% річних;

- звільнити від оподаткування  доходи, одержані комерційними банками  від надання довгострокових кредитів;

-  встановити, що на погашення  довгострокових кредитів першочергово (щодо оподаткування) використовується  прибуток, одержаний від заходу, на який було отримано кредит.

Розвиток підприємства постійно вимагає мобілізації ресурсів для інвестицій у новітні технології, створення нових, модернізації зношених основних фондів, збільшення оборотних коштів, виходу на нові ринки тощо.

На сьогоднішній час переважна більшість відпущених підприємств не мають внутрішніх інвестиційних ресурсів через низьку рентабельність виробництва, його збитковість,   нецільове   використання   фондів   розвитку

підприємства тощо. Тому досить актуальними для них постає питання пошуку нових шляхів інвестування свого економічного розвитку.

Одна з важливих проблем для підприємства - зменшення поточних зовнішніх зобов'язань.

Зменшення внутрішніх поточних зобов’язань можна провести через зниження витрат на придбання палива, енергії, на ремонтні роботи, через зниження рівня заробітної плати робітникам (або збереження її на тому ж рівні за рахунок скорочення штату працівників), через зниження обсягів виробництва. Щоб зменшити зовнішні поточні зобов'язання, треба домовитися з постачальником про продовження термінів сплати заборгованості за сировину, матеріали , паливо або провести розрахунки не грошима, а продукцією, яку виробляє підприємство, тобто провести бартерну операцію. Якщо підприємство має банківські кредити , їх треба подовжити, бажано без зростання відсотків за користування кредитом.

 

 

 

 

 

 

3.2 Пропозиції щодо реструктуризації  активів підприємства 

 

Реструктуризація активів є процесом зміни умов використання активів з метою підвищення економічної ефективності функціонування підприємства.

 Реструктуризація активів проводиться в рамках певного методу реструктуризації. Методами реструктуризації активів в рамках збереження їх на балансі підприємства є: здача в оренду і консервація. В рамках відчуження: ліквідація, продаж, списання.

Будь-який з вказаних методів направлений або на отримання доходу, або на мінімізацію витрат, пов'язаних з наявністю активу, або зачіпає обидва моменти. Істотне значення має вибір між реалізацією активу і збереженням його на балансі. Даний вибір залежить перш за все від ціни продажу, який визначається ліквідністю активу і величиною потенційно упущеної вигоди. При цьому ліквідність активу і величина потенційно упущеної вигоди є критеріями, які слід враховувати при проведенні реструктуризації виходячи з терміновості її здійснення.

Найбільший економічний ефект досягається від реструктуризації таких активів як об'єкти комерційної нерухомості, об'єкти непрофільного бізнесу і об'єкти довгострокових фінансових вкладень.

Методи реструктуризації зобов'язань визначається залежно від суті об'єкту. По відношенню до кредиторської заборгованості основною метою реструктуризації є досягнення економічного ефекту шляхом мінімізації витрат, пов'язаних з її погашенням.

По відношенню до дебіторської заборгованості основною метою реструктуризації є досягнення економічного ефекту шляхом отримання максимально можливої суми від права вимоги.

До напрямів реструктуризації кредиторської заборгованості відносяться:

- реструктуризація комерційної і іншої заборгованості;

- реструктуризація заборгованості перед бюджетом і позабюджетними фондами.

До методів реструктуризації комерційної заборгованості відносять:

а) визнання заборгованості недійсною з подальшим списанням;

б) погашення через відступне;

в) обмін довга на контроль над підприємством через акції;

г) взаємозалік заборгованості;

д) переоформлення заборгованості у вексельні зобов'язання і ін.

- при використанні методу визнання заборгованості недійсною з подальшим списанням довга особлива увага приділяється фіксації і вивченню терміну позовної давності. При обґрунтовані закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість може бути списана. При цьому витрати, пов'язані із здійсненням даної процедури мінімальні, а економічний ефект рівний розміру описуваної кредиторської заборгованості.